Постанова

від 10.12.2021 по справі 822/1263/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 822/1263/16

адміністративне провадження № К/9901/31496/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (головуючий суддя - Петричкович А.І.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Смілянець Е.О., судді - Залімський І.Г., Сушко О.О.)

у справі № 822/1263/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

треті особи , які не заявляють самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю Ольміра , Товариство з обмеженою відповідальністю Авант контракт , Товариство з обмеженою відповідальністю Юні текс

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ ) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Хмельницькому), правонаступником якої є Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень.

На обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначило про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення перевірки. Вказало, що наказ про проведення перевірки був вручений уповноваженим особам Товариства не до початку перевірки, а у перший день її проведення. Зазначає про правомірність формування платником даних податкового кредиту за результатами господарських операцій із ТОВ Юні Текс , ТОВ Авант Контракт та ТОВ Ольміра у періоді, що перевірявся.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача від 14.03.2016 №0000072202 та №0000102202.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ Юні Текс , ТОВ Авант Контракт та ТОВ Ольміра у періоді, що перевірявся.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати на прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивачем не надано документів, які б свідчили про фактичне надання контрагентами - ТОВ Юні Текс , ТОВ Авант Контракт інформаційно-консультативних послуг, їх сутність, характер та зв`язок із господарською діяльністю Товариства. Також платник не надав доказів фактичного здійснення поставки ТОВ Ольміра на його адресу товару (риби, м`яса, борошна), сертифікатів якості на товар, карантинних сертифікатів, експертних висновків, висновків державної санітарно - епідеміологічної експертизи. Вказує, що директори ТОВ Авант Контракт та ТОВ Юні Текс заперечують свою причетність до діяльності зазначених суб`єктів господарювання.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від Товариства відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування податку на додану вартість за грудень 2014 року та липень 2015 року по взаємовідносинам із ТОВ "Юні Текс" за серпень-вересень 2015 року, ТОВ "Авант Контракт" за вересень-листопад 2015 року, ТОВ "Ольміра", за результатами якої складено Акт від 19 лютого 2016 року №0144/22/0038709044 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період грудень 2014 року, липень-листопад 2015 року на загальну суму ПДВ 5403380,00 грн;

- порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 907058,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 14.03.2016:

- №0000072202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 6754225,00 грн, з яких за основним платежем - 5403380,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1350845,00 грн;

- №0000102202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 907058,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ Юні Текс , ТОВ Авант Контракт , ТОВ Ольміра у періоді, що перевірявся.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюється статтею 200 ПК України.

Так, згідно з пунктом 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільності залучення контрагента та можливості ним виконати замовлені послуги.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписаними уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податку задекларував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податку має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ ОЛЬМІРА (Постачальник) укладено договір від 18.08.2015 №65, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити товар - риба заморожена (путасу, сардина, піленгас, у кількості 469,5 тонн), що відповідає вимогам ДСТУ 4378:2005 або ТУ, в обсязі, асортименті і терміни згідно з умовами цього договору для подальшої поставки на користь Держаної пенітенціарної служби України.

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ Ольміра (Постачальник) укладено договір №58 від 08.09.2015, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити товар - м`ясо курей патраних І категорії заморожене (у кількості 301,4 тонн), що відповідає ДСТУ 3143:2013 або ТУ, в обсязі, асортименті і терміни згідно з умовами цього договору для подальшої поставки на користь Держаної пенітенціарної служби України.

31 серпня 2015 року між позивачем (Покупець) та ТОВ Ольміра (Постачальник) укладено договір №54, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити товар (борошно пшеничне І гатунку) в обсязі, асортименті і терміни згідно з умовами цього договору для подальшої поставки цієї продукції на користь Державної пенітенціарної служби України.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії рознарядок, видаткових накладних, актів звіряння, податкових накладних, банківських виписок.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ ЮНІ ТЕКСТ (Виконавець) укладено договір про надання послуг №5 від 15 січня 2015 року, за умовами якого Виконавець зобов`язується оперативно, на постійній основі, протягом усього строку дії цього договору надавати інформаційно-консультаційні послуги з питань здійснення державних закупівель та аукціонів (як власними силами так із залученням фахівців, чи третіх осіб на умовах окремих договорів), можливості та доцільності участі Замовника у процедурах державних закупівель та аукціонах в межах здійснення Замовником господарської діяльності, що визначена його статутом, а Замовник зобов`язується прийняти надані інформаційно-консультаційні послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Аналогічний договір 01 березня 2015 року укладений між позивачем (Замовник) та ТОВ АВАНТ КОНТРАКТ (Виконавець).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії рахунків на оплату, актів здачі - прийняття робіт, банківських виписок.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що надані Товариством первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій з реалізації позивачу вказаними вище контрагентами-постачальниками товарів, робіт й послуг, а саме: не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не з`ясовано всі умови договорів та специфіку кожної господарської операції позивача з контрагентами; не перевірено фактичне виконання договірних зобов`язань, їх зміст та порядок виконання; не з`ясовано обсягів поставлених товарів та наданих послуг, їх види, зміст, місце та час виконання; не перевірено, які транспорті засоби та особи були залучені задля перевезення товару та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, як оформлювалося перевезення вантажу; не досліджено питання наявності сертифікатів якості та походження товару, їх обов`язковості при проведенні такого роду операцій, а також документів на підтвердження його якісних характеристик; не досліджено питання відповідності видів економічної діяльності вказаних суб`єктів господарювання характеру проведених взаємовідносин з позивачем; не досліджено питання цільового використання придбаних товарів, робіт та послуг в межах господарської діяльності позивача та не перевірено їх зв`язок з такою господарською діяльністю; не досліджено чи наявні у контрагентів необхідні трудові ресурси, технічні та технологічні можливості; не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на наявність кримінального провадження №32016240000000009 відносно посадових осіб ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, зареєстрованого в Єдиному державному реєстр досудових розслідувань 12.04.2016.

Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вищевикладеному, а також доводам скаржника про те, що директори ТОВ Авант Контракт - ОСОБА_1 та ТОВ Юні Текс - ОСОБА_2 заперечують свою причетність до діяльності зазначених суб`єктів господарювання.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому відповідно до частини першої статті 72 КАС України (в редакції, що була чинною до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань платника на незаконність проведення контролюючим органом перевірки, оскільки наказ №89 від 04.02.2016, що був підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, оскаржувався позивачем у судовому порядку, і постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі № 822/173/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, у задоволенні позову ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Хмельницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування наказу №89 від 04.02.2016 відмовлено повністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити, якими доказами вони підтверджуються, надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин, дослідити зміст наданих позивачем первинних документів, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасувати.

Справу № 822/1263/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова