Рішення

від 13.12.2021 по справі 640/23090/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ № 640/23090/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КБ Імпекс доКиївської митниці Держмитслужби провизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КБ Імпекс з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 25.07.2020 №UA100290/2020/000014/1 і картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 25.07.2020 №UA100290/2020/00173.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваних рішень, якими відкориговано митну вартість товару за резервним методом, з урахуванням того, що митному органу надано всі документи на підтвердження визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строки для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень, з огляду на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між ГОВ КБ Імнекс (покупець) та Компанією American Foods 1.1.С (500 South Washington Street. Green Bay. Wisconsin 54301. USA) (продавець) укладено контракт від 09.02.2017 №090217 на придбання охолоджених й заморожених м`ясних продуктів.

Згідно з п. 1.2 контракту, ціни й опис товару вказуються в інвойсі.

Відповідно до п. 3.1 контракту, оплата проводиться шляхом грошового переказу авансом до відправки вантажу.

Товар поставляється на умовах поставки СРТ (Київ) (п. 4.1 контракту).

З огляду на завезення на митну територію України товару, поставленого на умовах даного контракту, ТОВ КБ Імпекс подано до Київської митниці Держмитслужби ВМД UA100290/2020/320846, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2020 №UA100290/2020/000014/1, яким визначено, що з наданих до митного оформлення документів випливає, що попередню оплату за товар здійснено за платіжним дорученням від 07.07.2020 №27 на суму 9 492,51 USD, комерційний інвойс від продавця виставлено на суму 9 410,31 USD. Крім того, надана копія вищезазначеного платіжного доручення не містить такої відмітки як електронний документ (платіж) та підготовлена без дотримання вимог, визначених Постановою Національного банку України від 28.07.2008 №216, яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. У той же час, додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу органів доходів і зборів щодо їх запиту, зокрема, відповідно до загальноприйнятої світової практики прайс-лист не містить відомостей яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: передбачені системні знижки виробника, умов поставки (що може свідчити про не виключення витрат на транспортування), умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, термін дії та інші положення, що стосуються умов продажу товарів; бухгалтерська виписка від 25.07.2020 №20/07 не відповідає комерційному інвойсу продавця від 14.07.2020 №786271.

Крім того, Київською митницею Держмитслужби складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2020 №UA100290/2020/00173, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з огляду на наявні обґрунтовані обставини, оскільки документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 25.07.2020 №UA100290/2020/320846, не містять достовірних, повних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відтак, відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Вважаючи вказані рішення та картку протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.

У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Приписами ч.ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Як було зазначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена.

Водночас, за твердженням представника позивача, однією з особливостей імпорту замороженої м`ясної продукції є те, що перед відправкою товару неможливо в точності сформувати для покупця саме ту кількість товару, яку він замовив. Це пов`язано з процесом підготовки продукту до імпорту (забою тварини, обробки м`яса, відділення від м`яса непридатних до споживання частин і т.д.). Відповідно, товар завжди поставляється покупцю в меншій кількості, ніж він замовив. Так, згідно з наявною у матеріалах справи копією бухгалтерської виписки від 25.07.2020 №25/07, що показує взаєморозрахунок між сторонами за контрактом від 09.07.2017 №090217, вбачається переплата ГОВ КБ Імпекс (покупцем) в розмірі 718,73 доларів США за результатами попереднього ввезення товару. Так, як наголошено у позовній заяві, ТОВ КБ Імпекс оплатило товар вартістю 11 762,15 долари США (див. суму платежу від 25.02.2020), а отримали товару на суму 11 043,42 долари США (див. суму поставки від 13.03.2020). Відтак, від виставленої продавцем суми у розмірі 10 211, 24 доларів США покупець відняв вже сплачені ним раніше 718,73 доларів США та сплатив лише 9 492,51 доларів США.

Також, комерційний інвойс від 14.07.2020 видано саме на суму 9 410,31 доларів США, яка відповідає ціні відвантаженого в дійсності товару.

Ця відповідність підтверджується авіанакладною від 16.07.2020 №235-53669033, в якій зазначено про перевезення 62 упаковок охолодженої яловичини вагою брутто по 1062 кг для ТОВ КБ Імпекс та міститься посилання на інвойс №786271.

Вказане у своїй сукупності свідчить про наявність мотивованих обґрунтувань щодо розбіжностей між сумою, оплаченою за товар, згідно з платіжним дорученням від 07.07.2020 №27, та заявленою в інвойсі сумою такого товару.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, ще однією підставою для його прийняття став висновок митного органу про те, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально, а саме: платіжний документ, який підтверджує вартість товару - SWIFT, - не містить банківських відміток про здійснення оплати за товар.

Разом з тим, досліджуючи зміст платіжного доручення в іноземній валюті (через SWIFT) від 07.07.2020 №27 вбачається, що в останньому наявне посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, а чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №826/9719/16.

Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останній не містить інформації, на підставі якої відповідачем відкориговано вартість товару, а саме: який товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що ТОВ КБ Імпекс надано до митного органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

До того ж, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ КБ Імпекс такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.

Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.

Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції про сплату від 25.09.2020 №42049, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 204,00 грн., який підлягає присудженню на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 25.07.2020 №UA100290/2020/000014/1.

Визнати протиправною та скасувати картку Київської митниці Держмитслужби відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2020 №UA100290/2020/00173.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю КБ Імпекс (код ЄДРПОУ 38808367, адреса: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 9, прим. 100) документально підтверджені судові витрати у розмірі 4 204,00 грн. (чотирьох тисяч двохсот чотирьох грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок