Постанова

від 04.10.2022 по справі 640/23090/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/23090/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Імпекс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 25.07.2020 №UA100290/2020/000014/1 і картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 25.07.2020 №UA100290/2020/00173.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване коригування митної вартості є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ГОВ «КБ Імнекс» (покупець) та Компанією «American Foods 1.1.С» (500 South Washington Street. Green Bay. Wisconsin 54301. USA) (продавець) укладено контракт від 09.02.2017 №090217 на придбання охолоджених й заморожених м`ясних продуктів.

Згідно з п. 1.2 контракту, ціни й опис товару вказуються в інвойсі. Відповідно до п. 3.1 контракту, оплата проводиться шляхом грошового переказу авансом до відправки вантажу. Товар поставляється на умовах поставки СРТ (Київ) (п. 4.1 контракту).

З огляду на завезення на митну територію України товару, поставленого на умовах даного контракту, ТОВ «КБ Імпекс» подано до Київської митниці Держмитслужби ВМД UA100290/2020/320846, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2020 №UA100290/2020/000014/1, яким визначено, що з наданих до митного оформлення документів випливає, що попередню оплату за товар здійснено за платіжним дорученням від 07.07.2020 №27 на суму 9 492,51 USD, комерційний інвойс від продавця виставлено на суму 9 410,31 USD. Крім того, надана копія вищезазначеного платіжного доручення не містить такої відмітки як електронний документ (платіж) та підготовлена без дотримання вимог, визначених Постановою Національного банку України від 28.07.2008 №216, яка передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. У той же час, додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу органів доходів і зборів щодо їх запиту, зокрема, відповідно до загальноприйнятої світової практики прайс-лист не містить відомостей яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: передбачені системні знижки виробника, умов поставки (що може свідчити про не виключення витрат на транспортування), умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, термін дії та інші положення, що стосуються умов продажу товарів; бухгалтерська виписка від 25.07.2020 №20/07 не відповідає комерційному інвойсу продавця від 14.07.2020 №786271.

Крім того, Київською митницею Держмитслужби складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2020 №UA100290/2020/00173, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з огляду на наявні обґрунтовані обставини, оскільки документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 25.07.2020 №UA100290/2020/320846, не містять достовірних, повних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відтак, відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України (далі - МК), з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Не погодившись з таким рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, що підтверджено ним документально.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно із статтею 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (стаття 53 МК).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною п`ятою статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої, другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведених норм вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, обґрунтовано встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 №21-53а15 та №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав про те, що суми, які вказані у платіжному дорученні та інвойсі відрізняються, а надана позивачем бухгалтерська виписка не відповідає інвойсу продавця. Окрім того, відповідач послався на те, що платіжне доручення не відповідає вимогам постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216, яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях

Так, як вірно встановив суд першої інстанції, згідно з наявною у матеріалах справи копією бухгалтерської виписки від 25.07.2020 №25/07, що показує взаєморозрахунок між сторонами за контрактом від 09.07.2017 №090217, вбачається переплата ГОВ «КБ Імпекс» (покупцем) в розмірі 718,73 доларів США за результатами попереднього ввезення товару: ТОВ «КБ Імпекс» оплатило товар вартістю 11 762,15 долари США (сума платежу від 25.02.2020), а отримали товару на суму 11 043,42 долари США (сума поставки від 13.03.2020). У зв`язку із вказаним, від виставленої продавцем суми у розмірі 10 211,24 доларів США (а.с. 25) позивач відняв вже сплачені ним раніше 718,73 доларів США та сплатив лише 9 492,51 доларів США (а.с. 26).

У свою чергу, комерційний інвойс від 14.07.2020 (а.с. 38) видано саме на суму 9 410,31 доларів США, яка відповідає ціні відвантаженого в дійсності товару, що підтверджується авіанакладною від 16.07.2020 №235-53669033, в якій зазначено про перевезення саме 62 упаковок охолодженої яловичини вагою брутто по 1062 кг для ТОВ «КБ Імпекс» та міститься посилання на інвойс №786271.

Вказане у своїй сукупності свідчить про наявність мотивованих обґрунтувань щодо розбіжностей між сумою, оплаченою за товар, згідно з платіжним дорученням від 07.07.2020 №27, та заявленою в інвойсах сумою такого товару. Водночас, таку. Розбіжність було усунуто позивачем після надання відповідної бухгалтерської виписки. Тому, наведені обставини не могли бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.

Щодо посилань на невідповідність вимогам чинного законодавства платіжного доручення, то суд першої інстанції вірно послався на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 27.06.2019 у справі №826/9719/16, згідно якої чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні. У свою чергу, в останньому наявне посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача.

Безпідставним є також посилання на відсутність у прайс-листі певної інформації, оскільки прайс-лист не є документом, на підставі якого здійснюється визначення митної вартості, а відповідачем не надано пояснень яким чином вказані обставини впливають на показники митної вартості товару.

Колегія суддів наголошує на тому, що можливість коригування митної вартості пов`язана саме із неможливістю підтвердження числового значення митної вартості за певним методом та наданими декларантом документами. Формальне встановлення недоліків, неточностей певних документів чи характеристик товару, які по своїй суті не впливають на правильність числового значення митної вартості, не може бути підставою для її коригування та відмови у застосування обраного декларантом методу її визначення.

Фактично підстави прийняття оскаржуваного рішення не стосуються об`єктивних перешкод у підтвердженні числових показників заявленої позивачем митної вартості та зводяться до суб`єктивних припущень митного органу.

Також, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №826/6346/16, від 31.01.2018 по справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 по справі №804/2997/17).

В порушення наведених норм, оскаржуване рішення не містить обґрунтування числового значення складових митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Натомість, відповідач в оскаржуваному рішенні обмежився лише посиланням на дату, номер, вартість товару інших митних декларацій, з чого неможливо ідентифікувати товар, умови поставки, комерційні умови тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідачем в оскаржуваному рішенні не конкретизовано жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені позивачем, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару та свідчить про протиправний характер прийнятого відповідачем рішення.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких