Постанова

від 14.12.2021 по справі 280/708/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 280/708/19

адміністративне провадження № К/9901/32338/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, у складі судді Новікової І.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, у складі колегії суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., Чередниченка В.Є, у справі №280/708/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП СЕРВІС" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПП СЕРВІС" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.02.2019 № 0001681406 та № 0001691406.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2020, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП СЕРВІС" було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.02.2019 № 0001681406 та № 0001691406.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що оскільки контролюючим органом порушено порядок проведення податкової перевірки, а саме фактично відповідачем не проводилась документальна виїзна перевірка, суди дійшли висновку про порушення відповідачем процедури проведення документальної позапланової перевірки позивача та як наслідок протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та необхідності їх скасування.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

18 грудня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області видано наказ №4337 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СПП Сервіс , відповідно до якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СПП Сервіс з 18.12.2018 тривалістю 5 робочих днів.

Крім того, 18.12.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області видано направлення на перевірку від 18.12.2018 №3018, яке разом з наказом на проведення перевірки вручено уповноваженому представнику ТОВ СПП Сервіс 18.12.2018 (так зазначено в направленні на перевірку).

21 грудня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області видано наказ №4373 Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СПП Сервіс , яким продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СПП Сервіс на 2 робочих дні, починаючи з 26.12.2018.

21 грудня 2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області складено Акт №1851/08-01-14-06/35810546, в якому зазначено, що у зв`язку з відсутністю 21.12.2018 посадових осіб за податковою адресою підприємства: м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, буд.71, кв.(оф) 5, вручити наказ від 21.12.2018 №4373 Про продовження терміну проведення документальної виїзної перевірки ТОВ СПП Сервіс , лист-запит від 21.12.2018 №46716/10/08-01-14-06-11 та ознайомити (пред`явити) направлення на перевірку №3031 від 20.12.2018 не було можливості.

04 січня 2019 року співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області складено Акт №7/08-01-14-06/35810546 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СПП Сервіс (код ЄДРПОУ 35810546) з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ Мельмарк (код ЄДРПОУ 41325142) за період січень 2018 року, ТОВ Сордеф (код ЄДРПОУ 41385903) за період березень 2018 року, ТОВ Пронта-Комерс (код ЄДРПОУ 41720796) за період квітень 2018 року, ТОВ Кордіант Інвест (код ЄДРПОУ 41501366) за період квітень та травень 2018 року, ТОВ Тріада Капітал (код ЄДРПОУ 41706043) за період травень 2018 року, ТОВ Смерека-2017 (код ЄДРПОУ 41754076) за період червень 2018 року, ТОВ Сігма Профіт (код ЄДРПОУ 41625860) за період червень, серпень 2018 року, ТОВ Сістем Інженірінг (код ЄДРПОУ 41389075) за період червень, серпень 2018 року, ТОВ Джі.Ті.Ем.-Україна (код ЄДРПОУ 41587589) за період червень та липень 2018 року, ТОВ Лорант Компані (код ЄДРПОУ 41627391) за період липень та серпень 2018 року, ТОВ Мегахром (код ЄДРПОУ 41686181) за період серпень 2018 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки №7/08-01-14-06/35810546 від 04.01.2019 встановлено порушення:

п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, не надано до перевірки первинні бухгалтерські документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

пп.14.1.36, пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету (р.18.1 декларації) у загальній сумі 4121503,00 грн, у т.ч. січень 2018 року 328201,00 грн; березень 2018 116070,00 грн; квітень 2018 707248,00 грн; травень 2018 708005,00 грн; червень 2018 819841,00 грн; липень 2018 723673,00 грн; серпень 2018 677861,00 грн; вересень 2018 40604,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №7/08-01-14-06/35810546 від 04.01.2019, 08.02.2019 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

№0001681406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5151878,75 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням 4121503,00 грн та 1030375,75 грн за штрафними санкціями;

№0001691406, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень, звернувся з даним позовом до суду.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до наказу від 18.12.2018 №4337 контролюючим органом призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СПП Сервіс , яка відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України повинна була проводитись за місцезнаходженням платника податків.

Наказ на проведення перевірки від 18.12.2018 №4337 та направлення на перевірку №3018 від 18.12.2018 було вручено контролюючим органом уповноваженому представнику підприємства Івановій О.А., як зазначає позивач - 19.12.2018, як зазначає відповідач 18.12.2018.

У свою чергу, наказ від 21.12.2018 №4373 Про продовження терміну проведення документальної виїзної перевірки ТОВ СПП Сервіс , лист запит від 21.12.2018 №46716/10/08-01-14-06-11 та направлення на перевірку №3031 від 20.12.2018 платнику податків контролюючим органом вручено не було.

Судами було також установлено, що 20.12.2018 ТОВ СПП Сервіс подано до контролюючого органу лист №18-147 від 20.12.2018, в якому було зазначено про те, що позивач має намір в судовому порядку оскаржити наказ про призначення позапланової перевірки, у зв`язку з чим відмовляє контролюючому органу в допуску до перевірки.

Також, 20.12.2018 ТОВ СПП Сервіс було подано звернення №18-146, в якому платник податків просив перенести терміни податкової перевірки, у зв`язку з необхідністю відновлення первинних документів.

Платником податків в судовому порядку було оскаржено наказ про призначення податкової перевірки, шляхом подання 22.12.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду відповідної позовної заяви (справа №280/5530/18). Тобто, на момент складання Акту перевірки проводилась процедура судового оскарження правомірності призначення позапланової перевірки ТОВ СПП Сервіс .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2019 по справі № 280/5530/18 було визнано правомірність прийняття наказу від 18.12.2018 № 4337 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СПП Сервіс".

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи податкового органу стосовно визнання судом правомірності прийняття відповідачем наказу від 18.12.2018 № 4337 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СПП Сервіс". Указував, що суди попередніх інстанцій не перейшли до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового законодавства, які слугували підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання, всупереч правовій позиції Верховного Суду у справах №826/17123/18, №818/532/16. Також, судами не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №814/122/17 щодо застосування приписів п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, №804/1318/18 щодо зобов`язання платника податків забезпечити отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в ЄДР, №160/8441/18 щодо наслідків ненадання позивачем документів для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, та наявність в такому випадку у контролюючого органу законних підстав провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач указував, що виїзна перевірка платника податків була фактично проведена за адресою податкового органу, що є порушенням процедури проведення виїзної документальної перевірки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до наказу від 18.12.2018 №4337 контролюючим органом призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СПП Сервіс , яка відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України повинна була проводитись за місцезнаходженням платника податків.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно з п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Зі змісту зазначених правових приписів убачається, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

20 грудня 2018 року ТОВ СПП Сервіс подано до контролюючого органу лист №18-147 від 20.12.2018, в якому було зазначено про те, що позивач має намір в судовому порядку оскаржити наказ про призначення позапланової перевірки, у зв`язку з чим відмовляє контролюючому органу в допуску до перевірки.

Так, без належної уваги контролюючого органу залишилось звернення ТОВ СПП Сервіс від 20.12.2018 №18-146, в якому платник податків просив перенести терміни податкової перевірки, у зв`язку з необхідністю відновлення первинних документів.

Разом з тим, як установлено з матеріалів адміністративної справи контролюючим органом відмову платника податків від проведення податкової перевірки не зафіксовано, а фактично продовжено проведення позапланової перевірки не за місцем знаходження підприємства.

Так, у розділі І Акту перевірки №7/08-01-14-06/35810546 від 04.01.2019 зазначено про те, що перевірка проведена в приміщенні ГУ ДФС у Запорізькій області. Також, зазначений Акт перевірки містить інформацію про те, що співробітниками контролюючого органу здійснювались виходи за податковою адресою платника податків, проте встановлено лише відсутність посадових осіб підприємства.

У свою чергу, суди вірно зауважили на тому, що відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення виїзної перевірки та/або створення перешкод у її проведенні, зокрема і шляхом ухилення від надання документів необхідних для проведення перевірки, не тягне за собою зміну заходу податкового контролю з виїзної перевірки на не виїзну.

При цьому, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової органу.

Отже, неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск.

Слід зазначити, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.

При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Однак доказів на підтвердження факту пред`явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки, яка фактично була проведена у даній справі, відповідачем не надано.

Такі порушення відповідача обмежили уповноважену особу позивача прийняти участь при проведенні перевірки (дослідження документів, які підтверджують господарську діяльність позивача, та інших документів, які стали підставою для встановлених порушень), так як вона проводилась з порушенням норм Податкового кодексу України у приміщенні податкового органу, а не за місцезнаходженням позивача, як того вимагають норми Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі №825/1747/17.

Посилання ж скаржника на те, що процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки, є необґрунтованими, оскільки дотримання суб`єктом владних повноважень норм податкового законодавства в частині призначення та проведення перевірки, свідчить про правомірність її проведення.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення правильно виходили з того, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Скаржник у поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах №826/17123/18, №818/532/16 щодо відсутності з боку суду перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового законодавства, які слугували підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання, №814/122/17 щодо застосування приписів п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, №804/1318/18 щодо зобов`язання платника податків забезпечити отримання кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в ЄДР, №160/8441/18 щодо наслідків ненадання позивачем документів для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, та наявність в такому випадку у контролюючого органу законних підстав провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Колегія суддів зауважує, що у справі №160/8441/18 податковим органом було надано платнику податків строк, передбачений Податковим кодексом України для відновлення первинних документів, а терміни проведення документальної позапланової виїзної перевірки були перенесені на строк, визначений пунктом 44.5 статті 44 ПК, і лише після цього, було проведено перевірку на підставі реєстраційної справи позивача як платника податків та інформації АІС Податковий блок .

У справі, що розглядається, звернення ТОВ СПП Сервіс від 20.12.2018 №18-146, в якому платник податків просив перенести терміни податкової перевірки, у зв`язку з необхідністю відновлення первинних документів, податковим органом не було розглянуто.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справах №826/17123/18, №818/532/16 щодо нездійснення судами перевірки підстав позову стосовно наявності порушень податкового законодавства, які слугували підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання, Суд уважає безпідставними, оскільки відповідно до висновків Верховного Суду у цих справах, лише після того, як суд не визнає протиправними рішення, прийняті за наслідками такої перевірки, з підстав відсутності процедурних порушень вимог законодавства щодо проведення перевірки, він може перейти до перевірки підстав позову стосовно наявності порушень податкового законодавства, які слугували підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання.

Разом з тим, у справі, що розглядається, суди дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Інші наведені скаржником правові позиції Верховного Суду у справах №814/122/17, №804/1318/18, сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко