Рішення

від 02.12.2021 по справі 910/12007/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2021Справа № 910/12007/21

За позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ПіК плюс

про стягнення 123 438,37 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідачів: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ПіК плюс (далі - Товариство) про стягнення 123 438,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані завищенням витрат за договорами підряду від 16.08.2019 № 236-19 (далі - Договір № 236), від 17.10.2019 № 318-19 (далі - Договір № 318), від 13.09.2019 № 270-19 (далі - Договір № 270).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

16.08.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/12007/21, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів і відкладено підготовче судове засідання на 10.11.2021.

03.11.2021 на електронну адресу суду та 05.11.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12007/21 до судового розгляду по суті на 02.12.2021.

01.12.2021 позивач подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника Управління за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання, що відбулось 02.12.2021 представники позивача та відповідача не з`явилися, про причини неявки Товариство суд не повідомило.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресами сторін, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвали суду були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

До матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуто з адреси відповідача з відміткою пошти про причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень п. 5 ч. 6 статті 242 ГПК України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлень про повернення поштових відправлень у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання та ним, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Управління та Товариства.

У судовому засіданні 02.12.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом винесено рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2019 Управлінням (замовник) і Товариством (підрядник) було укладено Договір № 236, за умовами якого:

- підрядник зобов`язується відповідно до дефектного акту (Додаток № 2), в порядку та на умовах, зазначених у Договорі № 236 на свій ризик, власними і залученими силами виконати у відповідності до умов Договору № 236 роботи з капітального ремонту приміщень адміністративної будівлі Печерського районного суду міста Києва по Вознесенському узвозу, 10-б в м. Києві відповідно до погодженої сторонами кошторисної документації (Додаток № 1), підрядник виконує роботи з капітального ремонту згідно з вимогами СНіП, ДБН (пункт 1.1 Договору № 236);

- загальна вартість ціни Договору № 236 становить 1 482 019,06 грн, у тому числі ПДВ - 247 003,18 грн згідно з узгодженою договірною ціною (Додаток № 1). Договірна ціна складається з вартості виконаних робіт, що розраховані на підставі відомостей обсягів робіт, відомостей ресурсів до них з відповідними кошторисними цінами (пункт 3.1 Договору №236);

- остаточна вартість виконаних робіт визначається за фактичними обсягами робіт з капітального ремонту з урахуванням витрат на підставі підписаних сторонами актів (пункт 3.3 Договору № 236);

- Договір № 236 набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2019, а в частині зобов`язань до повного їх виконання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення термінів гарантії, вказаних у пункті 9.1 Договору № 236 (пункт 13.1 Договору №236).

17.10.2019 позивачем (замовник) і відповідачем (підрядник) було укладено Договір №318, за умовами якого:

- підрядник зобов`язується відповідно до дефектного акту (Додаток № 2), в порядку та на умовах, зазначених у Договорі № 318 на свій ризик, власними і залученими силами виконати у відповідності до умов Договору № 318 роботи з капітального ремонту приміщень адміністративної будівлі Солом`янського районного суду міста Києва по вул. Шутова, 1 в м. Києві відповідно до погодженої сторонами кошторисної документації (Додаток № 1), підрядник виконує роботи з капітального ремонту згідно з вимогами СНіП, ДБН (пункт 1.1 Договору № 318);

- загальна вартість ціни Договору № 318 становить 300 454,80 грн, у тому числі ПДВ - 50 075,80 грн згідно з узгодженою договірною ціною (Додаток № 1). Договірна ціна складається з вартості виконаних робіт, що розраховані на підставі відомостей обсягів робіт, відомостей ресурсів до них з відповідними кошторисними цінами (пункт 3.1 Договору №318);

- остаточна вартість виконаних робіт визначається за фактичними обсягами робіт з капітального ремонту з урахуванням витрат на підставі підписаних сторонами актів (пункт 3.3 Договору № 318);

- Договір № 318 набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2019, а в частині зобов`язань до повного їх виконання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення термінів гарантії, вказаних у пункті 9.1 Договору № 318 (пункт 13.1 Договору №318).

13.09.2019 Управлінням (замовник) і Товариством (підрядник) було укладено Договір № 270, за умовами якого:

- підрядник зобов`язується відповідно до дефектного акту (Додаток № 2), в порядку та на умовах, зазначених у Договорі № 270 на свій ризик, власними і залученими силами виконати у відповідності до умов Договору № 270 роботи з капітального ремонту приміщень адміністративної будівлі Солом`янського районного суду міста Києва по вул. Шутова, 1 в м. Києві відповідно до погодженої сторонами кошторисної документації (Додаток № 1), підрядник виконує роботи з капітального ремонту згідно з вимогами СНіП, ДБН (пункт 1.1 Договору № 270);

- загальна вартість ціни Договору № 270 становить 1 180 100 грн, у тому числі ПДВ - 196 683,33 грн згідно з узгодженою договірною ціною (Додаток № 1). Договірна ціна складається з вартості виконаних робіт, що розраховані на підставі відомостей обсягів робіт, відомостей ресурсів до них з відповідними кошторисними цінами (пункт 3.1 Договору №270);

- остаточна вартість виконаних робіт визначається за фактичними обсягами робіт з капітального ремонту з урахуванням витрат на підставі підписаних сторонами актів (пункт 3.3 Договору № 270);

- Договір № 270 набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2019, а в частині зобов`язань до повного їх виконання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення термінів гарантії, вказаних у пункті 9.1 Договору № 270 (пункт 13.1 Договору №270).

Відповідачем за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 були повністю виконані роботи за вказаними Договорами на загальну суму 2 962 573,86 грн, що прийняті позивачем без будь-яких зауважень та були повністю оплачені.

Відповідно до пункту 8.17 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на І квартал 2021 року в Управлінні проводилася ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

Позивач вказує, що за результатами вказаної перевірки були виявлені порушення, а саме завищення обсягів та вартості будівельних робіт за Договорами у розмірі 123 438,37 грн.

Слід зазначити, що позивачем не подано суду повний текст відповідного акту, а надано лише частину тексту ПОРУШЕННЯ № 2.6.07 , що по суті є коротким описом виявлених порушень та не містить підпису уповноваженої особи, тощо.

Управлінням від 24.06.2021 було видано наказ № 17/аг про проведення контрольних обмірів, відповідно до якого було прийнято в рахунок відшкодування завищених витрат, встановлених під час ревізії, за Договорами № 236 та № 318 додатково виконані будівельні роботи на суму (-9,96046 тис. грн) і (-14,77813 тис. грн) (пункти 8, 9).

Також, відповідно до пункту 13 вказано, що у разі невиконання пунктів 1-12 Управління залишає за собою право звертатись до правоохоронних органів та вирішувати порушене питання у судовому порядку.

Згідно з пунктом 14 наказано сектору з питань управління об`єктами державного майна ТУ ДСА України в місті Києві довести наказ до підрядних організацій.

Позивач вказує, що відповідачем не повернуті грошові кошти у розмірі 123 438,37 грн, а тому Управління вимушено звернутися з даним позовом.

Однак, позивачем не подано суду доказів виконання пункту 13 вказаного вище наказу та направлення відповідачу будь-яких вимог щодо повернення коштів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Аналіз змісту Договорів № 236, № 318 та № 270, укладених позивачем як замовником та відповідачем як підрядником, свідчить, що за своєю природою вказані правочини є договорами будівельного підряду щодо виконання робіт із капітального ремонту приміщень.

Підписавши спірні договори, сторони погодили всі істотні умови договорів та самі визначили і погодили взаємні зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 632 ЦК України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 845 ЦК України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Мотивуючи позові Управління посилається на завищення вартості та кількості матеріалів і виконаних робіт у розмірі 123 438,37грн, які Товариство повинно сплатити позивачу.

Разом з тим, кошти в сумі 123 438,37 грн, які кваліфіковані за результатами перевірки як завищення вартості виконаних робіт, були перераховані позивачем відповідачу на підставі Договорів № 236, № 318 та № 270 за виконані роботи.

Слід зазначити, що ціна визначена у Договорах повністю відповідає вартості виконаних будівельних робіт відповідачем і прийнятих позивачем, а саме 2 962 573,86 грн.

Водночас, Договорами № 236, № 318 та № 270 передбачено процедуру приймання виконаних будівельних робіт та їх документальне оформлення.

Зокрема, з урахуванням умов Договорів № 236, № 318 та № 270 приймання-передача виконаних будівельних робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в.

Роботи вважаються виконаними з дати підписання актів КБ-2в замовником з попереднім візуванням організацією, що здійснює технагляд.

Слід зазначити, що акти виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, які долучені до матеріалів справи підписані замовником та містять підпис і печатку технагляду без жодних зауважень

Виходячи із наведених умов договорів, судом встановлено, що в порядку, визначеному вимогами чинного законодавства та умовами договорів підрядник (відповідач) передав замовнику (позивачу) виконані роботи, а Управління прийняло ці роботи без зауважень, що підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до Договорів № 236, № 318 та № 270, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження того, що такі роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки роботи за Договорами № 236, № 318 та № 270 прийняті без зауважень, то відповідно до ст. 853 ЦК України позивач втратив право у подальшому посилатися на будь-які відступи від умов Договору або недоліки у виконаній роботі.

Крім того, позивач стверджує, що на підставі вказаних актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3 ним було перераховано відповідачу кошти за виконані роботи в повному обсязі.

Відтак, беручи до уваги підписання замовником без зауважень актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 по роботам, визначеним Договорами № 236, № 318 та №270 та виконаними Товариством на виконання Договорів № 236, № 318 та № 270 є підстави вважати, що зазначені документи є достовірними та відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, у тому числі, у частині фактично виконаних робіт та їх вартості.

Слід зазначити, що подана суду частина акту ревізії ( ПОРУШЕННЯ № 2.6.07 ) не приймається до уваги в якості належного та допустимого доказу завищення вартості виконаних робіт за Договорами № 236, № 318 та № 270 на заявлену суму 123 438,37 грн.

Фактично вимоги позивача щодо стягнення 123 438,37 грн зводяться до оспорювання погодженої у Договорах ціни робіт, та ґрунтуються на акті ревізії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Статтею 10 Закону передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (п. 12 ч. 1);

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку(п. 13 ч. 1).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю..

Згідно з підпунктом 3 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії).

Відповідно до підпункту 23 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Акт ревізії Держаудитслужби не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором.

Акт ревізії складався з приводу наявності відповідних порушень підприємства та містить лише думку органу, який його склав, він не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договорів.

Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Встановлені Держаудитслужбою факти щодо господарської діяльності відповідачем підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК України.

Отже, сам лише акт ревізії Держаудитслужби не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція щодо оцінки актів ревізії у подібних правових відносинах викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 26.12.2019 у справі № 908/2711/18.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.12.2021.

Суддя Ю.О. Підченко