Постанова

від 08.12.2021 по справі 201/3040/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 201/3040/20

провадження № 61-19042св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Райська Тетяна Максимівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Технокапітал ,

треті особи: Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року у складі судді Наумової О. С., постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Райської Т. М., Товариства з обмеженою відповідальністю Технокапітал (далі - ТОВ Технокапітал , товариство) про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, скасування запису про державну реєстрацію.

Позов мотивований тим, що 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлове приміщення № 160, яке знаходиться в прибудові літ. А-1 до житлового будинку літ. А-17, загальною площею 42,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення передане за актом прийому-передачі від 19 грудня 2018 року.

На прибудинковій території багатоквартирного будинку НОМЕР_5 розташована наземна автостоянка ТОВ Технокапітал , огороджена парканом, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:080:0200.

Автостоянка спричиняє ОСОБА_1 незручності тим, що примикає до самих вікон належного йому нежитлового приміщення, чим перешкоджає у доступі до приміщення з вулиці, унеможливлює проїзд автомобілів і техніки до нього, що є аварійно небезпечним. Позивач не може здати нежитлове приміщення в оренду, оскільки відсутність доступу до приміщення з вулиці порушує вимоги правил пожежної та газової безпеки.

На скаргу позивача до Дніпровської міської ради щодо сприяння у демонтажу встановлених паркувальних бар`єрів, ліквідації автостоянки, 08 липня 2019 року позивач отримав відповідь № 4/4-789 від Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, якою повідомлено, що за адресою, де розташована автостоянка, за ТОВ Технокапітал зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю торговельно-розважального центру загальною площею 3536,7 кв. м, до складу якої входить тимчасовий навіс, огорожі та мостіння. Земельна ділянка має кадастровий номер 1210100000:03:080:0200.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Райською Т. М. зареєстроване право власності за ТОВ Технокапітал на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-3167/2007 від 18 липня 2007 року на об`єкт загальною площею 3536,7 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_3 .

Рішенням суду визнано за товариством право власності в цілому на будівлю торгівельно-розважального центру, яка знаходиться у будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 3553,7 кв. м., ганки а, а3, вхід у підвал а1, а2.

Однак, опис об`єкта, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідає складовим, на які суд визнав право власності, зокрема, у реєстрі наявні записи ще про навіс літ. Б (тимчасовий), огорожі №№ 1, 2, мостіння І.

На думку позивача, державний реєстратор безпідставно збільшив ряд складових частин об`єкту, вказавши ті, що відсутні у рішенні суду - навіс літ. Б (тимчасовий), огорожі №№ 1, 2, мостіння І.

Тому право власності на навіс, огорожі, мостіння ТОВ Технокапітал набуте внаслідок протиправних дій державного реєстратора, якою здійснено державну реєстрацію всупереч частині другій 2 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно із якою записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Отже, пріоритет мають відомості, що містяться в рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-3167/2007 від 18 липня 2007 року, на підставі якого проводились реєстраційні дії.

Позивач просив:

визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис про право власності № 16070526 від 25 серпня 2016 року,

зобов`язати ТОВ Технокапітал усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження його нежитловим приміщенням шляхом демонтування навісу літ. Б (тимчасового), огорожі №№ 1, 2, мостіння І,

судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого району м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Райської Т. М., ТОВ Технокапітал про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, скасування запису про державну реєстрацію задоволено частково.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним йому нежитловим приміщенням, яке знаходиться в прибудові літ. А-1 до житлового будинку літ. А-17, загальною площею 42,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ТОВ Технокапітал за власний рахунок демонтувати частину огорожі № 2 і навісу літ. Б (тимчасового), забезпечивши відстань між вказаною огорожею № 2 і навісом літ. Б (тимчасового) і найбільш виступаючою конструкцією стіни нежитлового приміщення № 160, яке знаходиться в прибудові літ. А-1 до житлового будинку літ. А-17, загальною площею 42,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , не менше, ніж на 1,0 метр.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що відповідач, збудувавши впритул до приміщення АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, огорожу № 2 та навіс літ. Б (тимчасовий) з порушенням державних будівельних норм, порушив його право як власника на догляд за приміщенням і здійснення поточного ремонту, не забезпечивши відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стін будинку - не менше ніж 1,0 метр, що йому створило перешкоди для користування й розпорядження своїм майном.

Щодо вимог про демонтування мостіння І, суд першої інстанції виходив з того, що ані висновком експерта, ані іншими матеріалами справи не доведено, що мостіння І якимось чином перешкоджає позивачеві у доступі до його стіни або до вікна. Адже саме огорожа № 2 і навіс літ. Б (тимчасовий) створюють незручності тим, що примикають до стіни і вікон нежитлового приміщення позивача, чим перешкоджають у доступі до приміщення з вулиці, унеможливлюють здійснення поточного ремонту, виконанню необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігають попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель.

Висновком експерта встановлено, що саме огорожа перешкоджає доступу до зовнішніх стін приміщення позивача.

Суд першої інстанції зробив висновок, що вимоги позивача про визнання протиправним і скасування запису про право власності від 25 серпня 2016 року не є належно обраним способом захисту порушеного права, оскільки він не відповідає засадам негаторного позову (стаття 391 ЦК України), який пред`являється з метою усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном і не пов`язаний із позбавленням володіння. Позивачеві чинить перешкоди не реєстраційний запис, а наявність частини огорожі № 2 і навісу літ. Б (тимчасового) над нею, які не забезпечують відстані між вказаними огорожею і навісом до найбільш виступаючої конструкції стіни будинку - не менше ніж 1,0 метр.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ Технокапітал задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Райської Т. М. ТОВ Технокапітал , треті особи: Інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Управляння Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, скасування запису про державну реєстрацію відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Технокапітал судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 522,40 грн.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. На час набуття позивачем права власності на нежитлове приміщення № 160, на підставі договору купівлі продажу від 10 грудня 2018 року, право власності відповідача на нежитлову будівлю, торгівельно-розважальний центр, до складу якого входить навіс літ. Б (тимчасовий), огорожі № 1, 2 мостіння I, існувало та було зареєстроване. Крім того, відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил з позовом до суду вправі звернутися відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року заяву ТОВ Технокапітал про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Доповнено постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року абзацом наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Технокапітал судові витрати у розмірі 10 866,96 грн, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката .

Додаткова постанова мотивована тим, що товариством надані необхідні документи на підтвердження понесених витрат на правничу правову допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що державний реєстратор не довела правомірність внесення оскарженого запису, а суд на підставі бездоказових тверджень відповідача зробив неправильний висновок. У рішенні суду, на підставі якого було зроблено запис, не зазначено огорожі 1, 2, навіс та мостіння. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що крім автостоянок для зберігання легкових автомобілів, розміщення яких регламентовані чіткими нормами: ДБН 6.2.2-12:2019 (пункт 15.2.10), ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , є міста для зберігання легкових автомобілів, які не є автостоянками. Така автостоянка названа службова парковка, хоча такої назви в нормативних документах не існує. Слово стоянка має таке ж значення, що і слово парковка , тобто місце, де зберігаються автомобілі. Маніпулювання назвою не позбавляє суд обов`язку визнавати та дотримуватися вимог нормативно-правових актів, виконання яких визначено діючими законодавством. Наявність автостоянки та її відстань до житлового будинку доведена висновком судового експерта. Постанова суду апеляційної інстанції прийнята без дослідження доказів, на які посилався позивач в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та зробив помилковий висновок, що згідно статті 376 ЦК України лише органи державної влади чи орган місцевого самоврядування мають право звернутися до суду з вимогою про демонтування незаконно побудованого об`єкту. Всі три ознаки самочинного будівництва наявні та підтверджені доказами у справі, тобто службова парковка є об`єктом самочинного будівництва. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не суперечить закону. Позивачем доведено, що товариством порушені його майнові права, як власника нежитлового приміщення через побудову автостоянки впритул до вікон належного позивачеві приміщення. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, за якими особа, майнові права якої порушено незаконним самочинним будівництвом, може бути позивачем у справах про знесення самочинного будівництва. За містом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції не врахував заперечення позивача. Вимоги частини першої статті 134 ЦПК України товариством не дотримані. Ні приблизних, ні фактичних розрахунків суми судових витрат товариство разом з відзивом не надало.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ТОВ Технокапітал подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Ліфінець Ю. Ю. , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відзив мотивований тим, що вказані у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не можуть бути застосовані за аналогією до цієї справи, адже обставини справ не є подібними правовідносинами у порівнянні до цієї справи. Огорожа, навіс та мостіння не визнані самочинними, й не могли бути визнані такими, оскільки є зареєстрованими. Нерухомість збудована на відведеній земельній ділянці, введена в експлуатацію, зареєстрована у відповідності до приписів законодавства, що діяли у 2007 році. Позивач не підтвердив ані наявності у нього права власності у сукупності, ані права володіння окремо на зовнішні стіни, вікна такого нежитлового приміщення, не було доведено позивачем також наявності згоди співвласників добудови до житлового будинку АДРЕСА_5 щодо правомочності позивача діяти від їх імені та і їх інтересах. Питання визначення місця розміщення автотранспорту не є предметом цього позову та не пов`язане з позовними вимогами, отже аргументи позивача щодо визначення термінології автостоянка чи парковка не можуть братися до уваги, оскільки вони не впливають на суть спору та не є підставою для подання позову. Огорожа №№ 1, 2, мостіння та навіс ніяким чином не пов`язані з розміщенням транспортних засобів, а є фактичною огорожею території (земельної ділянки) товариства та будівлі товариства, що на ній розташована, якою воно правомірно користується. Огорожі № № 1, 2, навіс, мостіння - це елементи благоустрою, які були збудовані у законний спосіб за законодавством, що діяло у 2007 році. Матеріали справи містять докази, а саме витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, в якому станом на 31 серпня 2007 року вже були зареєстровані навіс, огорожі, мостіння. Тому вимоги про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що зроблений у 2016 році (до якого переносилися відомості з реєстру права власності на нерухоме майно за законом), є безпідставними та незаконними. Право позивача на доступ до його вбудованого приміщення не порушено, доказів такого порушення немає. ЦПК України не мітить вимог, що попередній розрахунок судових витрат має подаватися на кожній стадії перегляду справи. Під час подання відзиву на позовну заяву від 18 червня 2020 року товариство подало договір про надання правової допомоги з адвокатом Ліфінець Ю. Ю. № 1-201/3040/20 від 26 травня 2020 року, у якому визначено домовленості щодо обчислення гонорару та відшкодування витрат. Поданий рахунок-звіт та акт прийому-здачі наданих послуг містить всі детальні розрахунки відповідно до умов договору. Товариство не отримувало заперечення позивача на подану заяву про розподіл судових витрат, а позивач не наводить доказів її направлення.

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відзив мотивований тим, що автостоянка є об`єктом самочинного будівництва, тому що збудована на прилеглій безпосередньо до нерухомого майна позивача земельній ділянці з порушенням державних будівельних норм, без відповідного узгодження в установленому порядку проєкту. Вона розташована впритул до належної позивачу частки спільної власності з порушенням діючих, в тому числі протипожежних норм, що несе пряму загрозу майну позивача. Внесений державним реєстратором спірний запис про огорожу навіси і мощення не доведений належними доказами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/3040/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 201/3040/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 483/1700/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц та постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 грудня 2018 року позивач придбав у Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради нежитлове приміщення, яке знаходиться в прибудові літ.А-1 до житлового будинку літ.А-17, загальною площею 42,3 кв.м, розташоване в АДРЕСА_1 .

26 грудня 2018 року позивач зареєстрував за собою право власності на вказаний об`єкт - нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості. Опис: в прибудові літ. А ' -1 до житлового будинку літ. А-17 нежитлове приміщення № 160 загальною площею 42,3 кв.м, яке складається з позицій 1 - коридор, 2 - санвузол, 3, 4, 6, 7 - приміщення, 5 - кладова. У загальному користуванні ганок літ.а 3 .

Право власності за ТОВ Технокапітал на будівлю зареєстроване на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2007 року по справі № 2-3167/2007 за позовом ТОВ Технокапітал до ОСОБА_3 про визнання права власності за договором про пайову участь у будівництві. За ТОВ Технокапітал визнано право власності в цілому на будівлю торгівельно-розважального центру, який знаходиться у будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 3 553,7 кв.м, ганки а, а3, вхід у підвал а1, а2.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію права власності за ТОВ Технокапітал на підставі вказаного рішення суду на об`єкт загальною площею 3 536,7 кв.м, розташований в АДРЕСА_3 , а саме: нежитлова будівля торгівельно-розважального центру літ. А-5, під літ. A-5 - підвал, над літ. А-5 - надбудови, загальною площею 3 536,7 кв.м, ганки літ. а, а3, входи у підвал літ. аі, а2, навіс літ. Б (тимчасовий), огорожі №№ 1, 2, мостіння І.

Примітка: зменшення загальної площі будівлі літ. А-5 на 17,0 кв.м, за рахунок устаткування та демонтажу тимчасових перегородок та оздоблення стін гіпсокартоном.

Опис об`єкта, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дійсно відрізняється від того, що визначений рішенням суду. А саме, крім зазначених у рішенні суду ганків а, а3, входів у підвал аі, а2, наявний запис про навіс літ. Б (тимчасовий), огорожі №№1,2, мостіння І.

Державний реєстратор Райська Т. М. зазначила у своєму відзиві, що розділ технічний опис майна в оспорюваному записі № 16070526 від 25 серпня 2016 року повністю співпадає з попереднім записом №20114696 від 31 серпня 2007 року, який нею не здійснювався, а мало місце перенесення запису (відомостей) з реєстру прав власності на нерухоме майно, які були внесені КП ДМБТІ на підставі рішення суду.

ТОВ Технокапітал орендує земельну ділянку по фактичному розміщенню торгівельно-розважального центру, розташована в АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі), кадастровий номер 1210100000:03:080:0200, площею 0,1328 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2020 року, яка виділена ТОВ Технокапітал за рішенням Дніпровської міської ради № 2-41/55 від 25 березня 2020 року в оренду строком на 5 років з правом пролонгації.

Позивач звертався 28 серпня 2019 року зі скаргою до Дніпровської міської ради, у якій, серед іншого, вказав, що він є власником нежитлового приміщення № 160 у прибудові літ. А-1 до житлового будинку літ. А-17, загальною площею 42,3 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1 . На прибудинковій території розташована наземна автостоянка, що йому заважає. Вона огороджена парканом й примикає до будинку НОМЕР_5 . Вказував на порушення ряду будівельних норм, які при розташуванні автостоянки не дотримані, оскільки перекривається можливість доступу спеціальної техніки до будинку, що є перешкодою у разі екстрених ситуацій.

На звернення позивача, листом Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради від 08 липня 2019 року № 4/4-789, повідомлено, що за вказаною адресою знаходиться службова парковка біля офісної будівлі по АДРЕСА_3 . За ТОВ Технокапітал зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю торгівельно-розважального центру загальною площею 3 536,7 кв.м, до складу якої входить тимчасовий навіс, огорожі та мостіння.

Згідно акту обстеження земельної ділянки № 4/7-0420 від 21 квітня 2020 року, на земельній ділянці розташована п`ятиповерхова капітальна споруда з надбудовою, підвалом, входами у підвал та ганками, металевий навіс. Доступ до земельної ділянки частково обмежений, частина земельної ділянки огороджена металевою огорожею, під`їзд - з АДРЕСА_6 і АДРЕСА_7 . Земельна ділянка межує з одноповерховим капітальними будівлями.

Відповідач ТОВ Технокапітал у відзиві не заперечував щодо того, що межі орендованої ним земельної ділянки відповідають межам фактично розташованої будівлі відповідача із прибудинковою територією та відповідає межам встановлених огорож з одного боку земельної ділянки.

На замовлення позивача судовим експертом Ткаленко О. М. виготовлений висновок № 30/20 від 24 квітня 2020 року, за яким при візуальному дослідженні експертом встановлено, що на прилеглій території до прибудови літ. А1-1 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 впритул влаштована автостоянка з вимощенням з тротуарної плитки, огорожею та навісом, що перешкоджає доступу до зовнішніх стін приміщення № 160. Позначення огорожі та навісу визначено з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю торгівельно-розважального центру по АДРЕСА_3 , який надано на дослідження.

