Ухвала

від 09.12.2021 по справі 204/9015/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/9015/21

Провадження № 1-кс/204/2162/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання т.в.о. начальника 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №22021040000000079 від 19.08.2021 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року до суду надійшло клопотання т.в.о. начальника 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження № 22021040000000079 від 19.08.2021 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні Управління СБ України у Дніпропетровської області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження №22021040000000079 від 19.08.2021 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України. В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно повідомлення ГВ ЗНД Управління СБ України у Дніпропетровській області, невстановлені особи, з числа резидентів України, організували стійкий канал нелегальної міграції вихідців з африканських країн та країн Близького Сходу, для чого використовують запрошення на навчання з закладів вищої освіти м.Дніпро. При цьому, частина коштів, отриманих від вказаної протиправної діяльності, передається для фінансування ісламських терористичних та релігійно-екстремістських організацій. За наявною оперативною інформацією, представники міжнародних терористичних і релігійно-екстремістських організацій, здійснюють підбір кандидатів для навчання у вищих навчальних закладах іноземних країн, зокрема розташованих на території України, з метою отримання останніми навичок та вмінь, які у подальшому, після повернення громадянина до країни походження, використовуються з метою сприяння відповідним міжнародним терористичним і релігійно-екстремістським організаціям. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді радника ректора ТОВ «Дніпровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини», здійснює організацію навчального процесу для іноземних громадян, які є студентами вказаного навчального закладу. Так, приблизно у вересні 2017 року, більш точний час досудовим розслідуванням встановлено не було, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом надання засобів, за грошову винагороду. 11.11.2021 громадянину України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України. При цьому, санкція ч.3 ст.332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років к конфіскацією майна. Отже, на даний час існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту на зазначене в клопотанні майно, призведе до вжиття підозрюваним чи іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, заходів щодо зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження об`єктів нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , тому, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, в порядку п.3ч.2ст.170КПК України, слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави, які в ньому зазначені.

Адвокат всудовому засіданнізаперечувала протизадоволення клопотання,просила відмовити.

Вислухавши прокурора, заперечення захисника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За змістом ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченомупунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Управління СБ України у Дніпропетровської області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження №22021040000000079 від 19.08.2021 року за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України.

Дослідження наданих слідчим документів у сукупності, враховуючи викладену у клопотанні фабулу кримінального провадження, дають підстави стверджувати, щопідозра про ймовірне вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України, є обґрунтованою тією мірою, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити кримінальне правопорушення та обумовити подальше досудове розслідування.

Висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя керується тим, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Санкція ч.3ст.332КК України,що інкримінується ОСОБА_6 ,передбачаєвідповідальність увигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді, прокурор в судовому засіданні довів необхідність арешту майна підозрюваногоз метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підозрюваному ОСОБА_6 належать на праві приватної власності наступні об`єкти нерухомості:

- 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

-гараж за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 1210100000:09:462:0277;

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ;

-гараж № НОМЕР_1 з оглядовою ямою в автогаражному кооперативі «Вузівський масив» по вул. Лізи Чайкіної, 2, в м. Дніпро;

-земельна ділянка, розташована в районі будинку АДРЕСА_5 , з кадастровим номером 1210100000:03:217:0076;

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 ;

-13/100 частки на нежитлове приміщення, №ХІІІ-5 в цокольному поверсі, за адресою: АДРЕСА_7 ;

-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:03:220:0002;

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Також слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у права підозрюваного.

Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, визначеним у клопотанні слідчим, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.

Згідно ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч.5 ст.173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно може призвести до їх можливого пошкодження, псування, знищення, передачі, відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.

Тому, враховуючи доведеність прокурором в судовому засіданні наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_6 та є достатнім для забезпечення конфіскації як виду покарання.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, та таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, тому клопотання підлягає частковому задоволенню.

У випадку, якщо в подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст.28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, власник майна не позбавлений права ініціювати в порядку ст.174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. ст. ст.110,170-173,309,372,376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання т.в.о. начальника 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №22021040000000079 від 19.08.2021 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.362, ч.1 ст.258-3 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, шляхом заборони будь-яким особам права відчуження та користування:

- 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

-гараж за адресою: АДРЕСА_3 ;

-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , з кадастровим номером 1210100000:09:462:0277;

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ;

-гараж № НОМЕР_1 з оглядовою ямою в автогаражному кооперативі «Вузівський масив» по вул. Лізи Чайкіної, 2, в м. Дніпро;

-земельна ділянка, розташована в районі будинку АДРЕСА_5 , з кадастровим номером 1210100000:03:217:0076;

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 ;

-13/100 частки на нежитлове приміщення, №ХІІІ-5 в цокольному поверсі, за адресою: АДРЕСА_7 ;

-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:03:220:0002;

-домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1