Постанова

від 20.06.2022 по справі 640/24291/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24291/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВМЕТРОТЕХНОЛОГІЯ" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВМЕТРОТЕХНОЛОГІЯ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київметротехнологія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2021 року № 15199/1811.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та стосуються того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки Товариство не мало можливості вільно використовувати кошти, котрі обліковувалися на розрахункових рахунках, та вчасно сплачувати податкові зобов`язання з огляду на арешт коштів, що свідчить про відсутність вини при несвоєчасній сплаті податків.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з`явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкових зобов`язань за вересень 2020 року товариства з обмеженою відповідальністю «Київметротехнологія».

На підставі вказаної вище перевірки податковим органом було прийнято Акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Київметротехнологія» за вересень 2020 року від 22 червня 2021 року № 9776/10-36-18-11/43712174.

З аналізу вказаного вище Акту перевірки вбачається, що податковим органом під час проведення камеральної перевірки було встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Київметротехнологія» вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. В обґрунтування таких висновків податковим органом було зазначено, що платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання, а саме: за податковою декларацією з податку на додану вартість у сумі - 6 739 559,00 грн, кількість днів затримки становить 174 дні.

На підставі вказаних висновків, Головним управлінням ДПС в Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2021 року № 15199/1811 за затримку на 174 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 6739559,00 грн, та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25 % у сумі 1684879,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до cуду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що ним вживались заходи щодо повідомлення органів податкової служби про неможливість сплати податкового зобов`язання та наявності обставин, які унеможливлюють виконання такого зобов`язання. При цьому, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 757/11129/21-к, було накладено арешт на кошти платника податків, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням, ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема:

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету' в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (надалі - додаткова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

У відповідності до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ним Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктами 38.1 та 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, шо виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київметротехнологія» (код ЄДРПОУ 43712174) є платником податку на додану вартість відповідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний, місяць з урахуванням особливостей, .визначених цим пунктом.

В свою чергу, суд звертає увагу, що статтею 203 Податкового кодексу України, чітко визначено - податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого - пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов`язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена платником податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, вважається узгодженою.

Приписами статті 124 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України визначено, що діяння, передбачені пунктом 24.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Київметротехнологія» відповідно до вимог пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, було подано декларацію з додатку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2020 року від 20 жовтня 2020 року № 9271398495, в якій задеклароване податкове зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету за наслідками звітного податкового періоду, у зв`язку з чим, суд погоджується з аргументами податкового органу про те, що платник податків на момент подання такої декларації, був обізнаний із обов`язком сплати визначеного ним податкового зобов`язання, а також із нормами Податкового кодексу України, що визначають граничні строки сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Згідно пунктом 109.2 статті 109 Податкового кодексу України визначено, що порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до норм пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України чітко визначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пункту 112.2 статті 112 Податкового кодексу України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ним Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх. дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

В свою чергу, обставини, що пом`якшують відповідальність або звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначені пунктом 112.8 статті 112 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до приписів вказаної вище норми Податкового кодексу України встановлено, що обставинами, які звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету. Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства; самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що позивач обґрунтовуючи свою позицію щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення посилався на наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 757/11129/21-к, якою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Київметротехнологія» в межах 38,94 мільйона гривень шляхом заборони розпоряджатися вказаними коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

Апелянтом не надано доказів, окрім згаданої ухвали Печерського районного суду міста Києва, та не вказано про наявність обставин, які б унеможливлювали виконання податкового зобов`язання.

Колегія суддів при апеляційному розгляді справи звертає увагу на те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 757/11129/21-к, накладено арешт на кошти платника податків, проте за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

Таким чином, зазначена ухвала не перешкоджала позивачу вчасно виконати обов`язок зі сплати податку, а накладеним арештом не було заборонено позивачу сплачувати необхідні податкові грошові зобов`язання, що в свою чергу свідчить про безпідставність посилань представника позивача на неможливість сплати податкового зобов`язання у зв`язку з наявністю ухвали суду про арешт коштів.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно відсутності його вини в межах спірних правовідносин та погоджується з висновком суду першої інстанції, який доречно зазначив, що створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов які направлені на невиконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) вчинені умисно. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання с порушенням обов`язків закріплених за платником податків у статей 16, 36 Податкового кодексу України.

Крім того, обставини на які посилається товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВМЕТРОТЕХНОЛОГІЯ" в розумінні ПК України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства та жодним чином не спростовує правомірність дій податкового органу в межах спірних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВМЕТРОТЕХНОЛОГІЯ" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області є необґрунтованими, а тому правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги також - відсутні.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВМЕТРОТЕХНОЛОГІЯ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВМЕТРОТЕХНОЛОГІЯ" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 27.06.2022.