Згідно вимог ДБН 6.2.2-12:2019 Планування та забудова територій здійснюється з дотриманням: пункту 6.1.20 відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будівлями слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості, а також у відповідності з нормами протипожежних вимог (розділ 15), пункту 6.1.40 при розташуванні житлових будинків та громадських будівель на земельних ділянках необхідно забезпечувати вимоги санітарних норм та пожежних вимог ДСП 173-96, ДБН В. 1.1-7, у тому числі для житлових та громадських будинків на суміжних земельних ділянках, пункту 6.1.41 при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стін будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігають попаданню, атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на території суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.

У висновку експерта йдеться про необхідність дотримання ДБН 6.2.2-12:2019, а саме - пункту 15.2.10 протипожежні відстані від меж відкритих автостоянок (у тому числі з навісом) до будівель і споруд (а) до виробничих будинків та споруд, (б) до житлових, громадських та адміністративно-побутових будинків промислових підприємств тощо.

Експерт також вказує на порушення вимоги ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , сферою застосування яких є проектування нових та реконструкцію існуючих автостоянок і гаражів (на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці) незалежно від форм їх власності та відомчої належності і є обов`язковими для всіх організацій, громадських об`єднань, фізичних осіб, які мають відповідну ліцензію і здійснюють проектування та будівництво, а також для замовників проектів і організацій, що погоджують і затверджують проектну документацію.

У відзиві на позовну заяву ТОВ Технокапітал зазначило про покладання на позивача судових витрат по справі, та зазначено про те, що докази втрат на правничу допомогу будуть подані протягом встановлених законом строків.

До заяви про ухвалення додаткового рішення були надані докази фактичного понесення витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 10 866,97 грн.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом демонтажу навісу, огорожі та мостіння

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначено, що частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності. Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що наземна автостоянка примикає до самих вікон його приміщення, чим перешкоджає у доступі до приміщення з вулиці, унеможливлює проїзд автомобілів та техніки до нього, що є аварійно небезпечно та порушує правила безпеки. Позивач не може здати нежитлове приміщення в оренду, оскільки відсутність доступу до приміщення з вулиці порушує вимоги правил пожежної та газової безпеки.

Водночас, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження істотності цього порушення та доцільності знесення будівель відповідача, які тривалий час існували поряд із приміщенням позивача.

За таких обставин, оскільки відсутні правові підстави для застосування статті 386 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, в задоволенні позовних вимог в цій частині належало відмовити саме з цих підстав.

Суд апеляційної зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, але частково помилився щодо мотивів такої відмови.

Щодо позовних вимог про скасування реєстраційного запису про право власності колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 161/992/20 (провадження № 61-8740св21) зроблено висновок, що відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. У частині другій статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, а саме за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , до набрання чинності цим Законом. Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування реєстраційного запису про право власності слід було відмовити з підстав обрання неефективного способу захисту.

Щодо позовних вимог до державного реєстратора - нотаріуса

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ТОВ Технокапітал . Тому приватний нотаріус є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Райська Тетяна Максимівна про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У справі, що переглядається, інтереси відповідача ТОВ Технокапітал представляла адвокат Ліфінець Ю. Ю. на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги.

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано копію договору №1-201/3040/20 про надання правової допомоги від 26 травня 2020 року, розрахунок звіт № 201/3040/20-1 від 15 вересня 2020 року та звіт № 201/3040/20-2 від 10 листопада 2020 року, в якому міститься перелік виконаних робіт адвоката та доповнений детальний опис робіт.

Надано платіжне доручення № 29 від 16 вересня 2020 року про сплату 5 711,85 грн призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 1-201/3040/20 від 26 травня 2020 року, платіжне доручення № 95 від 10 листопада 2020 року про сплату 5 155,11 грн. призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги № 1-201/3040/20 від 26 травня 2020 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позивачем не доведена неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а також наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд апеляційної інстанції правомірно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Технокапітал судові витрати у розмірі 10 866,96 грн на правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що товариством не дотримані вимоги частини першої статті 134 ЦПК України, оскільки ні приблизних, ні фактичних розрахунків суми судових витрат товариство разом з відзивом не надало, є безпідставними.

Згідно частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Водночас диспозиція частини другої статті 134 ЦПК України не є імперативною, тобто передбачає право суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

Наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Частина друга статті 134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) та від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 161/992/20 (провадження № 61-8740св21) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук