Рішення

від 10.12.2021 по справі 826/17237/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Київ № 826/17237/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю Аспіт (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, 2, код ЄДРПОУ 39071168) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2018 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Аспіт (далі по тексту також - Позивач, ТОВ Аспіт ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2018 № 3802615147 та № 3812615147.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Позивач жодних вимог податкового законодавства, на які вказує Відповідач, не порушував, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних ним господарських операцій з контрагентами.

Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що спірні рішення приймалися Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок виявлення під час перевірки Позивача порушення ним норм Податкового кодексу України, що виразилось у податковому обліку нереальних господарських операцій з контрагентами.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби , зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій , здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного Відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі по тексту також - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Мін-Сі-Пам (код 39378284) та ТОВ Олден Групп (код 39753948) за період з 01.01.2015 по 23.08.2017, за результатами якої складено акт від 29.05.2018 № 118/26-15-14-07-02-10/39071168 (далі по тексу також - Акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пункту 44.6., пункту 44.2. статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на 224854 грн.;

пункту 198.2., пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень-липень 2015 року в сумі 244138 грн.

Зі змісту акту вбачається, що у періоді, що перевірявся, встановлено наявність фінансово-господарських взаємовідносин між Позивачем та ТОВ Мін-Сі-Пам і ТОВ Олден Групп , які вплинули на визначення сум фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності.

При цьому, щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ Олден Групп , до перевірки надано: договори від 21.05.2015 № 21/05/15-01 (про надання послуг (виконання робіт) з технічного обслуговування кондиціонерів), від 25.05.2015 № М25/05-01 (про проведення монтажних робіт), від 01.06.2015 № 01/06/15-1 (про надання послуг (виконання робіт) режимно-налагоджувальних та еколого-теплотехнічних випробувань парових котлів), від 01.06.2015 № 01/06/15-1 (про надання послуг (виконання робіт) ремонту покрівлі), від 05.06.2015 № 05/06/15-01 (про надання послуг (виконання робіт) - монтажні роботи по улаштуванню системи газопостачання котельні), від 21.05.2015 № 21/05/15-01 (про надання послуг (виконання робіт) з сервісного обслуговування газової мережі та котельного обладнання) та додаткові угоди до них; акти надання послуг від 29.05.2015 № 21/05/15-03, від 31.07.2015 № М25/05-01, від 29.05.2015 № М25/05-01, від 30.06.2015 № М25/05-01, від 29.05.2015 № 21/05/15-01, від 30.06.2015 № 21/05/15-02, від 29.05.2015 № 21/05/15-02, від 30.06.2015 № 21/05/15-03, від 30.06.2015 № 01/06/15-1, від 30.06.2015 № 01/06/15-01, від 30.06.2015 № 05/60/15-01, підписані від ТОВ Олден Групп ОСОБА_2 Взаєморозрахунки між Позивачем та ТОВ Олден Групп здійснено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 05.08.2015 № 834, від 31.07.2015 № 829, від 07.07.2015 № 763, від 30.06.2015 № 739, від 23.06.2015 № 722, від 23.06.2015 № 723, від 16.06.2015 № 713, від 16.06.2015 № 715, від 16.06.2015 № 715, від 09.06.2015 № 690, від 27.05.2015 № 671.

По взаємовідносинам Позивача з ТОВ Мін-Сі-Пам до перевірки надано: договори від 15.01.2015 № М15/01-02 (сервісне обслуговування газової мережі), від 15.01.2015 № М15/01-01 (монтаж системи опалення), від 10.02.2015 № М10/02-01 (реконструкція теплотраси теплопостачання будівель), від 03.03.2015 № М16/03-01 (влаштування покрівлі), від 03.03.2015 № М03/03-01 (ремонтні роботи газової мережі) та додаткові угоди до них; акти надання послуг від 31.01.2015 № М15/01-02, від 28.02.2015 № М15/01-02, від 30.04.2015 № М15/01-02, від 31.03.2015 № М15/01-02, від 30.01.2015 № М15/01-01, від 25.05.2015 № М10/02-01, від 30.04.2015 № М10/02-01, від 31.03.2015 № М10/02-01, від 28.02.2015 № М10/02-01, від 31.03.2015 № М16/03-01, від 31.01.2015 № М15/01-02, підписані від ТОВ Мін-Сі-Пам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Взаєморозрахунки між Позивачем та ТОВ Мін-Сі-Пам здійснено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 25.05.2015 № 661, від 21.05.2015 № 651, від 12.05.2015 № 636, від 08.05.2015 № 623, від 16.04.2015 № 608, від 16.04.2015 № 609, від 31.03.2015 № 588, від 31.03.2015 № 589, від 27.03.2015 № 585, від 25.03.2015 № 583, від 23.03.2015 № 579, від 23.03.2015 № 578, від 17.03.2015 № 571, від 05.03.2015 № 545, від 02.03.2015 № 544, від 25.02.2015 № 534, від 24.02.2015 № 533, від 12.02.2015 № 518, від 11.02.2015 № 517.

Натомість перевіркою встановлено, що за результатами аналізу діяльності ТОВ Олден Групп , у товариства відсутні трудові ресурси та основні засоби, стан платника податків - 0. Також за результатами аналізу діяльності ТОВ Мін-Сі-Пам встановлено, що при відсутності основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, підприємство купувало та замовляло широкий асортимент товарів (послуг). При цьому існує невідповідність придбаної та реалізованої продукції.

Окрім того, відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2016 № 759/9174/16-к директора ТОВ Олден Групп ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 КК України. Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2016 № 755/16138/16-к директора ТОВ Мін-Сі-Пам ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України.

За сукупністю обставин та враховуючи відсутність основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів ТОВ Олден Групп та ТОВ Мін-Сі-Пам використовувалися для здійснення протиправної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та забезпечення прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами-контрагентами.

Таким чином Відповідач дійшов висновку про те, що Позивач не мав права формувати витрати та податковий кредит по зазначеним господарським операціям з ТОВ Олден Групп та ТОВ Мін-Сі-Пам .

Не погоджуючись з наведеними висновками Акту, Позивач подавав Відповідачу заперечення на Акт, які були залишені Відповідачем без задоволення, а висновки Акту - без змін.

На підставі Акта, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 20.07.2018 № 3812615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на 224854,00 грн.;

від 20.07.2018 № 3802615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 4917,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1229,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями Відповідача, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної фіскальної служби України, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 04.10.2018 № 32367/6/99-99-11-03-02-25, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Відповідача від 20.07.2018 № 3812615147 та № 3802615147 - без змін.

Незгода Позивача з наведеними рішеннями Відповідача, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваного наказу і рішення на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що позивна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту також - Кодекс) та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту також - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3. та 44.4. статті 44 Кодексу, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Відповідно до пункту 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 Кодексу платниками податку на прибуток - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Кодексу).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За приписами пунктів 137.1.-137.3. статті 137 Кодексу, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування витрат та податкового кредиту.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не придбавались/не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий обік витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування витрат та відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування платником податку витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 вбачається, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в описовій частині рішення, на формування податкового та бухгалтерського обліку Позивача, зокрема, мали вплив взаємовідносини з контрагентами ТОВ Олден Групп та ТОВ Мін-Сі-Пам .

На спростування висновків податкового органу, покладних в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підтвердження реальності взаємовідносин зі вказаними контрагентами, Позивачем надані суду копії первинних документів, а саме: договорів, актів надання послуг, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок (опис вказаних документів міститься в описовій частині рішення). Також Позивачем надані витяги з ЄДРПОУ про реєстрацію контрагентів. Будь-яких інших документів на підтвердження реальності здійснених з контрагентами господарських операцій та їх подальше використання у власній господарський діяльності, Позивачем суду не подано.

Разом з тим, за результатом дослідження та надання правової оцінки наданим Позивачем до матеріалів справи первинним документам по його взаємовідносинам з ТОВ Олден Групп та ТОВ Мін-Сі-Пам , судом встановлено, що такі документи, виписані на адресу Позивача від ТОВ Олден Групп підписані директором ОСОБА_2, а від ТОВ Мін-Сі-Пам , у тому числі, директором ОСОБА_3, у той час, як вказаних осіб судовими рішеннями (вироками) визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, відповідно, частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), частиною другою статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

Зокрема, відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2016 № 759/9174/16-к гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 КК України та встановлено, що у березні 2015 року, перебуваючи у місті Києві, не маючим наміру займатися діяльністю підприємства, пов`язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_2 погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи за грошову винагороду створити ТОВ ОЛДЕН ГРУПП , усвідомлюючи при цьому, що вказане підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності. Також вироком встановлено, що створення ТОВ ОЛДЕН ГРУПП та реєстрація його в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів юридичної особи - назви, юридичної адреси, даних службової особи товариства та інших, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам під виглядом зовні законної діяльності, здійснювати незаконні фінансові операції, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, тим самим сприяти службовим особам підприємств - фактичних платників податку на додану вартість в ухиленні від сплати податків до державного бюджету.

У свою чергу, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2016 № 755/16138/16-к гр. ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України та встановлено, що ОСОБА_3 реалізувала спільний з невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинний умисел, направлений на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей шляхом їх підписання. При цьому достовірно усвідомлювала, що фактично виконувати обов`язки директора ТОВ Мін-Сі-Пам (код 39378284) наміру не мала та у подальшому їх не виконуватиме, оскільки не має навиків, досвіду для їх виконання та бажання займатись підприємницькою діяльністю, статутним капіталом вказаного товариства фактично не володіє, правами засновника та службової особи підприємства не користуватиметься, фінансово-господарською та поточною діяльністю товариства не займатиметься.

За приписами частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказане свідчить про те, що первинні документи від імені контрагентів, виписані на адресу Позивача, не відповідають вимогам Кодексу та Закону № 996-XIV щодо їх законності, а також свідчить про відсутність правових підстав вважати їх належними первинними документами, що підтверджують факт реального вчинення господарських операцій між Позивачем та ТОВ Олден Групп іТОВ Мін-Сі-Пам , документи яких фактично використовувались лише для прикриття незаконної діяльності.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд не вбачає реальності фактичного здійснення операцій поставки між Позивачем та ТОВ Олден Групп і ТОВ Мін-Сі-Пам .

При цьому суд зазначає, що платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 у справі № 825/2042/14 та від 14.03.2019 у справі № 808/2159/17.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14, первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказав, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У рішенні від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 Верховний Суд констатував, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Кодекс у взаємозв`язку з положеннями Закону № 996-XIV пов`язує виникнення у Позивача права на податковий облік витрат та податковий кредит, тож судом не встановлено підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень Відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об`єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач належним чином виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю Аспіт відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук