Постанова

від 27.03.2023 по справі 910/12007/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. Справа№ 910/12007/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві

на рішення Господарського міста Києва

від 02.12.2021 ( повний текст складено 13.12.2021)

у справі № 910/12007/22 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ПіК плюс»

про стягнення 123 438,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі по тексту - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ПіК плюс» (далі по тексту - Товариство) про стягнення 123 438,37 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплата Управлінням відповідачу по договорами підряду від 16.08.2019 № 236-19, від 17.10.2019 № 318-19, від 13.09.2019 № 270-19 суми у розмірі 123438,37 грн, які позивач не мав оплачувати з огляду на завищення вартості та кількості матеріалів і робіт, є витратами, які позивач не мав понести, а відтак є збитками у розумінні статей 224, 225, 322 Господарського кодексу України, частини 2 статті 22, частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України, які відповідач має відшкодувати позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/12007/21 У задоволенні позовних вимог Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам лише акт ревізії Держаудитслужби не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норми матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставини, що мають значення для справи.

Окрім доводів, викладених у позові, в обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що у структурі управління не передбачено посади працівника зі спеціалізованою кваліфікацією і сертифікацією, який має право здійснювати технічний нагляд за будівництвом, до технічного нагляду за договорами підряду від 16.08.2019 № 236-19, від 17.10.2019 № 318-19, від 13.09.2019 № 270-19 було залучено спеціалістів Костильову Л.В. та Лахненко О.В. Водночас, суд першої інстанції, в порушення вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України не було залучено до участі у справі в якості третіх осіб - спеціалістів Костильова Л.В. та Хахненко О.В. для надання пояснень по суті справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 поновлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в місті Києві строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/12007/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/12007/21; ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 263 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 16.08.2019 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в місті Києві (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ПіК плюс» (підрядник) було укладено договір № 236 (далі - договір №236), за умовами якого:

- підрядник зобов`язується відповідно до дефектного акту (додаток № 2), в порядку та на умовах, зазначених у договорі № 236 на свій ризик, власними і залученими силами виконати у відповідності до умов договору № 236 роботи з капітального ремонту приміщень адміністративної будівлі Печерського районного суду міста Києва по Вознесенському узвозу, 10-б в м. Києві відповідно до погодженої сторонами кошторисної документації (додаток № 1), підрядник виконує роботи з капітального ремонту згідно з вимогами СНіП, ДБН (пункт 1.1 договору № 236);

- загальна вартість ціни договору № 236 становить 1 482 019,06 грн, у тому числі ПДВ - 247 003,18 грн згідно з узгодженою договірною ціною (додаток № 1). Договірна ціна складається з вартості виконаних робіт, що розраховані на підставі відомостей обсягів робіт, відомостей ресурсів до них з відповідними кошторисними цінами (пункт 3.1 договору №236);

- остаточна вартість виконаних робіт визначається за фактичними обсягами робіт з капітального ремонту з урахуванням витрат на підставі підписаних сторонами актів (пункт 3.3 договору № 236);

- договір № 236 набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2019, а в частині зобов`язань до повного їх виконання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення термінів гарантії, вказаних у пункті 9.1 Договору № 236 (пункт 13.1 договору №236).

Крім того, 17.10.2019 позивачем (замовник) і відповідачем (підрядник) було укладено договір №318 (далі - договір №318), за умовами якого:

- підрядник зобов`язується відповідно до дефектного акту (додаток № 2), в порядку та на умовах, зазначених у договорі № 318 на свій ризик, власними і залученими силами виконати у відповідності до умов договору № 318 роботи з капітального ремонту приміщень адміністративної будівлі Солом`янського районного суду міста Києва по вул. Шутова, 1 в м. Києві відповідно до погодженої сторонами кошторисної документації (додаток № 1), підрядник виконує роботи з капітального ремонту згідно з вимогами СНіП, ДБН (пункт 1.1 договору № 318);

- загальна вартість ціни договору № 318 становить 300 454,80 грн, у тому числі ПДВ - 50 075,80 грн згідно з узгодженою договірною ціною (додаток № 1). Договірна ціна складається з вартості виконаних робіт, що розраховані на підставі відомостей обсягів робіт, відомостей ресурсів до них з відповідними кошторисними цінами (пункт 3.1 договору №318);

- остаточна вартість виконаних робіт визначається за фактичними обсягами робіт з капітального ремонту з урахуванням витрат на підставі підписаних сторонами актів (пункт 3.3 договору № 318);

- договір № 318 набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2019, а в частині зобов`язань до повного їх виконання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення термінів гарантії, вказаних у пункті 9.1 Договору № 318 (пункт 13.1 договору №318).

13.09.2019 між сторонами також було укладено договір № 270 (далі - договір №270), за умовами якого:

- підрядник (відповідач) зобов`язується відповідно до дефектного акту (додаток № 2), в порядку та на умовах, зазначених у договорі № 270 на свій ризик, власними і залученими силами виконати у відповідності до умов Договору № 270 роботи з капітального ремонту приміщень адміністративної будівлі Солом`янського районного суду міста Києва по вул. Шутова, 1 в м. Києві відповідно до погодженої сторонами кошторисної документації (додаток № 1), підрядник виконує роботи з капітального ремонту згідно з вимогами СНіП, ДБН (пункт 1.1 договору № 270);

- загальна вартість ціни договору № 270 становить 1 180 100 грн, у тому числі ПДВ - 196 683,33 грн згідно з узгодженою договірною ціною (додаток № 1). Договірна ціна складається з вартості виконаних робіт, що розраховані на підставі відомостей обсягів робіт, відомостей ресурсів до них з відповідними кошторисними цінами (пункт 3.1 договору №270);

- остаточна вартість виконаних робіт визначається за фактичними обсягами робіт з капітального ремонту з урахуванням витрат на підставі підписаних сторонами актів (пункт 3.3 договору № 270);

- договір № 270 набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2019, а в частині зобов`язань до повного їх виконання, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення термінів гарантії, вказаних у пункті 9.1 договору № 270 (пункт 13.1 договору №270).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 були повністю виконані роботи за вказаними договорами на загальну суму 2 962 573,86 грн, що прийняті позивачем без будь-яких зауважень та були повністю оплачені.

Відповідно до пункту 8.17 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на І квартал 2021 року в Управлінні проводилася ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

Позивач вказує, що за результатами вказаної перевірки були виявлені порушення, а саме завищення обсягів та вартості будівельних робіт за Договорами у розмірі 123 438,37 грн.

Слід зазначити, що позивачем не подано суду повний текст відповідного акту, а надано лише частину тексту «ПОРУШЕННЯ № 2.6.07», що по суті є коротким описом виявлених порушень та не містить підпису уповноваженої особи, тощо.

Управлінням від 24.06.2021 було видано наказ № 17/аг про проведення контрольних обмірів, відповідно до якого було прийнято в рахунок відшкодування завищених витрат, встановлених під час ревізії, за договорами № 236 та № 318 додатково виконані будівельні роботи на суму (-9,96046 тис. грн) і (-14,77813 тис. грн) (пункти 8, 9).

Також, відповідно до пункту 13 вказано, що у разі невиконання пунктів 1-12 Управління залишає за собою право звертатись до правоохоронних органів та вирішувати порушене питання у судовому порядку.

Згідно з пунктом 14 наказано сектору з питань управління об`єктами державного майна ТУ ДСА України в місті Києві довести наказ до підрядних організацій.

Позивач вказує, що відповідачем не повернуті грошові кошти у розмірі 123 438,37 грн, а тому Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві вимушено звернутися з даним позовом.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем не подано суду доказів виконання пункту 13 вказаного вище наказу та направлення відповідачу будь-яких вимог щодо повернення коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (стаття 853 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договори № 236, № 318 та № 270, укладені позивачем як замовником та відповідачем як підрядником, за своєю природою вказані правочини є договорами будівельного підряду щодо виконання робіт із капітального ремонту приміщень.

Підписавши спірні договори, сторони погодили всі істотні умови договорів та самі визначили і погодили взаємні зобов`язання.

Відповідно до частин 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 845 Цивільного кодексу України, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Звертаючись з даним позовом до суду, Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві посилається на завищення вартості та кількості матеріалів і виконаних робіт у розмірі 123 438,37грн, які відповідач повинен сплатити позивачу.

Разом з тим, кошти в сумі 123 438,37 грн, які кваліфіковані за результатами перевірки як завищення вартості виконаних робіт, були перераховані позивачем відповідачу на підставі договорів № 236, № 318 та № 270 за виконані роботи.

Слід зазначити, що ціна визначена у договорах повністю відповідає вартості виконаних будівельних робіт відповідачем і прийнятих позивачем, а саме 2 962 573,86 грн.

Водночас, договорами № 236, № 318 та № 270 передбачено процедуру приймання виконаних будівельних робіт та їх документальне оформлення.

Зокрема, з урахуванням умов договорів № 236, № 318 та № 270 приймання-передача виконаних будівельних робіт оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в.

Роботи вважаються виконаними з дати підписання актів КБ-2в замовником з попереднім візуванням організацією, що здійснює технагляд.

Акти виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, які долучені до матеріалів справи, підписані замовником та містять підпис і печатку технагляду без жодних зауважень

Виходячи із наведених умов договорів, судом встановлено, що в порядку, визначеному вимогами чинного законодавства та умовами договорів підрядник (відповідач) передав замовнику (позивачу) виконані роботи, а позивач прийняв ці роботи без зауважень, що підтверджується складеними, підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до Договорів № 236, № 318 та № 270, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження того, що такі роботи не були прийняті позивачем, або прийняті із зауваженнями, суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки роботи за договорами № 236, № 318 та № 270 прийняті без зауважень, то відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України позивач втратив право у подальшому посилатися на будь-які відступи від умов договорів або недоліки у виконаній роботі.

Крім того, позивач стверджує, що на підставі вказаних актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3 ним було перераховано відповідачу кошти за виконані роботи в повному обсязі.

Відтак, беручи до уваги підписання замовником без зауважень актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 по роботам, визначеним договорами № 236, № 318 та №270 та виконаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ПіК плюс» на виконання договорів № 236, № 318 та № 270 є підстави вважати, що зазначені документи є достовірними та відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, у тому числі, у частині фактично виконаних робіт та їх вартості.

Суд першої інстанції правильно вказав, що подана суду частина акту ревізії («ПОРУШЕННЯ № 2.6.07») не може бути прийнята в якості належного та допустимого доказу завищення вартості виконаних робіт за договорами № 236, № 318 та № 270 на заявлену суму 123 438,37 грн.

Фактично вимоги позивача щодо стягнення 123 438,37 грн зводяться до оспорювання погодженої у договорах ціни робіт, та ґрунтуються на акті ревізії.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Статтею 10 Закону передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (п. 12 ч. 1);

- при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку(п. 13 ч. 1).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю..

Згідно з підпунктом 3 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії).

Відповідно до підпункту 23 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Акт ревізії Держаудитслужби не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором.

Акт ревізії складався з приводу наявності відповідних порушень підприємства та містить лише думку органу, який його склав, він не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договорів.

Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Встановлені Держаудитслужбою факти щодо господарської діяльності відповідачем підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК України.

Отже, сам лише акт ревізії Держаудитслужби не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція щодо оцінки актів ревізії у подібних правових відносинах викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 26.12.2019 у справі № 908/2711/18.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стосовно посилань скаржника на те, що в порушення вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не було залучено до участі у справі в якості третіх осіб - спеціалістів Костильова Л.В. та Хахненко О.В. для надання пояснень по суті справи, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частини 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Колегія суддів у даному випадку не вбачає, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки спеціалістів Костильова Л.В. та Хахненко О.В. в контексті позовних вимог та правовідносин, що виникли у даній справі. Отже, порушень судом першої інстанції норм процесуального права не вбачається.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/12007/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/12007/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/12007/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12007/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка