Рішення

від 08.10.2007 по справі 15/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/247

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.10.07 р.                                                                               Справа № 15/247                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Пасад” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 23342200)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ВБК “Прогрес ЛТД” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33755955)

про стягнення боргу в сумі 14626,09 грн., збитків у сумі 5460,00 грн., пені у сумі 2281,67 грн., штрафу у сумі 4387,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Парфіненко О.Б. за довіреністю № 02-01/70 від 28.08.2007 р., Парфіненко Б.Д. - директор (в останнє судове засідання не з'явився)

від відповідача: Кодочигов М.К. за довіреністю від 28.08.2007 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Пасад” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “ВБК “Прогрес ЛТД” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 14626,09 грн., збитків у сумі 5460,00 грн., пені у сумі 2281,67 грн., штрафу у сумі 4387,83 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/247.  

У судовому засіданні позивачем та відповідачем заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір № 04-04/13 від 01.12.2006 р. Предметом договору є ремонт та технічне обслуговування виконавцем автомобілів замовника на умовах згідно цього договору. Ремонт здійснюється на території виконавця. Вартість всіх виконаних для замовника ремонтних робіт розраховується виконавцем на кожен автомобіль у момент виконання робіт. Вартість наданих виконавцем послуг складається із діючих розцінок виконавця на момент виконання послуг. Здача-прийомка виконаних робіт оформлюється заказ-нарядом, який має силу акту виконаних робіт та підписується учасниками цього договору. Вартість виконаних ремонтних робіт оплачується замовником на підставі рахунку та заказ-наряду, наданих виконавцем, протягом 5 банківських днів з моменту підписання заказ-наряду сторонами.

Позивач виконав згідно умов договору ремонтні роботи автомобіля замовника на загальну суму 14626,09 грн., з них безпосередньо ремонтні роботи вартістю 5891,82 грн., вартість запасних частин – 8734,27 грн., що підтверджується заказ-нарядом № РН-00077 від 01.03.2007 р. на автомобіль замовника ЗІЛ-131 д/н АН2466ВН, який підписаний представниками виконавця та замовника без будь-яких заперечень.

До заказ-наряду позивач додав податкову накладну № 62 від 01.03.2007 р. на суму 14626,09 грн. згідно рахунку на оплату № СФ-0003 від 09.01.07 р. Вказаний рахунок також доданий позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, на думку суду, відповідач фактично прийняв виконані роботи позивачем та не виконав договірних зобов'язань щодо оплати цих робіт у встановлений договором строк. Прострочення виконання грошового зобов'язання для відповідача наступило з 12.03.2007 р. з врахуванням вихідних та святкових днів у березні 2007 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Вказаним договором п. 5.4 передбачено, що за несвоєчасне виконання умов договору замовник сплачує  виконавцю пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг за кожний день прострочення платежу, а при простроченні більше 30 банківських днів – виплачує штраф у розмірі 30 % від вартості наданих послуг.

Але при цьому позивач повинен був застосувати при розрахунку пені обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що передбачено Законом України „Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань”.

За вказаних обставин суд вважає позов стосовно суми основного боргу – 14626,09 грн., штрафу – 4387,83 грн. обґрунтованим, тому його задовольняє.

Стосовно заявленої суми пені 2281,67 грн. суд вважає її обґрунтованою частково з врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ. За власним розрахунком суду сума пені до стягнення за період з 12.03.2007 р. по 31.05.2007 р. (81 день) за обліковою ставкою НБУ 8,5 %, складає 551,78 грн., а за період з 01.06.2007 р. по 03 08.2007 р. (64 дні) за обліковою ставкою НБУ 8 %, складає 410,33 грн., усього правильна сума пені – 962,11 грн. На вказану суму пені суд позов задовольняє, на суму 1319,56 грн. (2281,67 – 962,11 = 1319,56) у задоволенні позову відмовляє.

Що стосується заявленої суми збитків на суму 5460 грн. у зв'язку з простоєм автомобілю відповідача на території позивача, то вказані вимоги суд відхиляє як необґрунтовані належними доказами.

Для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача;

-          причино-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину саме відповідача у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

В нашому випадку відповідач згідно п. 4.3 договору у разі простою автомобіля з його вини на території позивача оплачує час простою відповідно до тарифів, встановлених виконавцем. Згідно п. 4.4 договору замовник зобов'язується прийняти автомобіль та оплатити надані послуги на умовах цього договору.

Позивач надав затверджені керівником позивача тарифи на додаткові послуги, де зазначена стоянка у боксі вартістю 35 грн. за добу. Вказана сума 35 грн./день зазначена також у довідці-розрахунку позовних вимог. Але позивач не надав доказів повідомлення іншої сторони за договором про встановлення такого тарифу.

Таким чином суд вважає, що позивач не довів наявність для нього шкідливих наслідків, що носять матеріальний характер, від невиконання відповідачем умов договору про прийняття автомобілю після ремонту, тобто не довів сам факт заподіяння збитків іншою особою. Крім того обов'язок відповідача оплатити простій автомобіля на території позивача за встановленим тарифом передбачений договором, тому не є збитками у розумінні цивільного та господарського законодавства.          

Згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВБК “Прогрес ЛТД” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 41; код ЄДРПОУ 33755955,  розрахунковий рахунок 2600242072 в АППБ “Аваль” м. Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Пасад” (юридична адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12; код ЄДРПОУ 23342200,  розрахунковий рахунок 26008000063001 в філії ДРУ ВАТ КБ “Надра” м. Донецьк, МФО 334862) суму 19976,03 грн. (а саме: суму основного боргу 14626,09 грн., пеню 962,11 грн., штраф в сумі 4387,83 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 199,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,10  грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення збитків у розмірі 5460 грн. та стосовно пені у сумі 1319,56 грн.

У судовому засіданні 08.10.2007 р. оголошено рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.