Постанова

від 10.12.2021 по справі 826/15325/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 826/15325/17

касаційне провадження № К/9901/16153/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Ханової Р .Ф ., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Шурко О.І.)

у справі № 826/15325/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Тандем-Фінанс

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Тандем-Фінанс (далі - позивач, платник, ТОВ ФК Тандем-Фінанс ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року № 0060021406.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 30 листопада 2018 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року № 0060021406 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 918000,00 грн за основним платежем та 229500,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, із того, що надані платником первинні документи підтверджують правомірність формування ним даних податкового обліку за результатами господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Юніс Голд в охоплений перевірко період.

ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що контрагентом позивача в додатку ЦП декларації з податку на прибуток за 2014 рік не відображено операції з продажу ТОВ ФК Тандем-Фінанс цінних паперів на суму 5100000,00 грн, з 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юніс Голд не звітує до контролюючого органу за місцем реєстрації. Також відповідач звертає увагу на кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 травня 2017 року за № 32017100000000066 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України, в рамках якого встановлено, що невідомі особи здійснюють злочинну діяльність, направлену на створення (придбання) ряду суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких фігурує й Товариство з обмеженою відповідальністю Юніс Голд , з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом документального оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу цінних паперів, які не мають жодної цінності.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

09 серпня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ФК Тандем-Фінанс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23 вересня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період з 23 вересня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23 вересня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 27 жовтня 2017 року № 1286/26-15-14-06-02/39405417.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання іменних інвестиційних сертифікатів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду Абсолют Платинум Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Абсолют Капітал у Товариства з обмеженою відповідальністю Юніс Голд , що мотивовано фіктивним характером здійсненої операції.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2017 року № 0060021406, згідно з яким з огляду на розглядуване порушення збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 918000,00 грн за основним платежем та 229500,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної операції, судові інстанції встановили, що відповідно до умов договору від 30 вересня 2014 року № АІ-БВ14-1147, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Юніс Голд , позивач придбав цінні папери - 638 іменних інвестиційних сертифікатів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду Абсолют Платинум Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Абсолют Капітал , номінальною вартістю 1000,00 грн/шт. за 5100000,00 грн.

За правилами частини третьої статті 3 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV Про ринки капіталу та організовані товарні ринки (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери. Бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.

Пунктами 2, 3 глави 4 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 квітня 2013 року № 735 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що виписка про стан рахунку в цінних паперах є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу, указаний у виписці, прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента.

Виписка про операції з цінними паперами повинна містити перелік всіх відомостей про збільшення та/або зменшення кількості прав на цінні папери упродовж визначеного строку на рахунку в цінних паперах депонента.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України від 06 липня 2012 року № 5178-VI Про депозитарну систему України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

В матеріалах справи міститься виписка про операції з цінними паперами, складена 02 жовтня 2014 року керівником спеціалізованого підрозділу депозитарної установи - Публічного акціонерного товариства Український професійний банк (ліцензія АЕ № 263478 від 01 жовтня 2013 року), з якої вбачається, що 01 жовтня 2014 року на рахунок позивача у цінних паперах зараховано 638 іменних інвестиційних сертифікатів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду Абсолют Платинум Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Абсолют Капітал (операція № 17169).

Також в матеріалах справи наявна копія виписки по особовому рахунку платника про перерахування 01 жовтня 2014 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юніс Голд 5100000,00 грн на виконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів від 30 вересня 2014 року № АІ-БВ14-1147.

За таких обставин висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за здійсненою з Товариством з обмеженою відповідальністю Юніс Голд господарською операцією ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Посилання ГУ ДФС у м. Києві на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 травня 2017 року за № 32017100000000066 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України, об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

Доводи контролюючого органу про невідображення Товариством з обмеженою відповідальністю Юніс Голд операції з продажу цінних паперів позивачу, Суд до уваги не приймає з огляду на те, що порушення ведення контрагентом бухгалтерського та податкового обліку не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача, оскільки судами встановлено, що платник діяв добросовісно, а доказів його обізнаності щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними відповідачем не представлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В.П. Юрченко