Рішення

від 14.12.2021 по справі 160/11932/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Справа № 160/11932/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся платник податків-фізична особа ОСОБА_1 з позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2021 року № Ф-0077620716 на суму 317939,16 грн. з продовженням Додатку № 7;

- рішення № 0077630716 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.05.2021 року на суму 50 774,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Єрмак Голд було укладено договір комісії № 01-03/16-61, відповідно до якого комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам товару, що належить комітенту, а комітент бере на себе зобов`язання виплатити комісіонеру комісійну винагороду, визначену умовами договору.

Перевіркою встановлено, що граничний обсяг доходу, який дає право платникам єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, ФОП ОСОБА_1 досяг 30.07.2017 року та дохід слав 5 380 133,04 грн., чим порушено вимоги податкового законодавства.

Проте, позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу, зазначає, що доходом комісіонера є не вся виручка, яка надходить комісіонеру від продажу товару, а лише сума комісійної винагороди, яку комісіонер отримує від комітента за договором комісії. Тобто, кошти отримані позивачем від надання послуг за договором комісії - реалізації товарів ТОВ Єрмак Голд , не є доходом ФОП ОСОБА_1 , зокрема, не є доходом кошти отримані ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року в сумі 4 114 680,59 грн., що не перераховані ТОВ Єрмак Голд .

Доходом ФОП ОСОБА_1 є лише сума винагороди, отриманої від ТОВ Єрмак Голд , яка не перевищує обсягу річного доходу, що допускається для платників єдиного податку 3 групи та складає у 2017 році - 3 873 339,03 грн., що не перевищує граничний розмір доходу у встановленому розмірі 5 000 000,00 грн.

Також позивач зазначає, що згідно звітів комісіонера ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 року по 28.12.2019 року останнім реалізовано товару на загальну суму 68 969 283,24 грн., та в цей же період проведено оплату ТОВ Єрмак Голд за реалізований товар на загальну суму 70 203 372,53 грн., тобто сума перерахованої торгової виручки більша на 1 234 089, 29 грн., оскільки на 01.01.2017 року за комісіонером рахувалася заборгованість внаслідок перехідного періоду за 2016 рік, що не включений в період перевірки податковою.

Крім того, позивач зазначає, що законодавством України не передбачено право контролюючого органу після проведення документальної перевірки та складання акту перевірки, після розгляду заперечень на акт перевірки, складати доповнення (уточнення, зміни) до раніше складеного акту перевірки та приймати податкове повідомлення-рішення на підставі листа/висновку про результати розгляду заперечень.

Проте, листом про розгляд заперечень податковим органом здійснено уточнення (зміни) до Акту перевірки, чим фактично встановлено нові порушення. В той же час, саме на підставі акту перевірки з внесеними контролюючим органом змінами були прийняті оскаржувані рішення, що свідчить про протиправність дій відповідача.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.07.2017 року по 28.12.2019 року на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група) та був платником єдиного податку, податку на доходи найманих працівників, військового збору, єдиного соціального внеску та інші.

Перевіркою встановлено, що на виконання умов договору комісії № 01-03/16-61 від 01.03.2016 року ФОП ОСОБА_1 здійснював продаж товару (заморожені напівфабрикати, продукція ТМ Продукти Єрмоліно ), за отримував комісійну винагороду віт ТОВ ЄРМАК ГОЛД (код за ЄДРПОУ 36166843).

Так, відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 в п.7 заяви визначив місце провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку зі зміною місця провадження господарської діяльності надав 21.11.2018 року, в якій зазначив місце провадження господарської діяльності - Україна.

Під час проведення перевірки, згідно повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадилась діяльність (форма 20-ОПП), книг КОРО, договорів оренди приміщень та даних фіскальних звітних чеків (Z-звіт) за період з 01.07.2017 року по 28.11.2018 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювалась господарська діяльність по наступним адресам: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 , АДРЕСА_12.; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 ; АДРЕСА_11 .

Відповідач зазначає, що в порушення п. 298.6 ст. 298 ПК України ФОП ОСОБА_1 не подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку зі зміною місця провадження господарської діяльності, з метою внесення змін до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви, як передбачено п. 299.7 ст. 299 ПК України.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 подав податкову декларацію платника єдиного податку за кварта 2017 року 29.04.2017 року за № НОМЕР_2, а заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку зі зміною місця провадження господарської діяльності надав лише 21.1.2018 року, чим порушив вимоги п. 298.6 ст. 298 ПК України.

Таким чином, за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298, п. 299.7 п. 299.8 ст. 299 ПК України підлягає анулюванню реєстрація платника єдиного податку третьої групи ОСОБА_1 з 01.04.2017 року. При цьому, такий платник зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 28.12.2019 року в порушення п.4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування занизив базу нарахування, а саме, суму доходу (прибутку) в межах максимальної величини, єдиного соціального внеску на суму 1 445 178,00 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу самостійно визначеного фізичною особою-підприємцем, на який нараховується єдиний внесок за період з 17.02.2016 року по 28.12.2019 року встановлено його не нарахування у сумі 317 939,16 грн., у т.ч. по періодам: 2017 рік - 26 103,00 грн., 2018 рік - 137 602,08 грн., 2019 рік - 154 234,08 грн.

Як зазначає відповідач, порушення виникло внаслідок невірного визначення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за жовтень-грудень 2017 року, за 2018 та 2019 роки ФОП ОСОБА_1 занизив базу нарахування, а саме, суму доходу (прибутку) в межах максимальної величини, єдиного соціального внеску в сумі 1 445 178,00 грн., в результаті чого платник не донарахував єдиний внесок у розмірі 317 939,16 грн.

Також, відповідач вважає, що на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , до позивача були правомірно застосовані штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 50 774,12 грн.

Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26.08.2021 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначає, зокрема, що підприємець мав на меті відкривати інші об`єкти та місця провадження господарської діяльності, у зв`язку з чим було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування щодо внесення змін щодо місця провадження господарської діяльності із визначенням місця провадження господарської діяльності - Україна , тим самим ФОП ОСОБА_1 підтвердив вже присвоєний та зареєстрований 17.02.2016 року статус платника єдиного податку, що перебуває в Реєстрі платників єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, вказавши загальну територію місця провадження господарської діяльності, та на підставі поданих повідомлень про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) повідомляв у встановлені строки податкові органи про визначені адреси місця провадження своєї діяльності.

Як зазначає позивач, вказане твердження викладене в запереченнях на акт перевірки від 05.01.2021 року та повністю прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується листом від 04.02.2021 року № 170/04-36-07-116-11 Про розгляд заперечень .

Позивач вважає відзив таким, що не відповідає обставинам справи та не спростовує заявлені вимоги позивача.

10.12.2021 року з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, відповідачем надано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено 17.02.2016 року за номером запису 22230000000022609 Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований, як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків.

28.12.2019 року за номером запису 22230060003022609 в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 припинено.

Відповідно до Витягу з Реєстру платників єдиного податку №3458\04\03\17\03-01-16 від 25.02.2016 року ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% до доходу без реєстрації ПДВ.

У зв`язку із припиненням ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.78.1.7. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі наказу №3272-П від 10.12.2020 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 та направлень на перевірку від 10.12.2020 року № 860, від 10.12.2020 року № 861 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 28.12.2019 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 17.02.2016 року по 28.12.2019 року.

05.01.2021 року за результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1/04-36-07-16/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків вказаного акту документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п. 298.1.1, п. 298, п. 298.6 ст. 298, п. 299.7, п. 299.7, п. 299.8 ст. 299 ПК України, в частині несвоєчасного подання заяви про застосування спрощеної системи, зокрема, про зміну місця провадження господарської діяльності та внесення змін до реєстру платників єдиного податку;

- п.п. 49.18.2, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.п. 177.5.2 п.п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України в частині не подання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2 кв-л 2017 р., за 2017 р., за 2018 р. та за 2019 р.;

- п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України донараховано ПДФО від провадження господарської діяльності на загальну суму 1 188 066,61 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 412 998,77 грн., за 2018 р. на суму 168 188,70 грн., за 2019 р. на суму 606 879, 14 грн.;

- п. 163.1 ст. 163, ст. 176, з урахуванням п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України донараховано військового збору на загальну суму 99 005,54 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 34 416,56 грн., за 2018 рік на суму 14 015,72 грн., в т.ч. за 2019 р. на суму 50 573,26 грн.;

- п. 181.1, п. 183.1, п. 183.4 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, з урахуванням п.п. 54.3.1, п. 54.3 ст. 54, ст. 183 ПК України ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість всього у розмірі 14 887 459 грн., у тому числі по періодам: квітень 2017 - 285 384 грн., травень 2017 р. - 446 730 грн., червень 2017 року - 441 125 грн., липень 2017 року - 487 701 грн., серпень 2017 року - 491 601 грн., вересень 2017 року - 536 311 грн., жовтень 2017 року - 576 403 грн., листопад 2017 року - 555 278 грн., грудень 2017 року - 595 146 грн., січень 2018 року - 530 925 грн., лютий 2018 року - 533 300 грн., березень 2018 року - 581 997 грн., квітень 2018 року - 519 607 грн., травень 2018 року - 413 138 грн., червень 2018 року - 381 538 грн., липень 2018 року - 388 147 грн., серпень 2018 року - 401774 грн., вересень 2018 року - 387 289 грн., жовтень 2018 року - 417 582 грн., листопад 2018 року - 421 722 грн., грудень 2018 року - 426 191 грн., січень 2019 року - 416 316 грн., лютий 2019 року - 418 663 грн., березень 2019 року - 457 896 грн., квітень 2019 року - 436 159 грн., травень 2019 року - 428 255 грн., червень 2019 року - 424 844 грн., липень 2019 року - 588 539 грн., серпень 2019 року - 626926 грн., вересень 2019 року - 626638 грн., жовтень 2019 року - 644335 грн.;

- п.п.1 ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VІ в частині не донарахування єдиного соціального внеску в сумі 368 825,16 грн., у т. ч. по періодам: 2017 р. - 76 989,00 грн., 2018 р. - 137 602,08 грн., 2019 р. - 154 234,08 грн.;

- п. 8 ст. 9 Закону № 2464 ФОП ОСОБА_1 не своєчасно нарахований єдиний внесок за липень 2018 р. в сумі 2467, 18 грн. та за вересень 2018 р. в сумі 148,92 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними контролюючим органом, в акті перевірки, подав заперечення від 21.01.2021 року на акт від 05.01.2021 року № 1/04-36-07-16/ НОМЕР_1 , в яких просив: 1) скасувати висновки акту від 05.01.2021 року № 1/04-36-07-16/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 28.12.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 17.02.2016 року по 28.12.2019 року повністю у пунктах 1-6; 2) пункт 7 висновків акту визнано частково, позивач просив скасувати в частині несвоєчасного нарахування єдиного соціального внеску за липень 2018 року у сумі 2457,18 грн.; 3) у порядку п. 86.7 ПК України залучити позивача або його представника до процедури розгляду заперечень до акту.

Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.02.2021 року № 170/04/36-07-16-11 Про розгляд заперечень повідомлено, що заперечення ППФО ОСОБА_1 на акт від 05.01.2021 року підлягають частковому задоволенню, а саме: висновок акту перевірки - викладено в наступній редакції:

- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, п. 293.3 ст. 293, п. 298.3 ст. 298 ПК України донараховано єдиного податку у розмірі 168 207,87 грн. та підлягає анулюванню реєстрація платника єдиного податку третьої групи ОСОБА_1 з 01.10.2017 року;

- п.п. 49.18.2, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.п. 177.5.2 п.п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України в частині не подання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2 кв-л 2017 р., за 2017 р., за 2018 р. та за 2019 р.;

- п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України донараховано ПДФО від провадження господарської діяльності на загальну суму 1 025 216,76 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 250 148,92 грн., за 2018 р. на суму 168 188,70 грн., за 2019 р. на суму 606 879, 14 грн.;

- п. 163.1 ст. 163, ст. 176, з урахуванням п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України донараховано військового збору на загальну суму 85 434,72 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 20 845,74 грн., за 2018 рік на суму 14 015,72 грн., в т.ч. за 2019 р. на суму 50 573,26 грн.;

- п. 181.1, п. 183.1, п. 183.4 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, з урахуванням п.п. 54.3.1, п. 54.3 ст. 54, ст. 183 ПК України ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість всього у розмірі 12 035 161 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2017 року - 413557 грн., листопад 2017 року - 555 278 грн., грудень 2017 року - 595 146 грн., січень 2018 року - 530 925 грн., лютий 2018 року - 533 300 грн., березень 2018 року - 581 997 грн., квітень 2018 року - 519 607 грн., травень 2018 року - 413 138 грн., червень 2018 року - 381 538 грн., липень 2018 року - 388 147 грн., серпень 2018 року - 401774 грн., вересень 2018 року - 387 289 грн., жовтень 2018 року - 417 582 грн., листопад 2018 року - 421 722 грн., грудень 2018 року - 426 191 грн., січень 2019 року - 416 316 грн., лютий 2019 року - 418 663 грн., березень 2019 року - 457 896 грн., квітень 2019 року - 436 159 грн., травень 2019 року - 428 255 грн., червень 2019 року - 424 844 грн., липень 2019 року - 588 539 грн., серпень 2019 року - 626926 грн., вересень 2019 року - 626638 грн., жовтень 2019 року - 644335 грн.;

- п.п.1 ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VІ в частині не донарахування єдиного соціального внеску в сумі 317 939,16 грн., у т. ч. по періодам: 01.10.2017 - 31.12.2017 р. - 26 103,00 грн., 2018 р. - 137 602,08 грн., 2019 р. - 154 234,08 грн.;

- п. 8 ст. 9 Закону №2464 ФОП ОСОБА_1 не своєчасно нарахований єдиний внесок за липень 2018 р. в сумі 2467, 18 грн. та за вересень 2018 р. в сумі 148,92 грн.

Судом встановлено, що на підставі акта від 05.01.2021 року від 1/04-36-07-16/ НОМЕР_1 , із коригуваннями внесеними листом від 04.02.2021 року за №170/04-36-07-16-11, контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009080716 на суму 1020,00 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009040716 на суму 106793,40 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009120716 на суму 15044701,25 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009070716 на суму 1281520,95 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009050716 на суму 210259,84 грн.

Крім того, відповідачем було прийнято рішення №7667/04-36-24-09 від 01.03.2021 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2017 року.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 01.03.2021 року, в якій просив, зокрема: 1) визнати неправомірними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо змін (доповнень/уточнень) до акту перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 28.12.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 17.02.2016 року по 28.12.2019 року, викладених у листі Про результати розгляду заперечень від 04.02.2021 року № 170/04-36-07-16-11; 2) визнати неправомірною бездіяльність ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо не направлення платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 рішень про ануляцію реєстрацію платника ФОП ОСОБА_1 єдиного податку з 01.04.2017 року та з 01.10.2017 року; 3) визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про ануляцію реєстрації платника ФОП ОСОБА_1 єдиного податку з 01.04.2017 року, винесеного на підставі Акту від 05.01.2021 року № 1/0436-07-16/3527505699 про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 28.12.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 17.02.2016 року по 28.12.2019 року; 4) визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про ануляцію реєстрації платника ФОП ОСОБА_1 єдиного податку з 01.10.2017 року, винесеного на підставі Листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області Про розгляд заперечень від 04.02.2021 року № 170/04-36-07-16-11 ; 5) скасувати: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 року № Ф-00900716 на суму 317 939,16 грн., з розрахунком податкового зобов`язання та фінансових санкцій (штрафів); рішення № 0009100716 від 11.02.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску на суму 50 774,72 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009080716 на суму 1020,00 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009040716 на суму 106793,40 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009120716 на суму 15044701,25 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009070716 на суму 1281520,95 грн.; податкове повідомлення - рішення від 11.02.2021 року №0009050716 на суму 210259,84 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 року № Ф-0009090716; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску від 11.02.2021 року № 0009100716.

Рішенням про результати розгляду скарги від 24.05.2021 року № 3620/л/99-00-06-02-01-09 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 року № Ф-0009090716, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску № 0009100716 від 11.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області скасовано та вважати відкликаним з дати прийняття даного рішення, скаргу ОСОБА_1 від 01.03.2021 року в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) 11.02.2021 року № Ф-0009090716, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску № 0009100716 від 11.02.2021 року задоволено частково, зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувати та направити нові вимогу та рішення відповідно до вимог законодавства.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2021 року № Ф-0077620716 на суму 317 939,16 грн., а також рішення № 0077630716 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу від 07.06.2021 року, в якій останній просив, зокрема, визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2021 року № Ф-0077620716 на суму 317939,16 грн. з продовженням Додатку № 7; рішення № 0077630716 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.05.2021 року на суму 50 774,12 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 22.06.2021 року Державною податковою службою України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.02.2021 року № 0009080716, № 0009040716, № 0009070716, № 0009120716, № 0009050716, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 02.07.2021 року № 14857/6/99-00-06-02-01-06 повідомлено позивача, що питання порушене в скарзі від 07.06.2021 року № б/н є фактично повторним та вже вирішено по суті у розумінні п. 7 розділу І Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдино внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року № 1124.

Не погодившись з оскаржуваними вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2021 року № Ф-0077620716 та рішенням № 0077630716 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.05.2021 року, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

Отже, правомірність оскаржуваних рішень, винесених ГУ ДПС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до зазначеної норми, позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 встановлено, що єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до п. 1, 2 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно п. 3 розділу VI Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Суд зазначає, що аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно підпункту 78.1.4. пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до положень пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право, зокрема, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 86 ПК України результати перевірок оформлюються, зокрема, у формі акта, який підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками. Акт документальної виїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Таким чином, суд доходить висновку, що обов`язком контролюючого органу є доведення вини платника податків, у випадках передбачених ПК України, в той же час надання заперечень на акт перевірки, підтверджуючих документів, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу, є правом платника податків.

Відповідно до п. 1, 2, 6 розділу ІІ, п. 1, 6 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015р. за № 1300/27745, результати документальних перевірок оформлюються, зокрема, у формі акта, який складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками. В акті документальної перевірки, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

До підписання акта документальної перевірки враховуються пояснення, надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки.

За результатами розгляду заперечень складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при надходженні заперечень на акт перевірки повинен здійснити перевірку фактів та даних, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях.

Як вже було встановлено судом, не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки №1/04-36-07-16/3527505699 від 05.01.2021 року, позивачем було подано до контролюючого органу заперечення на вказаний акт перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду вказаних заперечень, податковим органом зроблено висновок, що заперечення ППФО ОСОБА_1 на акт перевірки від 05.01.2021 року №1/04-36-07-16/ НОМЕР_1 підлягають частковому задоволенню, а саме: висновок акту перевірки викладено в наступній редакції:

- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292, п. 293.3 ст. 293, п. 298.3 ст. 298 ПК України донараховано єдиного податку у розмірі 168 207,87 грн. та підлягає анулюванню реєстрація платника єдиного податку третьої групи ОСОБА_1 з 01.10.2017 року;

- п.п. 49.18.2, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.п. 177.5.2 п.п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 ПК України в частині не подання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2 кв-л 2017 р., за 2017 р., за 2018 р. та за 2019 р.;

- п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України донараховано ПДФО від провадження господарської діяльності на загальну суму 1 025 216,76 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 250 148,92 грн., за 2018 р. на суму 168 188,70 грн., за 2019 р. на суму 606 879, 14 грн.;

- п. 163.1 ст. 163, ст. 176, з урахуванням п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України донараховано військового збору на загальну суму 85 434,72 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 20 845,74 грн., за 2018 рік на суму 14 015,72 грн., в т.ч. за 2019 р. на суму 50 573,26 грн.;

- п. 181.1, п. 183.1, п. 183.4 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, з урахуванням п.п. 54.3.1, п. 54.3 ст. 54, ст. 183 ПК України ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість всього у розмірі 12 035 161 грн., у тому числі по періодам: жовтень 2017 року - 413557 грн., листопад 2017 року - 555 278 грн., грудень 2017 року - 595 146 грн., січень 2018 року - 530 925 грн., лютий 2018 року - 533 300 грн., березень 2018 року - 581 997 грн., квітень 2018 року - 519 607 грн., травень 2018 року - 413 138 грн., червень 2018 року - 381 538 грн., липень 2018 року - 388 147 грн., серпень 2018 року - 401774 грн., вересень 2018 року - 387 289 грн., жовтень 2018 року - 417 582 грн., листопад 2018 року - 421 722 грн., грудень 2018 року - 426 191 грн., січень 2019 року - 416 316 грн., лютий 2019 року - 418 663 грн., березень 2019 року - 457 896 грн., квітень 2019 року - 436 159 грн., травень 2019 року - 428 255 грн., червень 2019 року - 424 844 грн., липень 2019 року - 588 539 грн., серпень 2019 року - 626926 грн., вересень 2019 року - 626638 грн., жовтень 2019 року - 644335 грн.;

- п.п.1 ч. 2 ст. 6, ч. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VІ в частині не донарахування єдиного соціального внеску в сумі 317 939,16 грн., у т. ч. по періодам: 01.10.2017 - 31.12.2017 р. - 26 103,00 грн., 2018 р. - 137 602,08 грн., 2019 р. - 154 234,08 грн.;

- п. 8 ст. 9 Закону №2464 ФОП ОСОБА_1 не своєчасно нарахований єдиний внесок за липень 2018 р. в сумі 2467, 18 грн. та за вересень 2018 р. в сумі 148,92 грн.

Тобто, податковий орган частково погодився з доводами позивача, викладеними в запереченнях на акт перевірки.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача в частині того, що контролюючим органом було здійснено самостійно виявлені помилки в акті перевірки, який зареєстрований належним чином, та твердження щодо позбавлення позивача права на подання письмових заперечень.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що представник позивача брала участь у розгляді вищевказаних заперечень на акт перевірки у режимі відео конференції за допомогою програми ZOOM, що підтверджується протоколом від 04.02.2021 року № 1 зустрічі із представником платника податків - фізичної особи ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 для обговорення встановлених під час перевірки порушень.

Як вже було встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 здійснював оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.07.2017 року по 28.12.2019 року на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група) та був платником єдиного податку, податку на доходи найманих працівників, військового збору, єдиного соціального внеску.

01.03.2016 року ТОВ Єрмак Голд як комітент та позивач як комісіонер уклали договір комісії № 01-03/16-61.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з частиною 3 статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Частиною 1 статі 1013 ЦК України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (статті 1018 ЦК України).

В даному випадку, згідно пункту 1.1 договору комісії від 01.03.2016 року № 01-03/16-61, комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам товару, що належить комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а комітент бере на себе зобов`язання виплатити комісійну винагороду, визначену умовами цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві).

Згідно з пунктом 4.3 договору перерахування грошових коштів, отриманих за продаж товару, на поточний рахунок комітента здійснюється комісіонером за кожні 7 календарних днів здійснення продажу товару у відповідності до виставлених комітентом рахунків. Виставлення рахунків здійснюється комітентом на підставі наданого комісіонером відповідного реєстру проданого товару на протязі кожних 7 календарних днів.

Як вже встановлено судом, в ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, на підставі банківських виписок, Інформаційної бази ДПС України Податковий блок - Виторги , книг КОРО, звітів комісіонера, актів приймання-передачі наданих послуг до Договору комісії встановлено, що платником податків не було враховано в сумі доходу фізичної особи - підприємця платника єдиного податку грошові кошти від реалізації комісійного товару, які ФОП ОСОБА_1 не були внесені на розрахунковий рахунок для перерахування комітенту.

З акту перевірки вбачається, що протягом 01.04.2017 року по 28.12.2019 року ФОП ОСОБА_1 було нараховано та сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 24 178,44 грн, з них 2017 рік - 3333, 00 грн., 2018 рік - 9828, 72 грн., 2019 рік - 11 016,72 грн. Доказів протилежного позивачем не надано.

Водночас, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу самостійно визначеного фізичною особою-підприємцем, на який нараховується єдиний внесок за період з 17.02.2016 року по 28.12.2019 року встановлено його не нарахування у сумі 317 939,16 грн., у т.ч. по періодам: 2017 рік - 26 103,00 грн., 2018 рік - 137 602,08 грн., 2019 рік - 154 234,08 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем за період з 01.04.2017 року по 28.12.2019 року занижено базу нарахування, а саме, суму доходу (прибутку) в межах максимальної величини, єдиного соціального внеску на суму 1 445 178,00 грн., у т.ч. по періодам: 2017 рік - 118 650,00 грн., 2018 рік - 625 464,00 грн., 2019 рік - 701 064,00 грн.

Таким чином вбачається не нарахування позивачем єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою-підприємцем, на який нараховується єдиний внесок нас суму 317 939,16 грн., у т.ч.: 2017 рік - 26 103,00 грн., 2018 рік - 137 602,08 грн., 2019 рік - 154 234,08 грн.

Тобто, суд зазначає, що порушення виникло внаслідок невірного визначення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за жовтень-грудень 2017 року, 2018 та 2019 роки.

Отже, суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2021 року № Ф-0077620716 на суму 317939,16 грн. винесена податковим органом правомірно та скасуванню не підлягає.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення № 0077630716 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.05.2021 року на суму 50 774,12 грн. винесено контролюючим органом внаслідок донарахування 317 939,16 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2021 року № Ф-0077620716 на суму 317939,16 грн. не підлягає скасуванню, то рішення № 0077630716 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.05.2021 року на суму 50 774,12 грн. також скасуванню не підлягає.

Решта доводів сторін висновків суду не спростовують.

З огляду на зазначене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних підстав, суд доходить висновку, що позивачем не надано до суду належних доказів протиправності оскаржуваних рішень, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14.12.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька