Постанова

від 06.12.2021 по справі 914/1576/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2021 р. Справа №914/1576/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників учасників справи:

від прокуратури - Рапіта О.В.

від позивача - Жуган І.О.

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - Мотов Є.Г.

від відповідача-3 - не з`явився

від відповідача-4 та третьої особи-3 - Василишин І.Й.

від третіх осіб-1,2 - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу ТВО керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, вих.№15-225вих-21 від 07 травня 2021 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2021 року (підписане 09.03.2021 року), головуючий суддя Стороженко О.Ф., судді: Іванчук С.В., Петрашко М.М.

у справі № 914/1576/18

за позовом Заступника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Львів в інтересах держави в особі - Державного концерну "Укроборонпром", м. Київ (правонаступником якого є Фонд державного майна України, м. Київ)

до відповідача-1 Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-3 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "1001 Дрібниця", м. Львів

третя особа-1 (на стороні позивача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору Державне підприємство "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут", м. Львів

третя особа-2 (на стороні позивача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів

третя особа-3 (на стороні відповідача-4), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору ОСОБА_1 , м. Львів

про визнання незаконним та скасування п.1 розпорядження відповідача-1 №1705 від 10.11.2004 і визнання недійсним договору купівлі-продажу №2665 від 28.07.2011 (укладеного відповідачами-2 та -4)

в с т а н о в и в :

Заступник військового прокурора Західного регіону України (на цей час - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", до відповідачів: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а також до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "1001 Дрібниця" про визнання незаконним та скасування п.1 розпорядження відповідача-1 №1705 від 10.11.2004; визнання недійсним договору купівлі-продажу №2665 від 28.07.2011 (укладеного відповідачами-2 та -4); та витребування майна.

Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року позовну вимогу про витребування майна залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2021 року у справі №914/1576/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що суду не надано жодних доказів виникнення у Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут права оперативного управління (господарського відання) чи будь-якого іншого речового права на Комбінат побутового обслуговування на 28 робочих місць (Корпус 36), який, за рішенням №462 від 01.07.1983 передано на баланс (і, відповідно, - в оперативне управління) Житлово-експлуатаційному об`єднанню Радянського району м. Львова. Поряд з тим, судом встановлено, що після розмежування загальнодержавної власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991), Комбінат побутового обслуговування, враховуючи перебування його на балансі (і в оперативному управлінні чи господарському віданні) Житлово-експлуатаційного об`єднання Радянського (згодом - Франківського) району м. Львова, перейшов у комунальну власність міста Львова (на підставі вказаної постанови КМУ); перебування Комбінату побутового обслуговування у комунальній власності підтверджують також документи, наявні в Інвентаризаційних та Реєстраційних справах на об`єкти нерухомості, що розташовані на вул. Наукова, 29 (м. Львів). Суд у рішенні зазначає, що враховуючи відсутність у Державного концерну Укроборонпром (позивача) та підпорядкованого йому Державного підприємства Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут (третя особа-1) будь-якого речового права на Комбінат побутового обслуговування у цілому чи на спірні приміщення (частину Комбінату), наявний факт заявлення Прокуратурою позовної вимоги про визнання незаконним Розпорядження Франківської районної адміністрацій (№1705 від 10.11.2004) в інтересах неналежного позивача, що зумовлює наявність безумовних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТВО керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2021 року у справі №914/1576/18 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що Львівською міською радою незаконно, перевищуючи свої повноваження, у порушення визначеної процедури, а саме: відсутності рішення Кабінету Міністрів України, ухвалами №869 від 28.12.2000 та повторно №803 від 10.05.2007, оформлено право комунальної власності на нерухоме майно - приміщення відомчого житлового будинку №29 по вул. Науковій у м. Львові, які належали на праві державної власності Львівському науково-дослідному радіотехнічному інституту, а також здійснено відчуження такого майна третім особам. Крім цього, зазначає, що з порушенням передбаченої законодавством процедури, розпорядженням Франківської районної адміністрації №1705 від 10.11.2004 оформлено право власності територіальної громади м. Львова на нежитлові приміщення загальною площею 613,4 кв.м по вул. Науковій, 29, проте, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом (Міністерством промислової політики України) рішення щодо надання згоди на відчуження об`єктів нерухомості по вул. Науковій, 29 у м. Львові, не приймалося. На думку скаржника, відсутність законного рішення про добровільну відмову від об`єктів нерухомості за згодою КМУ (як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах) підтверджує той факт, що право постійного користування підприємства спірною нерухомістю не припинено. Апелянт наголошує, що спірне нерухоме майно було державною власністю в особі Міністерства промислової політики України та знаходилося на праві господарського відання Державного підприємства "Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут".

Ухвалою суду від 07 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/1576/18 за апеляційною скаргою ТВО керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2021 року.

Ухвалами суду розгляд справи відкладався, з підстав, зазначених в таких ухвалах.

Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року задоволено заяву Державного концерну "Укроборонпром" про процесуальне правонаступництво та залучено до участі у справі правонаступника позивача (Державного концерну "Укроборонпром") - Фонд державного майна України (01133, місто Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ - 00032945), з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

В судове засідання 06 грудня 2021 року з`явилися прокурор, представники позивача, відповідачів-2,4 та третьої особи-3.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2021 року у справі №914/1576/18 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Представники відповідачів-2,4 та третьої особи-3 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідачів-1,3 та третіх осіб-1,2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка представників відповідачів-1,3 та третіх осіб-1,2 в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідачів-2,4 та третьої особи-3, розглянувши доводи позовної заяви та апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, а позовна заява - залишенню без розгляду, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30 червня 1983 року Державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію, за двома окремими Актами, два об`єкти нерухомості: 1). збудований 82-квартирний 14-поверховий Житловий будинок (Корпус 35), розташований у м. Львові, вул. Наукова, 29, із вбудованим Комбінатом побутового обслуговування на 28 робочих місць (Корпус 36), що підтверджує Акт Державної приймальної комісії від 30.06.1983; 2). збудований Комбінат побутового обслуговування на 28 робочих місць (Корпус 36), який прибудований до Житлового будинку (Корпусу 35) і також розташований на вул. Науковій, 29, що підтверджує окремий Акт Державної приймальної комісії від 30.06.1983, відповідно до якого загальна площа збудованого Комбінату побутового обслуговування складала 1068,94 кв.м, а робоча площа - 279,26 кв.м.

Згідно з даними двох вказаних актів замовником будівництва був Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут. Враховуючи законодавство Союзу РСР та Української РСР, зокрема: норми Цивільного кодексу УРСР (ст.ст.87,89), будівництво об`єктів здійснювалось за кошти Державного бюджету.

Отже, 30 червня 1983 року прийнято в експлуатацію за двома окремими актами два об`єкти нерухомості, які розташовані у м. Львові, вул. Наукова, 29:

-житловий будинок - корпус 35;

-комбінат побутового обслуговування на 28 робочих місць - корпус 36, який прибудований до житлового будинку (корпусу 35).

Виконавчий комітет Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова, затверджуючи рішенням №462 від 01.07.1983, Акт приймання в експлуатацію (Державною приймальною комісією) збудованого житлового будинку (корпус 35), визначив різну юридичну долю вказаних двох об`єктів нерухомості:

-пунктами 2, 3 Рішення (№462 від 01.07.1983) Комбінат побутового обслуговування (корпус 36) передано з балансу Львівського науково-технічного радіотехнічного інституту (замовника будівництва) на баланс Житлово-експлуатаційного об`єднання Радянського району м. Львова і, при цьому, зобов`язано Житлово-експлуатаційне об`єднання прийняти Комбінат побутового обслуговування з вбудованими мережами та укласти договір оренди за призначенням ;

-пунктом 4 Рішення (№462 від 01.07.1983) дозволено Науково-дослідному радіотехнічному інституту експлуатацію житлового будинку (корпус 35) після завершення налаштування димовидаляючої системи.

Акт приймання-передання Комбінату побутового обслуговування з балансу Львівського НДРТІ на баланс ЖЕО Радянського району надано третьою особою-1 у незасвідченій копії (всупереч вимогам ч.2 ст.91 ГПК України), що зумовило залишення судом першої інстанції такого акту без розгляду.

10 листопада 2004 року розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №1705, за результатами розгляду листа Управління комунального майна Львівської міської ради від 18.10.2004 №12-6365, вирішено оформити право власності територіальної громади м. Львова на нежитлові приміщення загальною площею 613,4 кв. м. по вул. Науковій, 29, та оформлено свідоцтво про право власності на вказані нежитлові приміщення.

30 березня 2007 року рішенням Львівської міської ради №165, розглянувши звернення ДП ЛНДРТІ від 23.01.2007, ураховуючи пропозиції Франківської районної адміністрації, запропоновано міській раді прийняти у власність територіальної громади м. Львова відомчі багатоквартирні житлові будинки №№29, 43, 49 по вул. Науковій від ДП ЛНДРТІ .

10 травня 2007 року ухвалою Львівської міської ради №803 прийнято у власність територіальної громади м. Львова відомчі житлові будинки №№29, 43, 49 по вул. Науковій від ДП ЛНДРТІ .

27 січня 2011 року ухвалою Львівської міської ради №162 затверджено Перелік об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу, в який включено підвал цокольний першого поверху загальною площею 613,4 кв. м. по вул. Науковій, 29.

28 липня 2011 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю 1001 дрібниця (в тексті договору - покупець) укладено договір №2665 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, згідно з яким передано у власність покупця нежитлові приміщення загальною площею 613,4 кв. м., які розташовані в будинку №29 по вул. Науковій у м. Львові, а саме: приміщення, позначені в технічному паспорті, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , цифрами 1-11, 13, 31-45.

22 серпня 2011 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ТОВ 1001 дрібниця підписано акт приймання-передачі №2665, згідно з яким ТОВ 1001 дрібниця передано у власність об`єкт продажу.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 липня 2018 року, за ТОВ 1001 дрібниця зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення (1-11, 13, 31-45) загальною площею 613,4 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Наукова, 29.

Заступник військового прокурора Західного регіону України (на цей час - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону) звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Державного концерну Укроборонпром , до відповідачів: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а також до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю 1001 Дрібниця про визнання незаконним та скасування п.1 розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №1705 від 10 листопада 2004 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу №2665 від 28.07.2011 (укладеного відповідачами-2 та -4); та витребування майна.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Пунктом 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до частини першої якої представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 (провадження №12-20гс21) вказано, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Про прокуратуру , має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Державного концерну Укроборонпром з посиланням на те, що останнім як уповноваженим органом з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, не вжито заходів щодо оскарження у суді відчуження об`єктів нерухомості державної власності та повернення їх у державну власність.

Згідно з Статутом Державного концерну Укроборонпром , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року №993, Державний концерн Укроборонпром є державним господарським об`єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром". У Додатку до Статуту ДК Укроборонпром визначено Перелік державних підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром". Учасники Концерну зберігають статус юридичної особи та профіль діяльності. Учасники Концерну зберігають господарську самостійність з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим Статутом. Концерн відповідно до законодавства регулює провадження наукової, проектної, виробничої, фінансової, цінової, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності його учасників, пов`язаної з розробленням, виготовленням, реалізацією та обслуговуванням товарів військового та спеціального призначення (п.13 Статуту).

При вирішенні спору суд першої інстанції помилково не врахував, що позов у цій справі заступник військового прокурора Західного регіону України подав в інтересах держави в особі Державного концерну Укроборонрпом , однак відповідно до абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Відтак, цей позов підлягав залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України на тій підставі, що позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п.4 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (ч.1 ст.278 ГПК України).

Враховуючи наведені норми та висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2021 року у справі №914/1576/18 та часткове задоволення апеляційної скарги.

Позов Заступника військового прокурора Західного регіону України (на цей час - Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону), заявлений в інтересах держави в особі Державного концерну Укроборонпром , правонаступником якого є Фонд державного майна України, до відповідачів: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а також до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю 1001 Дрібниця про визнання незаконним та скасування п.1 розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №1705 від 10 листопада 2004 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу №2665 від 28 липня 2011 року та витребування майна слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.226, 270, 275, 278, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ТВО керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2021 року у справі №914/1576/18 скасувати.

Позов Заступника військового прокурора Західного регіону України, заявлений в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" (правонаступником якого є Фонд державного майна України), залишити без розгляду.

Матеріали справи №914/1576/18 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 10 грудня 2021 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.