Рішення

від 15.12.2021 по справі 902/1028/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2021 р. Cправа № 902/1028/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Романа Валерійовича , розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "Укрпромпостачсервіс", вул. Центральна, буд. 6, с. Дяківці, Літинський район, Вінницька область, 22341, код 23101293

до : Фермерського господарства "Кальній", вул. Центральна, 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252, код 37926701

про стягнення 605 856,47 грн

В С Т А Н О В И В :

13.10.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (вих. № 12 від 12.10.2021 року) Приватного підприємства "Укрпромпостачсервіс" до Фермерського господарства "Кальній" про стягнення 605 856,47 грн заборгованості, з яких 537 220,00 грн основного боргу, 12 584,19 грн 3% річних, 40 741,50 грн інфляційних втрат та 15 310,78 грн пені за договорами безпроцентної позики.

Ухвалою суду від 18.10.2021 року відкрито провадження справі № 902/1028/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 18.11.2021 року.

Зазначену ухвалу позивачу надіслано засобами електронного зв`язку та відповідачу засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідачем отримано зазначену ухвалу суду 08.11.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2101803372088, яке наявне у матеріалах справи.

28.10.2021 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, з огляду на сплату відповідачем заборгованості у розмірі 537220,00 грн (на підтвердження надано виписки банку від 22.10.2021 та від 23.10.2021), а відтак позивач просить стягнути з відповідача 68636,47 грн втрат від інфляції, 3% річних та пені.

02.11.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. № б/н від02.11.2021) (вх.канц. № 01-34/9747/21 від 02.11.2021 року), в якому останній зазначає, що відповідачем у добровільному порядку у повному обсязі сплачено суму основного боргу, яка є предметом даного спору. Заявлені позивачем позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 68636,47 грн відповідач не визнає з огляду на невірне застосування позивачем ст. 534 ЦК України, п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 8 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України, ст. 29 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб", Постановою КМУ №211 від 11.03.2020.

17.11.2021 року від позивача до суду надійшла заява (вих. № 16 від 16.11.2021) (вх.канц. № 01-34/10216/21 від 17.11.2021 року) про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначає про перерахунок відповідачем на рахунок позивача після подання позову до суду коштів у розмірі 537220,00 грн (зараховано позивачем в рахунок погашення суми основного боргу), з урахуванням ст. 534 ЦК України, п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відмовляється від стягнення пені оскільки в силу зазначених норм закону боржник звільняється від обов`язку сплати пені, та просить стягнути з відповідача 53325,69 грн інфляційних та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Сторони не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконанням відповідачем грошових зобов`язань за умовами Договорів безпроцентної позики №24/12 від 24.12.2019, № 14/04-П від 14.04.2020 та № 26/10 від 26.10.2020.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Фермерського господарства "Кальній" 605 856,47 грн заборгованості, з яких 537 220,00 грн основного боргу, 12 584,19 грн 3% річних, 40 741,50 грн інфляційних втрат та 15 310,78 грн пені за Договорами безпроцентної позики №24/12 від 24.12.2019, № 14/04-П від 14.04.2020 та № 26/10 від 26.10.2020.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначаючи про те, що останнім у добровільному порядку у повному обсязі сплачено суму основного боргу, яка є предметом даного спору. Заявлені позивачем позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 68 636,47 грн відповідач не визнає з огляду на невірне застосування позивачем ст. 534 ЦК України, п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п. 8 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України, ст. 29 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб", Постановою КМУ №211 від 11.03.2020.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 24.12.2019 року, 14.12.2020 року та 26.10.2020року між Приватним підприємством Укрпромпостачсервіс (далі - Позивач), як Позикодавець, та Фермерським господарством Кальній (далі - Відповідач), як Позичальник, укладено договори безпроцентної позики за номерами 24/12, 14/04-П та 26/10 відповідно (далі за текстом Договір 1, Договір 2 та Договір 3).

Згідно з п. 1.1 Договору 1, Договору 2 та Договору 3 за цим Договором Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути таку саму суму грошових коштів у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору 1 розмір позики за цим Договором становить 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до п.2.1 Договору 2 розмір позики за цим Договором становить 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до п.2.1 Договору 3 розмір позики за цим Договором становить 38 760 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Згідно умов п.3.1 Договорів 1, 2, 3 Позикодавець надає позику після підписання цього Договору та протягом терміну його дії. Позика згідно даного Договору може надаватися частинами (п. 3.2 Договорів 1, 2, 3).

