Рішення

від 10.12.2021 по справі 640/19666/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 року м. Київ № 640/19666/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13, код ЄДРПОУ 39367665) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 44116011) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00007711402 від 25.06.2018 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА (далі по тексту також - Позивач, ТОВ ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА ) з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00007711402 від 25.06.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Позивач жодних вимог податкового законодавства, на які вказує Відповідач, не порушував, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних ним господарських операцій з контрагентами.

Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне рішення приймалося Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок виявлення під час перевірки Позивача порушення ним норм Податкового кодексу України, що виразилось у податковому обліку нереальних господарських операцій з контрагентами.

За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби , зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій , здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного Відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, код 44116011 (далі по тексту також - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Астіон Девелопмент (код 39315905) за липень 2015 року, ТОВ Айрес Груп (код 39608249) за липень 2015 року, ТОВ Варуна Торг (код 40044546) за січень, лютий, березень 2016 року, ТОВ Мелк Трейд (код 40208035) за квітень 2016 року, ТОВ Лайніст Інвест (код 41018302) за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2018 № 370/26-15-14-02-02/39367665 (далі по тексу також - Акт), яким зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.1., 198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 126 990,00 грн., у тому числі: за липень 2015 року у сумі 54 800,00 грн., за січень 2016 року у сумі 2115,00 грн., за лютий 2016 року у сумі 20935,00 грн., за березень 2016 року у сумі 530,00 грн., за квітень 2016 року у сумі 38 847,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 9763,00 грн.;

підпункту 14.1.13., підпункту 14.1.257. пункту 14.1. статті 14, пункту 44.1. статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 73403,00 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 21010,00 грн., за 2016 рік на суму 49667,00 грн., за 2017 рік на суму 2726,00 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що Позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 126990,00 грн., у тому числі з ТОВ Астіон Девелопмент за липень 2015 року у сумі 13776,00 грн., ТОВ Айрес Груп за липень 2015 року у сумі 41024,00 грн., ТОВ Варуна Торг за січень, лютий, березень 2016 року у сумі 23580,00 грн., ТОВ Мелк Трейд за квітень 2016 року у сумі 38847,00 грн., ТОВ Лайніст Інвест за лютий 2017 року у сумі 9763,00 грн.

Взаємовідносини Позивача з ТОВ Астіон Девелопмент відбувались на підставі договору від 13.07.2015 № Т13/07, за яким контрагент, як постачальник, зобов`язувався поставити та передати у власність Позивача, як покупця, товари народного споживання, а останній мав прийняти товар та оплатити його. Постачальник зобов`язувався здійснити поставку товару протягом 3 календарних днів після отримання заявки покупця. На підставі зазначеного договору ТОВ Астіон Девелопмент виписало на користь Позивача видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 82656,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13776,00 грн.), які були підписані зі сторони контрагента його директором Семіволос М.Є. Також до перевірки було надано рахунки на оплату товару, банківські виписки та бухгалтерські регістри по рах.63.

Водночас, згідно з даними бази даних ДФС України встановлено, що ТОВ Астіон Девелопмент не придбавало товарів, які поставлялись Позивачу, за період їх взаємовідносин; фінансовий звіт з балансовою вартість основних засобів не подавався. Окрім того, за результатами аналізу інформації, яка міститься в ЄДРСР, встановлено, що понад 206 судових ухвал в рамках кримінальних проваджень передбачених статтями 212, 27 та 205 Кримінального кодексу України, стосується ТОВ Астіон Девелопмент та містять відомості про те, що група осіб, перебуваючи на території Дніпропетровської області, діючи за попередньою змовою, у період з 2013 року створили та придбали, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд підприємств, у тому числі ТОВ Астіон Девелопмент , реквізити та рахунки яких використовуються для прикриття незаконної діяльності, що полягала у безпідставному проведені безготівкових коштів у готівкові та надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту реально діючими суб`єктами підприємницької діяльності, шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій. Досудовим слідством встановлено, що ТОВ Астіон Девелопмент відкрито рахунки в банківських установах, які використовуються в механізмі конвертації грошових коштів.

З вищевикладеного перевіряючі дійшли висновку про те, що у ТОВ Астіон Девелопмент наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Взаємовідносини Позивача з ТОВ Айрес Груп відбувались на підставі договорів про надання послуг: від 13.07.2015 № К13/07, згідно з умовами якого, ТОВ Айрес Груп ТОВ Айрес Груп , як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу, як замовнику, рекламні послуги в мережі інтернет; від 13.07.2015 № Р13/07, за умовами якого ТОВ Айрес Груп ТОВ Айрес Груп , як виконавець, зобов`язувалось надати Позивачу, як замовнику послуги шляхом консультацій з питань комерційної діяльності і керування. На підставі зазначених договорів ТОВ Айрес Груп виписало на користь Позивача акти виконаних робіт, видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 246144,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 41024,04 грн.), які були підписані зі сторони контрагента від імені його директора Трофімова О.О. Зазначені взаємовідносини відображені Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, згідно з даними бази даних ДФС України встановлено, що ТОВ Айрес Груп не придбавало послуг, які поставлялись Позивачу, за період їх взаємовідносин; фінансовий звіт з балансовою вартість основних засобів не подавався. Окрім того, за результатами аналізу інформації, яка міститься в ЄДРСР, встановлено, що понад 206 судових ухвал в рамках кримінальних проваджень передбачених статтями 212 та 205 Кримінального кодексу України, які стосується ТОВ Айрес Груп з посиланням, що органами досудового розслідування та проведеними оперативно-технічними заходами встановлено, що ТОВ Айрес Груп віднесено до підприємств з ознаками фіктивності , що свідчить про наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Взаємовідносини Позивача з ТОВ Варуна Торг оформлені рахунками-фактурами, на підставі яких ТОВ Варуна Торг виписало на користь Позивача видаткові накладні та податкові накладні на товар на загальну суму 141480,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 23580,07 грн.), які були підписані зі сторони контрагента від імені ОСОБА_1 . Зазначені взаємовідносини відображені Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, згідно з даними бази даних ДФС України встановлено, що ТОВ Варуна Торг стан платника податку - 0; не подавалась звітність про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку за 2016 рік, що свідчить про приховування інформації про людські ресурси; фінансовий звіт не подавався; ТОВ Варуна Торг не придбавало товарів, які поставлялись Позивачу, за період їх взаємовідносин. Окрім того, за результатами аналізу інформації, яка міститься в ЄДРСР, встановлено судові ухвали у рамках кримінальних проваджень, передбачених статтями 212 та 205 Кримінального кодексу України, які стосується ТОВ Варуна Торг з посиланням, що невстановлені слідством особи протягом 2015-2016 років, з метою сприяння в умисному ухиленні від сплати податків діючими платниками, організували створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ Варуна Торг , які зареєстровані на осіб, що не мають відношення до здійснення фінансово-господарських операцій.

З вищевикладеного перевіряючі дійшли висновку про те, що у ТОВ Варуна Торг наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Взаємовідносини Позивача з ТОВ Мелк Трейд оформлені рахунками-фактурами, на підставі яких ТОВ Мелк Трейд виписало на користь Позивача видаткові накладні та податкові накладні на товар на загальну суму 233084,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 38847,46 грн.), які були підписані зі сторони контрагента від імені ОСОБА_2 . Зазначені взаємовідносини відображені Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, згідно з даними бази даних ДФС України встановлено, що ТОВ Мелк Трейд стан платника податку - 0; фінансовий звіт не подавався; ТОВ Мелк Трейд не придбавало товарів, які поставлялись Позивачу, за період їх взаємовідносин. Окрім того, за результатами аналізу інформації, яка міститься в ЄДРСР, встановлено судові ухвали у рамках кримінальних проваджень, передбачених статтями 212 та 205 Кримінального кодексу України, які стосується ТОВ Мелк Трейд з посиланням, що невстановлені слідством особи протягом 2015-2016 років, з метою сприяння в умисному ухиленні від сплати податків діючими платниками, організували створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ Мелк Трейд , які зареєстровані на осіб, що не мають відношення до здійснення фінансово-господарських операцій. При цьому, допитаний по кримінальному провадженню в якості свідка директор та засновник ТОВ Мелк Трейд показав, що на посаді директора товариства ніколи не працював, господарську діяльність підприємства не здійснював, фінансово-господарські документи ТОВ Мелк Трейд та податкові декларації ніколи не підписував.

З вищевикладеного перевіряючі дійшли висновку про те, що у ТОВ Мелк Трейд наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Взаємовідносини Позивача з ТОВ Лайніст Інвест оформлені рахунками-фактурами, на підставі яких ТОВ Лайніст Інвест виписало на користь Позивача акти надання послуг та податкові накладні на загальну суму 58576,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 9762,79 грн.), які були підписані зі сторони контрагента від імені ОСОБА_3 . Зазначені взаємовідносини відображені Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, згідно з даними бази даних ДФС України встановлено, що ТОВ Лайніст Інвест не подавалась податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ); ТОВ Лайніст Інвест не придбавало товарів, які поставлялись Позивачу, за період їх взаємовідносин. Окрім того, за результатами аналізу інформації, яка міститься в ЄДРСР, встановлено судовий вирок від 16.02.2018 Печерського районного суду м. Києва, який стосується ТОВ Лайніст Інвест , з посиланням, що на початку лютого 2017 року в ПАТ Укрсоцбанк зареєстровано рахунки без мети їх використання у власних цілях, а з метою надання можливості їх використання невстановленими слідством особами для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, яке полягатиме у вчиненні фінансових операцій з коштами, які повинні перераховуватись в ланцюгу від ряду підприємств реального сектору економіки, які незаконно формуватимуть валові витрати та податковий кредит з ПДВ та перераховуватимуть грошові кошти на поточні рахунки підприємств з ознаками фіктивності за нібито покупку товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), які фактично не здійснюватимуться та подальшого обготівкування зазначених коштів з рахунків. Невстановлені слідством особи в період першого кварталу 2017 року використовували відповідні банківські картки (паролі доступу) та рахунки при вчиненні фінансових операцій з коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, яке полягало у вчиненні фінансових операцій з коштами , отриманими в ланцюгу від підприємств реального сектору економіки, які незаконно формували податковий кредит та перераховували грошові кошти на поточні рахунки підприємств з ознаками фіктивності , у тому числі ТОВ Мелк Трейд .

З вищевикладеного перевіряючі дійшли висновку про те, що у ТОВ Мелк Трейд наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Виходячи з наведеного перевіркою не встановлено факту реалізації на адресу Позивача товарів/послуг від ТОВ Астіон Девелопмент , ТОВ Айрес Груп , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Мелк Трейд , ТОВ Лайніст Інвест .

Не погоджуючись з наведеними висновками Акту, Позивач подавав Відповідачу заперечення на Акт, які були залишені Відповідачем без задоволення, а висновки Акту - без змін.

На підставі Акта, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

25.06.2018 № 00007701402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 86502,00 грн., а саме: за податковими зобов`язанням - 73403,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13099,00 грн.;

від 25.06.2018 № 00007711402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 158739,00, а саме: за податковими зобов`язанням - 126990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 749,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши до Державної фіскальної служби України скаргу, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 27.09.2018 № 31516/6/99-99-11-01-02-25, яким скаргу Позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2018 № 00007701402, а податкове повідомлення-рішення від 25.06.2018 № 00007711402 - залишене без змін.

Незгода Позивача з податковим повідомленням-рішенням Відповідача від 25.06.2018 № 00007711402, зумовила його звернення до суду з даною позовною заявою.

При цьому, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та доводам представників сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктами владних повноважень в основу прийняття оскаржуваних рішень на відповідність вимогам частини другої 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту також - Кодекс) та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту також - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

У той же час, платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.7., 17.1.8., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3. та 44.4. статті 44 Кодексу, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

При цьому, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в описовій частині рішення, на формування Позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість мали вплив його взаємовідносини з контрагентами - ТОВ Астіон Девелопмент , ТОВ Айрес Груп , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Мелк Трейд , ТОВ Лайніст Інвест .

На спростування висновків Відповідача, покладних в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та підтвердження реальності взаємовідносин зі вказаними контрагентами, Позивачем надані суду наступні первинні документи (копії):

з ТОВ Астіон Девелопмент - договір поставки від 13.07.2015 № Т13/07, рахунок на оплату № 1707 від 17.07.2015, видаткову накладну № 1707 від 17.07.2015 та податкову накладну № 125 від 20.07.2015 на суму 68880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 13776,00 грн.), а також платіжні доручення від 11.01.2016 № 983, від 14.01.2016 № 991 і договір про відступлення права вимоги 201015 від 20.10.2015, укладений між ТОВ Астіон Девелопмент , ТОВ АКВАНТІС ЛТД та Позивачем, за яким ТОВ Астіон Девелопмент відступило ТОВ АКВАНТІС ЛТД право вимоги перед Позивачем за рахунком на оплату та видатковою накладною № 1707 від 17.07.2015;

з ТОВ Айрес Груп - договір поставки № Т13/07 від 13.07.2015, рахунки на оплату № 27007 від 27.07.2015, № 1307 від 13.07.2015, видаткові накладні № 2707 від 27.07.2015, № 1307 від 13.07.2015 та податкові накладні № 236 від 27.07.2015 на суму 41591,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 6931,86 грн.), від 14.07.2015 № 152 на суму 15821,10 грн., ( т.ч. ПДВ - 2636,85 грн.), а також платіжні доручення від 14.09.2015 № 212, від 18.09.2015 № 245, від 18.08.2015 № 45;

з ТОВ Айрес Груп - договір про надання послуг № К13/07 від 13.07.2015, рахунки на оплату № 3107 від 31.07.2015, № 1407 від 14.07.2015, акти надання послуг № 3107 від 31.07.2015, №1407 від 14.07.2015, податкові накладну від 31.07.2015 № 237 на суму 45432,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7572,00 грн.), від 15.07.2015 № 184 на суму 69000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 11500,00 грн.), а також платіжні доручення від 23.09.2015 № 253, від 24.09.2015 № 257, від 18.08.2015 № 46, від 03.09.2015 № 141, від 14.09.2015 № 211;

з ТОВ Айрес Груп - договір про надання послуг № Р13/07 від 13.07.2015, рахунок на оплату № 1507 від 15.07.2015, акт надання послуг № 1507 від 15.07.2015, податкову накладну від 15.07.2015 № 197 на суму 74300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 12383,33 грн.), а також платіжне доручення від 04.08.2015 № 1281;

з ТОВ Варуна Торг - рахунки на оплату № 0118/05 від 18.01.2016, № 0125/04 від 25.01.2016, від 19.01.2016 № 0119/04, від 22.02.2016 № 0222/0, № 0215/07 від 15.02.2016, № 0209/05 від 09.02.2016, № 0201/03 від 01.02.2016, № 0201 від 01.02.2016, № 0201 від 01.02.2016, № 0224/08 від 24.02.2016, № 0229/07 від 29.02.2016, № 0303/02 від 03.03.2016, видаткові накладні № 0118/05 від 18.01.2016, № 0125/04 від 25.01.2016, від 19.01.2016 № 0119/04, від 22.02.2016 № 0222/03, від 15.02.2016 № 0215/07, від 09.02.2016 № 0209/05, від 01.02.2016 № 0201/03, від 01.02.2016 № 0201, від 01.02.2016 № 0201/04, від 24.02.2016 № 0224/08, від 29.02.2016 № 0229/07, від 03.03..2016 № 0303/02, податкові накладні № 44 від 18.01.2016 на суму 3010,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 501,76 грн.), № 101 від 25.01.2016 на суму 4438,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 739,74 грн.), № 63 від 19.01.2016 на суму 5242,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 873,68 грн.), від 22.02.20116 № 164 на суму 4058,23 грн. (у т.ч. ПДВ - 676,37 грн.), від 15.02.2016 № 163 на суму 10652,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 1775,38 грн.), від 09.02.2016 № 93 на суму 4945,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 824,28 грн.), від 01.02.2016 № 15 на суму 33120,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5520,00 грн.), від 01.02.2016 № 44 на суму 5862,97 грн. (у т.ч. ПДВ - 977,16 грн.), від 01.02.2016 № 16 на суму 48093,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 8015,60 грн.), від 24.02.2016 № 251 на суму 7081,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 1180,29 грн.), від 29.02.2016 № 273 на суму 11792,68 грн. (у т.ч. ПДВ - 1965,45 грн.), від 03.03.2016 № 25 на суму 3182,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 530,36 грн.), а також платіжні доручення від 16.02.2016 № 1197, від 16.02.2016 № 1195, від 16.02.2016 № 1196, від 09.03.2016 № 1383, від 09.03.2016 № 1382, від 09.03.2016 № 1381, від 16.02.2016 № 1198, від 09.03.2016 № 1378, від 16.02.2016 № 2199, від 09.03.2016 № 1380, від 09.03.2016 № 1384, від 05.04.2016 № 1578;

з ТОВ Мелк Трейд - видаткові накладні № 0424 від 27.04.2016, № 0427 від 27.04.2016, № 0422 від 22.04.2016, № 0425/11 від 25.04.2016, № 0426/16 від 26.04.2016, №0422/22 від 22.04.2016, рахунки на оплату № 0424 від 27.04.2016, № 0427 від 27.04.2016, № 0422 від 22.04.2016, № 0425/11 від 25.04.2016, № 0426/16 від 26.04.2016, № 0422/22 від 22.04.2016, податкові накладні від 27.04.2016 № 310 на суму 31213,84 грн (у т.ч. ПДВ - 5202,31 грн.), від 27.04.2016 № 316 на суму 14216,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 2369,39 грн.), від 22.04.2016 № 206 на суму 13976,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 2329,48 грн.), від 25.04.2016 № 2256 на суму 34478,03 грн.. (у т.ч. ПДВ - 5746,34 грн.), від 26.04.2016 № 284 на суму 45902,70 грн., (у т.ч. ПДВ - 7650,45 грн.), від 22.04.2016 № 237 на суму 49846,93 грн. (у т.ч. ПДВ - 8307,82 грн.), а також платіжні доручення від 12.09.2016 № 2646, від 19.09.2016 № 2678, від 08.08.2016 № 56, від 19.08.2016 № 2513, від 25.08.2016 № 2532, від 08.08.2016 № 57, від 19.08.2016 № 2572;

з ТОВ Мелк Трейд - акт надання послуг № 0422/08 від 22.04.2016, рахунок на оплату від 22.4.2016 № 0422/08, податкову накладну від 22.04.2016 № 238 на суму 43450,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7241,67 грн.), а також платіжне доручення від 21.07.2016 № 2322;

з ТОВ Лайніст Інвест - рахунки на оплату від 23.02.2017 № 24, від 24.02.2017 № 25, від 28.02.2017 № 22, видаткові накладні № 24 від 23.02.2017, № 25 від 24.02.2017, № 22 від 28.02.2017, податкові накладні від 23.02.2017 № 24 на суму 2427,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 404,52 грн.), від 24.02.2017 № 25 на суму 5862,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 977,00 грн.), від 28.02.2017 № 22 на суму 9887,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 1647,93 грн.), а також платіжні доручення від 23.03.2017, від 23.03.2017 № 56, від 23.03.2017 № 57;

з ТОВ Лайніст Інвест - акти надання послуг № 23 від 28.02.2017, № 21 від 28.02.2017, рахунки на оплату № 23 від 28.02.2017, № 21 від 28.02.2017, податкові накладні від 28.02.2017 № 23 на суму 20200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 366,67 грн.), від 28.02.2017 № 21 на суму 20200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 366,67 грн.), а також платіжне доручення від 27.03.2017 № 84, від 23.03.2017 № 58.

Дослідивши та надавши оцінку наведеним первинним документам, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов`язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій Позивача з контрагентами.

При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе за договорами зобов`язань, Відповідачем до суду не подано, що спростовує доводи його представника викладені у відзиві на позов.

Також Відповідачем не наведено переліку невідповідностей наданих Позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ Астіон Девелопмент , ТОВ Айрес Груп , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Мелк Трейд , ТОВ Лайніст Інвест вимогам Кодексу та Закону 996-XIV.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що на момент складання зазначених первинних документів та здійснення господарських операцій, Позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи Позивача або його контрагентів в судовому порядку недійсними не визнавались та відсутні вироки судів чи інші належні докази щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Таким чином, суд вважає, що фактично відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій Позивача з контрагентами - ТОВ Астіон Девелопмент , ТОВ Айрес Груп , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Мелк Трейд , ТОВ Лайніст Інвест .

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право Позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань, може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин, в ході розгляду даної справи, судом встановлено не було.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії , в якому зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Водночас, сам по собі факт недекларування контрагентом Позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право Позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів Позивача матеріальних ресурсів Відповідачем суду не надано, а відсутність у деяких з контрагентів трудових ресурсів, на які посилається Відповідач, не може свідчити про відсутність у них адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала платника податків перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Водночас, аргументи Відповідача ґрунтуються фактично на інформації з бази даних на рівні ДФС України, однак, на думку суду, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем нереальними.

Крім того, посилання Відповідача на фіктивність господарських відносин між Позивачем та його контрагентами носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності такими контрагентами, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

Посилання Відповідача лише на дані копій протоколів допитів свідків сприймається судом критично, оскільки, відповідно до вимог діючого законодавства, вина особи встановлюється вироком суду, який набрав законної сили. Наведені ж у протоколах пояснення не стосуються взаємовідносин Позивача з контрагентами.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

Натомість, як вже зазначалося судом вище, надані Позивачем первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь Позивача та контрагентів у виконанні договірних зобов`язань.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення Відповідача № 00007711402 від 25.06.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, проаналізувавши та надавши об`єктивну оцінку письмовим доказам та поясненням представників сторін, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та наявність правових підстав для її задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач не виконав обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ними оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.06.2018 № 00007711402.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук