Рішення

від 14.12.2021 по справі 441/1101/21

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/1101/21 2/441/477/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - Ференц О.І.

за участю секретаря судових засідань - Пеленської Х.О.,

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

їхнього представника - ОСОБА_3

та представника третьої особи - Мартин В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Городоцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, та позовом третьої особи із самостійними позовними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом та як на майно колгоспного двору, -

В С Т А Н О В И В:

24.05.2021р. позивачі звернулися до суду із позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_9 , не залишивши заповіту. Після його смерті відкрилася спадщина на належний батькові житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельні ділянки: площею 0.9089 га для обслуговування будинку та особистого підсобного господарства в с. Коропуж, яка складається із земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0.6589 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053) та з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0.25 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), площею 1.8287 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із земельної ділянки площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027) та земельної ділянки площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042). Оскільки на час смерті їхнього батька з ним постійно проживала і була зареєстрована лише їхня мама - ОСОБА_10 , саме вона вважається такою, що прийняла спадщину згідно вимог ч.3 ст.1268 ЦК України.

В продовження вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла, не залишивши заповіту. На час її смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_4 фактично проживали з матір"ю в одному будинку, вступили у володіння спадковим майном, сплачували рахунки за житлово-комунальні послуги, доглядали за господарством. Право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 отримали усі позивачі, а також третя особа ОСОБА_5 .. 06.11.2014 було зареєстровано спадкову справу, заведену після смерті їхньої матері. У склад спадкового майна матері, окрім майна, яке вона успадкувала після смерті батька, увійшла також земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.7753 га, яка складається із земельної ділянки площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та земельної ділянки площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026). Вони неодноразово зверталися до Городоцької державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, однак їм усно відмовляли через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки площами 1,8287 га, 0.9089 га та 2.7753 га. Письмової відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом їм нотаріус не надав.

З огляду на наведені обставини просили суд визнати за кожним із них право власності по ј частині на житловий будинок у АДРЕСА_1 , земельну ділянку для ведення ОСГ площею 0.6589 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053), земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.25 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026), що знаходяться в с. Коропуж Городоцького району Львівської області.

Згідно письмових пояснень представника третьої особи - ОСОБА_5 , адвоката Мартин В.І., позивачі звернулися до суду із позовом, мотивуючи тим, що Городоцькою державною нотаріальною конторою відмовлено їм у видачі свідоцтв на спадщину по ј частині майна для кожного спадкоємця, проте вказане дійсності не відповідає. Із долучених до позову документів вбачається, що нотаріус тричі листами від 10.09.2020, 13.10.2020 та 22.10.2020 повідомляла позивачів про необхідність явки для оформлення спадщини. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. Як роз`яснено у Інформаційному листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у разі, якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові. Крім цього, позивачі зазначили відповідачем у справі Великолюбінську селищну раду, а не ОСОБА_5 , хоча він вважається таким, що прийняв спадщину як після смерті батька, так і після смерті матері. Зокрема, згідно довідки Великолюбінської селищної ради № 963 від 24.06.2021р. ОСОБА_9 до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом із ним проживали та були зареєстровані ОСОБА_10 (дружина) та ОСОБА_5 (син). Тобто покликання позивачів на те, що спадщину після смерті батька прийняла лише мама, дійсності не відповідають. Окрім спільного проживання з батьком на час смерті останнього ОСОБА_5 також звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 і там була заведена спадкова справа на № 48/2015. Позивачі заяв про прийняття спадщини після смерті батька не подавали, не були зареєстрованими з ним, відтак вважаються такими, що пропустили строк на звернення із такими заявами та спадщини не прийняли, чого вони і не заперечують у своєму позові. Оскільки в склад спадкового майна батька увійшли дві земельні ділянки - площею 0.9089 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, та площею 1.8287 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які, в свою чергу, поділяються ще на дві земельні ділянки кожна, ОСОБА_5 та його мати стали власниками по Ѕ частині таких після смерті ОСОБА_9 .. Відповідно в склад спадкового майна матері позивачів та третьої особи увійшли по Ѕ частині вищевказаних земельних ділянок, які їхня мама успадкувала після смерті свого чоловіка, а також належна їй земельна ділянка площею 2.7753 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка також складається із двох земельних ділянок. Спадщину після смерті ОСОБА_10 прийняли позивачі та третя особа, відтак частка кожного із них у спадковому майні ОСОБА_10 склала 1/4, а тому їх частка у спадковому майні, яке залишилося після смерті ОСОБА_9 , склала 1/8, оскільки ОСОБА_10 успадкувала лише Ѕ частину земельних ділянок свого чоловіка. Частка ж ОСОБА_5 склала 5/8 частин таких земельних ділянок (1/2 після смерті батька+1/8 після смерті матері). Що стосується спадкування житлового будинку, про який йдеться в позові, вважає зазначити наступне. Згідно погосподарських книг обліку по господарству ОСОБА_9 житловий будинок в АДРЕСА_1 мав статус колгоспний двір . Станом на 15.04.1991р. і три роки до цієї дати у вказаному будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_9 , батько позивачів і третьої особи, ОСОБА_10 - їхня мати, третя особа ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Відтак останніми живими членами колгоспного двору, що мають частку у вказаному житловому будинку в АДРЕСА_1 є третя особа ОСОБА_5 , а також ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . З огляду на наведене, правовою підставою набуття права власності на спірний житловий будинок є не спадкування, а набуття права власності як на майно колгоспного двору. У зв`язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів.

