Ухвала

від 22.12.2016 по справі 822/1263/16

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1263/16

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, треті особи які не заявляють самостійних вимог ,- ТОВ "Ольміра", ТОВ "ОСОБА_4 контракт", ТОВ "Юні текс" про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року позивач - ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому ГУ Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0000072202 від 14.03.2016 року та №0000102202 від 14.03.2016 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27.09.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 04.02.2016 року №15, №16, №17 та відповідно до наказу №89 від 04.02.2016 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача і складено ОСОБА_4 №0144/22/НОМЕР_1 від 19.02.2016 року "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ", код ЄДРПОУ 38709044 з питань законності декларування податку на додану вартість за грудень 2014 року та липень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Юні Текс" код ЄДРПОУ 39155499, за серпень-вересень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Авант Контракт" код ЄДРПОУ 39202297, за вересень-листопад 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Ольміра" код ЄДРПОУ 35746336" (далі - ОСОБА_4 від 19.02.2016 року) ( стор. 14 - 39 справи т.1).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року по справі № 822/173/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, про визнання протиправним та скасування наказу №89 від 04.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі № 822/557/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання неправомірними дії посадових осіб Хмельницької ОДПІ при проведенні документальної виїзної перевірки на підставі наказу №89 від 04.02.2016 року та складанні акта №0144/22/НОМЕР_1 від 19.02.2016 про результати виїзної позапланової перевірки, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" відмовлено повністю.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, відповідно до вимог ч. 1 ст.72 КАС України, встановлено законність наказу №89 від 04.02.2016 року і дій посадових осіб Хмельницької ОДПІ при проведення виїзної позапланової перевірки позивача за результатом якої складено ОСОБА_4 від 19.02.2016 року.

Відповідно до висновку ОСОБА_4 від 19.02.2016 року, встановлено:

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за період грудень 2014 року липень-листопад 2015 року на загальну суму ПДВ 5403380 гривень;

- порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ листопад 2015 року) на 907058 гривень ( стор. 39 справи т.1).

На підставі ОСОБА_4 від 19.02.2016 року податковим органом були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000072202 від 14.03.2016 року, яким згідно п.п.2, п.54.3 ст.54 ПК України та п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 5403380 грн. за основним платежем та 1350845 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000102202 від 14.03.2016 року, яким згідно п.54.3 ст.54, п. 58.1 ст.58 ПК України відповідно до п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 907058 гривень (стор. 10 - 12 справи т.1).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак згідно з Рішенням ДФС України №13073/6/99-99-11-01-02-25 від 13.06.2016 року про результати розгляду скарги, залишено без змін податкові повідомлення-рішення Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області №0000072202, №0000102202 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення (стор. 55-58 справи т.1).

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Фактичною підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень слугували висновки, викладені в акті №0144/22/НОМЕР_1 від 19.02.2016 року "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" з питань законності декларування податку на додану вартість за грудень 2014 року та липень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Юні Текс", за серпень-вересень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Авант Контракт", за вересень-листопад 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "Ольміра".

У висновках ДПІ зазначено про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із зазначеними контрагентами за вказані періоди, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в державний бюджет та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Висновки зазначені в акті на думку відповідача підтверджують нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та його контрагентами, а саме ТОВ "Юні Текс", ТОВ "Авант Контракт" та ТОВ "Ольміра".

До таких висновків контролюючий орган прийшов зазначаючи те, що про нереальність господарських операцій свідчить відсутність оригіналів первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах із вказаними контрагентами, а також вказано про нездійснення фактичних поставок товару у правовідносинах з ТОВ "Ольміра, а лише їх документальне оформлення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином з врахуванням зазначеного, позивач отримавши відповідний товар та відповідні до нього документи, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, від своїх контрагентів, які зареєстровані як платники ПДВ мав повністю законне право включати відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний звітний податковий період.

Згідно з матеріалами справи, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано зокрема: ( Договір № 65 від 18.09.2015 року, укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬМІРА" щодо поставки риби (путасу, сардинели, піленгас) замороженої; Договір № 58 від 08.09.2015 року, укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬМІРА" щодо поставки м'яса курей патраних І категорії замороженого; Договір № 54 від 31.08.2015 року, укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬМІРА" щодо поставки борошна пшеничного І ґатунку; Договір №5 укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІ ТЕКС" щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань здійснення державних закупівель та аукціонів; Договір від 01.03.2015 року укладений між ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНТ КОНТРАКТ" щодо надання інформаційно-консультаційних послуг з питань здійснення державних закупівель та аукціонів); 2) видаткові накладні; 3) податкові накладні; 4) банківські виписки; 5) довіреності; 6) товарно-транспортні накладні; 7) рознарядки; 8) платіжні доручення; 9) акти здачі-приймання робіт; 10) акти приймання продовольства, які підтверджують реальність операцій по правочинах з ТзОВ "АВАНТ КОНТРАКТ", ТзОВ "ЮНІ ТЕКС" та ТзОВ "ОЛЬМІРА" ( стор. 59 - 243 т.1, 1 - 220 т.2, 1 - 244 т.3, 1 - 146 т.4, 1 - 256 т.5).

Крім того, Державною фінансовою інспекцією в місті Києві з 18.01.2016 року по 10.02.2016 року проведено зустрічну звірку, за результатами якої складено Довідку №13-31/133 від 11.02.2016 року зустрічної звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій та розрахунків що здійснювались між Державною пенітенціарною службою України та ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ". Звірку проведено з 18.01.2016 року по 10.02.2016 року за фактичною адресою: АДРЕСА_1. Цією звіркою в тому числі перевірялись правочини укладені позивачем з ТзОВ "ОЛЬМІРА", якою порушення не встановлено (стор. 127-133 справи т.6).

Отже, податковий орган з 08.02.2016 року по 12.02.2016 року паралельно ( в один час) з Державною фінансовою інспекцією в місті Києві (проводила з 18.01.2016 року по 10.02.2016 року) проводив перевірку позивача, причому відповідач за адресою: Хмельницька область, Волочиський район смт. Війтівці вул. Радянська буд. 9 (юридична адреса), а ДФІ в м. Києві за фактичною адресою ТОВ "ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ": АДРЕСА_2.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо недоречності проведення перевірки в смт. Війтівці (за юридичною адресою позивача), оскільки всі первинні документи знаходилися в Києві (за фактичним місцезнаходженням позивача) і надавались ДФІ в м. Києві, у зв'язку з чим висновки ДПІ про відсутність реальності господарських операцій внаслідок відсутності первинних документів за юридичним місцезнаходженням позивача є хибними та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Окрім зазначеного, реальність господарських операцій позивача із ТзОВ "АВАНТ КОНТРАКТ", ТзОВ "ЮНІ ТЕКС" підтверджується наявними в матеріалах справи документів, які підтверджують фактичне надання ТОВ «Юні Текс» та ТОВ «Авант Контракт» інформаційно-консультаційних послуг, а саме : звітів про виконані роботи, рекомендацій та висновків по предмету консультування, а також документів, що розкривають сутність інформаційно-консультаційних послуг, їх характер, вплив на господарську діяльність та підтвердження отримання економічних вигод від їх придбання.

Зі змісту договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг укладених із вказаними контрагентами, їх положень щодо способу та порядку обрахування оплати та додаткової винагороди за ними, із змісту ОСОБА_4 здачі-приймання робіт (надання послуг) та інших документів чітко прослідковується зв'язок здійснених операцій по придбанню послуг з господарською діяльністю платника. Вказані документи в повній мірі розкривають сутність інформаційно-консультаційних послуг, їх характер, вплив на господарську діяльність позивача.

Як доказ не отримання товару від ТОВ «Ольміра» відповідачем в акті зазначено, що видаткові накладні містять підписи і печатки сторін, а не містять прізвища особи яка отримала товар, а також відсутні номер та дата довіреності, згідно якої отримувався товар, при цьому відповідачем зазначено про відсутність журналу реєстрації довіреностей, актів приймання-передачі ТМЦ; товарно-транспортні накладні, якісні посвідчення на кожну партію, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товар, експертні висновки та карантинні сертифікати.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Згідно з матеріалами справи, судом першої інстанції були досліджені всі докази та вмотивовано зроблені висновки, які спростовують всі зазначені податковим органом доводи, які на його думку свідчили про безтоварність операцій між позивачем та зазначеними його контрагентами.

При цьому судом першої інстанції досліджено ряд первинних документів надано їм правову оцінку, на основі чого вибудовано доказову аргументацію оскаржуваного рішення. Під час судового засідання відповідачем не було спростовано належності та відповідності чинному законодавству вище вказаних первинних документах.

Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі ТМЦ, товарно-транспортними накладними, договорами поставки, надання інформаційно-консультаційних послуг з питань здійснення державних закупівель та аукціонів, банківськими виписками, рознарядками; платіжні дорученнями, актами приймання продовольства та іншими відповідними документами.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повністю дослідив всі обставини справи необхідні для її правильного розгляду та надав їм вмотивовану оцінку та вірно прийшов до висновку, що податковий орган не встановив факту відсутності первинних документів, які підтверджують реальність правочинів з ТзОВ "АВАНТ КОНТРАКТ", ТзОВ "ЮНІ ТЕКС" та ТзОВ "ОЛЬМІРА" на що вказує в ОСОБА_4 від 19.02.2016 року, адже такі надані суду і вони були предметом перевірки ДФІ в м. Києві.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваного рішення, щодо того, що податковий орган неправомірно заперечує фактичне здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та стверджує про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по цих операціях, оскільки право позивача на такий кредит підтверджується податковими накладними та сукупністю інших наданих до перевірки та досліджених у судовому засіданні первинних документів.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 грудня 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6