Постанова

від 06.09.2021 по справі 902/1003/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Справа №902/1003/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Коломис В.В.,

суддя Миханюк М.В.

без повідомлення учасників провадження;

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення господарського суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року, суддя Яремчук Ю.О., м. Вінниця, повний текст складено 22 лютого 2021 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО"

до Квартирно-експлуатаційного відділу

про стягнення 219 620,88 грн.

Заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2020 року, ТОВ "АЛЬТЕРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Міністерства оборони України КЕВ у м. Вінниця про стягнення 215 796,41 грн., з яких 205 038,32 грн. - основного боргу, 10 758,09 грн. - пені, 2 470,54 грн. - 3% річних.

10 лютого 2021 року, рішенням Господарського суду Вінницької області даний позов було задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 205 038,32 грн. - основного боргу, 2 470,54 грн. - 3% річних, 3 112,63 грн. - судового збору, в решті позову - відмовлено.

КЕВ у м. Вінниця, у своїй апеляційній скарзі, просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити частково та стягнути з КЕВ борг в сумі 136 959,01 грн. (з урахуванням переплати), а в решті позовних вимог відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки TOB "АЛЬТЕРЕНЕРГО" надавало теплову енергію КЕВ, як суб`єкту господарювання, що фінансується з державного бюджету, за завищеними тарифами, що спричинило переплату у розмірі 68 079,30 грн.

ТОВ "АЛЬТЕРЕНЕРГО", у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії відноситься до основних повноважень органів місцевого самоврядування (ч.6 ст. 13 Закону України "Про теплопочстачання") і не відноситься до повноважень товариства.

Затверджені органами місцевого самоврядування відповідні тарифи були доведені відповідачу, з якими останній погодився, підписавши відповідну угоду.

Вважає, що ціна є істотною умовою договору і її регулювання потребує досудового врегулювання, проте жодних листів чи запитів щодо врегулювання цінової політики на теплову енергію за весь час дії договору з боку відповідача до товариства не надходило.

Якщо ж споживач не згоден з визначеними тарифами, він має право не укладати договори з постачальником та/або звернутися до суду для зміни умов договору і оскарження рішення органів місцевого самоврядування, проте незаконним вважає намагання уникнути виконання грошового зобов`язання по виконаному договору, підмінюючи поняття переплати та формування ціни.

06 серпня 2021 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргою КЕВ у м. Вінниця та призначено розглядати її без виклику сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

20 серпня 2021 року, ТОВ "АЛЬТЕРЕНЕРГО" надіслало відзив на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки члени колегії з 13 серпня по 04 жовтня 2021 року перебували у відпустці, то колегія суддів визнала за можливе розглянути даний спір, враховуючи приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, в термін більший ніж передбачено ст. 248 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

18 вересня 2019 року, рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області №111 для ТОВ "АЛЬТЕНЕРГО" було встановлено тариф на теплову енергію для потреб в/ч НОМЕР_1 в розмірі 1 549,21 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). (а.с.107)

19 лютого 2020 року, рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області №10 для ТОВ "АЛЬТЕНЕРГО" було встановлено тариф на теплову енергію для потреб в/ч НОМЕР_1 в розмірі 1 525,34 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). (а.с.105)

11 березня 2020 року, між ТОВ "АЛЬТЕРЕНЕРГО", як постачальником, та КЕВ м. Вінниця, як замовником, було укладено Договір №1147 на закупівлю теплової енергії від альтернативних джерел на твердому паливі, згідно умов якого постачальник зобов`язується надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію, вироблену на власних альтернативних джерелах для постачання військовій частині НОМЕР_1 м. Гайсин (ДК021:2015 - 09320000-8-Пара, гаряча вода пов`язана продукція), орієнтовним обсягом 1 199,44 Гкал вартістю 2 229 828,00 грн., де 371 638,00 грн. - ПДВ, а замовник приймати та оплачувати цю енергію відповідно до умов цього Договору, по ціні 1 859,05 грн. /309,84 грн. - ПДВ/ за 1,0 Гкал теплової енергії. (а.с.11-15)

Порядок, умови та строки зміни ціни 1 Гкал теплової енергії, що відпускається замовнику передбачені Законом України "Про теплопостачання" (п.2.4 Договору).

Відповідно п.2.7 Договору щомісячно, в період з 25 по останній день місяця, представника постачальника та замовника складають два акти прийому-передачі послуг спожитої замовником теплової енергії в яких зазначається кількість поставленої та прийнятої теплової енергії в Гкал відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, зазначеного в п.2.6, ціна за 1 Гкал з ПДВ, сума до сплати замовнику за прийняту теплову енергію з ПДВ.

Зазначені акти приймання-передачі спожитої замовником теплової енергії разом з рахунком на оплату, встановленої форми, до 5-го числа наступного місяця підписується уповноваженими представниками замовника та постачальника, один акт залишається у постачальника, а другий передається на оплату замовнику (п.2.8 Договору).

Відповідно п.2.10 Договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється замовником щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця в безготівковій формі по факту постачання відповідно до акту прийому-передачі спожитої теплової енергії і рахунку на оплату.

Згідно п.5.2.2 Договору, замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за спожиту теплову енергію, а у разі у разі несвоєчасного внесення плати за теплову енергію нести відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

Замовник несе відповідальність за прострочення оплати за надану теплову енергію шляхом сплати постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення незалежно від терміну прострочення (п.7.1.1 Договору).

Договір укладається строком до 31 грудня 2020 року, а в частині зобов`язань - до повного виконання.

11 березня 2020 року, Додатковою угодою №1 до Договору про закупівлю теплової енергії №1147 сторонами було погоджено зменшення об`єму теплової енергії та ціну договору на суму 1 143 292,46 грн. Також, п.2 угоди сторони погодилися, що, відповідно до рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради №10 від 19 лютого 2020 року, ціна 1 Гкал теплової енергії з 20 лютого 2020 року становить на рівні 1 830,41 грн. /305,07 грн. - ПДВ/. (а.с.17)

08 квітня 2020 року, після закінчення опалювального сезону, на підставі Акту фіксування показників лічильників теплової енергії, показники лічильників теплової енергії SUPERCAL531 станом на 09:00, 08 квітня 2020 року складають 13 760,380 ГДж. (а.с.18)

03 серпня 2020 року, ТОВ "АЛЬТЕРЕНЕРГО" звернулось до КЕВ м. Вінниця з претензією №122/20, у якій вимагало сплати заборгованості за використану теплову енергію у розмірі 205 038,32 грн., яка утворилась внаслідок неоплати енергії, посталеної за Актом №5-2020 від 10 червня 2020 року (112,02 Гкал). (а.с.20-23)

04 вересня 2020 року, у відповіді №3015 на претензію, КЕВ м. Вінниця повідомило, що не визнає заборгованість у розмірі 205 038,32 грн., оскільки вона обчислена без урахування переплати КЕВ м. Вінниця, в розмірі 73 543,43 грн. через незаконне включення у тариф на теплову енергію, що виробляється ТОВ "АЛЬТЕНЕРГО" витрат на постачання теплової енергії. (а.с.24)

13 жовтня 2020 року, ТОВ "АЛЬТЕРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Міністерства оборони України КЕВ у м. Вінниця про стягнення 215 796,41 грн., з яких 205 038,32 грн. - основного боргу, 10 758,09 грн. - пені, 2 470,54 грн. - 3% річних. (а.с.1-5)

10 лютого 2021 року, рішенням Господарського суду Вінницької області даний позов було задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 205 038,32 грн. - основного боргу, 2 470,54 грн. - 3% річних, 3 112,63 грн. - судового збору, в решті позову - відмовлено. (а.с.142-151)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено з матеріалів справи, 11 березня 2020 року, між ТОВ "АЛЬТЕРЕНЕРГО" та КЕВ м. Вінниця було укладено Договір №1147 на закупівлю теплової енергії від альтернативних джерел на твердому паливі, згідно умов якого постачальник зобов`язується надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію вироблену на власних альтернативних джерелах для постачання військовій частині НОМЕР_1 м. Гайсин (ДК021:2015 - 09320000-8-Пара, гаряча вода пов`язана продукція), орієнтовним обсягом 1 199,44 Гкал вартістю 2 229 828,00 грн. /371 638,00 грн. ПДВ/, а замовник приймати та оплачувати таку силову енергію відповідно до умов цього договору, по ціні 1 859,05 грн. /309,84 грн. - ПДВ/ за 1,0 Гкал теплової енергії.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч.1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно п.2.10 Договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється замовником щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця по факту постачання відповідно до акту прийому-передачі спожитої теплової енергії і рахунку на оплату.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем були прийняті та підписані акти прийому-передачі послуг спожитої теплової енергії та оплачені рахунки, за винятком останнього - №5-2020 від 10 червня 2020 року на суму 205 038,32 грн. Представниками сторін підписано Акт фіксування показників лічильника теплової енергії від 08 квітня 2020 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням встановлених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність факту порушення відповідачем умов Договору №1147 в частині оплати поставленої теплової енергії, а також про безпідставність вимог щодо стягнення з відповідача 10 758,09 грн. - пені за період з 16 травня по 09 жовтня 2020 року, нарахованої під час карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

Апелянт оскаржує розмір стягнутого основного боргу у 205 038,32 грн., посилаючись на висновки перевірки Центрального територіального управління внутрішнього аудиту вартості спожитої теплової енергії за 2018 року - 2020 року, та вважає, що ним було здійснено переплату у розмірі 73 543,43 грн. через невірне формування відповідачем тарифу на теплову енергію шляхом включення до тарифу на теплову енергію вартості теплопостачання і завищення тарифу.

Згідно ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Частиною 6 ст. 13 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", органами місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Як встановлено з матеріалів справи, тариф на теплову енергію визначався ТОВ "АЛЬТЕНЕРГО" на підставі рішень виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області:

- №111 від 18 вересня 2019 року (відображений в Договорі №1147 від 11 березня 2020 року);

- №10 від 19 лютого 2020 року (відображений в Додатковій угоді №1 до Договору №1147 від 11 березня 2020 року);

Зазначені рішення органу місцевого самоврядування не оскаржувались та не судовому порядку недійсними не визнавались.

Більше того, ціна 1,0 Гкал теплової енергії самостійно визначена відповідачем при організації процедури закупівлі теплової енергії, в результаті чого сторони уклали та підписали Договір №1147 від 11 березня 2020 року, який виконувався сторонами та відповідачем будь-яких зауважень приймались та оплачувались вчасно (крім останнього) акти поставок і рахунки на оплату, а в матеріалах справи відсутні будь-які претензії або звернення відповідача як до Гайсинської міської ради Вінницької області, до повноважень якої входить затвердження тарифу, так і безпосередньо до позивача.

Оскільки процедура затвердження тарифу була проведена відповідно вимогам ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" та "Порядку розрахунку середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, її транспортування та постачання", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №679 від 06 вересня 2017 року, який було погоджено сторонами при укладанні Договору №1147, то дані умови повинні виконуватись сторонами цього Договору.

В матеріалах справи відсутні дані, що відповідач звертався /крім Додаткової угоди №1 до Договору від 11 березня 2020 року/ з пропозиціями про внесення змін до Даного Договору та зменшення ціни теплової енергії.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом про законність та обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з відповідача 2 470,54 грн. - 3% за період з 16 травня по 09 жовтня 2020 року.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 236 ГПК України із всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для qjuj скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року, у справі №902/1003/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на підставі п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Матеріали справи №902/1003/20 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.