Постанова

від 08.06.2023 по справі 640/19666/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19666/18 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) від 25 червня 2018 року № 00007711402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що фактичне здійснення господарських відносин ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» із контрагентами ТОВ «Астіон Девелопмент», ТОВ «Айрес Груп», ТОВ «Варуна Торг», ТОВ «Мелк Трейд», ТОВ «Лайніст Інвест» не знайшло свого підтвердження в ході проведення перевірки. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що інформація щодо обставин створення і діяльності зазначених юридичних осіб ставить під сумнів їхню спроможність виконати зобов`язання перед ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року - скасувати в частині та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Положеннями п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» зареєстроване як юридична особа 28 серпня 2014 року, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві та з 30 листопада 2015 року є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу від 24 травня 2018 року № 8909 Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Астіон Девелопмент» за липень 2015 року, ТОВ «Айрес Груп» за липень 2015 року, ТОВ «Варуна Торг» за січень, лютий, березень 2016 року, ТОВ «Мелк Трейд» за квітень 2016 року, ТОВ «Лайніст Інвест» за лютий 2017 року, за результатами якої склало акт від 31 травня 2018 року № 370/26-15-14-02-02/39367665.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року:

- № 00007701402, яким збільшив суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 86502 грн 00 коп, з яких за податковими зобов`язанням - 73403 грн 00 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13099 грн 00 коп;

- № 00007711402, яким збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 158739 грн 00 коп, з яких за податковими зобов`язанням - 126990 грн 00 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31749 грн 00 коп.

Не погоджуючись з такими рішеннями, ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 27 вересня 2018 року № 31516/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 00007701402, а податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 00007711402 залишено без змін.

У зв`язку з цим ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 00007711402.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА», суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Астіон Девелопмент», ТОВ «Айрес Груп», ТОВ «Варуна Торг», ТОВ «Мелк Трейд», ТОВ «Лайніст Інвест» надав відповідні первинні документи. Дослідивши та надавши оцінку наведеним документам, суд першої інстанції не встановив їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки зазначив, що вони містять всі обов`язкові реквізити, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами. На момент складання зазначених первинних документів та здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи позивача або його контрагентів в судовому порядку недійсними не визнавались та відсутні вироки судів чи інші належні докази щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб. Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе за договорами зобов`язань, відповідачем до суду не подано.

Суд першої інстанції також зазначив, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань, може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин, в ході розгляду справи, судом встановлено не було.

Крім того суд першої інстанції звернув увагу на те, що аргументи контролюючого органу ґрунтуються фактично на інформації з бази даних на рівні ДФС України, однак така інформація не є належним та допустимим доказом у справі. Відповідно, висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій нереальними. Посилання відповідача на фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентами носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності такими контрагентами. Посилання відповідача лише на дані копій протоколів допитів свідків сприймається судом першої інстанції критично, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства вина особи встановлюється вироком суду, який набрав законної сили. Наведені ж у протоколах пояснення не стосуються взаємовідносин позивача з контрагентами.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Особливості виникнення права на податковий кредит та його реалізації визначені у розділі V Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відтак обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаних товару і послуг та понесення витрат на оплату товару і послуг, які фактично надані або підлягають наданню, а також призначені для використання у власній господарській діяльності підприємства.

Згідно з п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином під час здійснення контролю за правомірністю формування ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання та отримання товару від ТОВ «Астіон Девелопмент», ТОВ «Айрес Груп», ТОВ «Варуна Торг», ТОВ «Мелк Трейд», ТОВ «Лайніст Інвест». Така перевірка проводиться, зокрема, шляхом аналізу доводів контролюючого органу щодо неможливості контрагентів здійснити поставку товару, а також шляхом дослідження первинних документів, складенням яких супроводжувалося здійснення відповідних операцій.

У свою чергу наявність у позивача податкових накладних, належним чином оформлених зазначеними контрагентами і зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючим органом не заперечується.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» та ТОВ «Астіон Девелопмент» було укладено договір поставки № Т13/07 від 13 липня 2015 року, на підставі якого позивач придбав товари народного споживання, а саме - гофроящики, скотч пакувальний брендований, стрічку пакувальну, реєстратори, папір для офісу.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції, обумовленої зазначеним договором, позивач надав рахунок на оплату № 1707 від 17 липня 2015 року, видаткову накладну № 1707 від 17 липня 2015 року та податкову накладну № 125 від 20 липня 2015 року на суму 68880 грн 00 коп, з яких ПДВ - 13776 грн 00 коп.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями № 983 від 11 січня 2016 року, № 991 від 14 січня 2016 року і договором про відступлення права вимоги № 201015 від 20 жовтня 2015 року, що укладений між ТОВ «Астіон Девелопмент», ТОВ «АКВАНТІС ЛТД» та ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА», за яким ТОВ «Астіон Девелопмент» відступило ТОВ «АКВАНТІС ЛТД» право вимоги перед позивачем за рахунком на оплату та видатковою накладною № 1707 від 17 липня 2015 року.

Заперечення контролюючого органу щодо фактичного здійснення зазначеної господарської операції ґрунтуються на тому, що згідно з базою даних ДФС України ТОВ «Астіон Девелопмент» не придбавало товарів, які поставлялись позивачу, за період їх взаємовідносин. Кількість штатних працівників товариства у ІІ кварталі 2015 року складала 5 осіб. За результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено понад 206 судових ухвал в рамках кримінальних проваджень, передбачених ст.ст. 212, 27, 205 Кримінального кодексу України, що стосується ТОВ «Астіон Девелопмент» та містять відомості про те, що група осіб, перебуваючи на території Дніпропетровської області, діючи за попередньою змовою, у період з 2013 року створила та придбала шляхом реєстрації на підставних осіб ряд підприємств, у тому числі ТОВ «Астіон Девелопмент», реквізити та рахунки яких використовуються для прикриття незаконної діяльності, що полягала у безпідставному проведені безготівкових коштів у готівкові та наданні послуг по незаконному формуванню податкового кредиту реально діючими суб`єктами підприємницької діяльності, шляхом документального оформлення безтоварних господарських операцій. Досудовим слідством встановлено, що ТОВ «Астіон Девелопмент» відкрито рахунки в банківських установах, які використовуються в механізмі конвертації грошових коштів. Відповідно до пояснень засновника, директора та бухгалтера ТОВ «Астіон Девелопмент» ОСОБА_1 у червні 2015 року вона втратила установчі документи товариства і власний паспорт.

Між ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» та ТОВ «Айрес Груп» були укладені:

- договір поставки № Т13/07 від 13 липня 2015 року, за умовами якого позивач придбав товари народного споживання, а саме - пакети для сміття, рушники паперові, туалетний папір, каву розчинну, вершки, папір, ручки кулькові, фарбу штемпельну та інші.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції, обумовленої зазначеним договором, позивач надав рахунки на оплату № 27007 від 27 липня 2015 року та № 1307 від 13 липня 2015 року, видаткові накладні № 2707 від 27 липня 2015 року та № 1307 від 13 липня 2015 року, податкові накладні № 236 від 27 липня 2015 року на суму 41591 грн 16 коп, з яких податок на додану вартість - 6931 грн 86 коп та від 14 липня 2015 року № 152 на суму 15821 грн 10 коп, з яких податок на додану вартість - 2636 грн 85 коп.

Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями від 14 вересня 2015 року № 212, від 18 вересня 2015 року № 245 та від 18 серпня 2015 року № 45;

- договір про надання послуг № К13/07 від 13 липня 2015 року, за умовами якого позивач придбав консультації з питань комерційної діяльності і керування.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції, обумовленої зазначеним договором, позивач надав рахунки на оплату № 3107 від 31 липня 2015 року та № 1407 від 14 липня 2015 року, акти надання послуг № 3107 від 31 липня 2015 року та № 1407 від 14 липня 2015 року, податкові накладні від 31 липня 2015 року № 237 на суму 45432 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 7572 грн 00 коп та від 15 липня 2015 року № 184 на суму 69000 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 11500 грн 00 коп.

Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями від 23 вересня 2015 року № 253, від 24 вересня 2015 року № 257, від 18 серпня 2015 року № 46, від 03 вересня 2015 року № 141, від 14 вересня 2015 року № 211;

- договір про надання послуг № Р13/07 від 13 липня 2015 року, за умовами якого позивач придбав послуги, що включають розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет, показ рекламних матеріалів в мережі інтернет, рекламні послуги в мережі інтернет.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції, обумовленої зазначеним договором, позивач надав рахунок на оплату № 1507 від 15 липня 2015 року, акт надання послуг № 1507 від 15 липня 2015 року, податкову накладну від 15 липня 2015 року № 197 на суму 74300 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 12383 грн 33 коп.

Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжним дорученням від 04 серпня 2015 року № 1281.

Заперечення контролюючого органу щодо фактичного здійснення зазначеної господарської операції ґрунтуються на тому, що згідно з базою даних ДФС України ТОВ «Айрес Груп» не придбавало послуг, які поставлялись позивачу за період їх взаємовідносин. Кількість штатних працівників товариства складала 5 осіб. За результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено понад 206 судових ухвал в рамках кримінальних проваджень передбачених ст.ст. 212, 205 Кримінального кодексу України, які стосується ТОВ «Айрес Груп» з посиланням на те, що органами досудового розслідування та проведеними оперативно-технічними заходами зазначене товариство віднесене до підприємств з ознаками «фіктивності», що свідчить про наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Крім того директор ТОВ «Айрес Груп» є директором та бухгалтером одночасно у п`яти товариств.

Між ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» та ТОВ «Варуна Торг» договір поставки у письмовій формі не укладався, натомість позивач придбавав товари у зазначеного контрагента на підставі рахунків на оплату № 0118/05 від 18 січня 2016 року, № 0125/04 від 25 січня 2016 року, № 0119/04 від 19 січня 2016 року, № 0222/0 від 22 лютого 2016 року, № 0215/07 від 15 лютого 2016 року, № 0209/05 від 09 лютого 2016 року, № 0201/03 від 01 лютого 2016 року, № 0201 від 01 лютого 2016 року, № 0201 від 01 лютого 2016 року, № 0224/08 від 24 лютого 2016 року, № 0229/07 від 29 лютого 2016 року, № 0303/02 від 03 березня 2016 року, а саме - клей «Момент», олівці, папір копіювальний, закладки для паперу, папір, маркери тощо, а також продукти харчування (печиво, вершки, цукерки, воду тощо).

На підтвердження фактичного отримання товару позивач надав видаткові накладні № 0118/05 від 18 січня 2016 року, № 0125/04 від 25 січня 2016 року, № 0119/04 від 19 січня 2016 року, № 0222/03 від 22 лютого 2016 року, № 0215/07 від 15 лютого 2016 року, № 0209/05 від 09 лютого 2016 року, № 0201/03 від 01 лютого 2016 року, № 0201 від 01 лютого 2016 року, № 0201/04 від 01 лютого 2016 року, № 0224/08 від 24 лютого 2016 року, № 0229/07 від 29 лютого 2016 року, № 0303/02 від 03 березня 2016 року.

