Рішення

від 08.12.2021 по справі 640/24291/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/2221

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м. Київ № 640/24291/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Олійний К.С., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Київметротехнологія"

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представника позивача та представника відповідача

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Київметротехнологія" (надалі - позивач), адреса: 07301, Київська область, місто Вишгород, вулиця Ватутіна, будинок 69-Г, офіс 2/13 до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення 5-А, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2021 року № 15199/1811.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок винесення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача були відсутні законні та обґрунтовані підстави для застосування штрафної санкції з огляду на те, що товариство з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія об`єктивно не мало можливості вільно використовувати кошти котрі обліковувалися на розрахункових рахунках із за дій третіх осіб, що свідчить про те, що факт несвоєчасності сплати податків не залежав від волі та бажання позивача.

Крім того, представник позивача звертає увагу, що зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія вживалися всі необхідні дії щодо розблокування рахунків за для сплати обов`язкових платежів, проте, як за твердженнями представника позивача, вжиті належні заходи по скасуванню арештів котрі накладалися в рамках кримінального провадження не призвело до очікуваних позитивних результатів.

Керуючись вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись з викладеними представником позивача аргументами, щодо протиправності висновків уповноважених осіб податкового органу, представником відповідача було подано відзив, в якому останній заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, зазначив, що приймаючи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, службові особи податкового органу керувались чинним приписами податкового законодавства та діяли на підставі та в межах таких норм, крім того, під час проведення перевірки уповноваженими особами позивача не було доведено та підтверджено належними доказами, що затримка сплати грошового зобов`язання сталась саме не з вини товариства та позивачем не доведено вчинення реальних дій щодо вирішення питання сплати податкового зобов`язання у встановлені чинним законодавством строки.

На підставі викладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 у порядку підпункту 76.3 статті 76 та статті 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс) заступником начальника Вишгородського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Київській області Дударенко Вікторією Вікторівною було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкових зобов`язань за вересень 2020 року товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія .

На підставі вказаної вище перевірки податковим органом було прийнято Акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія з вересень 2020 року від 22 червня 2021 року № 9776/10-36-18-11/43712174.

З аналізу вказаного вище Акту перевірки вбачається, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення товариствос з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. В обґрунтування таких висновків податковим органом було зазначено, що платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання, а саме: за податковою декларацією з податку на додану вартість у сумі - 6 739 559,00 грн, кількість днів затримки становить 174 дні.

На підставі вказних вище висновків, Головним управлінням ДПС в Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2021 року № 15199/1811 за затримку на 174 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 6 739 559,00 грн, та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25 % у сумі 1 684 879 грн 75 коп.

Не погоджуючись з викладеними податковим органом в Акті перевірки висновками та прийнятим на підставі даного Акту податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, представник позивача зазначив, що в діях позивача був відсутній умисел щодо ухилення від сплати податків, оскільки, за твердженнями представниками позивача, останній мав намір сплатити визначено податкове зобов`язання, однак у зв`язку з діями третіх осіб, у позивача була відсутня будь-яка можливість сплатити податкове зобов`язання, зокрема, у зв`язку з тим, що на рахунки позивача за ухвалою суду було накладено арешт, у зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість користуватись коштами розміщеними на банківських рахунках, що на переконання представника позивача свідчить про відсутність складу податкового правопорушення і як наслідок протиправність (незаконність) та не обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення.

На переконання представника позивача, в даному випадку позивач повинен бути звільнений від відповідальності за затримку сплати податкового зобов`язання, оскільки, відповідно до підпункту 112.8.4. пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів

На підставі викладених обставин, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги адміністративного позову та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зокрема, у зв`язку з відсутністю у діях позивача умислу щодо ухилення від сплати податків.

Не погоджуючись з викладеними представником позивача аргументами у позовній заяві, представником відповідача було подано відзив, в якому останній зазначає, що при проведенні камеральної перевірки встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія допущено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме, платником несвоєчасно сплачено суми податкового зобов`язання, зазначені у поданих ним податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2020 року, останнім допущено затримку на 174 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 6 739 559,00 грн, а тому, за твердженнями представника відповідача, враховуючи, що заперечення до акту та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності в порядку вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України уповноваженими особами товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія , не були подані, то уповноважені особи Головного управління ДПС в Київській області, прийшли до правомірного висновку про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства та про наявність підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних санкцій.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем не було вжито достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, товариством діяло недобросовісно, затримуючи сплату узгоджених податкових зобов`язань на 174 дні при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання, а в разі затримки нарахування штрафу за вказане правопорушення.

Також, представник відповідача зауважує, що позивачем було проігноровано право останнього на звернення до контролюючого органу із заявою про розстрочення грошових зобов`язань в порядку статті 100 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про створення платником податків цілеспрямовано умов які направлені на невиконання і неналежне виконання установлених законодавчих вимог і є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Керуючись викладеними обставинами, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову та залишити в силі оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях представник позивача підтримав викладену у адміністративному позові позицію та просив суд на підставі заявлених аргументів та доказів, скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував проти доводів представника позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема, посилаючись на правомірність висновків податкового органу викладених в Акті перевірки та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову та залишити оскаржуване податкове повідомлення-рішення в силі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ); Податкового кодексу України (далі - ПК України ); Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88 ), у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Так, судом встановлено, що податковим органом, в ході здійснення камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов`язань за вересень 2020 року товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія було встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Кодексу, а саме платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання за податкову декларацію з податку на додану у сумі - 6 739 559,00 грн, кількість днів затримки становить 174 дні.

Щодо вказаного вище суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням, ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (надалі - додаткова декларація ) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Пунктами 38.1 та 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, шо виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк . Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо (... .

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання , зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія (код ЄДРПОУ 43712174) є платником податку на додану вартість відповідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України.

В свою чергу, суд звертає увагу, що платником додатків визнається зокрема, юридична особа (резиденти і нерезиденти України) та її відокремлені підрозділи, яка має, одержує (передає) об`єкти оподаткування або провадить діяльність (операції, що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яку покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з ним Кодексом (пункт 15.1 статті15 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема:

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету' в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

У відповідності до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ним Кодексом, законами з питань митної справи.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний, місяць з урахуванням особливостей, .визначених цим пунктом.

В свою чергу, суд звертає увагу, що статтею 203 Податкового кодексу України, чітко визначено - податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого - пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена платником податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, вважається узгодженою.

Приписами статті 124 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачу узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України визначено, що діяння, передбачені пунктом 24.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

В ході розгляду судом даної справи було встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія з дотриманням вимог пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, було подано декларацію з додатку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2020 року від 20 жовтня 2020 року № 9271398495, в якій задеклароване податкове зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету за наслідками звітного податкового періоду, у зв`язку з чим, суд погоджується з аргументами податкового органу про те, що платник податків на момент подання такої декларації, був обізнаний із обов`язком сплати визначеного ним податкового зобов`язання, а також із нормами Податкового кодексу України, що визначають граничні строки сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Згідно пунктом 109.2 статті 109 Податкового кодексу України визначено, що порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до норм пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України чітко визначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно , якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пункту 112.2 статті 112 Податкового кодексу України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ним Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх. дотримання .

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

В свою чергу, обставини, що пом`якшують відповідальність або звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначені пунктом 112.8 статті 112 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до приписів вказаної вище норми Податкового кодексу України встановлено, що обставинами, які звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету. Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства; самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

В свою чергу, суд звертає увагу, що у відповідності до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними; викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно , документа, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

В той же час, з аналізу наданих до суду матеріалів справи та пояснень наданих сторонами під час розгляду судом даної справи було встановлено, що такі заперечення, додаткові документи і пояснення, які являються невід`ємною частиною матеріалів перевірки, та на підставі яких платника податку може бути звільнено від відповідальності, позивачем надані не були.

Крім того, під час розгляду судом даної справи встановлено, що позивач обґрунтовував свою позицію щодо протиправності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень посилався, як на першочергову обставину, на наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 757/11129/21-к, відповідно до змісту та резолютивної частини якої було накладено у кримінальному провадженні № 42019000000002358 арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ Київметротехнологія (код ЄДРПОУ 43712174), в межах 38,94 мільйона гривень, відкритих у: АТ ОТП Банк (МФО 300528) рахунок: НОМЕР_1 , клієнта ТОВ Київметротехнологія (код ЄДРПОУ 43712174); ПАТ КБ Акордбанк (МФО 380634) рахунок: НОМЕР_2 , клієнта ТОВ Київметротехнологія (код ЄДРПОУ 43712174), шляхом заборони розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

Так, виходячи з аналізу вказаної вище ухвали вбачається, що Печерським районним судом за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора Чорної О. М. на рахунки товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія було накладено арешт на грошові кошти, в межах 38,94 мільйона гривень , на рахунку відкритих у АТ ОТП Банк , ПАТ КБ Акордбанк .

Водночас, під час розгляду справи, представником позивача не було надано до суду належних та допустимих доказів, окрім вказаної вище ухвали Печерського районного суду міста Києва, про наявність обставин, які унеможливлювали виконання податкового зобов`язання.

Крім того, представником позивача не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що останнім вживались передбачені чинним законодавством дії та заходи щодо повідомлення органів податкової служби про неможливість сплати податкового зобов`язання та наявності обставин, які унеможливлюють виконання такого зобов`язання.

При цьому, ознайомившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 757/11129/21-к, судом було встановлено, що вказаною ухвалою судом було накладено арешт на кошти платника податків шляхом заборони розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету , тобто, вказаним арештом не було заборонено позивачу сплачувати необхідні податкові грошові зобов`язання, що в свою чергу свідчить про безпідставність посилань представника позивача на неможливість сплати податкового зобов`язання у зв`язку з наявністю ухвали суду про арешт коштів на відповідних банківських рахунках, крім того, вказаною вище ухвалою арешт було накладено не на повністю усі суми розміщені на вказаних а рахунках а лише в межах 38,94 мільйона гривень.

Також, розглядаючи дану справу та виходячи з пояснень наданих у судових засіданнях, суд погоджується з аргументами представника податкового органу про те, що , що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, діяв недобросовісно, затримуючи сплату узгоджених податкових зобов`язань на 174 дні при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, с свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Саме умисні дії особи (створення удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог), визначають її вину (можливість дотримуватися встановлених Кодексом правил, через дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності ) у вчиненні податкового правопорушення.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання с порушенням обов`язків закріплених за платником податків у статей 16, 36 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.

Відповідно до цього твердження звертаємо увагу суду на те, що позивачем проігноровано право звернення до контролюючого органу із заявою про розстрочення грошових зобов`язань в порядку статті 100 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про створення платником податків цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог і є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно. Законодавцем введено новий інститут, що надає право контролюючим органам звільнити від відповідальності платника податків або застосувати санкцію у розмірі меншому ніж передбачений нормою статті за наявності окремо визначених обставин. Такі положення нададуть можливість контролюючим органам при розрахунку штрафних санкцій за результатами розгляду заперечень до акта перевірки платника податків чи у процедурі адміністративного оскарження можливість враховувати наявність/відсутність об`єктивних обставин у платника податків, що зумовили вчинення ним правопорушення та/або наявність вини останнього.

Платник податків, відповідно до підпункту 17.1.16 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, має право надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому Кодексом.

В свою чергу, положення Податкового кодексу України закріплюють на законодавчому рівні повноваження Комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень (підпункт 86.7.1. пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України ).

В свою чергу, суд зауважує, що приписами податкового законодавства передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки, з фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня. Наступного за днем отримання акта (довідки):

1. Свої заперечення;

2. Додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відповідно до Кодексу:

- відсутність вини (пункт 42 1 .10 статті 42 Податкового кодексу України);

- наявність пом`якшуючих обставин (стаття 112 Податкового кодексу України),

- обставин, що звільняють від фінансової відповідальності (пункт 112.8 статті 112 Податкового кодексу України).

Водночас, під час розгляду судом справи було встановлено, що заперечення на акт камеральної перевірки від 22 червня 2021 року № 9776/10-36-18-11/43712174, де позивач міг би спростувати наявність умислу у своїх діях, вчинених всупереч положенням Податкового кодексу України, від товариства з обмеженою відповідальністю Київметротехнологія не надходили, крім того, останнім не було надано навіть належних та допустимих доказів того, що платник податків звертався до податкового органу з відповідними заявами про відстрочення чи розстрочення податкового зобов`язання, представником позивача взагалі не надано доказів, що останній звертався до податкового органу з питанням неможливості у встановлений податковим законодавством строк сплати грошове зобов`язання.

Крім того, суд не беру до уваги аргументи представника позивача про допущення податковим органом під час проведення перевірки порушень, оскільки, суд зауважує, що допущені територіальним органом доходів і зборів процедурні порушення, у тому числі й ті, що пов`язані, зокрема, з оформленням результатів контролюючого заходу тощо, не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення платника податків від відповідальності за вчинені ним податкові правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 816/4605/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, беручи до уваги встановлені обставини та пояснення надані сторонами даної справи, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог адміністративного позову позивача.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2021.