24.09.2021 третя особа ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_12 подав позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно та на майно колгоспного двору, яка ухвалою суду від 12.10.2021 об`єднана в одне провадження з первісним позовом. Позовна заява мотивована тим, що на час смерті свого батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ОСОБА_5 був зареєстрований з ним та проживав у його будинку, а відтак спадщину прийняв, як і його матір - ОСОБА_10 .. Крім цього у 2015р. він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька і була заведена спадкова справа № 48/2015. Таким чином після смерті ОСОБА_9 третя особа з матір`ю успадкували по Ѕ частині належних батькові земельних ділянок в с. Коропуж Городоцького району. Після смерті матері спадщину прийняли три відповідачки та ОСОБА_5 , оскільки усі своєчасно звернулися у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. В склад спадкового майна після смерті матері увійшли по Ѕ частині земельних ділянок, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_9 . Таким чином частка відповідачів у спадковому майні матері, яке вона успадкувала після смерті батька, склала по ј частині, а в загальному по 1/8 частині від кожної земельної ділянки, частка ж третьої особи склала 5/8 частин таких земельних ділянок (1/2 після смерті батька+1/4 після смерті матері). Крім цього у склад спадкового майна після смерті матері увійшла земельна ділянка площею 2.7753 га, яка належала ОСОБА_10 згідно Державного акту серії ІІІ-ЛВ № 058820, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області від 21.01.2003 № 21. Вказану земельну ділянку ОСОБА_5 та три відповідачки успадковують по ј частині кожен. З приводу спірного житлового будинку вказують, що такий належить до майна колгоспного двору, станом на 15.04.1991 право на частку у такому мали третя особа, його дружина ОСОБА_6 та діти - ОСОБА_11 та ОСОБА_11 , які будуть звертатися до суду із окремим позовом про визнання за ними права власності на частку у майні колгоспного двору. Відтак на сьогодні ОСОБА_5 претендує на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 як на частку у майні колгоспного двору. З огляду на наведене просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/8 частин земельної ділянки загальною площею 0.9089 га для обслуговування житлового будинку та ведення ОСГ, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.6589 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053) та площею 0.25 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), та 5/8 частин земельної ділянки площею 1.8287 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027) та площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042), визнати за ним в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на ј частину земельної ділянки загальною площею 2.7753 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з двох ділянок: площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026), що знаходяться в с. Коропуж Городоцького району Львівської області, а також визнати за ним право власності на ј частину житлового будинку в АДРЕСА_1 як на частку у майні колгоспного двору. В первісному позові ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до Великолюібнської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи - ОСОБА_5 , Городоцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно - відмовити, а також стягнути солідарно із відповідачів понесені ним судові витрати в сумі 2002.30 грн..

07.09.2021р. представник відповідача - Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення первісного позову заперечує з тих підстав, що позивачі не отримували відмови від вчинення нотаріальної дії, а саме оформлення спадщини в нотаріальному порядку, а відтак жодні їхні права на сьогодні порушені не були. Навпаки, такі листи містять відомості, з яких видно, що спадщина може бути оформлена в нотаріальному порядку. У такому випадку сам нотаріус визначає коло спадкоємців, їхні частки після кожного спадкодавця та видає відповідні свідоцтва про право на спадщину. У випадку незгоди з таким рішенням нотаріуса спадкоємці вправі оскаржити дії нотаріуса у визначеному законом порядку, а не звертатися про визнання за ними одразу права власності на спадкове майно. Також, ознайомившись із поясненнями третьої особи - ОСОБА_5 , який заперечив позовні вимоги, вважає, що орган місцевого самоврядування є неналежним відповідачем у справі, оскільки спір виник фактично між спадкоємцями. З врахуванням усього вищевикладеного, просить винести рішення згідно чинного законодавства.

В судовому засіданні позивачі за первісним позовом та їх представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі. З приводу зустрічного позову представник позивача пояснила, що ОСОБА_5 не проживав разом із батьком позивачів на час смерті останнього, що підтверджується довідками Коропузької сільської ради Городоцького району № 209 від 12.03.2009, де вказано, що сім`я ОСОБА_9 складалася з його дружини - ОСОБА_10 , та № 883 від 11.04.2006, де зазначено, що ОСОБА_10 проживає в селі Коропуж і має такий склад сім`ї - ОСОБА_9 . Також в довідці № 157 від 06.03.2017 вказано, що ОСОБА_9 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 за будинком доглядала його дружина ОСОБА_10 .. Також в довідці № 190 від 18.04.2013р., виданій виконкомом Коропузької сільської ради, вказано, що ОСОБА_10 , 1933 р.н., проживає одна. Такий факт також може бути підтверджений свідками. Весь цей час за будинком доглядала і сплачувала комунальні послуги ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями. З приводу житлового будинку вказала, що згідно даних погосподарських книг за 1986-1990рр. членами колгоспного двору були ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Таким чином ОСОБА_11 станом на 15.04.1991 не втратила права на частку в майні колгоспного двору, хоча вибула з членів такого. Виходячи з викладеного, кожному з вищенаведених осіб належала частка в розмірі 1/7. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. а , г п.6 Постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , згідно п.4 Постанови ВРУ Про введення в дію Закону України Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, яка мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Пунктом 13 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 24.06.1983 із наступними змінами та доповненнями передбачено, що правила ст.563 ЦК України про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу в радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів. Таким чином спадщина ОСОБА_9 на його частку у майні колгоспного двору відкрилася після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та, відповідно, оскільки його дружина ОСОБА_10 була єдиною спадкоємицею його майна, яка спадщину прийняла, до неї перейшло право власності на цю частку. Отже після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина на частку в будинку в розмірі 2/7. Дійсно, нотаріус письмово не відмовив позивачам в оформленні спадкових прав, проте мала місце його бездіяльність з приводу видачі Свідоцтв про право на спадщину в розмірах, на які погоджувалися позивачі, що й змусило їх звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що до 2000 її брат - ОСОБА_5 , проживав з батьками, які згодом вигнали його з будинку. Вона не була зареєстрована з батьками, але проживала разом з ними до смерті батька і після його смерті, сплачувала комунальні послуги. Не зважаючи на те, що брат батькам не допомагав, мама перед смертю говорила їй та сестрам, що все майно треба поділити між чотирма дітьми. На запитання суду з приводу наявності чи відсутності в неї оригіналів правовстановлюючих документів на землю ОСОБА_1 відповіла, що такі знаходяться у неї.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що в сільській раді неналежно велася документація, саме тому були видані різні довідки із суперечливим змістом. Вона вибула із спірного будинковолодіння у 1989 році, однак залишалася зареєстрованою там до 2014 року. Воля батька спочатку була залишити усе майно внуку - ОСОБА_11 , сину третьої особи, але потім між батьками і ОСОБА_6 мав місце скандал, батько попросив їх виписатися з його будинку. Воля мами була залишити усе майно чотирьом дітям порівну. Її брат збудував новий будинок через дорогу від батьків, проте батькам ні в чому не допомагав, оскільки працював з будівельною бригадою, виділив лише людей для допомоги коли зводили стайню.

Третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_5 , та його представник ОСОБА_12 , в судовому засіданні вимоги за своїм позовом підтримали в повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечують з мотивів, наведених у письмових поясненнях до такого позову. Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що позивачі зверталися до суду із аналогічними позовом декілька раз, проте кожного разу позовні заяви їм повертали через відсутність письмової відмови нотаріуса від вчинення нотаріальної дії. Останній декілька раз просив позивачів з`явитися із оригіналами правовстановлюючих документів на землю, однак позивачів не влаштовували частки, які їм пропонувалися нотаріусом згідно чинного законодавства, відтак вони вирішили звернутися до суду. Позивачі не погоджуються із фактом прийняття спадщини третьою особою у справі - ОСОБА_5 , після смерті їхнього батька, що прямо впливає на розмір часток у спадковому май ні ОСОБА_10 .. Згідно практики ВС, викладеній у постанові від 06.10.2021 у справі № 702/6120/20, у разі відсутності письмової відмови нотаріуса від вчинення нотаріальної дії у задоволенні позову слід відмовляти. Факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті батька додатково підтверджується і тим, що саме за його заявою у 2015 році нотаріусом було заведено спадкову справу. Натомість саме ОСОБА_5 нотаріус письмово відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через наявність судового спору між спадкоємцями.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з 1985 року вона з чоловіком проживали у батьківській хаті чоловікових батьків в АДРЕСА_1 . Коли народився син ОСОБА_14 одразу говорив, що будинок залишить внуку як продовжувачу роду ОСОБА_11 Вони зробили ремонт у цьому будинку, поштукатурили стайню, заасфальтували подвір`я, протягнули воду до літньої кухні, обгородили будинок тощо. Коли народилася донька вони вирішили будувати свій будинок. Оскільки між нею і батьками чоловіка виник конфлікт, вона пішла проживати на літню кухню, а чоловік і далі проживав з батьками. Коли батько хворів, вони возили його в лікарню, доглядали за ним, оскільки ОСОБА_1 на той час була закордоном. Батько помер на руках у сина, похоронами займалися її син та чоловік. Після смерті ОСОБА_9 його дружина, а мама її чоловіка, говорила до неї, що батько хотів усе своє майно залишити внуку, оскільки він один продовжувач роду, просила завезти її куди треба, щоб вона підписала документи, але ніхто цього так і не зробив. У свій новий будинок, який знаходиться через дорогу від батьківського, вони переїхали вже після смерті ОСОБА_9 , в експлуатацію цей будинок був зданий лише в 2010 році, до цього вона проживала у літній кухні, а її чоловік - ОСОБА_5 , у батьківському будинку. Вони кожного дня були у батьків, допомагали їм по господарству, бо тато часто хворів.

Третя особа ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є дочкою третьої особи ОСОБА_5 , останній на час смерті її дідуся - ОСОБА_9 , проживав разом з батьками у спірному будинковолодінні, мама проживала окремо. Дідусь дійсно помер на руках у батька, вона добре пам`ятає цей день, оскільки саме обиралася на посаду секретаря Коропузької сільської ради, коли їй подзвонив батько і сказав про смерть діда. Похоронами дідуся займався її брат і батько. Спершу жодних спорів з приводу спадкового майна не було. Почалися такі лише після того, як її батько звернувся до нотаріуса і була заведена спадкова справа після смерті діда. Коли бабця лежала у лікарні її доглядали усі діти, також вона постійно чергувала у бабусі, батько туди приїжджав. На час смерті бабці вона дійсно проживала одна, тато тоді вже був у своєму будинку, допомагала бабці по господарству ОСОБА_1 , тато самоусунувся через постійні непорозуміння з сестрами.

Представник відповідача за первісним позовом - Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області,в судове засідання не з`явився, проте у поданому в суд відзиві просив розглядати справу у його відсутності.

Представник третьої особи - Городоцької державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, 18.08.2021р. подав заяву про розгляд справи у його відсутності. При винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що постійно проживає в с. Зимна Вода Львівської області, є тіткою позивачів і третьої особи ОСОБА_5 , по святах приїжджала в с. Коропуж Городоцького району Львівської області. Стверджує, що на час смерті ОСОБА_9 його син ОСОБА_5 проживав окремо через дорогу від батьків, у господарстві батькам не допомагав, після смерті батька також не допомагав матері, коли остання хворіла, сина у лікарні вона не бачила. Найбільше матері по господарству допомагала ОСОБА_1 , постійно їздила в с. Коропуж Городоцького району.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що є сином позивача ОСОБА_4 , постійно приїжджав допомагати діду та бабі в с. Коропуж. З 2000 його дядько ОСОБА_5 разом із своїми батьками не проживав, його будинок знаходиться через дорогу від спірного. На час смерті діда в будинку проживала ОСОБА_1 і допомагала батькам по господарству, вона і займалася похоронами батьків.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що є сином ОСОБА_1 і постійно проживає в с. Коропуж Городоцького району на іншій вулиці, ніж проживали його дід і баба. Знає, що ОСОБА_5 з 2000 не проживав разом із батьками, нічого не допомагав діду і бабі по господарству, не провідував їх, навіть коли ОСОБА_10 лежала у лікарні. Лікування бабці оплачувала його мама, також на похоронах ОСОБА_5 нічим не допомагав сестрам. Зараз його батьки проживають в АДРЕСА_2 , на час смерті діда його мама проживала з бабцею і залишилася з нею до її смерті.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству із ОСОБА_5 і була сусідкою його покійних батьків з 1977. Такі дійсно обоє працювали в колгоспі, поженили дітей, син ОСОБА_21 залишився проживати з батьками, доньки батьківську хату залишили після одруження. ОСОБА_9 постійно усім наголошував, що син буде проживати з ним як продовжувач роду. ОСОБА_9 часто хворів, лежав у лікарні, помер зі слів дружини на руках у сина. Син ОСОБА_21 постійно допомагав батькам по господарству, оскільки проживав зразу біля них, утепляв вулики, займався кіньми. Коли хворіла ОСОБА_10 догляд здійснювали усі діти, внук ОСОБА_11 займався пошуком лікарів, оскільки дуже любив бабусю і хотів, щоб вона ще жила. Похоронами займалися усі діти, в тому числі і син, домовлявся з священником, шукав людей, щоб викопати могилу тощо. ОСОБА_1 часто приїжджала до батьків, але постійно там не проживала.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що з 1989 проживає в с. Коропуж недалеко від господарства покійних ОСОБА_11 , часто бував у них вдома, допомагали один одному по господарству. В будинку ОСОБА_9 проживали його дружина, син, невістка і двоє внуків. Доньки проживали окремо. У своїх розмовах ОСОБА_9 говорив йому, що все залишає внуку, бо він один продовжувач роду Лисейків. Коли ОСОБА_9 хворів, його доглядом займався син і невістка, так як проживали разом з ним в одному будинку. Не знає, коли ОСОБА_5 переселився у свій будинок, але на час смерті батька точно проживав у батьківському будинку. ОСОБА_1 проживала десь у м. Львові, до батьків приїжджала, але частіше він бачив там її дітей ніж саму ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що є рідним дядьком позивачів і третьої особи ОСОБА_5 .. Саме він у 70-х роках привіз на постійне місце проживання у с. Коропуж свою сестру і зятя - ОСОБА_10 і ОСОБА_9 .. ОСОБА_5 одразу ж пішов в армію, коли повернувся разом з батьками і збудували спірний будинок на місці старої хати. ОСОБА_25 і ОСОБА_29 в батьківській хаті ніколи не жили, до одруження там жила лише ОСОБА_2. ОСОБА_9 дійсно хотів залишити будинок сину, після його смерті ОСОБА_10 нічого не оформляла, казала, що діти розумні і самі розберуться. Батьки жили самі, син ОСОБА_21 жив через дорогу, проте постійно був у господарстві ОСОБА_11 , допомагав їм. ОСОБА_1 мала інший будинок також в с. Коропуж, з батьками ніколи не проживала. На час смерті батька син проживав уже в своїй хаті навпроти батьківської.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, позов третьої особи із самостійними вимогами слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) та ОСОБА_10 одружилися ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.13). У подружжя народилося четверо дітей - ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.22), ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.15), ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.29), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с.175).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коропуж Городоцького району Львівської області (т.1 а.с.36). Він був забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 , будинок 1980 року забудови (т.1 а.с.43-44). Будинок введений в експлуатацію, на нього виданий технічний паспорт станом на 11.09.2017 ОКП Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (т.1 а.с.37-42).

Згідно даних погосподарських книг Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області за 1977-1979рр., 1980-1982рр., 1983 - 1985рр., 1986-1990рр., 1991-1995рр., 1996-2000р., 2001-2005рр. домогосподарство ОСОБА_9 відноситься до суспільної групи колгоспний двір (т.1 а.с.182-206). Згідно даних погосподарських книг по даному господарству за 1986-1990рр. та 1991-1995рр. станом на 15.04.1991 і не менш як три роки до цієї дати у вказаному будинковолодінні були зареєстровані та проживали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 - третя особа, ОСОБА_6 - третя особа, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 - діти ОСОБА_5 , а також ОСОБА_31 (т.1 а.с.201-202, 204-205).

Рішенням Коропузької сільської ради від 19.11.1996р. Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок громадян на території Коропузької сільської ради ОСОБА_9 було передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0.25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0.66 га (т.1 а.с.66). На підставі вказаного рішення 09.10.2001р. ОСОБА_9 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 020910 на земельну ділянку загальною площею 0.9089 га в с. Коропуж Городоцького району Львівської області для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (т.1 а.с.46-47). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4608252272018 від 07.12.2018 вказана земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки - площею 0.25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054) (т.1 а.с.51) та для ведення особистого підсобного господарства площею 0.6589 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053) (т.1 а.с.57).

Крім цього, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058819 від 29.01.2003р. ОСОБА_9 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.8287 га на території Коропузької сільської ради (т.1 а.с.67-68). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4608514982019 від 28.01.2019р. вказана земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки - площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0042) (т.1 а.с.69-72) та площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027) (т.1 а.с.75-76).

Довідкою виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 885 від 11.04.2006 підтверджується, що в склад сім"ї ОСОБА_10 , яка проживає в с. Коропуж, входить чоловік - ОСОБА_9 (т.2 а.с.7). Згідно довідки виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 1209 від 12.03.2009р., яка видана ОСОБА_9 , його сім`я складається з ОСОБА_10 - дружини (т.2 а.с.6). Згідно довідки виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 157 від 06.03.2017р. ОСОБА_9 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 за будинком доглядала ОСОБА_10 (т.1 а.с.78). Згідно довідки виконкому Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 963 від 24.06.2021р. ОСОБА_9 до дня смерті був зареєстрований та проживав в с. Коропуж Городоцького району, разом з ним на день його смерті проживали та були зареєстровані його дружина - ОСОБА_10 , та син - ОСОБА_5 (т.1 а.с.179).

Посилання позивачів у первісному позові на те, що викладені у довідці виконкому дані про факт проживання ОСОБА_5 у спірному будинку на час смерті їхнього батька, дійсності не відповідають, що підтверджується поясненнями свідків та довідками виконкому Коропузької сільської ради №1209 від 12.03.2009р., № 157 від 06.03.2017р. та № 883 від 11.04.2006р., відхиляються судом, оскільки вказані вище довідки від 2009 року та 2006 року видані до дня смерті обох спадкодавців, довідка з 2017 року лише вказує на особу, яка доглядала за будинком, а відтак такі не спростовують довідку № 963 від 24.06.2021 року і їхній зміст не суперечить змісту вказаної довідки, за якою ОСОБА_5 проживав з батьком на час смерті останнього. Згідно п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ № 20/05 від 03.03.2004р. і діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 у 2010 році, доказом постійного проживання разом із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем ; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини , та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем. Тобто такий факт має бути посвідчений саме документально, а відтак в силу положень ч.2 ст.78 ЦПК України пояснення свідків в цій частині до уваги не беруться, більше того, суд критично оцінює їхні пояснення, оскільки два свідки є синами позивачів, третя свідок пояснила, що лише по святам приїжджала в с. Коропуж Городоцького району, а про відомі їй факти не проживання третьої особи з батьками та не здійснення ним догляду за такими їй відомо лише зі слів позивачів та їх матері, покази інших свідків в цій частині суперечливі - одні вказують на те, що син проживав у батьківській хаті на час смерті батька, інші це заперечують.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Коропуж Городоцького району Львівської області (т.1 а.с.79), не залишивши за життя заповіту.

ОСОБА_10 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058820 від 29.01.2003р. належала земельна ділянка площею 2.7753 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області (т.1 а.с.81-82). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4608514892019 від 28.01.2019р. вказана земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки - площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) (т.1 а.с.83-87) та площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026) (т.1 а.с.89-93).

Позивачі у справі та третя особа своєчасно звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері і 06.11.2014 у Городоцькій державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу № 312/2014 після смерті ОСОБА_10 (т.1 а.с.103). Згідно листа-відповіді Головного управління ПФУ у Львівській області № 19136/8 від 12.07.2021р. допомогу на поховання ОСОБА_10 в сумі 2380.94 грн. виплачено Балі Аксенії у травні 2014 року разовим дорученням (т.2 а.с.42).

Згідно довідки виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 558 від 04.11.2014р. ОСОБА_10 до моменту смерті постійно проживала та була зареєстрована в с. Коропуж Городоцького району Львівської області, разом з нею був зареєстрований ОСОБА_5 - син (т.1 а.с.181).

Листом № 695/02-14 від 10.09.2020р. державний нотаріус Городоцької державної нотаріальної контори Шаравара В.В. повідомив спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про необхідність надання оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що належали померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.1 а.с.103). Зі слів позивачів за первісним позовом державний нотаріус усно відмовив їм у видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, які є об`єктом спадкування. Згідно листа-відповіді Городоцької державної нотаріальної контори № 832/01-16 від 06.09.2021р. ОСОБА_5 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька та матері у зв`язку з тим, що на розгляді в суді перебуває цивільна справа за позовом інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно (т.1 а.с.254).

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, слід застосовувати до них положення ЦК України в редакції 1963 року.

У відповідності до ч.2 ст.9 Закону СРСР Про власність в СРСР , який набрав чинності 01.07.1990р., майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.

Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991р. № 885-12 Про введення в дію Закону Української РСР Про власність (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Законі УРСР Про власність і були передбачені Законом СРСР Про власність СРСР , застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 1 липня 1990р..

Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 6 постанови від 22.12.1995р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (з наступними змінами) - положення статей 17, 18 Закону України Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991р. не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних у відповідності до ст.123 ЦК УРСР. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Таким чином, оскільки батьки позивачів у справі померли після припинення колгоспного двору, їхні частки увійшли в склад спадкового майна згідно правил спадкування, які діяли на час відкриття спадщини кожного з них.

При цьому посилання представника позивача на положення Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 24.06.1983р. Про практику розгляду судами України справ про спадкування суд визнає необґрунтованим, оскільки така постанова втратила чинність у 2008 році, тобто ще до смерті першого члена колгоспного двору.

Таким чином судом встановлено, що членами спірного колгоспного двору, які мали право на частку у його майні, станом на 15.04.1991 були батьки позивачів, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , а також дружина останнього та двоє його дітей - треті особи у справі. Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як члени колгоспного двору набули права на його частку в розмірі по 1/7 частині. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не склавши за свого життя заповіту. Згідно довідки виконкому Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 963 від 24.06.2021р. ОСОБА_9 до дня смерті був зареєстрований та проживав в с. Коропуж Городоцького району, разом з ним на день його смерті проживали та були зареєстровані його дружина - ОСОБА_10 , та син - ОСОБА_5 . Таким чином після смерті ОСОБА_9 третя особа у справі та його мати успадкували по 1/14 частці у майні колгоспного двору, таким чином ставши власниками по 3/14 частин такого.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , також не склавши за свого життя заповіту. Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, троє позивачів за первісним позовом, а також третя особа ОСОБА_5 спадщину після смерті матері прийняли. Відтак частка ОСОБА_10 у майні колгоспного двору (3/14) розділилася на чотирьох спадкоємців і кожен з них успадкував по 3/56 частин спірного будинковолодіння. З огляду на це ОСОБА_1 , ОСОБА_4 набули у власність по 3/56 частин спірного будинковолодіння, ОСОБА_5 став власником 15/56 частин такого, ОСОБА_2 стала власником 11/56 частин спірного будинковолодіння (1/7 належала їй як члену колгоспного двору і 3/56 вона успадкувала після смерті матері). Троє інших членів колгоспного двору - ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 , позовних вимог про визнання за ними права власності на частки у майні колгоспного двору не заявляли.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином судом встановлено, що третя особа - ОСОБА_5 , прийняв спадщину після смерті обох батьків, оскільки був зареєстрований та проживав разом із ними на час їх смерті, заяв про відмову від прийняття спадщини не подавав, більше того, згідно інформації Городоцької державної нотаріальної контори від 13.08.2021р. ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини як після смерті батька, так і після смерті матері, саме за його заявою було заведено спадкову справу після смерті батька.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.03.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" за змістом ст..392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Представник відповідача за первісним позовом - Великолюбінськогї селищної ради Городоцького району Львівської області, у своєму відзиві від 07.09.2021 (т.1 а.с.138-139) вказував на його неналежність як відповідача, оскільки спадщину після смерті обох батьків прийняв ОСОБА_5 проте як у підготовчому засіданні, так і до початку розгляду справи по суті ні позивачі, ні їхній представник не заявили клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Як роз`яснено у п.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Вказана правова позиція викладена також у постанові ВС у цивільній справі № 702/61/20 від 06.10.2021.

В продовження, згідно п.1 вищевказаного Листа від 16.03.2013, вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне. Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п.23 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008р. № 7 Про судову практику в справах про спадкування . Відмова у відкритті провадження у справі або закриття провадження у справі не допускається з огляду на вичерпний перелік підстав вчинення таких процесуальних дій, визначених ЦПК. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджено належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі, закриття провадження у справі або залишення позовної заяви без розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що в жовтні 2020 позивачі за первісним позовом звернулися до Городоцької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері, подавши також заяву про розподіл спадщини (т.1 а.с.95-102). Згідно листа-відповіді Городоцької державної нотаріальної контори від 10.09.2020р. № 695/02-14 06.11.2014 була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_10 , для подальшого оформлення спадкоємцями спадщини нотаріус пропонував спадкоємцям подати оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки, в протилежному випадку він буде звертатися із запитом на виготовлення дублікатів таких (т.1 а.с.103). Повторно нотаріус просив позивачів у справі звернутися в нотаріальну контору для подальшого оформлення своїх спадкових прав 13.10.2020 (т.1 а.с.104) та 22.10.2020 (т.1 а.с.105). Натомість згідно листа-відповіді Городоцької державної нотаріальної контори № 832/01-16 від 06.09.2021р. ОСОБА_5 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька та матері у зв`язку з тим, що на розгляді в суді перебуває цивільна справа за позовом інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно (т.1 а.с.254).

З огляду на наведене та беручи до уваги те, що в матеріалах справи містяться копії правовстановлюючих документів на земельні ділянки та неодноразові звернення нотаріуса до позивачів із пропозицією продовжити оформлення своїх спадкових прав в нотаріальному порядку, суд розцінює пояснення позивачів за первісним позовом в тій частині, що нотаріус усно відмовив їм в оформленні спадкових прав, як надумані і такі, що спрямовані на уникнення процедури нотаріального оформлення своїх спадкових прав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на наведене, беручи до уваги звернення позивачів за первісним позовом до неналежного відповідача, а також відсутність порушення їх прав на момент звернення до суду, підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на частки земельних ділянок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ними відсутні. З цієї ж підстави (заявлення позову до неналежного відповідача) не підлягає до задоволення позов в частині визнання за ними права власності на частки у спірному будинковолодінні, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 спадщину після смерті батька і матері прийняв. З приводу встановленої судом частки ОСОБА_33 у майні колгоспного двору (1/7), яке є предметом спору, позов не підлягає задоволенню в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), оскільки позивач ОСОБА_33 не заявляла таких вимог.

Оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджено належними і допустимим доказами у справі, що ОСОБА_5 разом із матір`ю прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 , за ним слід визнати право власності на Ѕ частину майна, яке увійшло в склад спадкового майна, що залишилося після смерті батька. Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 прийняв спадщину і після смерті матері (1/4 частину поряд із позивачами за первісним позовом), відтак за ним слід визнати право власності на ј частину того майна, що увійшло в склад спадкового після смерті ОСОБА_10 . Таким чином за ОСОБА_5 слід визнати право власності на 5/8 частин земельних ділянок, які належали його батьку (1/2 таких від успадкував після смерті батька і 1/8 таких він успадкував після смерті матері (1/2 : 4)), а також ј частину земельних ділянок, які належали безпосередньо його матері. Також підлягає частковому задоволенню позовна вимога про визнання за ОСОБА_5 права на частку у будинковолодінні, яке є предметом спору, а саме на 15/56 частин такого з огляду на обставини, встановлені вище (1/7 належить йому як члену колгоспного двору, 1/14 він успадкував після смерті батька, 3/56 успадкував після смерті матері).

У зв`язку із частковим задоволенням позову третьої особи у справі підлягають стягненню пропорційно з позивачів за первісним позовом понесені третьої особою судові витрати за сплату судового збору.

На підставі ст.ст.16, 328, 392, 1217, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст.5, 10, 18-19, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, треті особи - ОСОБА_5 , Городоцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Позов третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 15/56 частин житлового будинку АДРЕСА_1 як на частку у майні колгоспного двору та в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/8 частин земельної ділянки загальною площею 0.9089 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.6589 га для ведення особистого підсобного господарства (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053) та площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), що належала ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 020910 від 09.10.2001, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області від 19.11.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 157.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/8 частин земельної ділянки загальною площею 1.8287 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027) та площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042), що належала ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058819, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 21 від 21.01.2003 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 22.

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на ј частину земельної ділянки загальною площею 2.7753 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох земельних ділянок: площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026), що належала ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058820, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області від 21.01.2003 за № 21 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 21.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 по 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 43 коп. з кожного понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Головуючий Ференц О.І.