Рішення

від 29.11.2021 по справі 315/442/21

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/442/21

Номер провадження № 2/315/204/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участю секретаря Атрошенко Я.В.,

представника позивача адвоката Кобця К.В.,

представника відповідача адвоката Атаманюка І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану через представника - ОСОБА_2 , до приватного підприємця ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка звернулася до суду з позовною заявою, поданою через представника - адвоката Кобця К.В. до приватного підприємця ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 26 березня 2020 року було подано позовну заяву до Гуляйпільського районного суду Запорізької області про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати з відповідача приватного підприємця ОСОБА_3 .

Далі в позові зазначили, що по даній справі було відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання. 24.04.2020 року позивачка отримала відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_3 , де серед додатків до відзиву було долучено копії документів а саме: копія Довіреності від 19.06.2010 року виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 на 1 аркуші в 1 примірнику, та копія договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року з додатками на 5 арк. в 1 примірнику. З наданих документів вбачалося, що 20 жовтня 2012 року було укладено договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_1 (в особі ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності ВМХ № 171131 від 19.06.2010 року, яка посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2052) та приватним підприємцем ОСОБА_3 щодо користування земельною ділянкою площею 7,1673 га, терміном на 49 років.

Як слідує далі з позову, довіреність була видана ОСОБА_1 громадянину ОСОБА_3 строком на тридцять років, з правом передоручення. Отже громадянин ОСОБА_3 мав право укладати договори оренди землі, що не перевищують строк дії довіреності 30 років. Як вбачається із договору оренди землі, його укладено строком на 49 років, що перевищує повноваження за довіреністю виданою ОСОБА_1 . Строк перевищення склав з моменту видачі довіреності - 2010 року та моменту укладання договору оренди землі 2012 року - 19 років. (49 років - термін дії договору оренди землі відняти 30 років строк дії довіреності, різниця становить 19 років).

Вважають, що відповідач при укладанні договору оренди землі як орендар, та з другої сторони громадянин ОСОБА_3 , який укладав договір оренди землі від імені орендодавця ОСОБА_1 , діяв в своїх інтересах, при цьому порушив права орендодавця будучи зацікавленою особою при укладанні договору оренди землі та перевищив свої повноваження, уклав фактично в своїх інтересах договір оренди землі.

Зазначили, що в березні 2020 року було відкликано довіреність від 19.06.2010 року видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 серії ВМХ № 171131, та направлено повідомлення приватним нотаріусом Горовою Я.О. до ОСОБА_3 на його адресу. 05.03.2020 року позивач направив лист до відповідача з вимогами, однією з яких було надати оригінал договору оренди землі ОСОБА_1 . До теперішнього часу так і не було надано оригіналу договору оренди землі. На момент подачі позову до суду позивач примірника договору не отримала.

Прохали визнати недійсним, та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № б/н укладеного 20 жовтня 2012 року та зареєстрованого 13.12.2012 року за № 232181014002300 у відділі Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області, земельна ділянка площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011 укладений між орендодавцем ОСОБА_1 (в особі ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності ВМХ № 171131 від 19.06.2010 року посвідченої державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2052) та приватним підприємцем ОСОБА_3 .

24.05.2021 року відповідачем через представника - адвоката Атаманюка І.Л. подано відзив на позовну заяву, де зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав: представник позивача не зазначив, якою нормою чинного законодавства передбачено або встановлено, що за представництвом на підставі Довіреності, особа - представник, яка представляє довірителя за Довіреністю, не має права укласти правочин, від імені довірителя, на строк, що перевищує строк довіреності, на який вона видана довірителем. Довіреністю серії ВМХ № 171131 від 19 червня 2010 року, яка була видана ОСОБА_1 як довірителем на ім`я ОСОБА_3 , як довіреної особи, посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Д.О., строком дії довіреності 30 років, позивач ОСОБА_1 надала відповідачу ОСОБА_3 повноваження укладати від її імені договори оренди, визначаючи на власний розсуд строк та умови договору. Приписами ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Вимогами ч. 3 ст. 237 ЦК України встановлено, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Приписами ч. 1 ст. 238 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Частиною 1 ст. 244 ЦК України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Частиною 1 ст. 244 ЦК України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації на підставі ч.1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації. Відповідно до ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) визначені вимоги до складення позовної заяви. Предметом позову ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3 є визнання недійсним, та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки № б/н укладеного 20 жовтня 2012 року та зареєстрованого 13.12.2012 року за № 232181014002300 у відділі Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області. Підставою позову позивач зазначила ту обставину, що: Строк договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем, та приватним підприємцем ОСОБА_3 на 49 років, зареєстрований 13 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Гуляйпільському районі за № 232181014002300, перевищує строк дії Довіреності серії ВМХ № 171131 від 19 червня 2010 року, яка була видана ОСОБА_1 як довіритель на ім`я ОСОБА_3 , як довіреної особи , при цьому не зазначивши норму закону, якою передбачена або встановлена вказана обставина. Зазначив також, що позовна заява не підлягає задоволенню та взагалі розгляду у зв`язку зі спливом строку позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав. Враховуючи обставини, які були зазначені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві як підстави звернення до суду з позовом, про наявність укладеного 20 жовтня 2012 року договору оренди землі, площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, позивачу ОСОБА_1 було відомо ще з 2012 року, так як остання не заперечує вказаний факт вказавши про обізнаність щодо укладеного спірного договору оренди землі в позовній заяві. Крім того, наступний факт свідчить про її обізнаність ще з 2012 року про укладений договір оренди землі - в 2020 році, оскільки ОСОБА_1 , як позивач, звернулася до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з цивільним позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 з вимогами про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати (Цивільна справа № 315/450/20). Однією із обставин, якою обґрунтовувала ОСОБА_1 свої вимоги до приватного підприємця ОСОБА_3 , вона заначила той факт, що після укладання договору оренди землі відповідач ОСОБА_3 виплатив їй однією сумою 19000 гривень в 2012 році, та пообіцяв надати один примірник договору оренди землі як буде зареєстровано договір оренди землі, та в подальшому розрахуватися по орендній платі. Як зазначила ОСОБА_1 в позовній заяві, що їй кошти потрібні були для вирішення сімейних потреб. Тобто, вказаний письмовий доказ, позовна заява по цивільній справі № 315/450/20, підтверджує, що позивачу було відомо про укладений у 2012 році із відповідачем приватним підприємцем ОСОБА_3 договору оренди землі на її земельну ділянку площею 7,1673 га, кадастровий номер:2321810100:27:006:0011. Враховуючи викладене, вважає, що було встановлено, що позивач про укладений договір оренди землі площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, була обізнана ще з 2012 року, що не заперечується нею. Крім того, позовна заява не підлягає задоволенню ще із тих підстав так як є таке, що набрало законної сили, судове рішення у цивільній справі № 315/450/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів пройшло вже більше 9 років, але законом - нормами статті 257 ЦК України, чітко встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Строк позовної давності щодо позовних вимог сплив у позивача ще в 2019 році, так як позивач у позові зазначила, що в 2012 році вона отримала від відповідача грошові кошти в якості орендної плати в сумі 19000 грн., тобто їй було відомо про укладення спірного договору оренди землі ще з 2012 року.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позивачем порушені строки позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав.

Крім того, зазначає, що позивач клопотання про поновлення пропущеного строку при зверненні до суду не надавала та взагалі не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку при зверненні до суду з позовами. Якщо договір вважається укладеним лише з моменту його державної реєстрації та якщо таку реєстрацію було здійснено, то такий договір не може вважатися неукладеним навіть у випадку, якщо одна із сторін його не підписувала. 20 жовтня 2012 року, між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за взаємною згодою та волевиявленням ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, площею 7,1673 га кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, строком на 49 років. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як сторонами договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року, при його укладенні, у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, у тому числі строку на який укладається договір оренди землі, орендної плати та інших умов встановлених договором оренди землі. Державну реєстрацію договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року було проведено відділом Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 грудня 2012 року за № 232181014002300. Відповідно до умов договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року, а саме пункту 8 договору оренди землі (Строк дії договору) укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та вимог статей 626, 628 та 638 ЦК України, статей 15 та 19 Закону України Про оренду землі , ст. 93 ЗК України, договір оренди земельної ділянки закінчує свій строк дії через 49 років 20 жовтня 2061 року, строк на який було укладеного договір оренди землі. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і такий строк визначається сторонами при укладенні договору та фіксується в умовах договору оренди земельної ділянки. 19 червня 2010 року ОСОБА_1 було видано Довіреність на ім`я ОСОБА_3 , якою вона уповноважила останнього, згідно усного договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , здавати в оренду належну їй земельну ділянку площею 7,1673 га, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди землі та отримувати належну ОСОБА_1 орендну плату у грошовій, натуральній чи відробітковій формах у будь-яких сумах чи будь-яких розмірах, передбачених договором оренди землі. Також, вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 від її імені розписуватись. Вказана Довіреність видана строком на 30 років. Тобто, вказаною Довіреністю, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 , в тому числі і на отримання орендної плати і на укладання договорів оренди на земельну ділянку площею 7,1673 га кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011. Крім того, 19 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, згідно якого ОСОБА_3 було передано ОСОБА_1 в якості позики грошові кошти у сумі 100000 грн. (сто тисяч гривень). Вказаний договір позики підписаний ОСОБА_1 як позичальником та ОСОБА_3 як позикодавцем. Крім того, на підтвердження отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 коштів в сумі 100000 грн. позивачем 19 червня 2010 року власноруч було написано розписку, згідно якої вона підтвердила факт отримання від ОСОБА_3 коштів в сумі 100000 грн.. Пунктом 3 Договору позики від 19 червня 2010 року встановлено, на підтвердження укладення договору позики та його умов укладається розписка від Позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми відповідно до пункту 1 даного Договору. Факт отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_3 коштів у сумі 100000 грн. також підтверджується нотаріально посвідченою Заявою про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 коштів у сумі 100000 грн., яка засвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Я.О. 19 червня 2010 року. Також, під час укладання договору оренди землі, позивач звернулася до відповідача із пропозицією щодо зарахування суми позики наданої відповідачем позивачу в рахунок щорічної орендної плати, та за взаємною усною згодою запропонованою позивачем, між відповідачем та позивачем було досягнуто домовленості, що раніше надані позивачу відповідачем як позичку грошові кошти в сумі в сумі 100000 грн. згідно Договору позики від 19 червня 2010 року. Власноруч написаної ОСОБА_1 19 червня 2010 року Розписки про отримання нею від ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 100000 грн.. Нотаріально посвідченої Заяви про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 коштів у сумі 100000 грн. засвідченої державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області Горовою Я.О. 19 червня 2010 року, будуть зараховуватися щорічно в рахунок орендної плати за землю згідно договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року. Тобто, відповідачем, як добросовісним орендарем належним чином виконуються всі умови договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року та умови досягнутої усної домовленості між позивачем та відповідачем щодо зарахування щорічної орендної плати за землю в рахунок наданої відповідачем позивачу у 2010 році в якості позики коштів у сумі 100000 грн.. В свою чергу позивачем порушені досягнуті між позивачем та відповідачем домовленості щодо зарахування щорічної орендної плати за землю в рахунок наданих відповідачем позивачу у 2010 році в якості позики коштів у сумі 100000 грн., які були узгоджені при укладанні договору оренди землі 20 жовтня 2012 року. Відповідач від позивача протягом 2012-2020 років будь-яких листів, вимог або претензій з приводу оренди земельної ділянки не отримував та позивач особисто із будь-якими вимогами та претензіями щодо умов виконання договору оренди землі протягом 2012-2020 років до відповідача не зверталася. Позивачем було отримано за її проханням від відповідача, відразу після укладання договору оренди землі від 20.10.2012 року, орендну плату на перед (на майбутній період) в сумі 19000 грн. (дев`ятнадцять тисяч гривень) за користування земельною ділянкою площею 7,1673 га кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, що позивачем не заперечується, та отримання від відповідача грошових коштів в сумі 100000 грн., які за пропозицією, проханням та згодою позивача зараховуються відповідачем щорічно в рахунок орендної плати за землю згідно договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року, тому заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, за користування земельною ділянкою площею 7,1673 га кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011, за договором оренди землі від 20 жовтня 2012 року, укладеного між відповідачем та позивачем, у відповідача не має, а у позивача виник перед відповідачем борг в сумі 87231,97 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті тридцять одна тисяча дев`яносто сім копійок) за неповерненні позивачем відповідачу кошти отримані нею за Договором позики від 19 червня 2010 року, з урахування пред`явленої позивачем суми 31 768,03 грн. (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят вісім гривень три копійки) за начебто несплачену орендну плату відповідачем. Прохав відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до приватного підприємця ОСОБА_3 в повному обсязі (а.с. 59-65).

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. В судовому засіданні від 23.06.2021 року пояснила, що дійсно мала наміри колись укласти з ПП ОСОБА_3 договір оренди землі, але всього на 10 років. Для цього вона йому надавала довіреність. Домовлялися, що ОСОБА_3 підготує необхідні документи, а договір вони вже разом підпишуть. Коли розпочалися слухання справ в суді, тільки тоді вона дізналася, що договір оренди ОСОБА_3 підписам сам як від себе, так і від неї. Також, їй стало відомо, що договір оренди укладено не на 10 років, а на 49 років, що взагалі не відповідало її намірам та волі. Тому, нею було складено претензію, яку вона надіслала відповідачу. Довіреність вона скасувала в 2020 році. Оригінали державного акту на землю та примірник договору оренди землі їй відповідачем повернуто не було. Їй довелося виготовляти нові документи. Щодо отримання коштів від ОСОБА_3 вказала на те, що в розписці про отримання 100000 грн. стоїть не її підпис, але 19 000 грн. дійсно отримувала від відповідача 19.06. 2012 році, тобто ще до укладення договору оренди. Самого ж договору до 2019 року вона не бачила та його зміст їй був не відомий. Вважає, що уклавши договір в своїх інтересах відповідач ОСОБА_3 порушив її права як власника землі та не виклав умови договору в такому вигляді як вони в дійсності домовлялися.

Надалі позивач ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача адвокат Кобець К.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Суду пояснив, що ОСОБА_3 порушив права позивача уклавши договір оренди землі в своїх інтересах. Час, з якого позивачу стало відомо є 2019 рік, коли він звернувся з адвокатським запитом. Попередня позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди не була розглянута судом по суті, а ухвалено рішення щодо залишення її без розгляду. Підставою даного позову вважає норми ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки відповідач діяв не в інтересах власника землі, а у своїх власних. Додатково зазначив, що домовленість сторін стосувалася строку дії договору саме на 10 років, а про те, що договір укладено на 49 років, позивачу стало відомо лише в серпні 2019 року. Щодо податків, то 28.03.2019 року на ім`я ОСОБА_1 було направлено податкове повідомлення про сплату земельного податку, який було сплачено нею особисто. Станом на 2019 рік ДЗК видало довідку про те, що земельна ділянка позивача вільна від оренди. Оригіналу договору оренди землі від 20.10.2012 року позивач станом на час розгляду справи також не отримала.

Також, представник позивача ОСОБА_2 , був допитаний в якості свідка, та в даному статусі суду пояснив, що на початку серпня 2019 року до нього звернулася ОСОБА_1 за правовою допомогою. Після цього він почав збирати документи. Для цього він вже восени 2019 році приїхав до м. Гуляйполе щоб відвідати відділ земельних ресурсів. З ним були сама позивач ОСОБА_1 та її син. Вони зателефонували ОСОБА_3 і попрохали його віддати оригінал державного акту на землю, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та один з примірників договору оренди землі. ОСОБА_3 погодився на зустріч та через деякий час на своєму авто під`їхав до місця зустрічі. Разом з ним була його дружина та син. Після короткої розмови, ОСОБА_3 попросив свою дружину принести документи. Остання через деякий час повернулася з текою документів. З цієї теки ОСОБА_3 дістав оригінал державного акту на ім`я ОСОБА_1 та примірники договору оренди землі, але позивачу їх не передав, а лише продемонстрував. ОСОБА_3 сказав, що він зареєстрував своє речове право у держреєстратора, тому будь-які претензії ОСОБА_1 є безпідставними. Затим він розвернувся та поїхав геть з місця зустрічі разом з документами. Він як свідок стверджує, що бачив всі зазначені документи саме у володінні ОСОБА_3 .. Додатково зазначив, що без оригіналу державного акту відповідачеві не вдалося б скласти договір оренди та його зареєструвати, томі посилання представника відповідача вважає неправдивими. Також, зазначив, що договір оренди землі від 2012 року не був належним чином відображений у відповідному Реєстрі, що і послугувало тому, що позивач змогла укласти договір емфітевзису на цю ж земельну ділянку, який в подальшому був у судовому порядку визнаний недійним. Оскільки позивач своїх документів не отримала, то вона не могла знати, який має зміст договір оренди, зокрема і щодо строку, на який він був укладений. Через відсутність у неї оригіналу державного акту було розміщено оголошення в газеті щодо визнання його недійним.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні від 22.07.2021 року останній суду пояснив, що ОСОБА_1 запропонувала йому взяти її земельний пай в оренду. Для цього остання видала на його ім`я нотаріально посвідчену довіреність від 19.06.2010 року. Затим ним був підготовлений сам договір оренди землі у відповідній формі, які відповідала нормам діючого законодавства. Вказаний договір від підписав як від свого імені, так і від імені ОСОБА_1 , оскільки вважав, що має таке право відповідно до виданої останньою довіреності. Договір оренди укладено на 49 років. Зі свого боку він передав ОСОБА_1 19 000 грн. та 100000 грн. в рахунок орендної плати наперед. Коли передавав 19 000 грн., то ніяких документів не складали, а от коли передавав 100000 грн. було складено нотаріально посвідчений договір позики. Разом з грошима він передав ОСОБА_1 і примірник договору, і оригінал державного акту на землю. Також він зазначив, що він пам`ятає події, які мали місце в 2019 році біля приміщення ДЗК в м. Гуляйполе, а саме його зустріч з ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 .. Того дня він приносив документи, але в теці був його примірник договору та ксерокопії державного акту позивача. Оригінал державного акту, примірник договору оренди він віддав позивачу ще в 2012 році. Загалом він не вважає, що уклавши спірний договір оренди він не діяв в інтересах позивачки. Щодо підпису цього договору, то йому державний реєстратор роз`яснив, що він має право ставити підписи від обох сторін угоди. Спірний договір оренди бу зареєстрований. Правочин набув законної сили. ОСОБА_1 знала про договір з 2012 року. Він сплачував податки за землю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, прохав у позові відмовити з підстав, які зазначені у відзиві на позов. Додатково зазначив, що строки позовної давності повинні обраховуватися з 2012 року, оскільки позивачу було відомо про укладений договір оренди землі. Позивач також в 2019 році зверталася до ОСОБА_3 з вимогою виплати орендної плати. Відповідно до виданої позивачем довіреності від 19.06.2010 року ОСОБА_3 мав право на укладення від її імені будь-якої угоди, а так само мав право на отримання за неї орендної плати. Також вважає, що з позовної заяви наданої позивачем до Гуляйпільського районного суду Запорізької області в 2020 році вбачається, що позивач вказувала про наявність заборгованості з орендної плати за період з 2016 року по 2019 рік. Також, остання зазначала, що отримувала від відповідача грошові кошти, тому вважає, що ці обставини не підлягають доведенню в порядку ст. 82 ЦПК України. Спірний договір оренди було укладено в 2012 році, після цього як слідує з пояснень самого відповідача він передав ОСОБА_1 другий примірник самого договору, куди ж зазначені документи поділа сама позивач нікому не відомо. При цьому, зазначив, що оригіналу державного акту на землю ОСОБА_1 взагалі відповідачу не передавала. Про порушення свого права ОСОБА_1 могла дізнатися з моменту державної реєстрації договору оренди. Вважає, що спірний договір фактично виконувався сторонами, тому відсутні підстави для його оскарження.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Вознесенівка Російської Федераціїзгідно паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 17.07.2019 року, орган, що видав 2327 (а.с.5).

ОСОБА_1 , за даними Управління Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області № 11-11/43 від 30.07.2019 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

26.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з позовом до ПП ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати. Зазначений позов було залишено без розгляду за заявою позивача (а.с. 8).

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 2321810100:27:006:0011 площею 7,1673 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК №911844 від 21.05.2010 року (а.с. 9).

Згідно копії довіреності від 19.06.2010 року, посвідченої Горовою Я.О., державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстровано в реєстрі за №2052, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 здавати в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 7,1673 га, розташовану на території Гуляйпільської міської Ради (за межами населеного пункту) Гуляйпільського району Запорізької області, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договору оренди та отримувати належну їй орендну плату. Довіреність видана строком на 30 років, з правом передоручення згідно їхньої усної домовленості представнику надається право представляти її інтереси в судових установах, земелевпорядних організаціях, у районній державній адміністрації та податковій інспекції (а.с. 16, 75, 76).

05.03.2020 року позивачкою було направлено орендарю ОСОБА_3 заяву (претензію), в якій прохала надати оригінал договору оренди землі від 20.10.2012 року, який зареєстровано 13.12.2012 року за №232181014002000 в Гуляйпільському відділі Держкомзему, а також відомість про нараховану та виплачену орендну плату за період з 2013 року по 2019 рік, погасити борг по орендній платі за договором оренди землі (а.с. 10-12).

В матеріалах справи міститься договір оренди землі від 20.10.2012 року, за яким ОСОБА_1 (в особі ОСОБА_3 , діючого на підставі довіреності ВМХ №171131 від 19.06.2010 року, посвідченої державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори за реєстраційним №2052) передала ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2321810100:27:006:0011 площею 7,1673 га строком на 49 років, який зареєстровано 13.12.2012 року за №232181014002000 в Гуляйпільському відділі Держкомзему. Підписи за обох сторін вчинено ОСОБА_3 , що сторонами не заперечувалося та було визнано в судовому засіданні (а.с. 14-15).

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Гуляйполе Запорізької області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 08.04.1999 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 66).

Згідно відповіді відділу Держгеокадастру у Гуляйпільському районі №29-8-0.27-381/106-20 від 16.04.2020 року, на запит представника відповідача адвоката Атаманюка І. від 10.04.2020 року було надано наступну інформацію: відділом Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області був зареєстрований договір оренди землі на земельну ділянку площею 7,1673 га з кадастровим номером 2321810100:27:006:0011 між ОСОБА_1 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар), про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 13.12.2012 року за номером 232181014002300; до національної кадастрової системи України інформація про договір оренди землі на земельну ділянку площею 7,1673 га з кадастровим номером 2321810100:27:006:0011 між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_3 від 13.12.2012 року за номером 232181014002300 не внесена; громадянка ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку (ЯК 911844) 21.05.2010 року, земельна ділянка площею 7,1673 га з кадастровим номером 2321810100:27:006:0011 зареєстрована 21.05.2010 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянці ОСОБА_1 власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім.Енгельса для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області, замовником якої була ОСОБА_1 , розробником - ДП Запорізький науково- дослідний та проектний інститут землеустрою , підстава - розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області від 06.02.2009 року №27 (а.с. 67).

Крім того, одночасно з наданням відповіді на запит, відділом Держгеокадастру у Гуляйпільському районі надано копію аркуша запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 13.12.2012 року за №001800 та договору оренди землі від 13.12.2012 року за номером 232181014002300 (а.с. 68);

Також, відділом Держгеокадастру у Гуляйпільському районінадано копію реєстраційної справи щодо реєстрації договору оренди землі на земельну ділянку площею 7,1673 га з кадастровим номером 2321810100:27:006:0011 між ОСОБА_1 та приватним підприємцем ОСОБА_3 від 13.12.2012 року за номером 232181014002300, яка містить, зокрема, висновок по договору оренди земельної ділянки, договір оренди землі від 20.10.2012 року, акт приймання-передачі об`єкта оренди та акт визначення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а. с. 69-73).

Згідно копії державного акту серії ЯК №911944, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 7.1673 га, на підставі Розпорядження голови Гуляйпільської РДА №27 від 06.02.2009 року (а.с. 74).

Згідно копії договору позики від 19.06.2010 року позикодавець ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 позику у сумі 100000 грн. (а.с 77).

Згідно розписки ОСОБА_1 даної ОСОБА_3 , йде мова про факт передачі останнім ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 100000 грн. (а.с. 78).

Відповідно до копії заяви, засвідченої 19.06.2010 року державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Горовою Я.О., зареєстровано в реєстрі за №2053 ОСОБА_1 зобов`язувалася продати свою земельну ділянку ОСОБА_3 у випадку зняття мораторію за 100000 грн. (а.с. 79).

19.02.2020 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовій Я.О. заяву, в якій прохала довести до відома ОСОБА_3 , що скасовує довіреність на представництво інтересів з питання здачі в оренду земельної ділянки, посвідченої Гуляйпільською державною нотаріальною конторою Запорізької області від 19.06.2010 року, зареєстровану в реєстрі за №2052 (а.с. 80).

Зазначене вище доведено до відома ОСОБА_3 приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. листом №68/02-24 від 19.02.2020 року, зареєстрованим в реєстрі за №239 (а.с. 81).

Матеріали справи містять копію позовної заяви ОСОБА_1 до ПП ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати (а.с. 82-84), яку залишено без розгляду ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 26.06.2020 року у справі №315/450/20 за клопотанням представника позивача (а.с. 85-86).

24.12.2020 року заочним рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа; приватний нотаріус Гуляйпільського районного ї нотаріального округу Запорізької області Горова Я.О., про визнання договору встановлення емфітевзису недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (право володіння та право цільового користування земельною ділянкою) (а.с. 87-92).

Вирішуючи по суті вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди землі, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту в ч. 3 ст. 152 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як свідчать встановлені судом обставини, спірний договір оренди землі від 20.10.2012 року був укладений шляхом підписання його з боку орендодавця ОСОБА_3 як її представником на підставі довіреності, а з боку орендаря ПП ОСОБА_3 ..

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_3 є приватним підприємцем відтак, будь-який правочин, стороною в якому виступає він, опосередковано створює інтерес для нього як приватного підприємця, оскільки впливає на майновий стан останнього.

З огляду на це, укладаючи від імені позивача спірний договір оренди від 20.10.2012 року, ОСОБА_3 фактично вчинив правочин від імені позивача у власних інтересах, тобто прямо порушив заборону, встановлену у ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 323/19/16-ц (провадження № 61-14514св18), від 10 січня 2019 року у справі № 323/1550/17-ц (провадження № 61-40550св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 323/1827/17 (провадження № 61-9920св19), від 18 березня 2020 року у справі № 323/2196/17 (провадження № 61-46071св18) та 24 березня 2021 року у справі № 323/1864/17 (провадження № 61-4342св19).

За документами, які містять в матеріалах справи грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 100 000 грн. мали б бути передані 19.06.2010 року, тобто за два роки до укладення самого договору. Щодо отримання грошових коштів в розмірі 19 000 грн. позивач не заперечувала, але вважала їх переданими на виконання майбутнього договору оренди, який станом на 2010 рік укладеним ще не був, зокрема позивачу не були достеменно відомими реальні умови, які в ньому були б викладені, так само і до строку його дії. Зі свого боку вона надавала згоду на укладення договору оренди лише на 10 років, про що опосередковано можуть свідчити і її дії, які вона вчинила щодо передачі своєї ділянки по договору емфітевзису за сплином 10 років. При цьому, з її боку, на той час було звернення до відповідного відділу ДЗК щодо отримання інформації про перебування її земельної ділянки, зокрема в оренді. На вказане звернення була надана відповідь, що її земельна ділянка вільна від оренди. При цьому її не було повідомлено, за яких обставин реєстрація договору оренди від 20.10.2012 року не знайшла свого відображення у відповідному Реєстрі. Тому суд, вважає, що не можна вважати безсумнівно доведеним факт передачі відповідачем позивачу 100000 грн. на виконання умов саме договору оренди землі від 20.10.2012 року.

Суд виходить також з того, що укладення спірного договору на строк, що явно перевищує навіть найоптимістичніші уявлення про ймовірну тривалість життя позивача (на момент укладення договору їй виповнилось 54 роки, а на кінець строку дії цього договору їй має виповниться 103 роки), також вимагає, щоб відповідне волевиявлення позивача через дії представника не викликало б обґрунтованих сумнівів у відповідності такого волевиявлення справжній волі позивача.

Як наслідок, договір оренди землі від 20.10.2012 року підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки був укладений з прямим порушенням ст. 238 ЦК України та не відповідав внутрішній волі позивача в частині строку оренди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.

За таких обставин, посилання у відзиві на позов та в поясненнях представника відповідача в судовому засіданні, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, тобто з жовтня 2012 року, оскільки позивач отримував плату за користування землею, є безпідставними.

Перебіг позовної давності починається не з моменту, коли сторони домовились про тимчасове користування земельною ділянкою позивача та отримання останнім плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто про укладення від його імені договору.

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_1 дізналася про реальні умови спірного договору оренди в серпня 2019 року, коли нею було отримано копію примірника цього договору на звернення її адвоката. Протилежного сторона відповідача не довела, зокрема їхня позиція щодо передачі як оригіналу державного акту та одного з примірників договору оренди землі позивачу ще в 2012 році нічим не підтверджена. Натомість, при наданні пояснень в суді щодо цих обставин відповідач та його представник надавали різні відомості. Зокрема, представник відповідача наполягав на тому, що позивач ОСОБА_3 взагалі не передавала оригіналу державного акту на право власності на землю, але сам відповідач вказував а те, що він у нього був, але залишилася тільки його копія. Також, доводи сторони відповідача спростовуються показами свідка ОСОБА_2 , хоч представник відповідача і вказував на зацікавленість останнього в даному питанні.

За встановлених обставин, оскільки підставами позову ОСОБА_1 було не підписання спірного договору оренди землі нею особисто, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов при ухваленні судових рішень у справах № 145/374/17 від 06 березня 2019 року та № 145/1089/17 від 13 лютого 2019 року та від 17 жовтня 2019 року у справі № 136/276/18 (провадження № 61-883св19).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

А тому позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-5, 12-13, 81, 82, 211, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника - ОСОБА_2 , до приватного підприємця ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № б/н укладений 20 жовтня 2012 року та зареєстрований 13.12.2012 року за № 232181014002300 у відділі Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області, земельна ділянка площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011 укладений між орендодавцем ОСОБА_1 (в особі ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності ВМХ № 171131 від 19.06.2010 року посвідченої державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Горовою Яною Олександрівною за реєстровим № 2052) та приватним підприємцем ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію цього договору.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області від 08.04.1999 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати в розмірі 908,00 гривень.

Рішення суду повністю складене 08.12.2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. О. Романько