Постанова

від 12.04.2022 по справі 460/5052/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/5052/21 пров. № А/857/3181/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (суддя - Махаринець Д.Є., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Рівне, дата складення повного тексту - 14.12.2021),

в адміністративній справі №460/5052/21 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Равіс»,

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

У травні 2021 року позивач Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача ТОВ - фірма «Равіс», в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача адміністративно-господарську санкцію в сумі 56673,08 грн. та пені в сумі 11,33 грн., а всього - 56684,41 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді даної справи неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду про те, що відповідачем вжито всіх заходів для дотримання норм ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Твердить апелянт, що органи зайнятості не можуть безпосередньо здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємствах, оскільки згідно ст.21 КЗпП України. Фактом працевлаштування є укладання трудового договору між працівником та власником або уповноваженим органом підприємства, тому перелічені у ст.18 Закону суб`єкти (а саме - державна служба зайнятості) у відповідності з чинним законодавством сприяють працевлаштуванню осіб з інвалідністю на підприємствах, але безпосереднє працевлаштування здійснює саме підприємство. При цьому підприємства зобов`язані вживати всіх належних від них заходів для виконання встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Виконання нормативу робочих місць в розумінні ст.19 Закону вважається саме працевлаштування підприємством особи з інвалідністю, а не лише створення робочих місць для таких осіб. На переконання апелянта (позивача), норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не виконаний з вини відповідача.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.12.2021 року та постановити нове рішення у справі, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач на апеляційну скаргу подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Також відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додано заяву про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.305 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ - фірма «Равіс» зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 23301738; місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Шевченка, буд.24А), забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у Рівненському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до наданого відповідачем звіту за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Равіс» у 2020 році становила 26 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особи, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 1 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 56673,08 грн. (а.с. 6).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 56673,08 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 11,33 грн. (а.с. 7).

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, а тому позивач звернувся до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129, передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Згідно частин 1, 2 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі - Закон №875-ХІІ), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Так, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст.20 Закону №875-ХІІ.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316 (далі Порядок №316).

Відповідно до пункту 3 Порядку №316, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 Порядку №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємстві було створено 2 робочі місця для інвалідів - прибиральник службових приміщень та сестра медична, про що повідомлено Рівненський центр зайнятості про наявність вказаних вакансій для інваліда шляхом подачі Звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) №3-ПН від 03.01.2020 та від 01.09.2020 (а.с. 23-24, 25-26).

Також ТОВ - фірма «Равіс» зверталося до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та голови Великоомелянської сільської ради із листами-зверненнями від 24.01.2020 року і від 23.01.2020 року для сприяння в пошуку людини з інвалідністю для працевлаштування. Крім того, відповідачем протягом січня-лютого 2020 року публікувалися оголошення в місцевих засобах масової інформації про пошук відповідного працівника з інвалідністю (а.с. 27, 28, 29-32).

Крім того, 13.08.2020 Рівненською районною філією Рівненського обласного центу зайнятості було направлено прибиральником службових приміщень ОСОБА_1 . Однак остання відмовилася від працевлаштування у зв`язку із непідходящими для її здоров`я умовами праці, протипоказана важка фізична праця.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем протягом 2020 року виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Поряд з цим, фактів безпідставної відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування та за направленням з центу зайнятості, за 2020 рік не встановлено.

Отже, колегія суддів вважає, що в діях ТОВ - фірма «Равіс» не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень. Відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано та відсутні дані докази у матеріалах справи.

Зважаючи на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що причини не працевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, відповідачем не було допущено порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень та пені.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 19.02.2020 у справі № 520/3907/19, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, відтак відсутні підстави для скасування оскарженого рішення суду.

Відносно заяви відповідача про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.305 КАС України, то колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження у цій справі №460/5052/21 за апеляційною скаргою Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, оскільки апеляційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 296 КАС України, подана з дотриманням порядку і строків на апеляційне оскарження, а повноваження Єлагіна Я.В. як в.о. директора РОВФСЗІ на підписання апеляційної скарги підтверджується доданою до апеляційної скарги копією наказу №291-к від 02.11.2021 року «Про покладення виконання обов`язків директора Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів».

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в адміністративній справі №460/5052/21 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Равіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль