Постанова

від 14.12.2021 по справі 200/1052/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року справа №200/1052/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участі представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВО ЛАЙН 2019 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (повне судове рішення складено 06 серпня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/1052/21-а (суддя в І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВО ЛАЙН 2019 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВО ЛАЙН 2019 (далі - ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 , платник податків) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) про:

- визнання протиправними дії щодо проведення фактичної перевірки та складання акту перевірки;

- визнання протиправними дії щодо складання податкового повідомлення-рішення № 0001953201 від 16 вересня 2020 року та притягнення до штрафних (фінансових) санкцій;

- скасування податкового повідомлення-рішення № 0001953201 від 16 вересня 2020 року про притягнення до штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 180 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що у вересні 2020 року контролюючим органом було проведено фактичну перевірку ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими при здійсненні оптової роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального, за результатами якої складено акт. На підставі висновків вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001953201 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 317 000 грн. В подальшому, рішенням ДПС України податкове повідомлення-рішення було скасовано у частині 137 000 грн.

Позивач вважав дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки, складання податкового повідомлення-рішення протиправними та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення про притягнення до штрафних фінансових санкцій у розмірі 180 000 грн, з огляду на наступне.

Так, паливо роздавальні колонки та/або оливо роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Відповідно до Договору № 0203/20-01, укладеному між ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 та ТОВ НАВІТРЕК , було встановлено 4 автоматичні рівно метричні прилади рівномір магнітострикційний для вимірювання рівня рідини у стаціонарних резервуарах № 00000243, № 00000244, № 00000245, № 00000258. Сертифікатами перевірки типу UA.TR.113-0538-20 від 07 травня 2020 року підтверджено, що вказані рівнеміри-лічильники відповідають типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту. Таким чином, всі 4 резервуара були обладнанні рівнемірами-лічильниками та відповідали вимогам ДСТУ. Однак, у зв`язку з запровадженням на території України з 11 березня 2020 року карантину, роботи по встановленню та сертифікації рівнемірів-лічильників не були виконані своєчасно.

Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 101-М/03-1 від 05 серпня 2020 року встановлено, що всі 6 паливо роздавальних пістолетів колонки ТОКНЕІМ Quantium Schlumberger відповідають вимогам МПУ 324/03-2015 Метрологія. Колонки. Таким чином, як стаціонарні резервуари, так і паливо-роздавальні колонки обладнанні засобами вимірювання.

Крім того, у 2019 році була проведена повірка всіх 6 паливо роздавальних пістолетів паливо роздавальної колонки та підтверджено їх відповідність вимогам МПУ 324/03-2015 Метрологія. Колонки, тому паливо роздавальні колонки обладнані засобами вимірювання, а саме витратомірами-лічильниками.

Позивач зазначив, що у співробітників контролюючого органу під час проведення перевірки не було візуальної можливості переконатись в наявності засобів вимірювальної техніки у зв`язку з відсутністю у них певного допуску до об`єктів підвищеної небезпеки, а тому невідомо, на підставі чого ними зроблено висновок про відсутність засобів вимірювання. Також позивач зауважує, що кожного дня підприємством надавалось до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронні документи, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на початок та кінець робочого дня.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.

Апелянт наголошує, що суд формально підійшов до розгляду справи, лише пославшись на діюче законодавство, натомість не врахував фактичні обставини, які мали місце на паливо-заправній станції ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 .

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача до апеляційного суду не прибув.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 , код ЄДРПОУ 43180827, місцезнаходження: Волноваський р-н., с. Благодатне, вул. Степова, 36, основний вид діяльності - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Судами встановлено, що наказом від 21 серпня 2020 року № 956 призначено провести фактичну перевірку ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 за період діяльності з 01 січня 2019 року по 03 вересня 2020 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі - Закон 481/95-ВР), п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 2018, та інших законодавчих актів.

25 серпня 2020 року податковим органом були сформовані направлення на перевірку № 1166, № 1167, відповідно до яких директору ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 були пред`явлені службові посвідчення, направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки.

За результатами проведення перевірки було сформовано акт № 0207/05/99/33/32/43180827 від 01 вересня 2020 року, яким встановлено порушення пп.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині не обладнання витратомірами-лічильниками на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівнемірами-лічильниками рівня товарів (продукції) у резервуарі та пп.230.1.3 п. 230.1 ст. 230, п. 21 підрозділу 5 розділу ХХ Порядку ведення єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі і передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 891).

У вказаному акті зазначено, що станом на момент проведення фактичної перевірки ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 на АЗС знаходяться три резервуари для зберігання пального (Н-95, Н-92, дизпаливо), з яких за допомогою 6 паливно-роздавальних колонок здійснюється роздрібний продаж пального (Н-95, Н-92, дизпаливо), які розташовані на акцизному складі № 1012747 за адресою: Волноваський р-н, смт. Благодатне, вул. Степова, 36, не обладнані витратомірами-лічильниками на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівномірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарах. Залишки пального у резервуарах відображені у Х-звіті.

01 вересня 2020 року директором ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 були надані пояснення до податкового органу, з яких вбачається, що підприємство зобов`язується усунути всі виявлені перевіркою недоліки.

16 вересня 2019 року податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення № 0001953201, яким на підставі висновків акту перевірки № 0207/05/99/33/32/43180827 від 01 вересня 2020 року до позивача застосовано штрафні фінансові) санкції у розмірі 317 000 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 19 вересня 2020 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 11 січня 2021 року № 242/6/99-00-06-03-02-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2020 року № 0001953201 у частині 137 000 грн. за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального.

27 січня 2021 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000/585/0901, яким на підставі висновків акту перевірки № 0207/05/99/33/32/43180827 від 01 вересня 2020 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 180 000 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення, штрафна санкцій у розмірі 180 000 грн. нараховані за порушення вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача та заперечення відповідача, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок визначений ст. 80 ПК України, згідно з якою фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пп.80.5, 80.7, 80.9, 80.10 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст. 81 ПК України.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до пп.86.1, 86.2, 86.5 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків. Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, є обов`язковою умовою для проведення перевірки та реалізації її наслідків.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що проведення фактичної перевірки ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 за адресою: Донецька обл., Волноваський р-н, смт. Благодатне, вул. Степова, 36, було призначено наказом ГУ ДПС у Донецькій області від 21 серпня 2020 року № 956 на підставі вимог ст.19-1, ст.20, ст.75, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, Закону № 481/95-ВР з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Перевірку призначено провести з 25 серпня 2020 року тривалістю не більше 10 діб.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року в справі № 805/3809/16-а зазначив, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отже, відповідач мав право проводити фактичну перевірку на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Представниками податкового органу були пред`явлені направлення на проведення перевірки від 25.08.2020 № 1166 та № 1167, службові посвідчення та вручено копію наказу від 21.08.2020 № 956.

Фактична перевірка проводилась з 26 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року. За результатом перевірки складено акт від 01 вересня 2020 року № 0207/05/99/33/32/43180827, відповідно до якого виявлено порушення пп.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України та пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК України. З актом перевірки був ознайомлений директор ТОВ ЕВО ЛАЙН 2019 , що підтверджується відповідним підписом. Заперечень до акту перевірки не надано.

Дослідивши зазначені докази у сукупності, судом не встановлено будь-яких порушень з боку контролюючого органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо безпосередньо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, підпунктом 14.1.6. п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно пп.14.1.224 п.14.1 статті 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Пунктом 230.1.2 статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

На підставі п.12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 2 Порядку № 891, який затверджено відповідно до вимог статті 230 ПК України, визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;

рівнемір-лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара;

резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці;

обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

З аналізу вищенаведених норм слідує, що акцизні склади, на території яких здійснюється, в тому числі зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. При цьому, розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів.

Пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Пунктом 18 підрозділу 5 Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку розділу XX Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки) визначено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:

з 1 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Сторонами не заперечується, що об`єми акцизного складу позивача не перевищує 1000 куб. метрів.

Разом із тим, штрафні санкції не застосовувалися до 01 липня 2020 року лише до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 ПК України.

Станом на 30 червня 2019 року пункт 212.1 статті 212 ПК України передбачав, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа, яка реалізує пальне (п.п.212.1.15 п.212.1 ст.212)

Тобто позивач, як підприємство, яке реалізує пальне, до 01 липня 2019 року було платником акцизного податку та враховуючи наявність акцизного складу пального до 1000 метрів кубічних до нього, на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, штрафні санкції застосовуються з 01 квітня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що співробітники контролюючого органу зробили безпідставний висновок про відсутність засобів вимірювання, оскільки не мали фізичної можливості переконатись в наявності засобів вимірювальної техніки у зв`язку з відсутністю певного допуску до об`єктів підвищеної небезпеки. Зазначив, що всі 4 стаціонарних резервуара обладнані рівнемірами-лічильниками та відповідали вимогам ДСТУ, однак у зв`язку з запровадженням з 11 березня 2020 року на всій території України карантину, роботи по встановленню та сертифікації рівнемірів-лічильників не були виконані своєчасно. Щодо витратомірів-лічильників, то такі засоби вимірювання були встановлені безпосередньо в паливороздавальні колонки.

Як вбачається зі змісту оскарженого рішення, під час судового засідання представник позивача зауважив на тому, що відповідно до акту перевірки, посадовими особами податкового органу було встановлено відсутність засобів вимірювання, тоді як штрафні санкції накладені за не проведення реєстрації засобів вимірювання. Зазначив, що на момент проведення перевірки всі засоби вимірювання були встановлені.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на неможливість встановлення та сертифікації рівномірів-лічильників у визначені Законом строки, у зв`язку із запровадження карантину на території України, та вірно зазначив, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання, були прийняті заздалегідь.

Законом України № 391-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку (далі - Закон № 391-ХІ), який був прийнятий 18 грудня 2019 року обов`язок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників змінено дату з 1 січня 2020 року на 1 квітня 2020 року.

Отже, позивач знав про виникнення з 01 квітня 2020 року у нього такого обов`язку та мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі, ще до запровадження у березні 2020 року карантинних обмежень.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме договору поставки № 0203/20-01, укладеного між позивачем та ТОВ НАВІТРЕК , цей договір укладений 02 березня 2020 року, тобто після дати, з якої акцизні склади, до внесення змін Законом № 391-ХІ, вже повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Будь-яких доказів неможливості укладення такого договору раніше, з іншим контрагентом або з інших підстав, які не залежали від його волі та позбавили останнього можливості вчасно придбати відповідні прилади, позивачем не наведено та під час розгляду цієї справи судом не встановлено.

Слід також зазначити, що дійсно у акті перевірки податковим органом зазначено про відсутність встановлених засобів вимірювання, а не про не проведення їх реєстрації, однак положення статті, на підставі якої застосовано штрафні санкції до позивача передбачають, що штрафні санкції застосовуються у разі не обладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено та не спростовується позивачем, що реєстрація 3 резервуарів з назвою Рівнемір магнітострикційний Navitrack MLS-01 з серійними номерами 00000243, 00000244, 00000245 та 6 витратомірів з назвою MP 1/1 з серійними номерами 152973, 152978, 152974, 152983, 152963, 152976 була проведена 21 вересня 2020 року, тобто після проведення перевірки, а тому правильним є висновок суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем порушення, передбаченого пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, доведено суду правомірність своїх дій, тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВО ЛАЙН 2019 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року в справі № 200/1052/21-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 14 грудня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук