Справа № 441/1101/21 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.
Провадження № 22-ц/811/170/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: О.О. Бадівській
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішенняГородоцького районногосуду Львівськоїобласті від14грудня 2021року усправі запозовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 доВеликолюбінської селищноїради Львівськогорайону Львівськоїобласті,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,-Городоцька державнанотаріальна контора,про визнанняправа власностіна майнов порядкуспадкування зазаконом,та позовомтретьої особиіз самостійнимипозовними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору,-Великолюбінська селищнарада Львівськогорайону Львівськоїобласті, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,про визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом таяк намайно колгоспногодвору ,-
в с т а н о в и в:
24.05.2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_9 , не залишивши заповіту. Після його смерті відкрилася спадщина на належний батькові житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки: площею 0.9089 га для обслуговування будинку та особистого підсобного господарства в с. Коропуж, яка складається із земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0.6589 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053) та з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0.25 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), площею 1.8287 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із земельної ділянки площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027) та земельної ділянки площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042). Оскільки на час смерті їхнього батька з ним постійно проживала і була зареєстрована лише їхня мама ОСОБА_10 , то згідно вимог ч.3 ст.1268 ЦК України тільки вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла, не залишивши заповіту. На час її смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично проживали з матірю в одному будинку, вступили у володіння спадковим майном, сплачували рахунки за житлово-комунальні послуги, доглядали за господарством. Право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 отримали усі позивачі, а також третя особа ОСОБА_5 06.11.2014 було зареєстровано спадкову справу, заведену після смерті їхньої матері. У склад спадкового майна матері, окрім майна, яке вона успадкувала після смерті батька, увійшла також земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.7753 га, яка складається із земельної ділянки площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та земельної ділянки площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026). Вони неодноразово зверталися до Городоцької державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, однак їм усно відмовляли через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки площами 1,8287 га, 0.9089 га та 2.7753 га. Письмової відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом нотаріус їм не надав.
З огляду на наведені обставини, просили суд визнати за кожним із них право власності по 1/4 частині на житловий будинок у АДРЕСА_1 , земельну ділянку для ведення ОСГ площею 0.6589 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053), земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0.25 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026), що знаходяться в с. Коропуж Городоцького району Львівської області.
24.09.2021 третя особа ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_11 подав позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно та на майно колгоспного двору, яка ухвалою суду від 12.10.2021 об`єднана в одне провадження з первісним позовом.
Позовна заява мотивована тим, що на час смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він ( ОСОБА_5 ) був зареєстрований з ним та проживав у його будинку, а відтак, спадщину прийняв, як і його матір ОСОБА_10 . Крім цього, у 2015р. він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька і була заведена спадкова справа № 48/2015. Таким чином після смерті ОСОБА_9 він з матір`ю успадкували по частині належних батькові земельних ділянок в с. Коропуж Городоцького району. Після смерті матері спадщину прийняли три відповідачки та ОСОБА_5 , оскільки усі своєчасно звернулися у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. В склад спадкового майна після смерті матері також увійшли по частині земельних ділянок, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_9 . Таким чином, частка відповідачів у спадковому майні матері, яке вони успадкувала після смерті батька, склала по 1/8 частині від кожної земельної ділянки, частка ж третьої особи склала 5/8 частин зазначених земельних ділянок (1/2 після смерті батька+1/4 після смерті матері). Крім того, до складу спадкового майна після смерті матері увійшла земельна ділянка площею 2.7753 га, яка належала ОСОБА_10 згідно Державного акту серії ІІІ-ЛВ № 058820, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області від 21.01.2003 № 21. Вказану земельну ділянку ОСОБА_5 та три відповідачки успадковують по частині кожен. З приводу спірного житлового будинку вказують, що такий належить до майна колгоспного двору, станом на 15.04.1991 право на частку у такому мали третя особа, його дружина ОСОБА_6 та його діти ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , які будуть звертатися до суду із окремим позовом про визнання за ними права власності на частку у майні колгоспного двору. Відтак, він претендує на частину житлового будинку АДРЕСА_1 як на частку у майні колгоспного двору. З огляду на наведене, просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/8 частин земельної ділянки загальною площею 0.9089 га для обслуговування житлового будинку та ведення ОСГ, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.6589 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053) та площею 0.25 га (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), та 5/8 частин земельної ділянки площею 1.8287 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з двох земельних ділянок: площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027) та площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042), визнати за ним в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частину земельної ділянки загальною площею 2.7753 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з двох ділянок: площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026), що знаходяться в с. Коропуж Городоцького району Львівської області, а також визнати за ним право власності на частину житлового будинку в АДРЕСА_1 як на частку у майні колгоспного двору. В первісному позові ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Великолюібнської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи ОСОБА_5 , Городоцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно відмовити, а також стягнути солідарно із відповідачів понесені ним судові витрати в сумі 2002.30 грн.
Оскаржуваним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 14 грудня 2021 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, треті особи ОСОБА_5 , Городоцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - відмовлено.
Позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 15/56 частин житлового будинку АДРЕСА_1 як на частку у майні колгоспного двору та в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/8 частин земельної ділянки загальною площею 0.9089 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.6589 га для ведення особистого підсобного господарства (кадастровий номер 4620984500:20:003:0053) та площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 4620984500:20:003:0054), що належала ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 020910 від 09.10.2001, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області від 19.11.1996 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 157.
Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/8 частин земельної ділянки загальною площею 1.8287 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох земельних ділянок: площею 0.3834 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0027) та площею 1.4453 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0042), що належала ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058819, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 21 від 21.01.2003 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 22.
Визнано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину земельної ділянки загальною площею 2.7753 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із двох земельних ділянок: площею 2.3926 га (кадастровий номер 4620984500:18:000:0041) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.3827 га (кадастровий номер 4620984500:23:000:0026), що належала ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058820, виданого на підставі рішення Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області від 21.01.2003 за № 21 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 21.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 по 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 43 коп. з кожного понесених судових витрат.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду прийняте без повного дослідження фактичних обставин справи. Зазначає, що наявність реєстрації місця проживання ОСОБА_5 в будинку його батьків не є беззаперечним доказом того, що він постійно проживав з ними на момент їхньої смерті, та спростовуються іншими доказами у справі. Таким чином, ніхто з дітей після батька спадщини не прийняв, фактично єдиним спадкоємцем яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 була ОСОБА_10 .
Також вказує, що Городоцькою державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на 1/4 спадкового майна для кожного спадкоємця, але нотаріус не надав письмової вмотивованої відмови від видачі свідоцтв.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_2 скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити.
ОСОБА_5 ,його представник ОСОБА_13 та ОСОБА_8 протискарги заперечили.
Від ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник Великолюбінської селищноїради Львівськогорайону Львівськоїобласті у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідност.328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правиламист.392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що батьки сторін спору ОСОБА_9 ( ОСОБА_14 ) та ОСОБА_10 одружилися 02.08.1955р. (т.1 а.с.13).
У подружжя народилося четверо дітей - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коропуж Городоцького району Львівської області. Він був забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 (будинок 1980 року забудови). Будинок введений в експлуатацію, на нього виданий технічний паспорт ОКП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 11.09.2017 (т.1 а.с.37-42).
Згідно даних погосподарських книг Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області за 1977-1979рр., 1980-1982рр., 1983 1985рр., 1986-1990рр., 1991-1995рр., 1996-2000р., 2001-2005рр. домогосподарство ОСОБА_9 відноситься до суспільної групи господарства «колгоспний двір» (т.1 а.с.182-206). Згідно даних погосподарських книг по даному господарству за 1986-1990рр. та 1991-1995рр. станом на 15.04.1991, і не менш як три роки до цієї дати, у вказаному будинковолодінні були зареєстровані та проживали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , діти ОСОБА_5 - ОСОБА_18 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.201-202, 204-205).
Рішенням Коропузької сільської ради від 19.11.1996р. «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок громадянам на території Коропузької сільської ради» ОСОБА_9 було передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0.25 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0.66 га (т.1 а.с.66). На підставі вказаного рішення 09.10.2001р. ОСОБА_9 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 020910 на земельну ділянку загальною площею 0.9089 га в с. Коропуж Городоцького району Львівської області для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (т.1 а.с.46-47). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4608252272018 від 07.12.2018 вказана земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки - площею 0.25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4620984500:20:003:0054, та для ведення особистого підсобного господарства площею 0.6589 га, кадастровий номер 4620984500:20:003:0053 (т.1 а.с.57).
Крім того, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058819 від 29.01.2003р. ОСОБА_9 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.8287 га на території Коропузької сільської ради (т.1 а.с.67-68). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4608514982019 від 28.01.2019р. зазаначена земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки - площею 1.4453 га кадастровий номер 4620984500:18:000:0042 (т.1 а.с.69-72) та площею 0.3834 га кадастровий номер 4620984500:23:000:0027 (т.1 а.с.75-76).
Мати сторін ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Коропуж Городоцького району Львівської області (т.1 а.с.79), заповіту щодо належного їй майна не складала.
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 058820 від 29.01.2003р. на день смерті ОСОБА_10 належала земельна ділянка площею 2.7753 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області (т.1 а.с.81-82). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4608514892019 від 28.01.2019р. вказана земельна ділянка була розділена на дві земельні ділянки - площею 2.3926 га кадастровий номер 4620984500:18:000:0041 (т.1 а.с.83-87) та площею 0.3827 га кадастровий номер 4620984500:23:000:0026 (т.1 а.с.89-93).
Відповідно до частини 1статті 15Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідност. 16 цього Кодексуможе бути, зокрема, визнання права.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання чинності новим Кодексом, до них підлягають застосовуванню положення ЦК України в редакції 1963 року.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності 01.07.1990р., майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.
Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991р. № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться в Законі УРСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону, тобто з 1 липня 1990р.
Як роз`яснив Пленум ВСУ в п. 6 постанови від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами), положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору - право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991р. не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили таке право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних відповідно до ст.123 ЦК УРСР. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Судом встановлено, що членами спірного колгоспного двору, які мали право на частку у його майні, станом на 15.04.1991 були батьки позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також дружина останнього та двоє його дітей - треті особи у справі. Таким чином, усі перераховані особи як члени колгоспного двору набули права на його частку в розмірі по 1/7 частині кожний.
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не склавши за життя заповіту. Згідно довідки виконкому Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 963 від 24.06.2021р. ОСОБА_9 до дня смерті був зареєстрований та проживав в с. Коропуж Городоцького району, разом з ним на день його смерті проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_10 та син ОСОБА_5 . Таким чином, після смерті ОСОБА_9 вони успадкували по 1/2 частці у майні колгоспного двору, що належала ОСОБА_9 (1/7 : 2) та становить по 1/14 частки кожному.
Мати сторін ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , також не склавши за життя заповіту. Позивачі за первісним позовом - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також третя особа ОСОБА_5 (позивач за позовом третьої особи), спадщину після смерті матері прийняли, подавши заяви про прийняття спадщини.
Відтак, частку ОСОБА_10 в будинковолодінні, яка після прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_9 та з врахуванням її частки в майні колгоспного двору становила 3/14, успадкували четверо її дітей, відтак, кожен з них успадкував по 3/56 частки належного їй на день смерті майна.
З оглядуна це ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули увласність по3/56частин спірногобудинковолодіння, ОСОБА_5 став власником15/56частин такого, ОСОБА_4 стала власником11/56частин спірногобудинковолодіння (1/7належала їйяк членуколгоспного дворуі 3/56вона успадкувалапісля смертіматері).
Заперечуючи факт прийняття третьою особою ОСОБА_5 спадщини після смерті батька, позивачі покликалися на те, що він не проживав разом з батьком на день його смерті в будинку АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що був зареєстрований в такому, а відтак, спадщину після смерті батька не прийняв.
Покликалися на довідку виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 885 від 11.04.2006, якою підтверджується, що до складу сімї ОСОБА_10 , яка проживає в с. Коропуж, входить чоловік ОСОБА_9 (т.2 а.с.7); довідку виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 1209 від 12.03.2009р., яка видана ОСОБА_9 , згідно якої його сім`я складається з ОСОБА_10 - дружини (т.2 а.с.6); довідку виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 157 від 06.03.2017р. згідно якої ОСОБА_9 до дня смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_9 за будинком доглядала ОСОБА_10 (т.1 а.с.78).
Однак, згідно довідки виконкому Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 963 від 24.06.2021р. ОСОБА_9 до дня смерті був зареєстрований та проживав в с. Коропуж Городоцького району, разом з ним на день його смерті проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_10 , та син ОСОБА_5 (т.1 а.с.179).
Згідно довідки виконкому Коропузької сільської ради Городоцького району Львівської області № 558 від 04.11.2014р. ОСОБА_10 до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована в с. Коропуж Городоцького району Львівської області, разом з нею був зареєстрований ОСОБА_5 - син (т.1 а.с.181).
Відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ № 20/05 від 03.03.2004р. і діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 у 2010 році, доказом постійного проживання разом із спадкодавцем можуть бути:довідкажитлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу,відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини;реєстраційний запису паспортіспадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем.
Аналізуючи наявні у матеріалах справи довідки Коропузької сільської ради №1209 від 12.03.2009р., № 157 від 06.03.2017р. та № 883 від 11.04.2006р., районний суд виходив з того, що зазначені довідки не можуть підтверджувати те, що ОСОБА_5 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 , оскільки на час смерті батька ОСОБА_9 , який помер у 2010 році, ОСОБА_5 був зареєстрований разом з батьками в спірному будинку, що відповідно до п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ № 20/05 від 03.03.2004р., підтверджує факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Покази свідків щодо не проживання ОСОБА_5 на день смерті разом з батьком суд до уваги не прийняв, оскільки такі є суперечливими між собою, та свідчення надавалися особами, які є дітьми позивачів, а відтак, зацікавленими у результатах розгляду справи. Свідок ОСОБА_19 пояснила, що лише на свята приїжджала в с. Коропуж Городоцького району, а про відомі їй факти не проживання ОСОБА_5 з батьками та не здійснення ним догляду за такими їй відомо лише зі слів позивачів.
Відповідно до ч. 3ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 , який був зареєстрований та проживав разом з батьком ОСОБА_9 на день його смерті, прийняв спадщину після смерті батька, оскільки заяви про відмову від спадщини не подавав. Після смерті матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 в межах шестимісячного строку подав заяву про прийняття спадщини, що вбачається з інформації Городоцької державної нотаріальної контори від 13.08.2021р. Спадкова справа після смерті ОСОБА_10 була заведена на підставі заяви ОСОБА_5 .
Судом також встановлено, що позивачі за первісним позовом також звернулися до Городоцької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері, подавши також заяву про розподіл спадщини (т.1 а.с.95-102).
Згідно листа-відповіді Городоцької державної нотаріальної контори від 10.09.2020р. № 695/02-14 06.11.2014 для оформлення спадкоємцями спадщини нотаріус запропонував спадкоємцям подати оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки, в протилежному випадку він буде звертатися із запитом на виготовлення дублікатів таких (т.1 а.с.103). Повторно нотаріус запрошував позивачів звернутися в нотаріальну контору для подальшого оформлення своїх спадкових прав 13.10.2020 (т.1 а.с.104) та 22.10.2020 (т.1 а.с.105).
Листом Городоцької державної нотаріальної контори № 832/01-16 від 06.09.2021р. ОСОБА_5 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька та матері у зв`язку з розглядом судом спору за позовом інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно (т.1 а.с.254).
Задовольняючи позов третьої особи ОСОБА_5 , районний суд виходив з того, що за таким слід визнатиправо власностів порядкуспадкування на 5/8частин земельнихділянок,які належалийого батьку(1/2таких відуспадкував післясмерті батькаі 1/8таких вінуспадкував післясмерті матері(1/2:4)),а також1/4частину земельнихділянок,які належалибезпосередньо йогоматері тана 15/56частин будинковолодіння(1/7належить йомуяк членуколгоспного двору,1/14він успадкувавпісля смертібатька,3/56успадкував післясмерті матері),оскільки такейого правозаперечуєтьсяОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , районний суд виходив з того, що вони після визначення в судовому порядку частки ОСОБА_5 в спадковому майні, за наявності у них правовстановлюючих документів на спадкове майно, не позбавлені можливості на звернення для оформлення своїх спадкових прав до нотаріальної контори.
Крім того, суд виходив з того, що позов ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подано до неналежного відповідача.
Відповідно доположень ст.175ЦПК України визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Спадкоємцями за заповітом і за законом відповідно до положеньст. 1222 ЦК Україниможуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , скориставшись своїм правом, визначили відповідачем у даній справі Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області, а третіми особамиГородоцьку державну нотаріальну контору та ОСОБА_5 . При цьому третя особа ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_11 подав позовну заяву до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно та на майно колгоспного двору, яка ухвалою суду від 12.10.2021 об`єднана в одне провадження з первісним позовом, що свідчить на наявність спору між позивачами за первісним позовом та ОСОБА_5 та вказує, що існує необхідність вирішення такого спору в судовому порядку.
Порушуючи питання про визнання права власності в порядку спадкування, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не залучили до участі відповідачем у справі ОСОБА_5 , в той час як він подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 , звернувся з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом і відповідно претендує на спадкове майно, яке ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять визнати своєю власністю.
Натомість, в якості відповідача позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залучено до участі у справі Великолюбінську селищну раду Львівського району Львівської області, матеріально-правовий зв`язок якої з позивачами по справі з приводу визнання за останніми права власності на спадкове майно відсутній.
Оскільки визнання позову неналежним відповідачем порушує права інших осіб, які не були залучені до участі у справі, то таке визнання позову позбавлене правового сенсу та будь-якого правового значення (постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/5000/18).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки відповідно до положень статті 392ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець вправі звернутися лише до особи, яка не визнає або оспорює таке його право.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.
Суд вірно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, дав правильну правову оцінку зібраним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та про часткове задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 .
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.367, ст.368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.381, ст.382, ст.384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 грудня 2021року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2023 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.03.2023 |
Оприлюднено | 06.04.2023 |
Номер документу | 110000758 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Крайник Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні