Рішення від 30.11.2021 по справі 917/1409/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2021 р. Справа № 917/1409/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут", вул. Козака, 2-А, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39813404

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а; м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 03351912

про 1. визнання дії відповідача в нараховані обсягів природного газу за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2019 р. з приведенням їх до стандартних умов відповідно до Методики приведення об`ємів природного газу до стандартних умов за показниками побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 року № 116 неправомірними та здійснити перерахунок обсягів спожитого природного газу за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2019 р. відповідно до робочих об`ємів лічильників природного газу побутових споживачів.

2. визнання дії відповідача в нараховані обсяги природного газу за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2019 р. за нормами споживання в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. неправомірними та здійснити перерахунок обсягів спожитого природного газу побутовим споживачам м. Полтава та Полтавської області (в межах зони ліцензійної діяльності Відповідача) за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2019 р. за нормами передбаченими постановами КМУ: № 409 від 06.08.2014 р., № 237 від 29.04.2015 р., № 203 від 23.03.2016 р., № 316 від 27.04.2016 р., № 204 від 23.03.2016 р., № 609 від 18.08.2017 р., № 143 від 27.02.2019 року

ВСТАНОВИВ:

31.08.2020 року до суду звернулося з позовною заявою № 05/2744 від 21.08.2020 року (вх. № 1550/20) Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" до відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про визнання дії відповідача в нараховані обсягів природного газу за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2019 р. з приведенням їх до стандартних умов відповідно до Методики приведення об`ємів природного газу до стандартних умов за показниками побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 року № 116 неправомірними та здійснити перерахунок обсягів спожитого природного газу за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2019 р. відповідно до робочих об`ємів лічильників природного газу побутових споживачів; визнання дії відповідача в нараховані обсяги природного газу за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2019 р. за нормами споживання в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. неправомірними та здійснити перерахунок обсягів спожитого природного газу побутовим споживачам м. Полтава та Полтавської області (в межах зони ліцензійної діяльності Відповідача) за період з 01.02.2016 р. по 31.12.2019 р. за нормами передбаченими постановами КМУ: № 409 від 06.08.2014 р., № 237 від 29.04.2015 р., № 203 від 23.03.2016 р., № 316 від 27.04.2016 р., № 204 від 23.03.2016 р., № 609 від 18.08.2017 р., № 143 від 27.02.2019 року.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 р. даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.09.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.10.2020 року на 10:00.

Від відповідача 21.09.2020 року надійшов відзив на позовну заяву за № 06/7997 від 17.09.2020 року (вх. № 10348 від 21.09.2020 року), у якому він просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.10.2020 року підготовче засідання в справі відкладено на 03.11.2020 р. на 10:00.

Від позивача 03.11.2020 року надійшла відповідь на відзив за № 05/3707 від 02.11.2020 року (вх. № 12200). Відповідь на відзив судом залучено до матеріалів справи.

У зв`язку з перебуванням судді Білоусова С.М. у відпустці засідання суду 03.11.2020 року не відбулося.

Після виходу з відпустки судді Білоусова С.М. ухвалою суду від 17.11.2020 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2020 року на 11:00.

Ухвалою суду від 03.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.01.2021 року на 10:15.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" 26.01.2021 року надійшло клопотання від 29.10.2020 року № 05/3672 (вх. № 936) про призначення експертизи, в якому він просить суд призначити у даній справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 року по справі № 917/1409/20 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі до отримання судом висновку експерта.

22.06.2021 року до господарського суду Полтавської області супровідним листом № 3537 від 14.06.2021 року за вх. № 6713 надійшов висновок експертів за № 3537 від 07.06.2021 року та матеріали справи № 917/1409/20.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 року поновлено провадження у справі № 917/1409/20 та призначено підготовче засідання на 09.07.2021 р. на 11:00.

07.07.2021 року від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" надійшло клопотання від 07.07.2021 року № 05/2998 (вх. № 7447) про призначення додаткової експертизи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.08.2021 року по справі № 917/1409/20 призначено додаткову судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (м. Харків, вул. Золочівська, 8-А) та зупинено провадження у справі до отримання судом висновку експерта.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.10.2021 року поновлено провадження у справі № 97/1409/20 та призначено підготовче засідання у справі на 16.11.2021 року на 10:45.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 917/1409/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2021 р. на 11:45.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, Закон України "Про трубопровідний транспорт", Закон України "Про природні монополії", Закон України "Про нафту і газ", Закон України "Про енергозбереження", Закон України "Про угоди про розподіл продукції", Закон України "Про захист економічної конкуренції", Закон України "Про газ (метан) вугільних родовищ", Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України (абзац 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про ринок природного газу").

Постановою Кабінету Міністрів України № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (відносини у перехідний період) від 01 жовтня 2015 року на ТОВ "Полтавагаз збут" покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обов`язків, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності" до зміни постачальника природного газу на території м. Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Горішні Плавні, Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського, Кременчуцького районів та села Радянське Кобеляцького району Полтавської області).

01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (замовник-позивач) та Публічним акціонерним товариством "Полтавагаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (газорозподільне підприємство - відповідач) укладено договір на розподіл природного газу № 1-02/05/15-Н.

Відповідно до п. 2.1 договору, за договором газорозподільне підприємство зобов`язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до меж балансової належності споживачів замовника (пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газорозподільне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), газоспоживне обладнання яких підключено до газорозподільних мереж (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 4.6. договору встановлено, що послуги з транспортування природного газу ГРМ підтверджуються підписаним між газорозподільним підприємством та замовником актом наданих послуг, що оформлюється з урахуванням обсягу протранспортованого газу за розрахунковий період, визначено відповідно до розділу ІІІ договору.

Відповідно до п. 4.9. договору, акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовником з газорозподільним підприємством.

Згідно з п. 5.1. договору, розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюється за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м. (далі - тариф), встановленим для газорозподільного підприємства національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 5.1. цього договору є обов`язковим для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами договору.

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі IV договору та податку на додану вартість (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору, загальна сума договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільним підприємством замовнику.

Позивач вказує на те, що об`єм та обсяг розподіленого споживачам природного газу облікований лічильниками за період з грудня 2015 року по грудень 2019 року, визначений Оператором ГРМ із урахуванням Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов. При цьому, Позивачем, об`єм газу виставлений до оплати лише за робочі об`єми, без урахування коефіцієнта приведення до стандартних умов, об`єм споживання природного газу, установленим згідно, в тому числі Постанови КМУ №619 від 08.06.1996, в редакції Постанови КМУ від 06.08.2014 № 409 Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників для побутових споживачів, що не забезпечені лічильником газу.

Позивач вважає, що відповідачем у період з грудня 2015 по грудень 2019 визначено об`єм споживання населенням природного газу, що обліковується лічильниками газу з приведенням його до стандартних умов відповідно до "Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.02.2014 № 116.

Оскільки згідно з п. 2.1 договору, газорозподільне підприємство зобов`язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами, позивач звернувся до суду із цим позовом та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо передачі недостовірних об`ємів природного газу, спожитого побутовими споживачами з грудня 2015 року та зобов`язання відповідача надати достовірну інформацію щодо фактичного споживання природного газу, що і є причиною виникнення цього спору.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі, шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначені в Законі України від 09.04.2015 року "Про ринок природного газу" із наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до статті 38 Закону України від 09.04.2015 року "Про ринок природного газу" права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Так, пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем встановлено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за переведення об`єму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії. Обсяг переданої (спожитої) енергії визначається Оператором ГРМ за трьома одиницями виміру в кВт·год/ГкалlМДж .

Згідно з розділом XV Кодексу газорозподільних систем приведення до стандартних умов здійснюється у відповідності до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 року № 2116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 року за № 2346/8945.

АТ "Полтавагаз" об`єми спожитого населенням протягом грудня 2015 - грудня 2019 року природного газу визначені з урахуванням Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 року № 2116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 року за № 2346/8945. Розділом XV Кодексу газорозподільних систем також визначена мета використання вищевказаної Методики, - проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури. У розділі 1 вищезазначеної Методики зазначено, що вона призначена для приведення об`єму природного газу (далі - газ), який вимірюється побутовими лічильниками газу (далі - лічильники) в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.

Главою 5 Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу встановлено, що значення коефіцієнта коригування показів лічильника залежить від фактичного розміщення лічильника (зовні приміщення або в неопалювальному приміщенні або в опалювальному приміщенні) та від відстані місця входу газопроводу в опалюване приміщення до вхідного штуцера лічильника. Відстань вимірюється уздовж труби газопроводу незалежно від її діаметра та наявності на ній додаткових елементів (ізолюючого фланця, вимикаючого пристрою тощо).

В пп. 5.1.1 п. 5.1 глави 5 - пп. 5.1.5 п. 5.1 глави 5 Методики йдеться про необхідність застосування того чи іншого Додатку до Методики в залежності від місця розміщення лічильника газу. Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Пунктом першим даної Методики передбачено, що розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Такі розрахунки виконуються споживачами газу самостійно. Оплата за газ у період, визначений в договорі на постачання газу, здійснюється за об`єми газу, які приведено до стандартних умов. Газопостачальна організація мaє право здійснювати контроль за правильністю розрахунків об`єму спожитого газу.

АТ "Полтавагаз" за грудня 2015 - грудень 2019 року визначено об`єм споживання населенням природного газу, що обліковується лічильниками газу з приведенням його до стандартних умов відповідно до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу , затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 2116.

Крім того, АТ "Полтавагаз" застосовував Постанову КМУ № 619 від 08.06.1996, в редакції Постанови КМУ від 06.08.2014 № 409 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників".

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, Закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Постановами КМУ № 758 від 01.10.2015 р. затверджено Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), № 187 від 22.03.2017 року "Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період", № 867 від 19.10.2018 р. затверджено "Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" на ТОВ "Полтавагаз збут" покладено спеціальні обов`язки (обов`язок постачальників природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 11-14 Положення) на території Полтавської області (в зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ АТ "Полтавагаз").

Згідно з п.п. 1, 2 глави 1 розділу VI "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу" Кодексу газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРМ), суб`єктам ринку природного газу (у т.ч. споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у т.ч. побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу, надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30 вересня 2015 року (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у т.ч. для взаєморозрахунків між ними (п. 1 гл. 1 розділу IX Кодексу ГРМ).

Відповідно до абзаців 3, 4 п. 5 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до оператора ГТС з метою її використання суб`єктами ринку природного газу, у т.ч. постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу (алокація) є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Відповідно до п. 13 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30 вересня 2015 року, розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Згідно з п. 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому, оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу для контролю та перевірки його показань.

Оператор ГРМ щомісяця передає дані про об`єм спожитого газу, визначеного з урахуванням вимог Кодексу ГРМ, постачальнику природного газу із спеціальними обов`язками для проведення розрахунків зі споживачем. В свою чергу, визначені оператором ГРМ об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Виходячи з наведеного, відповідач у даній справі, як оператор газорозподільних систем, здійснює облік спожитого природного газу, зокрема, визначення спожитих побутовими споживачами обсягів природного газу, а позивач у даній справі, як постачальник із спеціальними обов`язками, здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ за даними оператора ГРМ і збір коштів за використаний природний газ по населенню.

Згідно ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору, відповідач зобов`язався надати позивачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до меж балансової належності споживачів замовника (пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. (п. 2.1. договору).

Газ замовника, транспортування якого за договором здійснює газорозподільне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та релігійних організацій (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності), газоспоживне обладнання яких підключено до газорозподільних мереж (п. 2.2. договору).

В свою чергу, згідно умов п. 2.3. договору, позивач зобов`язався сплатити відповідачу вартість послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами у розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору за розрахункову одиницю протранспортованого природного газу приймається один кубічний метр (м3) газу, приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів за Цельсієм, тиск газу (Р) - 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що облік обсягів природного газу, що транспортується на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами користування та Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27 грудня 2005 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за №67/11941 від 26 січня 2006 року, та для споживачів-населення за Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року N2246.

Відповідно до п. 3.3 договору обсяг протранспортованого природного газу за розрахунковий період для споживачів постачальника за регульованим тарифом визначається відповідно до договорів на постачання газу, укладених між замовником, відповідним споживачем та газорозподільним підприємством.

Згідно умов абзацу 3 п. 3.4 договору за наявності розбіжностей у частині визначення обсягу протранспортованого газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або у судовому порядку. До вирішення цього питання обсяг протранспортованого газу встановлюється відповідно до даних Газорозподільного підприємства.

Відповідно до пункту 31 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводних компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Результати вимірювань вузла обліку природного газу можуть бути використані за умови забезпечення єдності вимірювань.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки Оператора ГРМ визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, а також договором розподілу природного газу.

Пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ (в редакції чинній в період спірних правовідносин) встановлено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з порядком (методикою), затвердженим (затвердженою) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовій галузі.

Тобто, з моменту затвердження Кодексу ГРМ та впродовж спірних правовідносин, законодавчо вже було встановлено, що об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та приведений в одиниці енергії (обсяг), а в подальшому визначений та врегульований порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494.

Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі визначені у IX Кодексу газорозподільних систем та Законі України Про забезпечення комерційного обліку природного газу .

Кодекс газорозподільних систем встановлює основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ (газорозподільній мережі), а також встановлює окремі порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими та порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення).

Згідно з п. 1 глави 1 Основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ розділу IX Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі Кодексу газорозподільних систем комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

У відповідності до п. 3 глави 1 "Основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ" розділу IX "Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі" Кодексу газорозподільних систем фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Положеннями Кодексу газорозподільних систем передбачено, що приведення об`єму природного газу в точках комерційного обліку до стандартних умов є обов`язковою передумовою для переведення об`єму природного газу в одиниці енергії (обсяг).

Так, згідно з п.п. 1, 6 глави 1 "Розрахунок обсягу енергії" розділу XV "Порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії" Кодексу газорозподільних систем обсяг енергії виміряного об`єму газу за певний період розраховують шляхом перемноження цього об`єму, приведеного до стандартних умов, на середньозважене значення вищої теплоти згоряння газу за цей період.

За відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ (засіб вимірювальної техніки), виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за формулою: Vc = V · k, де V c - об`єм газу, приведений до стандартних умов, (м куб.); V - об`єм газу, виміряний ЗВТ, (м куб.); k - коефіцієнт приведення до стандартних умов вимірювання. Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945.

Зазначені норми вказують на те, що Кодекс газорозподільних систем визначає механізм приведення природного газу в точках комерційного обліку до стандартних умов, проте не передбачає інших підстав для вчинення таких дій, ніж для цілей перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії.

Разом з тим, зазначений Кодекс передбачає, що фактичний об`єм споживання (розподілу) природного газу, у тому числі побутовими споживачами, визначається також з урахуванням договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 2 глави 1 Загальні умови розділу VI "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу" Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з п. 1 глави 4 "Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)" розділу "Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі" Кодексу газорозподільних систем визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Глава 4 "Порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення)" розділу "Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі Кодексу газорозподільних систем визначає особливості встановлення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу за даними лічильника газу та у разі його відсутності, а також визначає розрахунковий період та способи відображення результатів комерційного обліку газу. Також зазначена глава передбачає, що фактичний об`єм споживання (розподілу) природного газу визначається не лише відповідно до Кодексу газорозподільних систем, а й з урахуванням умовам договору розподілу природного газу.

Зазначена глава, зокрема, передбачає, що для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань. Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. Після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у кВт·год, Гкал, МДж. Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

У свою чергу 5.2 Типового договору розподілу природного газу, що затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), передбачає, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Крім того, п. 3.1. Типового договору розподілу природного газу прямо передбачає, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.

Зазначені норми Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу у своїй сукупності вказують на те, що для здійснення розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами використовується розрахункова одиниця, яка визначається як один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов.

Відповідно до п. 2 глави 2 "Порядок організації приладового обліку в точці вимірювання" розділу X "Особливості приладового обліку природного газу" до складу комерційного ВОГ (вузла обліку газу) з використанням побутового лічильника газу входять, серед іншого, автоматизовані пристрої приведення об`ємів природного газу до стандартних умов (коректора об`єму газу).

Коректор об`єму газу, згідно з п. 28 пункту 4 глави 1 "Визначення основних термінів та понять" розділу І "Загальні положення" Кодексу газорозподільних систем, це сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об`єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу.

Положеннями п. 6 глави 1 "Розрахунок обсягу енергії" розділу XV "Порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії" Кодексу газорозподільних систем передбачено, що виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов виключно за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ (засіб вимірювальної техніки).

Зазначені норми Кодексу газорозподільних систем вказують на те, що оператор ГРМ (АТ "Полтавагаз") приводить виміряний побутовим лічильником газу об`єм газу до стандартних умов лише за умови, що зазначений засіб вимірювальної техніки не обладнаний коректором об`єму газу.

З урахуваннями наведеного вбачається, що на АТ "Полтавагаз" покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитий обсяг енергії природного газу, про що має бути повідомлено споживача в платіжному документі.

А, відтак, у АТ "Полтавагаз" були достатні правові підстави для приведення об`ємів природного газу до стандартних умов.

Пунктом 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ визначено, що порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Типовий договір розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2498 (далі - Типовий Договір).

Пунктом 5.3. Типового Договору передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРМ.

Пунктом 5.6 Типового Договору визначено, що після визначення загального об`єму розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВтгод, в Гкал, в - МДж. Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором.

Судом встановлено, що відповідач визначав не лише об`єми спожитого природного газу, який обліковується лічильниками природного газу, а і за нормами споживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова № 619), було встановлено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, якими було визначено, що при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання норма природного газу становить 9,8 м3 людино-місяць; при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 18,3 м людино-місяць; при використанні газової плити та водонагрівача - 23,6 м3 людино-місяць.

Пунктом 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" (далі - постанова № 409) у нормах споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 у графі "Норма споживання" цифри "9,8", "18,3", "23,6" замінено відповідно цифрами "6", "9", "18".

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року № 237 " Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова №237) до вищевказаних норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою № 619, були внесені зміни, згідно з якими зменшено наведені норми споживання природного газу населенням, а саме, при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання - 3 м3 людино-місяць; при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 4,5 м3 людино-місяць; при використанні газової плити та водонагрівача - 9 м3 людино-місяць.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 року по справі № 826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 року та постановою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року, було задоволено адміністративний позов фізичних осіб до КМУ і визнано незаконною та не чинною постанову № 237.

В ухвалі від 28.01.2016 Вищим адміністративним судом України зазначено, що постанова є незаконною, не чинною з моменту прийняття і що така постанова не породжує правових наслідків з моменту її прийняття.

Тобто, норми споживання природного газу населенням в розмірі 9,8 м3, 18,3 м3, 23,6 м3, у разі відсутності газових лічильників, затверджені постановою № 619, залишились діючими.

В подальшому, в межах спірного періоду, Кабінетом Міністрів України 23.03.2016 року було прийнято постанову № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - Постанова №203), пунктом 1 якої було затверджено нові норми споживання, а саме:

- при використанні газової плити за наявності централізованого гарячого водопостачання - 4,4 м3 людино-місяць;

- при використанні газової плити у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 7,1 м3 людино-місяць;

- при використанні газової плити та водонагрівача -14 м3 людино-місяць.

До п. 2 зазначеної постанови були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 року №316 та встановлено, що застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 1 лютого 2016 року.

Пунктом 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 204 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", було визнано такою, що втратила чинність Постанову №619.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 року №609 були внесені зміни до постанови №203, у додатку до Постанови у графі "норма споживання" цифри "4,4", "7,1" і "14" замінено відповідно цифрами "3,3", "5,4" і "10,5".

Зазначена Постанова № 203 також була оскаржена до окружного суду м. Києва (справа №826/2507/18).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 року, визнано протиправною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників"; визнано протиправним та не чинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 204; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23.03.2016 року № 204 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №409 та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України", після набрання рішенням законної сили.

Таким чином, в межах спірного періоду діяли норми, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 року № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників".

З вищевикладеного вбачається, що за спірний період, відповідачем обґрунтовано визначено об`єм споживання природного газу населенням, що не забезпечено лічильниками природного газу з урахуванням норм встановлених Постановою КМУ № 619.

Таким чином, застосування коефіцієнту приведення до стандартних умов при визначенні обсягу розподіленого природного газу по об`єктах побутових споживачів, вузли обліку яких не обладнані корекцією тиску та температури, відповідають вимогам чинного законодавства, тому, доказів протиправної поведінки відповідача під час виконання зобов`язань за договорами розподілу природного газу, в т.ч. в частині обліку спожитого природного газу побутовими споживачами, позивачем не надано.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.12.2021 року.

Суддя Білоусов С. М.