Постанова

від 09.12.2021 по справі 612/83/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

09 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 612/83/21

провадження № 22-ц/818/5129/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Гришиної А.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство Ольга ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 07 червня 2021 року в складі судді Масла С.П.,

установив:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Ольга (далі - СФГ Ольга ) та просив розірвати договори оренди землі, укладені 05 лютого 2007 року між ним та СФГ Ольга за номерами 36, 37, зареєстровані 11 вересня 2007 року Близнюківським РВ ХРФ Центр ДЗК за номерами НОМЕР_1 та 040768500008.

Позов мотивовано тим, що 05 лютого 2007 року між ним та СФГ Ольга були укладені два договори оренди землі № 36 та № 37, зареєстровані 11 вересня 2007 року Близнюківським РВ ХРФ Центр ДЗК за номерами 040768500007, 040768500008. Відповідно до вказаних договорів позивач передав селянському господарству в строкове, платне користування дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. 03 червня 2014 року між сторонами було укладено додаткові угоди, якими договори оренди викладено у новій редакції, а саме: зобов`язано орендаря вносити орендну плату в грошовій формі в розмірі 1 500,00 грн за кожен рік оренди, починаючи з 2014 року; встановлено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди (пункти 4.1, 4.3 договорів).

Зазначає, що в період з 2018 року по 2021 рік включно СФГ Ольга не здійснювало виплату орендної плати, що є порушенням норм Закону України Про оренду землі та недотриманням умов укладених між сторонами договорів оренди.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 07 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою розірвання договору оренди землі може бути систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення умов укладеного договору оренди. У період з 2018 року по 2020 рік включно СФГ Ольга здійснювало адресні грошові перекази на ім`я позивача, що підтверджується відповідними фіскальними чеками ПАТ Укрпошта , тобто порушення умов спірних договорів щодо своєчасної та повної виплати орендної сплати з боку відповідача відсутні. Оскільки порушень зобов`язань відповідача за спірними договорами оренди не встановлено, позов ОСОБА_1 є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити.

12 липня 2021 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними доводам позовної заяви.

09 вересня 2021 року СФГ Ольга подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права; доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є підставами для скасування законного і обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 05 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та СФГ Ольга укладено договір оренди землі № 36, зареєстрований 11 вересня 2007 року Близнюківським РВ ХРФ Центр ДЗК за № 040768500007.

03 червня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду, в якій договір оренди було викладено в новій редакції.

Згідно з новою редакцією договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (пункт 1.1 договору).

Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 2,1052 га, в тому числі ріллі - 2,1052 га, кадастровий номер 6320681000:02:000:0128, що належить орендодавцю на підставі державного акту Р1 № 719913 на право приватної власності на землю, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16 лютого 2001 року за № 389.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 розділу 4 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та з 2014 року становить 1 500,00 грн за кожен рік оренди і сплачується до 31 грудня кожного року оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції.

Також, 05 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та СФГ Ольга укладено договір оренди землі № 37, зареєстрований 11 вересня 2007 року Близнюківським РВ ХРФ Центр ДЗК за № 040768500008.

03 червня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду, в якій договір оренди було викладено в новій редакції.

Згідно з новою редакцією договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (пункт 1.1 договору).

Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 7,1187 га, в тому числі ріллі - 7,1187 га, кадастровий номер 6320681000:02:000:0249, що належить орендодавцю на підставі державного акту Р1 № 719913 на право приватної власності на землю, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16 лютого 2001 року за № 389.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 розділу 4 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та з 2014 року становить 1 500,00 грн за кожен рік оренди і сплачується до 31 грудня кожного року оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції.

Також, сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 11.3 договорів).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем не виплачено йому орендну плату за період з 2018 року по 2020 рік включно.

Разом з тим, відповідно до відомостей на виплату готівки № 5 за 17 листопада 2020 року та нарахування паїв № 00000000005 від 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 нараховано для видачі 1 207,50 грн, що направлено поштовим переказом та підтверджується фіскальними чеками ПАТ Укрпошта від 25 листопада 2020 року на суму 1 232,20 грн, від 25 листопада 2020 року на суму 1 232,20 грн; відповідно до відомостей на виплату готівки № 5 за 04 жовтня 2019 року та нарахування паїв № 00000000005 від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 нараховано для видачі 5 792,00 грн, що направлено поштовим переказом та підтверджується фіскальними чеками ПАТ Укрпошта від 05 листопада 2019 року на суму 5 878,88 грн, від 05 листопада 2019 року на суму 2 601,75 грн; відповідно до відомості на виплату готівки № 6 за 28 вересня 2018 року та нарахування паїв № 00000000006 від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 нараховано для видачі 1 207,50 грн, що направлено поштовим переказом та підтверджується фіскальним чеком ПАТ Укрпошта від 31 жовтня 2018 року на суму 2 537,50 грн.

Згідно з листом Центру поштового зв`язку Лозова Харківської дирекції АТ Укрпошта від 23 березня 2021 року № 01-18/49 ОСОБА_1 отримував від ОСОБА_3 , який є засновником СФГ Ольга , поштові перекази: за № 0183 на суму 1 232,20 грн (відправлений 25 листопада 2020 року та отриманий 26 листопада 2020 року), за № 0184 на суму 1 232,20 грн (відправлений 25 листопада 2020 року та отриманий 26 листопада 2020 року).

Відповідно до наказу СФГ Ольга від 01 вересня 2019 року № 23/1 Про додаткову виплату орендної плати в 2019 році орендодавцям СФГ Ольга здійснено додаткову виплату орендної плати за земельні частки (паї) в сумі 800,00 грн за 1 га до основного нарахування орендної плати за 2019 рік, згідно договорів оренди зареєстрованих до 01 січня 2019 року.

04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 нараховано грошову суму в розмірі 5 792,00 грн, що підтверджується відомостями нарахування паїв № 00000000005.

Згідно з листом Центру поштового зв`язку Лозова Харківської дирекції АТ Укрпошта від 02 квітня 2021 року № 56 неможливо надати інформацію щодо отримання е/переказів на ім`я ОСОБА_1 від ОСОБА_3 за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, так як бланки виплачених переказів зберігаються лише 12 місяців.

Згідно з статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1 Закону України Про оренду землі визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

У статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Позивачем у силу вимог статі 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період з 2018 року по 2020 рік включно.

Тобто, позивач не довів істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Суд першої інстанції, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку з якими погоджується суд апеляційної інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договорів оренди землі через їх недоведеність.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах- учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСГІЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 07 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.

Головуючий - А.В. Котелевець

Судді - І.В. Бурлака

В.Б. Яцина