У зв`язку зі здійсненням поставки товарів для позивача були виписані податкові накладні № 44 від 18 січня 2016 року на суму 3010 грн 56 коп, з яких податок на додану вартість - 501 грн 76 коп, № 101 від 25 січня 2016 року на суму 4438 грн 44 коп, з яких податок на додану вартість - 739 грн 74 коп, № 63 від 19 січня 2016 року на суму 5242 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 873 грн 68 коп, № 164 від 22 лютого 2016 року на суму 4058 грн 23 коп, з яких податок на додану вартість - 676 грн 37 коп, № 163 від 15 лютого 2016 року на суму 10652 грн 30 коп, з яких податок на додану вартість - 1775 грн 38 коп, № 93 від 09 лютого 2016 року на суму 4945 грн 68 коп, з яких податок на додану вартість - 824 грн 28 коп, № 15 від 01 лютого 2016 року на суму 33120 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 5520 грн 00 коп, № 44 від 01 лютого 2016 року на суму 5862 грн 97 коп, з яких податок на додану вартість - 977 грн 16 коп, № 16 від 01 лютого 2016 року на суму 48093 грн 60 коп, з яких податок на додану вартість - 8015 грн 60 коп, № 251 від 24 лютого 2016 року на суму 7081 грн 72 коп, з яких податок на додану вартість - 1180 грн 29 коп, № 273 від 29 лютого 2016 року на суму 11792 грн 68 коп, з яких податок на додану вартість - 1965 грн 45 коп, № 25 від 03 березня 2016 року на суму 3182 грн 16 коп, з яких податок на додану вартість - 530 грн 36 коп.

Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями від 16 лютого 2016 року № 1197, від 16 лютого 2016 року № 1195, від 16 лютого 2016 року № 1196, від 09 березня 2016 року № 1383, від 09 березня 2016 року № 1382, від 09 березня 2016 року № 1381, від 16 лютого 2016 року № 1198, від 09 березня 2016 року № 1378, від 16 лютого 2016 року № 2199, від 09 березня 2016 року № 1380, від 09 березня 2016 року № 1384, від 05 квітня 2016 року № 1578.

Заперечення контролюючого органу щодо фактичного здійснення зазначеної господарської операції ґрунтуються на тому, що згідно з базою даних ДФС України ТОВ «Варуна Торг» не подавалась звітність про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку за 2016 рік, що свідчить про приховування інформації про людські ресурси; фінансовий звіт не подавався; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 13 вересня 2017 року. ТОВ «Варуна Торг» не придбавало товарів, які поставлялись позивачу за період їх взаємовідносин. Крім того за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено судові ухвали у рамках кримінальних проваджень, передбачених ст.ст. 212, 205 Кримінального кодексу України, які містять посилання на те, що невстановлені слідством особи протягом 2015-2016 років з метою сприяння в умисному ухиленні від сплати податків діючими платниками, організували створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Варуна Торг», які зареєстровані на осіб, що не мають відношення до здійснення фінансово-господарських операцій. Звертає увагу на те, що директором ТОВ «Варуна Торг» на час здійснення господарських операцій з позивачем був ОСОБА_2 , якому більше вісімдесяти років, а з 31 травня 2018 року ОСОБА_3 , яка також є засновником, директором та головним бухгалтером у п`ятдесяти п`яти товариствах.

Між ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» та ТОВ «Мелк Трейд» договір поставки у письмовій формі не укладався, натомість позивач придбавав товари у зазначеного контрагента на підставі рахунків на оплату № 0424 від 27 квітня 2016 року, № 0427 від 27 квітня 2016 року, № 0422 від 22 квітня 2016 року, № 0425/11 від 25 квітня 2016 року, № 0426/16 від 26 квітня 2016 року, № 0422/22 від 22 квітня 2016 року, а саме - канцелярські товари (біндери, закладки, папір, папки архівні тощо) та засоби для прибирання (засіб для чищення, віник-сорго, рукавички гумові, відро тощо).

На підтвердження фактичного отримання товару позивач надав видаткові накладні № 0424 від 27 квітня 2016 року, № 0427 від 27 квітня 2016 року, № 0422 від 22 квітня 2016 року, № 0425/11 від 25 квітня 2016 року, № 0426/16 від 26 квітня 2016 року, № 0422/22 від 22 квітня 2016 року.

У зв`язку зі здійсненням поставки товарів для позивача були виписані податкові накладні від 27 квітня 2016 року № 310 на суму 31213 грн 84 коп, з яких податок на додану вартість - 5202 грн 31 коп, від 27 квітня 2016 року № 316 на суму 14216 грн 35 коп, з яких податок на додану вартість - 2369 грн 39 коп, від 22 квітня 2016 року № 206 на суму 13976 грн 87 коп, з яких податок на додану вартість - 2329 грн 48 коп, від 25 квітня 2016 року № 2256 на суму 34478 грн 03 коп, з яких податок на додану вартість - 5746 грн 34 коп, від 26 квітня 2016 року № 284 на суму 45902 грн 70 коп, з яких податок на додану вартість - 7650 грн 45 коп, від 22 квітня 2016 року № 237 на суму 49846 грн 93 коп, з яких податок на додану вартість - 8307 грн 82 коп.

Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями від 12 вересня 2016 року № 2646, від 19 вересня 2016 року № 2678, від 08 серпня 2016 року № 56, від 19 серпня 2016 року № 2513, від 25 серпня 2016 року № 2532, від 08 серпня 2016 року № 57, від 19 серпня 2016 року № 2572.

На підставі рахунка на оплату від 22 квітня 2016 року № 0422/08 ТОВ «Мелк Трейд» надавало позивачу також транспортні послуги. За підсумками такої господарської операції були складені акт надання послуг № 0422/08 від 22 квітня 2016 року та податкова накладна від 22 квітня 2016 року № 238 на суму 43450 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 7241 грн 67 коп.

Оплату за надані транспортні послуги було проведено згідно з платіжним дорученням від 21 липня 2016 року № 2322.

Заперечення контролюючого органу щодо фактичного здійснення зазначеної господарської операції ґрунтуються на тому, що згідно з базою даних ДФС України ТОВ «Мелк Трейд» фінансовий звіт не подавався, товариство не придбавало товарів, які поставлялись позивачу, за період їх взаємовідносин. Кількість штатних працівників товариства у І кварталі 2016 року складала 5 осіб, остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2016 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 19 січня 2018 року. Крім того за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено судові ухвали у рамках кримінальних проваджень, передбачених ст.ст. 212, 205 Кримінального кодексу України, які стосується ТОВ «Мелк Трейд» з посиланням на те, що невстановлені слідством особи протягом 2015-2016 років, з метою сприяння в умисному ухиленні від сплати податків діючими платниками, організували створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Мелк Трейд», які зареєстровані на осіб, що не мають відношення до здійснення фінансово-господарських операцій. Допитаний по кримінальному провадженню в якості свідка директор та засновник ТОВ «Мелк Трейд» ОСОБА_4 показав, що на посаді директора товариства ніколи не працював, господарську діяльність підприємства не здійснював, фінансово-господарські документи та податкові декларації ніколи не підписував. Крім того вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року у справі № 760/11921/17 встановлено, що ТОВ «Мелк Трейд» було зареєстроване внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Між ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» та ТОВ «Лайніст Інвест» договір поставки у письмовій формі також не укладався, натомість позивач придбавав товари у зазначеного контрагента на підставі рахунків на оплату від 23 лютого 2017 року № 24, від 24 лютого 2017 року № 25, від 28 лютого 2017 року № 22, а саме - канцелярські товари (папір, ручки гелеві, ручки кулькові, клей тощо) та продукти харчування (банани, бублики, вафлі, пряники, печиво, халву тощо).

На підтвердження фактичного отримання товару позивач надав видаткові накладні № 24 від 23 лютого 2017 року, № 25 від 24 лютого 2017 року, № 22 від 28 лютого 2017 року.

У зв`язку зі здійсненням поставки товарів для позивача були виписані податкові накладні від 23 лютого 2017 року № 24 на суму 2427 грн 13 коп, з яких податок на додану вартість - 404 грн 52 коп, від 24 лютого 2017 року № 25 на суму 5862 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 977 грн 00 коп, від 28 лютого 2017 року № 22 на суму 9887 грн 56 коп, з яких податок на додану вартість - 1647 грн 93 коп.

Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями від 23 березня 2017 року № 55, від 23 березня 2017 року № 56, від 23 березня 2017 року № 57.

На підставі рахунків на оплату № 23 від 28 лютого 2017 року та № 21 від 28 лютого 2017 року ТОВ «Лайніст Інвест» надавало позивачу також рекламні послуги в мережі інтернет. За підсумками такої господарської операції були складені акти надання послуг № 23 від 28 лютого 2017 року та № 21 від 28 лютого 2017 року і податкові накладні від 28 лютого 2017 року № 23 на суму 20200 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 366 грн 67 коп, від 28 лютого 2017 року № 21 на суму 20200 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 366 грн 67 коп.

Оплату за надані послуги було проведено згідно з платіжними дорученнями від 27 березня 2017 року № 84 та від 23 березня 2017 року № 58.

Заперечення контролюючого органу щодо фактичного здійснення зазначеної господарської операції ґрунтуються на тому, що згідно з базою даних ДФС України ТОВ «Лайніст Інвест» не подавались податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2017 року, свідоцтво платника податку анульоване 30 березня 2018 року, товариство не придбавало товарів, які поставлялись позивачу, за період їх взаємовідносин. Крім того в ході відпрацювання ризикового суб`єкта господарювання 13 вересня 2017 року отримано пояснення директора, бухгалтера та засновника ТОВ «Лайніст Інвест» ОСОБА_5 , який повідомив про непричетність до ведення діяльності підприємства.

Аналізуючи надані позивачем письмові докази у сукупності з відомостями, що викладені в акті перевірки від 31 травня 2018 року № 370/26-15-14-02-02/39367665, колегія суддів приходить до таких висновків.

Першочергово колегія суддів наголошує на неможливості встановлення податкового правопорушення на основі перевірки виключно даних, що містяться в інформаційних системах контролюючого органу, про що неодноразово звертав увагу Верховний Суд при вирішенні подібних спорів.

Так, під час розгляду справи № 826/14004/17 Верховний Суд сформулював та виклав у постанові від 03 лютого 2021 року правову позицію, згідно з якою не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/2988/15 Верховний Суд зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 820/659/17, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.

Основоположні правові висновки, які належить враховувати під час надання оцінки зазначеним доводам контролюючого органу, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому Податковий кодекс України та вказаний Закон не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляються правового значення у випадку фактичного руху активів. В податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ста. 44 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Вирок щодо посадової особи контрагента за ст. 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача.

Відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Зазначені обставини з огляду на положення ст. 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує, що всі висновки контролюючого органу щодо відсутності фактичної поставки товарів і послуг від ТОВ «Астіон Девелопмент», ТОВ «Айрес Груп», ТОВ «Варуна Торг», ТОВ «Мелк Трейд», ТОВ «Лайніст Інвест» до ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» ґрунтуються виключно на дослідженні відомостей, що містяться в інформаційних системах ДФС України та в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Первинні документи, складені за підсумками господарських операцій між зазначеними контрагентами, були також досліджені та описані в акті перевірки від 31 травня 2018 року № 370/26-15-14-02-02/39367665. Водночас недоліків у їх оформленні відповідачем не встановлено та в акті перевірки не зазначено. Доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на тому, що такі документи складені за відсутності факту реального здійснення господарської операції.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, колегія суддів приходить до висновку, що сумніви контролюючого органу у можливості фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» з його контрагентами не є у достатній мірі обґрунтованими і самі по собі не можуть бути підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Так, на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Астіон Девелопмент» (липень 2015 року), ТОВ «Айрес Груп» (липень 2015 року), ТОВ «Варуна Торг» (січень, лютий, березень 2016 року), ТОВ «Мелк Трейд» (квітень 2016 року), ТОВ «Лайніст Інвест» (лютий 2017 року) позивач і його контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також мали чинне свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини вказують на те, що станом на час існування спірних правовідносин контрагенти позивача мали належну правосуб`єктність.

В такому випадку, згідно з позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Колегія суддів враховує, що основним видом діяльності ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є КЕКВ 46.15 - Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами, іншими видами діяльності позивача є, зокрема, КЕКВ: 46.39 - Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 73.11 - Рекламні агентства.

Номенклатура товарів (канцелярські товари, засоби для прибирання та продукти харчування), які позивач придбавав у ТОВ «Астіон Девелопмент», ТОВ «Айрес Груп», ТОВ «Варуна Торг», ТОВ «Мелк Трейд», ТОВ «Лайніст Інвест», відповідає видам діяльності товариства.

Перелік первинних документів, складених за підсумками господарських операцій з вказаним контрагентами і наданих до перевірки та до суду - рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, є типовим для подібних операцій з поставки товарів.

Зазначені документи за своїми формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відомості про найменування товару, його кількість та ціну, внесені до таких первинних документів, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей, які б поставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій.

Розбіжностей між первинними документами та даними бухгалтерського обліку ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» контролюючим органом також не встановлено.

Разом з тим, окрім операцій з поставки товарів, позивач задекларував податковий кредит також за операціями з надання послуг ТОВ «Айрес Груп» (консультації з питань комерційної діяльності і керування, розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет, показ рекламних матеріалів в мережі інтернет, рекламні послуги в мережі інтернет), ТОВ «Мелк Трейд» (транспортні послуги) та ТОВ «Лайніст Інвест» (рекламні послуги в мережі інтернет).

На підтвердження фактичного отримання зазначених послуг до суду були надані рахунки на оплату, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Водночас, на відміну від первинних документів щодо поставки товару, зазначені первинні документи, хоч і є типовими для оформлення операцій з надання послуг, однак не розкривають зміст та обсяг господарської операції та не є достатніми для підтвердження фактичного отримання відповідних послуг.

Так, в укладених договорах про надання послуг № К13/07 від 13 липня 2015 року та № Р13/07 від 13 липня 2015 року з ТОВ «Айрес Груп» не визначено з яких саме питань позивачу будуть надаватися консультації та в якій формі, яким чином буде визначатися їхня кількість та вартість. Також не вказано які саме рекламні матеріали будуть розміщуватися в мережі інтернет (фото/відео, стосовно якого саме товару/послуги), на яких ресурсах, з якою періодичність. Сторони не визначили яким чином буде здійснюватися перевірка фактичного надання послуг, їх якості тощо.

Копії договорів про надання послуг, укладених ТОВ «Мелк Трейд» та ТОВ «Лайніст Інвест», не надані взагалі.

У свою чергу акти наданих послуг містять лише загальне посилання на предмет послуги (транспортні послуги, рекламні послуги в мережі інтернет тощо) та не розкривають фактичний змість і обсяг господарських операцій.

Зокрема, акти виконаних робіт про надання транспортних послуг не містить відомостей про транспортні засоби, їх маршрут. До суду також не надані подорожні листи, товарно-транспортні накладні тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на платника податків покладається обов`язок підтвердження показників податкової звітності первинними та іншими документами.

Відтак, при здійсненні господарських операцій, які впливають на показники податкової звітності, платник зацікавлений в закріпленні договірних відносин та документальному оформленні всіх етапів виконання господарських операцій у спосіб, які б давали можливість підтвердити фактичне здійснення поставки товару у разі виникнення відповідних сумнівів у податкового органу.

Накопичення та зберігання документів, які у повному обсязі фіксують, розкривають зміст та підтверджують господарську операцію на всіх етапах її здійснення є сферою відповідальності саме платника податків.

Приєднані до матеріалів справи первинні документи, а саме - рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення є основними документами, які складаються у ході здійснення господарських операцій даного виду та за звичайних умов є достатніми для здійснення бухгалтерського і податкового обліку таких операцій.

Разом з тим у разі виникнення сумнівів у наданні послуг та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту повинен надати суду й інші докази або пояснення, які б у своїй сукупності підтверджували досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов надання послуг, зокрема форми, способу, порядку, періодичності їх надання, місця виконання, фіксування результатів наданих послуг, а також підтверджували використання результатів послуг у господарській діяльності.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій з надання послуг ТОВ «Айрес Груп», ТОВ «Мелк Трейд», ТОВ «Лайніст Інвест», а також спричинення реальних змін майнового стану позивача у зв`язку з їх здійсненням.

Зміст наданих ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» документів щодо надання послуг зазначеними товариствами, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації не дають підстав для висновку, що вони були складені у зв`язку з господарськими операціями, виконання яких фактично відбулося.

За таких обставин колегія суддів вважає, що нарахування ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаними операціями було правомірним.

Як вже зазначалося, за підсумками придбання у ТОВ «Айрес Груп» консультацій з питань комерційної діяльності і керування позивач задекларував податковий кредит на підставі податкових накладних від 31 липня 2015 року № 237 на суму 45432 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 7572 грн 00 коп та від 15 липня 2015 року № 184 на суму 69000 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 11500 грн 00 коп (загальна сума податку на додану вартість - 19072 грн 00 коп), за підсумками придбання у ТОВ «Айрес Груп» послуг з розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет, показ рекламних матеріалів в мережі інтернет, рекламні послуги в мережі інтернет - на підставі податкової накладної від 15 липня 2015 року № 197 на суму 74300 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 12383 грн 33 коп, за підсумками придбання у ТОВ «Мелк Трейд» транспортних послуг - на підставі податкової накладної від 22 квітня 2016 року № 238 на суму 43450 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 7241 грн 67 коп, за підсумками придбання у ТОВ «Лайніст Інвест» рекламних послуг в мережі інтернет - на підставі податкових накладних від 28 лютого 2017 року № 23 на суму 20200 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 366 грн 67 коп, від 28 лютого 2017 року № 21 на суму 20200 грн 00 коп, з яких податок на додану вартість - 366 грн 67 коп (загальна сума податку на додану вартість - 733 грн 34 коп), а всього - 39430 грн 34 коп.

Відповідно до розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій з податку на додатну вартість розмір застосованого до позивача штрафу становить 25% суми податку на додану вартість.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду справи суд прийшов до висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо нарахування ТОВ «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» податку на додану вартість в розмірі 39430 грн 34 коп, сума правомірно нарахованих штрафних санкцій становить 9857 грн 59 коп.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 00007711402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 49287 грн 93 коп, з яких за податковим зобов`язанням - 39430 грн 34 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9857 грн 59 коп є правомірним.

Натомість у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 109451 грн 07 коп, з яких за податковим зобов`язанням - 87559 грн 66 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21891 грн 41 коп податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 00007711402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування в частині.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині вимог, пов`язаних з декларуванням податкового кредиту за операціями з постачання товарів, однак при вирішення позовних вимог, пов`язаних з декларуванням податкового кредиту за операціями з придбанням послуг, надав неналежну оцінку дослідженим доказам, що призвело до необґрунтованого задоволення позову в цій частині.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року - скасувати в частині та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 00007711402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 49287 грн 93 коп, з яких за податковим зобов`язанням - 39430 грн 34 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9857 грн 59 коп - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

В частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІС СТАЙЛ-УКРАЇНА» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 00007711402 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 109451 грн 07 коп, з яких за податковим зобов`язанням - 87559 грн 66 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21891 грн 41 коп рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

С.Б. Шелест