Також згідно п. 3.4 Договорів 1, 2, 3 позика вважається наданою Позикодавцем Позичальнику з моменту внесення (частково або в повному обсязі) на рахунок останнього, що підтверджує оформлена належним чином квитанція (платіжне доручення) про внесення коштів на рахунок Позичальника.

За умовами п. 4.1. Договорів 1, 2, 3 сума позики має бути повернута не пізніше 31 грудня 2020 року.

На виконання умов Договору позики від 24.12.2019 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 454 750,00 грн, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Відповідачем не проведено розрахунок, залишок боргу станом на 12 жовтня 2021 року становила 454 750,00 грн.

На виконання умов Договору позики від 14.04.2020 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 43 710,00 грн, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Відповідачем не проведено розрахунок, залишок боргу станом на 12 жовтня 2021 року становила 43 710,00 грн.

На виконання умов Договору позики від 26.10.2020 року позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 38 760,00 грн, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Відповідачем не проведено розрахунок, залишок боргу станом на 12 жовтня 2021 року становила 38 760,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини позики, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України (Позика. Кредит. Банківський вклад).

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону).

У спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, отже, кредитор не повинен обов`язково мати статус фінансової установи.

За положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов`язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень укладених сторонами Договорів позики, Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кошти,у повному обсязі не пізніше 31 грудня 2020 року включно.

Отже, строк виконання зобов`язання з повернення позики є таким, що настав 31.12.2020 року.

Тобто, вбачається порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги, передбаченого умовами Договорів, що свідчить про правомірне заявлення позову.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем частково погашено заборгованість в сумі 537 220,00 грн.

На підтвердження погашення заборгованості в сумі 537 220,00 грн основного боргу до матеріалів справи позивачем надано виписки банку від 22.10.2021 та від 23.10.2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 537 220,00 грн основного боргу за Договорами безпроцентної позики №24/12 від 24.12.2019, № 14/04-П від 14.04.2020 та № 26/10 від 26.10.2020 та пені у розмірі 15 310,78 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.11.2021 року).

За наслідком вирішення даного питання постановлено відповідну уїхвалу.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості за договором позики позивач просить стягнути з відповідача 512 584,19 грн 3% річних, 40 741,50 грн інфляційних втрат та 15 310,78 грн пені за договорами безпроцентної позики.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом пункту 3.1 Договору за порушення строків повернення коштів, визначених у п. 2.3. цього договору, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню, розмір якої розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідно до розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, за період визначений позивачем, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 12 584,19 грн 3% річних та 40 741,50 грн інфляційних втрат за прострочення оплати згідно договорів безпроцентної позики.

Щодо позовних вимог про стягнення та 15 310,78 грн пені суд зазначає наступне.

Згідно Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19", Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 8 такого змісту:

"8. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".

Тому, нарахування пені суперечить вимогам даного закону та є протиправним.

При цьому, позивачем не підтримано позовні вимоги в частині стягнення пені шляхом подачі заяви про зменшення позовних вимог від 17.11.2021 року (вх. №01-34/10216/21), тому у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем погашено суму основного боргу, то на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України, позивачу слід повернути з Державного Бюджету України 50% судового збору, пропорційно визнаним вимогам, в сумі 4 429,09 грн.

Враховуючи зменшення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 15 310,78 грн, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", на користь позивача слід також повернути 229,66 грн судового збору.

Тому, суд покладає на відповідача 4 429,10 грн судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Кальній" (вул. Центральна, 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252, код - 37926701) на користь Приватного підприємства "Укрпромпостачсервіс" (вул. Центральна, буд. 6, с. Дяківці, Літинський район, Вінницька область, 22341, код - 23101293) 53 325,69 грн за прострочення виконання грошових зобов`язань за Договорами безпроцентної позики №24/12 від 24.12.2019, № 14/04-П від 14.04.2020 та № 26/10 від 26.10.2020 та 4 429,10 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному підприємству "Укрпромпостачсервіс" (вул. Центральна, буд. 6, с. Дяківці, Літинський район, Вінницька область, 22341, код - 23101293) з Державного бюджету України 4 658,75 грн - судового збору, сплаченого за подачу позову згідно платіжного доручення № 7875 від 12.10.2021 року (оригінал якого містяться у матеріалах справи).

5. Примірник судового рішення, засвідчений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Приватному підприємству "Укрпромпостачсервіс" (код 23101293) з Державного бюджету України 4 658,75 грн судового збору.

6. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Центральна, буд. 6, с. Дяківці, Літинський район, Вінницька область, 22341)

3 - відповідачу (вул. Центральна, 2, с. Плисків, Погребищенський район, Вінницька область, 22252)