Ухвала

від 09.12.2021 по справі 204/9292/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1927/21 Справа № 204/9292/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув увідкритому судовомузасіданні ум.Дніпрі,матеріали зкримінального провадження№ 12021040000000304 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрювану за ч.3 ст.149 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді від 29 листопада 2021 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 січня 2022 року і визначено заставу в розмірі 1320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 996 400 грн.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину за ч.3 ст. 149 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами та встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може: переховування від органів досудового розслідування і суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних в кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Слідчий суддя зазначив, що запобігти ризикам можливо лише шляхом застосування виключного запобіжного заходу, яким є тримання під вартою. Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував суспільний резонанс кримінального провадження, і що злочин вчинений проти волі, честі та гідності ряду осіб.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Вимоги апеляційної скарги захисник обгрунтовує тим, що рішення слідчого судді незаконне, так як в даному кримінальному провадженні до ОСОБА_7 вже застосовувався запобіжний захід слідчим суддею, яким був домашній арешт, та який апеляційний суд залишив у силі. Вказаний запобіжний захід діяв до 20 листопада 2021 року та після ОСОБА_7 не перебував під дією жодного запобіжного заходу, але 22 листопада останньому було змінено підозру і слідством інкримінується ще один епізод злочинної діяльності, який ніякими доказами не підтверджується, як і вся підозра за ч.3 ст. 149 КК України, що також підтверджується поясненнями потерпілого, який показав про відсутність погроз із боку ОСОБА_7 . При цьому захисник зазначає, що його підзахисний не затримувався в порядку ст. 208 КПК України. Ризики, які встановив слідчий суддя не підтверджуються матеріалами долученими до клопотання. Разом з цим слідчий суддя не розглянув питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу. Окрім цього, захисник вказує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має стійкі соціальні зв`язки, а саме: офіційно у шлюбі; має на утриманні двох неповнолітніх дітей; має житло; характеризується позитивно; працює, а також має батька, яких хронічно хворіє і потребує нагляду. Також сам ОСОБА_7 має незадовільний стан здоров`я.

В апеляційному суді захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання слідчого та наданні до нього матеріали, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, клопотанням слідчого підтверджується, що ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під № 12021040000000304 від 15 квітня 2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 149 КК України (а.с. 13-18)

20 вересня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч.3 ст. 149 КК України, а 17 листопада цього ж року про зміну раніше повідомленої підозри за вказаною частиною статті.(а.с.19-20)

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для обрання запобіжного заходу, колегія суддів зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).

Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя з`ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, яка підтверджується долученими матеріалами, а саме: протоколами допитів потерпілого ОСОБА_9 та іншого потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; висновком судово-медичної експертизи; протоколами результатів НСРД. Додані до клопотання слідчого матеріали на даному етапі досудового розслідування можуть переконати обєктивного спостерігача, що особа про, яку йдеться могла вчинити злочин, тому підозра стосовно ОСОБА_7 обґрунтована, а доводи захисника є безпідставними.

Апеляційний суд також вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування і суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних в кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на тяжкість злочину в якому підозрюється особа, що останньому можуть бути анкетні дані свідків і потерпілих у кримінальному провадженні, тому підозрюваний може впливати на них з метою зміни їх показів, що також свідчить про перешкоджанню.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Слідчий суддя, оцінив всі обставини справи, у зв`язку з чим, дійшов до вірного висновку, що підстав для застосування стосовно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу не має, так як він не зможе забезпечити запобіганню встановлених слідчим суддею ризиків. Застосований до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст. 183 КПК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про характеризуючі дані ОСОБА_7 , то апеляційний суд вважає, що вони також не дають підстав для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, за наявності обґрунтованої підозри та встановлених ризиків.

Не знайшли свого підтвердження доводи щодо неможливості утримувати в умовах ізоляції ОСОБА_7 через стан здоров`я, оскільки даних, що останнього не можливо тримати під вартою не було надано.

Розмір застави визначено з дотриманням ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя при постановленні ухвали при застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий суддя визначаючи розмір застави ОСОБА_7 врахував вказані норми закону, які дають підстави для обрання застави в розмірі поза межами норм КПК України, а також з урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному та полягає у вчиненні злочину проти волі, честі та гідності ряду осіб, тому вважав за необхідне визначити заставу відповідно до абз. 2 ч.5 ст.182 КПК України, в розмірі 1320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що узгоджується з вимогами зазначених положень КПК України, якими передбачено обов`язок слідчого судді визначити розмір застави достатньої для виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року, якою застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 січня 2022 року і визначено заставу в розмірі 1320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 996 400 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4