Рішення

від 14.12.2021 по справі 460/5052/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2021 року м. Рівне №460/5052/21 Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю "Равіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Равіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальній сумі 56684,41грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалою суду від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що відповідачем були вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: створено робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи, організовано розміщення оголошень про наявність вакантних посад. За наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Равіс" (ідентифікаційний код 23301738; місцезнаходження: 35360, Рівненська обл., Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул.Шевченка, буд.24А) є юридичною особою, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у Рівненському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до наданого відповідачем звіту за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Равіс" у 2020 році становила 26 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особи, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , - 1 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 56673,08грн.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 56673,08грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 11,33грн.

Відповідач вказані санкції в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 27.03.2017 № 477) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює організацію прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст. 19 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до п. 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.03.2017 (далі - Порядок №70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону №875-XII).

Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону №875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Разом з тим, ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI роботодавці зобов`язанні своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання", зареєстрованим Міністерством юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 (далі - Порядок №316) затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п.3 Порядку №316 звітність №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Пунктом 5 Порядку №316 передбачено, що звітність №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

На виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI та Порядку №316, відповідач подавав до Рівненського центру зайнятості звітність "Інформацію про попит на робочу силу" форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць в яких зазначалося про створене вакантне робоче місце прибиральник службових приміщень та сестри медичної, на яке може бути працевлаштована особа з інвалідністю.

Разом з тим, відповідач звертався до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та голови Великоомелянської сільської ради із листами-зверненнями для сприяння в пошуку людини з інвалідністю для працевлаштування. Крім того, відповідачем публікувалися оголошення в місцевих засобах масової інформації про пошук відповідного працівника з інвалідністю.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи свідчать про те, що відповідачем протягом 2020 року виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу судом не встановлено, позивачем про такі обставини також не зазначалося.

Суд звертає увагу, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Поряд з цим, суд зазначає, що покликання позивача на не заповнення відповідачем у поданому звіті форми №10-ПІ рядка 06 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики від 11 лютого 2007 року №42, яким затверджено Інструкцію щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" вказана графа має заповнюватись у тому разі, якщо через невиконання нормативу роботодавець повинен сплатити відповідну суму адміністративно-господарських санкцій.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №817/1188/18, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України повинні враховуватися судом при прийнятті рішення.

В сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Равіс" протягом 2020 року виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Отже, відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування осіб з інвалідністю, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю необхідних професій для їх працевлаштування та відсутність осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позивачем не обґрунтовано обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір на користь сторін не присуджується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Равіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Замкова, 10 а, кв.1,м. Рівне,33000. ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Равіс" (вул. Шевченка, 24-А,с. Велика Омеляна,Рівненський район, Рівненська область,35360. ЄДРПОУ/РНОКПП 23301738)

Повний текст рішення складений 14 грудня 2021 року

Суддя Д.Є. Махаринець