Постанова

від 07.06.2022 по справі 826/17237/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17237/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспіт» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспіт» до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспіт» з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2018 № 3802615147 та № 3812615147.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач вимог податкового законодавства, на які вказує відповідач, не порушував, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних ним господарських операцій з контрагентами.

Окружним адміністративним судом міста Києва замінено у справі первинного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспіт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне дослідження доказів по справі, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 20.04.2022.

У зв`язку з тим, що розгляд справи 20.04.2022 не відбувся, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на 08.06.2022 у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аспіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Мін-Сі-Пам» (код 39378284) та ТОВ «Олден Групп» (код 39753948) за період з 01.01.2015 по 23.08.2017, за результатами якої складено акт від 29.05.2018 № 118/26-15-14-07-02-10/39071168 (далі по тексу також - акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 44.6., пункту 44.2. статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на 224854 грн.; пункту 198.2., пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень-липень 2015 року в сумі 244138 грн.

Зі змісту акта перевірки слідує, що у періоді, що перевірявся, встановлено наявність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Мін-Сі-Пам» і ТОВ «Олден Групп», які вплинули на визначення сум фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності. При цьому, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Олден Групп», до перевірки надано: договори від 21.05.2015 № 21/05/15-01 (про надання послуг (виконання робіт) з технічного обслуговування кондиціонерів), від 25.05.2015 № М25/05-01 (про проведення монтажних робіт), від 01.06.2015 № 01/06/15-1 (про надання послуг (виконання робіт) режимно-налагоджувальних та еколого-теплотехнічних випробувань парових котлів), від 01.06.2015 № 01/06/15-1 (про надання послуг (виконання робіт) ремонту покрівлі), від 05.06.2015 № 05/06/15-01 (про надання послуг (виконання робіт) - монтажні роботи по улаштуванню системи газопостачання котельні), від 21.05.2015 № 21/05/15-01 (про надання послуг (виконання робіт) з сервісного обслуговування газової мережі та котельного обладнання) та додаткові угоди до них; акти надання послуг від 29.05.2015 № 21/05/15-03, від 31.07.2015 № М25/05-01, від 29.05.2015 № М25/05-01, від 30.06.2015 № М25/05-01, від 29.05.2015 № 21/05/15-01, від 30.06.2015 № 21/05/15-02, від 29.05.2015 № 21/05/15-02, від 30.06.2015 № 21/05/15-03, від 30.06.2015 № 01/06/15-1, від 30.06.2015 № 01/06/15-01, від 30.06.2015 № 05/60/15-01, підписані від ТОВ «Олден Групп» ОСОБА_2. Взаєморозрахунки між позивачем та ТОВ «Олден Групп» здійснено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 05.08.2015 № 834, від 31.07.2015 № 829, від 07.07.2015 № 763, від 30.06.2015 № 739, від 23.06.2015 № 722, від 23.06.2015 № 723, від 16.06.2015 № 713, від 16.06.2015 № 715, від 16.06.2015 № 715, від 09.06.2015 № 690, від 27.05.2015 № 671.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Мін-Сі-Пам» до перевірки надано: договори від 15.01.2015 № М15/01-02 (сервісне обслуговування газової мережі), від 15.01.2015 № М15/01-01 (монтаж системи опалення), від 10.02.2015 № М10/02-01 (реконструкція теплотраси теплопостачання будівель), від 03.03.2015 № М16/03-01 (влаштування покрівлі), від 03.03.2015 № М03/03-01 (ремонтні роботи газової мережі) та додаткові угоди до них; акти надання послуг від 31.01.2015 № М15/01-02, від 28.02.2015 № М15/01-02, від 30.04.2015 № М15/01-02, від 31.03.2015 № М15/01-02, від 30.01.2015 № М15/01-01, від 25.05.2015 № М10/02-01, від 30.04.2015 № М10/02-01, від 31.03.2015 № М10/02-01, від 28.02.2015 № М10/02-01, від 31.03.2015 № М16/03-01, від 31.01.2015 № М15/01-02, підписані від ТОВ «Мін-Сі-Пам» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Взаєморозрахунки між позивачем та ТОВ «Мін-Сі-Пам» здійснено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 25.05.2015 № 661, від 21.05.2015 № 651, від 12.05.2015 № 636, від 08.05.2015 № 623, від 16.04.2015 № 608, від 16.04.2015 № 609, від 31.03.2015 № 588, від 31.03.2015 № 589, від 27.03.2015 № 585, від 25.03.2015 № 583, від 23.03.2015 № 579, від 23.03.2015 № 578, від 17.03.2015 № 571, від 05.03.2015 № 545, від 02.03.2015 № 544, від 25.02.2015 № 534, від 24.02.2015 № 533, від 12.02.2015 № 518, від 11.02.2015 № 517.

Натомість, перевіркою встановлено, що за результатами аналізу діяльності ТОВ «Олден Групп», у товариства відсутні трудові ресурси та основні засоби, стан платника податків - 0. Також за результатами аналізу діяльності ТОВ «Мін-Сі-Пам» встановлено, що при відсутності основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, підприємство купувало та замовляло широкий асортимент товарів (послуг). При цьому, існує невідповідність придбаної та реалізованої продукції.

Окрім того, відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2016 № 759/9174/16-к директора ТОВ «Олден Групп» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 КК України. Відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2016 № 755/16138/16-к директора ТОВ «Мін-Сі-Пам» ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України.

За сукупністю обставин та враховуючи відсутність основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Олден Групп» та ТОВ «Мін-Сі-Пам» використовувалися для здійснення протиправної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та забезпечення прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами-контрагентами. З огляду на встановлену інформацію, контролюючий орган вважає, що позивач не мав права формувати витрати та податковий кредит по зазначеним господарським операціям з ТОВ «Олден Групп» та ТОВ «Мін-Сі-Пам».

Не погоджуючись з наведеними висновками акта перевірки, позивач подавав відповідачу заперечення на акт, які були залишені відповідачем без задоволення, а висновки акта - без змін.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 20.07.2018 № 3812615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями на 224854,00 грн.; від 20.07.2018 № 3802615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 4917,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1229,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної фіскальної служби України, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 04.10.2018 № 32367/6/99-99-11-03-02-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 20.07.2018 № 3812615147 та № 3802615147 - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що документи, виписані на адресу позивача, від ТОВ «Олден Групп» підписані директорами, яких судовими рішеннями (вироками) визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, відповідно, частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), частиною другою статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців). Тож, за висновками суду першої інстанції, первинні документи від імені контрагентів, виписані на адресу позивача, не відповідають вимогам ПК України та Закону № 996-XIV щодо їх законності, що вказує про відсутність правових підстав вважати їх належними первинними документами, що підтверджують факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олден Групп» і ТОВ «Мін-Сі-Пам», документи яких фактично використовувались лише для прикриття незаконної діяльності.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк в матеріалах справи наявні всі необхідні документи на підставі яких, можна встановити факт реальності здійснених операцій (договори, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки). Також, апелянт акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не досліджено та проаналізовано додатки до договорів та відповідні протоколи погодження вартості цін. Крім того, позивачем з метою виконання своїх господарських зобов`язань за основними договорами було залучено до виконання відповідних підрядних робіт ліцензовані компанії ТОВ «Олден Групп» та ТОВ «Мін-Сі-ПАМ», які займаються такими ж видами господарської діяльності, як і позивач. Звернуто увагу також на те, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

Відповідно до положень пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу змісту пунктів 44.3. та 44.4. статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 ПК України, платниками податку на прибуток - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно приписів підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У силу положень пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тож, з наведеного слідує, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до норм статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тож, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування витрат та податкового кредиту.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. Відповідно, колегія суддів вважає, що економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПКУ порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, колегія суддів вважає, що перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що на формування податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Аспіт» мали вплив взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Олден Групп» та ТОВ «Мін-Сі-Пам».

Так, на підтвердження реальності взаємовідносин зі вказаними контрагентами, позивачем були надані суду копії первинних документів, а саме: договорів (з додатками, змінами), актів надання послуг, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, які є первинними документами бухгалтерського обліку та містять загальноприйняті реквізити. (а.с. 55-207 т. 1)

Водночас, колегія суддів наголошує, що сама лише наявність документів бухгалтерського обліку, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин. Первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

За результатом дослідження та надання правової оцінки наданим позивачем до матеріалів справи первинним документам по його взаємовідносинам з ТОВ «Олден Групп» та ТОВ «Мін-Сі-Пам», вбачається, що такі документи, виписані на адресу позивача від ТОВ «Олден Групп» підписані директором ОСОБА_2., а від ТОВ «Мін-Сі-Пам», у тому числі, директором ОСОБА_3, у той час, як вказаних осіб судовими рішеннями (вироками) визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, відповідно, частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), частиною другою статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

Зокрема, відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 12.07.2016 № 759/9174/16-к гр. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205 КК України та встановлено, що у березні 2015 року, перебуваючи у місті Києві, не маючим наміру займатися діяльністю підприємства, пов`язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, діючи з корисливих спонукань, ОСОБА_2 погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи за грошову винагороду створити ТОВ «ОЛДЕН ГРУПП», усвідомлюючи при цьому, що вказане підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності. Також вироком встановлено, що створення ТОВ «ОЛДЕН ГРУПП» та реєстрація його в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів юридичної особи - назви, юридичної адреси, даних службової особи товариства та інших, надало можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам під виглядом зовні законної діяльності, здійснювати незаконні фінансові операції, шляхом здійснення безтоварних господарських операцій, тим самим сприяти службовим особам підприємств - фактичних платників податку на додану вартість в ухиленні від сплати податків до державного бюджету.

У свою чергу, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2016 № 755/16138/16-к гр. ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України та встановлено, що ОСОБА_3 реалізувала спільний з невстановленою досудовим розслідуванням особою злочинний умисел, направлений на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей шляхом їх підписання. При цьому достовірно усвідомлювала, що фактично виконувати обов`язки директора ТОВ «Мін-Сі-Пам» (код 39378284) наміру не мала та у подальшому їх не виконуватиме, оскільки не має навиків, досвіду для їх виконання та бажання займатись підприємницькою діяльністю, статутним капіталом вказаного товариства фактично не володіє, правами засновника та службової особи підприємства не користуватиметься, фінансово-господарською та поточною діяльністю товариства не займатиметься.

Тож, наведене дає підстави для висновку, що вказані особи, підписуючи та оформлюючи документи первинного бухгалтерського обліку з позивачем, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, не мали на меті створити реальні наслідки від проведення таких господарських операцій.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неможливість врахування даних вироків суду через наявність лише роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень (є недостовірними доказами), оскільки, по перше, дані судові рішення знаходять у вільному доступі в Єдиному реєстрі судових рішень, опубліковані без заборон, не скасовані, по друге, колегією суддів перевірено їх зміст та відношення до керівників/засновників вказаних товариств, які збігаються з висновками суду першої інстанції. За приписами частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тож, суд першої інстанції мав підстави стверджувати, що вказане свідчить про те, що первинні документи від імені контрагентів, виписані на адресу позивача, не відповідають вимогам ПК України та Закону № 996-XIV щодо їх законності, а також свідчить про відсутність правових підстав вважати їх належними первинними документами, що підтверджують факт реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олден Групп» іТОВ «Мін-Сі-Пам». А тому, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не аналізував інших наданих до справи документів, не є визначальним, оскільки такі документи навіть з наявністю формальних реквізитів, не мають на можуть підтверджувати реальність проведених господарських операцій, тому і не аналізувались.

Також, колегія суддів акцентує увагу на наявності розбіжностей у наданих позивачем документах, зокрема, у договорі № 21/05/15-01 про надання послуг на 1 арк. (вгорі) від ТОВ «Олден Груп» значиться ОСОБА_3 , а підписує його на 2 арк. директор Хрустальов С.А. (а.с. 55-56), така ж сама ситуація ї на а.с. 70-71, 75-76.

Виходячи з наведеного в сукупності, не прослідковується реальність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олден Групп» і ТОВ «Мін-Сі-Пам», оскільки наявні вироки суду, що набрали законної сили про непричетність керівників контрагентів позивача до ведення господарської діяльності вказаних товариств, хоча платник податків повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, наявна інформація про відсутність підтверджень наявності у вказаних товариств достатніх трудових/матеріальних ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань, існують неточності при оформленні договорів у зазначенні прізвищ та ініціалів директорів від підрядників.

Отже, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про виконання податковим органом у даній справі обов`язку щодо доказування правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що і стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції за наслідком розгляду спору по суті, та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспіт» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко