Постанова

від 24.05.2022 по справі 315/442/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.05.2022 Справа № 315/442/21

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 315/442/21 Пр. № 22-ц/807/931/22 Головуючий у 1-й інстанції Романько О.О. Повний текст рішення складено 08.12.2021 року. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Дашковської А.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення Гуляпільського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі ПП ОСОБА_1 ) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-4), в якому просила визнати недійснимта скасуватидержавну реєстраціюдоговору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 20 жовтня 2012 року та зареєстрованого 13.12.2012 року за № 232181014002300 у відділі Держгеокадастру у Гуляйпільському районі Запорізької області, земельна ділянка площею 7,1673 га, кадастровий номер: 2321810100:27:006:0011 укладений між орендодавцем ОСОБА_2 (в особі ОСОБА_1 , що діяв на підставі довіреності ВМХ № 171131 від 19.06.2010 року посвідченої державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2052) та ПП ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого позову позивач ОСОБА_2 зазначала, що 26 березня 2020 року було подано позовну заяву до Гуляйпільського районного суду Запорізької області про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати з відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 .

Далі в позові зазначала, що по даній справі було відкрито провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання. 24.04.2020 року позивачка отримала відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , де серед додатків до відзиву було долучено копії документів а саме: копія довіреності від 19.06.2010 року виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 на 1 аркуші в 1 примірнику, та копія договору оренди землі від 20 жовтня 2012 року з додатками на 5 арк. в 1 примірнику. З наданих документів вбачалося, що 20 жовтня 2012 року було укладено договір оренди землі між орендодавцем ОСОБА_2 (в особі ОСОБА_1 , що діяв на підставі довіреності ВМХ № 171131 від 19.06.2010 року, яка посвідчена державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2052) та ПП ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою площею 7,1673 га, терміном на 49 років.

Як слідує далі з позову, довіреність була видана ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_1 строком на тридцять років, з правом передоручення. Отже громадянин ОСОБА_1 мав право укладати договори оренди землі, що не перевищують строк дії довіреності 30 років. Як вбачається із договору оренди землі, його укладено строком на 49 років, що перевищує повноваження за довіреністю виданою ОСОБА_2 . Строк перевищення склав з моменту видачі довіреності - 2010 року та моменту укладання договору оренди землі 2012 року - 19 років. (49 років - термін дії договору оренди землі відняти 30 років строк дії довіреності, різниця становить 19 років).

Вважала, що відповідач при укладанні договору оренди землі як орендар, та з другої сторони громадянин ОСОБА_1 ,який укладавдоговір орендиземлі відімені орендодавця ОСОБА_2 ,діяв всвоїх інтересах, при цьому порушив права орендодавця будучи зацікавленою особою при укладанні договору оренди землі та перевищив свої повноваження, уклав фактично в своїх інтересах договір оренди землі.

Зазначила, що в березні 2020 року було відкликано довіреність від 19.06.2010 року видану ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 серії ВМХ № 171131, та направлено повідомлення приватним нотаріусом Горовою Я.О. до ОСОБА_1 на його адресу. 05.03.2020 року позивач направив лист до відповідача з вимогами, однією з яких було надати оригінал договору оренди землі ОСОБА_2 . До теперішнього часу так і не було надано оригіналу договору оренди землі. На момент подачі позову до суду позивач примірника договору не отримала.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Романько О.О. (а.с. 22).

Ухвалою суду першої інстанції провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження (а.с. 25-26).

Рішенням Гуляпільського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 року (а.с. 148-154) позовну заяву ОСОБА_2 у цій справі задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № б/н, укладений 20 жовтня 2012 року та зареєстрований 13.12.2012 року за № 232181014002300 у відділі Держгеокадастру у Гуляйпільському районіЗапорізької області,земельна ділянкаплощею 7,1673га,кадастровий номер:2321810100:27:006:0011,укладений міжорендодавцем ОСОБА_2 (вособі ОСОБА_1 ,що діявна підставідовіреності ВМХ№ 171131від 19.06.2010року посвідченоїдержавним нотаріусомГуляйпільської державноїнотаріальної конториГоровою Я.О. зареєстровим №2052)та ПП ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію цього договору.

Стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ПП ОСОБА_1 у своїйапеляційнійскарзі(а.с.161-166)просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Дашковську А.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 185).

Ухвалою апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 186), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 187) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень), а також відпусток судді-доповідача (а.с.201-202).

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу апеляційному суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час її розгляду апеляційним судом взагалі.

Проте, за змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 193-195), у тому числі позивач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Кобець К.В. (а.с. 194), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представника відповідача ПП ОСОБА_1 адвоката Атаманюк І.Л. (а.с. 205-206).

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ПП ОСОБА_1 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кобець К.В. подав апеляційному суду заяву (а.с. 203), в якій просив розглядати дану справу апеляційним судом без участі позивача та його, як представника позивача.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив заяву представника позивача задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю представника відповідача ПП ОСОБА_1 адвоката Атаманюк І.Л. (а.с. 205-206).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення представника відповідача ПП ОСОБА_1 адвоката Атаманюк І.Л., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ПП ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 2-5, 12-13, 81, 82, 211, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України та виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог позивача і відсутності правових підстав для застосування позовної давності за заявою сторони відповідача у цій справі.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.

У порушення вимог ст. 12 ч.5 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, висновки суду першої інстанції у цій справі ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України, та спростовуються матеріалами цієї справи.

Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 2321810100:27:006:0011 площею 7,1673 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯК №911844 від 21.05.2010 року (витяг, копія а.с. 9).

Згідно із довіреністю від 19.06.2010 року, посвідченою Горовою Я.О., державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстровано в реєстрі за №2052, якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1 здавати воренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 7,1673 га, розташовану на території Гуляйпільської міської Ради (за межами населеного пункту) Гуляйпільського району Запорізької області, визначати на власний розсуд умови, ціну та строк договоруоренди та отримувати належну їй орендну плату. Довіреність видана строком на 30 років, з правом передоручення згідно їхньої усної домовленості представнику надається право представляти її інтереси в судових установах, земелевпорядних організаціях, у районній державній адміністрації та податковій інспекції (а.с. 16, 75-76).

Відділом Держкомземуу Гуляйпільськомурайоні Запорізькоїобласті бувзареєстрований договіроренди земліна земельнуділянку площею7,1673га зкадастровим номером2321810100:27:006:0011, укладений 20 червня 2012 року між ОСОБА_2 (орендодавець в особі ОСОБА_1 , діючого на підставі вищезазначеної довіреності ВМХ № 171131 від 19.06.2010 року, посвідченої державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори, за р. № 2052)та ПП ОСОБА_1 (орендар), строком на 49 (сорок дев`ять років, п.8 договору), про щоу Державномуреєстрі земельбуло вчиненозапис від13.12.2012року заномером 232181014002300(а.с. 67-73).

19.02.2020 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовій Я.О. заяву, в якій прохала довести до відома ОСОБА_1 , що скасовує довіреність на представництво інтересів з питання здачі в оренду земельної ділянки, посвідченої Гуляйпільською державною нотаріальною конторою Запорізької області від 19.06.2010 року, зареєстровану в реєстрі за №2052 (а.с. 80).

В силу вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу…(ч.1).

Відповідно дост. 238 ч. 3 ЦК Українипредставник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїхінтересах абов інтересахіншої особи,представником якоївін одночасноє, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Враховуючи, вищевикладені встановлені фактичні обставини цієї справи апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав право 20.10.2012 року на підставі вищезазначеної чинної нотаріальної довіреності Семенда Т.М. від 20.06.2010 року (а.с.16) укладати договір оренди землі (а.с. 14-15) на свій розсуд строком на 49 років згідно із його повноваженнями, зазначеним у вищезазначеній довіреності, які не містилиобмежень збоку позивачау ційчастині, але не мав права в силу вимог ст. 238 ч. 3 ЦК України укладати цей договір оренди землі сам ( ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) від імені позивача із собою (Приватний підприємець ОСОБА_1 , НОМЕР_3 ), тобто фактично у своїх інтересах.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції мав визнати вищезазначений договір оренди землі у цій справі недійсним, оскільки він не відповідає саме вимогам закону, зокрема ст. 238 ч. 3 ЦК України.

Проте, помилковими є висновки суду першої інстанції у цій справі, що відсутні підстави для застосування позовної давності за заявою сторони відповідача у цій справі (відзивна позовнузаяву а.с.61-63) в якості самостійної підстави для відмови у задоволенні вищезазначеного позову позивача.

Оскільки, суд першої інстанції вважав, що факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.

Звідси, суд першої інстанції вважав доведеним факт того, що ОСОБА_2 дізналася саме про реальні умови спірногодоговору оренди(строкдоговору оренди 49років)в серпні2019року, коли нею було отримано копію примірника цього договору на звернення її адвоката. Протилежного сторона відповідача не довела, зокрема їхня позиція щодо передачі як оригіналу державного акту та одного з примірників договору оренди землі позивачу ще в 2012 році нічим не підтверджена. Натомість, при наданні пояснень в суді щодо цих обставин відповідач та його представник надавали різні відомості. Зокрема, представник відповідача наполягав на тому, що позивач ОСОБА_1 взагалі не передавала оригіналу державного акту на право власності на землю, але сам відповідач вказував а те, що він у нього був, але залишилася тільки його копія. Також, доводи сторони відповідача спростовуються показами свідка ОСОБА_3 , хоч представник відповідача і вказував на зацікавленість останнього в даному питанні.

За встановлених обставин, суд першої інстанції вважав, оскільки підставами позову ОСОБА_2 було не підписання спірного договору оренди землі нею особисто, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних уньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, що зазначено у цьому договорі.

Проте,при цьомуапеляційним судомвстановлено,що позивач ОСОБА_2 у цій справі просила визнати недійсним вищезазначений договорі оренди землі в цілому, а не лише в його частині - строку дії договору, та у тому числі з підстав ст. 328 ч. 3 ЦПК України (позовна заява позивача а.с.3).

А тому, у даному випадку має значення, коли ОСОБА_2 дізналась саме про укладення 20 жовтня 2012 року ОСОБА_1 від імені її вищезазначеного договору оренди землі із відповідачем - ПП ОСОБА_1 , тобто фактично самим собою із самим собою та у своїх інтересах, а непро строкцього договору (49 років).

Оскільки, якщо ОСОБА_1 не мавправа укладати вищезазначений договір оренди землі фактично сам від імені позивача із собою у своїх інтересах взагалі в силу вимог ст. 238 ч. 3 ЦК України, то цей договір є недійсним в цілому, а не в частині і незалежно від його будь-яких погоджених (непогоджених) із позивачем реальних умов, у тому числі в частині строку дії договору.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 у цій справі та її представник визнавали той факт, що ОСОБА_2 саме проукладення вищезазначеного договору оренди землі ОСОБА_1 від імені позивача із відповідачем - ПП ОСОБА_1 20.10.2012 року було достовірно відомо майже з дати його укладення у 2012 році.

Про що у тому числі додатково свідчить зміст позовної заяви у 2020 році до Гуляйпільського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_1 про достроковерозірвання цьогодоговору орендиземлі 2012року тастягнення невиплаченоїорендної плати з ПП ОСОБА_1 лише за2016-2019роки (а.с. 82-84), яка була залишена без розгляду за заявою позивача ухвалою суду від 26 червня 2020 року у справі ЄУН 315/450/20 (а.с.85-86), та в якій остання зазначала, що ще при укладенні цього договору оренди землі у 2012 році вона отримала від орендаряПП ОСОБА_1 однією сумою орендної плати 19000,00 грн. (а.с. 82 зворот).

А перед цим, 05.03.2020 року позивачкою було направлено орендарю ОСОБА_1 заяву (претензію), в якій остання прохала надати оригінал договору оренди землі від 20.10.2012 року, який зареєстровано 13.12.2012 року за №232181014002000 в Гуляйпільському відділі Держкомзему, а також відомість про нараховану та виплачену орендну плату за період з 2013 року по 2019 рік, погасити борг по орендній платі за договором оренди землі (а.с. 10-12).

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

За таких обставин, посилання у відзиві на позов та в поясненнях представника відповідача в судовому засіданні у суді першої інстанції, щопочаток перебігу позовної давності для позивача у цій справі необхідно обчислювати саме з моменту укладення спірногодоговору,тобто зжовтня 2012року, оскільки позивач отримував плату за користування землею, є такими, що ґрунтуються на законі та заслуговують на увагу суду.

Так як в силу вимог ст. 267 ч. ч. 3,4 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тому, якщо суд першої інстанції правильно встановив, що права ОСОБА_2 при укладенні вищезазначеного договору оренди 20 жовтня 2012 року були дійсно порушені в силу вимог ст. 328 ч. 3 ЦК України, мав відмовити позивачу у цій справі у задоволенні її вищезазначеного позову від справі 22.03.2021 року у цій справі (відмітка суду на позові а.с. 1) до відповідача про визнаннянедійсним цьогодоговору саме у зв`язку із спливом ще у 2015 році загального (трирічного) строку позовної давності для його подачі.

А у позовній вимозі позивача до відповідача у цій справі про скасування державноїреєстрації цього договору оренди землі суд першої інстанції мав відмовити через її необґрунтованість, оскільки це питання взагалі вирішується у позасудовому порядку на підставі відповідного рішення суду.

Наявність такожінших правовідносиниміж ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (позикивід 19.06.2010року ОСОБА_4 у ОСОБА_1 на суму100000,00грн.(а.с.77-78),зобов`язання ОСОБА_4 від19.06.2010року укластидоговір купівлі-продажуцієї землііз ОСОБА_1 у подальшомупісля зняттямораторію (заявапозивача а.с.79),визнання договорувстановлення емфітевзисунедійсним за рішеннямсуду запозовом ПП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у справі ЄУН 315/556/20 (а.с.87-92) тощо не впливає на правильність вирішення цієї справи судом.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ПП ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Гуляпільського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП. ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації у цій справі відмовити.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Гуляпільського районного суду Запорізької області від 29 листопада 2021 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення.

У задоволенніпозову ОСОБА_2 до Приватногопідприємця ОСОБА_1 про визнаннянедійсним договоруоренди земліта скасуванняйого державноїреєстрації уцій справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 27.05.2022 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Дашковська А.В.Подліянова Г.С.