Постанова

від 23.11.2021 по справі 920/60/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р. Справа№ 920/60/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участі секретаря судового засідання Яценко І.В.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.11.2021

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Хлібозавод Залізничник на рішення Господарського суду Сумської області від 07.06.2021 (повне рішення 29.06.2021)

у справі № 920/60/20 (суддя Котельницька В.Л.)

за позовом Акціонерного товариства Сумиобленерго

до Приватного акціонерного товариства Хлібозавод Залізничник

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Лайфселл

про врегулювання розбіжностей,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Сумиобленерго (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Хлібозавод Залізничник (далі - відповідач), в якій просить суд прийняти рішення, яким врегулювати розбіжності по договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №231129 від 10.12.2019 (далі - договір), виклавши спірні додатки до договору, в редакції, яка запропонована позивачем у пункті 1 прохальної частини позовної заяви.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/60/20 від 07.06.2021 позов задоволено. Врегульовано розбіжності до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019 та викладено спірні додатки до Договору в редакції, запропонованій позивачем. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач - Приватне акціонерне товариство Хлібозавод Залізничник - оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.06.2021 у справі № 920/60/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, відповідач зазначає, що на його думку, рішення суду першої інстанції є несправедливим, незаконним та необґрунтованим, вважає, що судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права і порушенно норми процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено договір № 129 від 19.05.2003, за умовами якого дозволена потужність відповідача складає 139,0 кВт, а договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про розірвання останнього або його перегляд. Водночас, у подальшому, в процесі переукладення договору, в договорі від 17.06.2009, а потім і в договорі №231129 від 21.07.2015, позивачем в односторонньому порядку було зменшено дозволену потужність з 139,0 кВт до 83,7 кВт, чим змінено істотні умови договору та в односторонньому порядку обмежено електропостачання споживача. Жодних змін до технічних умов № 56/4012 від 31.05.2006 не вносилось, а отже, величина встановленої дозволеної потужності 139,0 кВт залишилась незмінною і встановлення автомату марки ВА-200А не відповідає встановленій на об`єкті відповідача дозволеній потужності та п.1.5.30 ПУЕ.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

11.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від АТ Сумиобленерго .

Позивач заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просить суд відмовити в її задоволенні та наголошує на правильності встановлення та оцінки обставин справи судом першої інстанції. Також, позивач наголосив, що твердження апелянта про те, що термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019 закінчився в 2019 році, - необґрунтований, оскільки відповідно до п.11.1 договору договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору (31.12.2019) жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Апелянт не заявляв про припинення дії договору на протязі 2019-2021 років та продовжував користуватися електричною енергією. Відсутні будь-які розбіжності щодо терміну дії договору і в протоколі розбіжностей до спірного договору від 27.12.2019, наданого апелянтом.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 23.11.2021 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. ст. 120 , 242 ГПК України .

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 23.11.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, у т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справу у цьому судовому засіданні.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Хлібозавод Залізничник сформовано колегію суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Шапран В.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги та надати суду докази сплати судового збору та надсилання копії апеляційної скарги з додатками учасникам справи.

10.08.2021 відповідач направив до Північного апеляційного господарського суду уточнену апеляційну скаргу після усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, про що надав суду відповідні докази.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.08.2021, в зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги ПАТ "Хлібозавод "Залізничник" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Владимиренко С.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/60/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Хлібозавод Залізничник та призначено розгляд справи на 28.09.2021.

У судовому засіданні 28.09.2021 розгляд справи відкладено на 12.10.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 920/60/20 та відкладено розгляд справи на 23.11.2021.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Хлібозавод Залізничник сформовано колегію суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

У судовому засіданні 23.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач, Акціонерне товариство "Сумиобленерго", яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1445 від 16.11.2018, здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території ліцензованої діяльності з 01.01.2019.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство "Хлібозавод "Залізничник" є власником технологічних електричних мереж, за адресою: Сумська обл., м. Тростянець, пров. Гаївський, 2б, через які позивачем здійснюється електропостачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайфселл".

19.05.2003 між сторонами спору було укладено договір про постачання електричної енергії №129, що не заперечувалось самими сторонами під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 договору від 19.05.2003 визначено, що постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Додатком №12 до договору про постачання електричної енергії №129 від 19.05.2003 Перелік кількості встановленої потужності та кількості годин роботи споживача, його структурних підрозділів та його субспоживачів структурним підрозділам відповідача та його субспоживачів встановлено наступну потужність: магазин №11 - 9,6 кВт, магазин №86 - 1,5 кВт, промбаза - 6,5 кВт, ЗТП №98 - 12 кВт, СОД АППБ Аваль - 7,2 кВт.

31.05.2006 за вих. №56/4012 позивачем надано відповідачу технічні умови на зовнішнє електропостачання хлібозаводу, відповідно до пункту 2 яких дозволена потужність для відповідача за об`єктом, що знаходиться за адресою м. Тростянець, пров. Гаївський, буд. №2-Б складає 250,00 кВт, електротермічне обладнання: 130,0 кВт. Зазначені технічні умови дійсні протягом двох років з дня видачі.

22.06.2006 відповідач надіслав позивачу лист №42, в якому просив виконати проектні роботи згідно з технічних умов по зовнішньому електропостачанню хлібозаводу, видані 31.05.2006 №56/4012.

12.07.2006 між позивачем та відповідачем підписано опитувальний лист для юридичних та фізичних осіб підприємців, відповідно до якого сумарне розрахункове електричне навантаження електроустановок замовника, у тому числі по роках, склало 139,0 кВт.

12.07.2006 відповідач надіслав позивачу лист №55 Про внесення змін у технічні умови , в якому зазначив, що, переглянувши технічні умови ВАТ Сумиобленерго №56/4012 від 31.05.2006 на зовнішнє електропостачання хлібозаводу, розташованого за адресою: пров. Гаївський, 2б у м. Тростянець та враховуючи наданий новий опитувальний лист, внести наступні зміни: 1) викласти в новій редакції п. 2 Дозволена потужність: 139,0кВт, у тому числі електротермічне обладнання: 49,0 кВт; 2)виключити пункт 8.5., додаток №1 до ТУ №56/4012 від 31.05.2006.

Довідкою від 19.03.2007 №56/2/73, виданою позивачем, встановлено, що дозволена потужність відповідача складає 139 кВт.

11.04.2007 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії №129 від 19.05.2003 , що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи. Зазначеною додатковою угодою було внесено відповідні зміни до договору від 19.05.2003, в т.ч.: пункт 9.1 договору викладено у новій редакції, а саме: Всі додатки до цього договору, а саме №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, (в тому числі обопільно погоджений сторонами графік погашення заборгованості та акт аварійної і технологічної броні, при наявності), а також письмові повідомлення про встановлення граничних величин споживання електричної потужності, є невід`ємними частинами цього договору .

11.04.2007 між сторонами спору також було укладено додаткові угоди №2 та № 3 до договору про постачання електричної енергії №129 від 19.05.2003.

11.04.2007 як додаток до договору від 19.05.2003 підписано сторонами перелік об`єктів з дозволеною та приєднаною потужністю споживача. За яким Хлібозаводу Залізничник встановлена дозволена потужність 139,0 кВт, приєднано потужність - 133,1 кВт.

01.07.2007 між ВАТ "Хлібозавод "Залізничник" (в подальшому - "ПрАТ "Хлібозавод "Залізничник") і ТОВ "Астеліт" (в подальшому - "ТОВ "Лайфселл") був укладений договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №SU0380, відповідно до умов Розділу 6 якого ("Енергопостачання") сторони домовились про те, що відповідач (орендодавець), за наявності власних трансформаторної підстанції та/чи розподільного щита зобов`язується без додаткової оплати надати їх ТОВ "Лайфселл" (орендареві) у тимчасове користування для здійснення постачання через них електроенергії, яка необхідна для телекомунікаційного та іншого обладнання орендаря. Орендодавець безоплатно надав всі необхідні дозволи на проведення до його обладнання, через свою територію (площу), відповідних ліній електропостачання. Орендар зобов`язаний в установленому порядку укласти договір про постачання електричної енергії з місцевим постачальником електричної енергії. Орендодавець зобов`язаний сприяти орендареві у підключенні до мережі постачальника електричної енергії, у оформленні договору енергопостачання та не перешкоджати йому в цьому.

Після припинення дії вказаного вище договору між відповідачем та третьою особою 01.04.2010 укладено договір оренди № SU0380 з аналогічними умовами, який неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод. Строк дії договору оренди з врахуванням продовження строків на підставі додаткових угод - до 01.12.2021.

13.03.2008 між позивачем та відповідачем складено акт погодження дозволеної потужності об`єктів споживача, за яким підсумкова дозволена потужність ВАТ Хлібозавод Залізничник склала 0,0837 МВт.

15.05.2008 відповідач надіслав позивачу заяву №249, в якій просив розірвати договір від 19.03.2003 про постачання електричної енергії. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції, проставленому на зазначені заяві позивач даний документ отримав 19.05.2008.

10.10.2008 листом №1104 позивач повідомив відповідача, що згоден з 20.10.2008 розірвати договір про постачання електричної енергії №129 від 19.05.2003.

14.06.2009 відповідач надіслав позивачу лист №68 з проханням заключити договір на електропостачання Хлібозаводу Залізничник , який знаходиться за адресою: м. Тростянець, пров. Гаївський, 2б. Між сторонами було укладено договір №129 від 17.06.2009 року Про постачання електричної енергії , що не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

12.03.2013 між сторонами спору було укладено додаткову угоду №6 до договору №129 від 17.06.2009 року Про постачання електричної енергії , згідно з якою викладено додатки №3.1, №7, №10 та №12 до договору в новій редакції (п. 1); вилучено з договору додаток №13.

18.02.2015 між сторонами спору укладено додаткову угоду №2 до наступного укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №231129 від 21.11.2014, пунктом 1 якої викладено додаток 12 до договору в новій редакції. Даним додатком визначена дозволена потужність 83,7 кВт.

Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 27.07.2015 №1, що є додатком 6 до договору про постачання електроенергії №231129 від 21.07.2015, який було укладено між сторонами в подальшому, та переліком об`єктів споживача та субспоживачів, їх потужність, кількість годин роботи, що є додатком 12 до договору про постачання електроенергії №231129 від 21.07.2015 було встановлено дозволену потужність у розмірі 83,7 кВт.

20.11.2018 Приватним акціонерним товариством Хлібозвод Залізничник підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що є додатком 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №231129.

10.12.2019 позивач надіслав відповідачу лист №90-09/2625 Про надання додаткової угоди та договорів . Згідно з даним листом було направлено відповідачу, в тому числі, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №231129 від 10.12.2019 з додатками № 2, 3.1, 3.2, 4, 5, 6, 7, 8.1, 8.2, 9, 10, 11, 12. Також було запропоновано договори та додатки до них підписати, скріпити печаткою та повернути по одному примірнику кожного на адресу Тростянецької дільниці філії Охтирський РЕМ .

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №231129 від 10.12.2019 встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачу, як послуги оператора системи (п.1.1. договору від 10.12.2019).

Відповідно до п. 2.1. договору від 10.12.2019 оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні парламенти якого фіксуються в паспорті точки розподілу електричної енергії, який є додатком 2 до договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Пунктом 2.2. договору від 10.12.2019 визначено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача та субспоживачів, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатках 3.1 та 3.2. до договору.

Згідно з п. 2.3. договору від 10.12.2019 споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору від 10.12.2019 межа балансової належності, на якій відбувається розподіл електричної енергії електроустановками оператора системи та споживача встановлюється додатком 6 (за участі власника мереж - додатком 6.1. до договору) та відображається у додатку 7 до договору.

Споживач вносить плату за перетікання реактивної електричної енергії оператору системи відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, який є додатком 10 до договору (п. 2.5. договору від 10.12.2019).

Пунктом 2.6. договору від 10.12.2019 визначено, що приєднана та дозволена (договірна) потужність по кожному об`єкту споживача зазначена в додатку 12 до договору.

Додаток 2 до договору від 10.12.2019 визначено як Паспорт точки розподілу електричної енергії №1 від 10.12.2019, згідно з яким з об`єктом Хлібозавод Залізничник (Сумська обл., Тростянецький р-н, м. Тростянець, пров. Гаївський, 2б) приєднана потужність за точкою розподілу - 250 кВа, дозволена потужність - 83,7 кВт.

Згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 10.12.2019 №1, що є додатком 6 до договору від 10.12.2019 дозволена потужність склала 83,7 кВт.

Схемою електропостачання об`єкта Споживача №1 (додаток 7 до договору від 10.12.2019) реквізит ВА- - 200А встановлено дозволену потужність - 83,7кВт і потужність приєднання 250 кВа.

Додатком 9 до договору від 10.12.2019 визначені обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії Споживачу та субспоживачу.

27.12.2019 відповідач надіслав позивачу лист №119, в якому повідомив, що на лист позивача №90-09/2625 від 10.12.2019 повертає два примірники договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №231129 від 10.12.2019 з додатками № 2, 3.1, 3.2, 4, 5, 6, 7, 8.1, 8.2, 9, 10, 11, 12 та два примірники договору про спільне використання технологічних електричних мереж №7-СВ від 10.12.2019 з додатками № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 разом з протоколом розбіжностей до них для остаточного погодження та підписання протягом встановленого законодавством терміну.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №231129 від 10.12.2019 дозволена потужність в редакції оператора системи склала 83,7 кВт, а в редакції споживача - 139,0 кВт; в схемі електропостачання об`єкта Споживача №1 (додаток 7 до договору від 10.12.2019) реквізит ВА- за редакцією оператора системи склав 200А , а в редакції споживача - 600А.

09.01.2020 позивачем надіслано лист №90-08/20 Про направлення протоколу узгодження розбіжностей до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №231129 від 10.12.2019 , в якому в т.ч. позивач повідомив, що з пунктами 2, 3, 5, 8, 9 Протоколу розбіжностей до договору не згоден.

У зв`язку з чим сторонами не було досягнуто домовленості щодо укладення спірного договору.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до ч. 2 - 7 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпрограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованому на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Враховуючи вищевказані обставини та з огляду на наведені приписи законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що між позивачем та відповідачем було врегульовано внесення змін до:

- розділу 13 Місцезнаходження, реквізити та підписи Сторін договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019, реквізити Споживача, Телефон ;

- розділу 9 Реквізити Оператора системи (назви розділу) додатку 10 Договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019;

- розділу 9 додатку 10 Договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019, реквізити Споживача Телефон та викласти їх у редакції, запропонованій відповідачем.

Неврегульованими залишилися:

- пункт 5 абзацу 2 додатку 2 Паспорт точки розподілу електричної енергії №1 від 10.12.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019 ( Дозволена потужність );

- колонка 5 ( Дозволена потужність, (кВт) ) пункту 1, додатку 6 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності Сторін №1 від 10.12.2019 року до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019;

- додаток 7 Схема електропостачання об`єкта Споживача № 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019, (Дозволена потужність Р.доз= );

- колонка 10 ( Р,кВт ) пункту 4 додатку до договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії Порядок розрахунків із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії № 231129 від 10.12.2019 додатку 10 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019 (активні навантаження в точках вимірювання);

- колонка 3 ( Дозволена потужність, кВт ) додатку 12 Перелік об`єктів Споживача (з урахуванням площадок вимірювання) та об`єктів субспоживачів (з урахуванням площадок вимірювання), їх потужність, режим роботи електроустановок до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 231129 від 10.12.2019, щодо встановлення дозволеної потужності на об`єкті відповідача, за адресою: Сумська обл., м. Тростянець, пров. Гаївський, 2б, на рівні 139,0 кВт.

Згідно зі ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

При цьому, порядок приєднання електроустановок замовника до електричних мереж оператора системи розподілу визначається Законом України Про ринок електричної енергії та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 (19.04.2018 набрав чинності) (далі - Кодекс).

Відповідно до розділу ІV Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 310 від 14.03.2018 зміна технічних параметрів електроустановки - збільшення величини дозволеної до використання потужності електроустановки внаслідок реконструкції чи технічного переоснащення об`єкта, підвищення рівня надійності електрозабезпечення електроустановки, зміна точки приєднання, зміна схеми живлення електроустановок замовника з однофазної на трифазну - відбувається за принципом стандартного чи нестандартного приєднання.

Відповідно до абзацу 1, 2 п. 4.1.2. розділу IV Порядок приєднання до систем розподілу Кодексу оператор системи розподілу (далі - ОСР) не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог розділу IV Кодексу.

Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою.

Пунктом 4.1.9 розділу IV Кодексу послуга з приєднання електроустановок замовника до системи розподілу є платною послугою та надається ОСР відповідно до договору про приєднання.

Згідно з п. 4.4.1. розділу IV Кодексу замовник звертається до ОСР щодо наміру приєднатися до системи розподілу із заявою за типовою формою, наведеною в додатку 4 до цього Кодексу .

Відповідно до вимог п. 88 ст. 1 Розділу І Загальні положення Закону України Про ринок електричної енергії стандартне приєднання - приєднання електроустановки замовника до діючих мереж оператора системи розподілу на відстань, що не перевищує 300 метрів по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, яке диференціюється за ступенем потужності: перший ступінь - до 16 кВт включно; другий ступінь - від 16 кВт до 50 кВт включно.

За приписами п. 4.1.19 розділу IV Кодексу для визначення приєднання (стандартне/нестандартне) за місце (точку) забезпечення потужності приймається найближча точка в існуючих (діючих) електричних мережах (повітряна лінія, трансформаторна підстанція або розподільний пункт) ОСР ступеня напруги, що відповідає ступеню напруги в точці приєднання.

Згідно з п. 2.1. розділу ІІ Кодексу технічні умови на приєднання - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника, заявленого до приєднання до електричних мереж, які повинні відповідати його розрахунковим технічним і технологічним параметрам та меті приєднання (виробництво, розподіл, споживання електричної енергії) та є невід`ємним додатком до договору про приєднання та складовою частиною завдання на проектування.

Відповідно до положень пункту 1.2 Правил користування електричною енергією ( далі - ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 (в редакції постанови НКРЕКП України № 1497 від 22.11.2006):

договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для окремої площадки вимірювання потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год і більше, що не має спільної з іншими площадками вимірювання споживача технологічної електричної мережі;

дозволена потужність - величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для використання за кожною окремою площадкою вимірювання на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.

Порядок приєднання та підключення новозбудованих, реконструйованих чи модернізованих електроустановок замовників (крім когенераційних установок) до електричних мереж був визначений, чинними на час виникнення спірних правовідносин, Правилами приєднаная електроустановок до електричних мереж, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України 14.12.2005 N 1137 (далі - Правила).

Відповідно до значень пункту 1.2. Правил:

власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій належать на праві власності електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії;

замовник - фізична або юридична особа, яка бажає приєднати до електричних мереж новозбудовані, реконструйовані чи модернізовані електроустановки або змінити категорію з надійності їх електрозабезпечення;

договір про приєднання - письмова домовленість про взаємні зобов`язання сторін, яка встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час отримання та виконання технічних умов приєднання електроустановки замовника до електричних мереж власника;

приєднання електроустановки - надання власником мереж послуги замовнику із створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання до електроустановки замовника відповідної потужності електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням її якості та надійності (далі - приєднання);

Згідно пункту 1.3. Правил, приєднання електроустановки замовника здійснюється власником електричних мереж на підставі договору про приєднання, який укладається за взаємною згодою між власником електричних мереж та замовником.

Технічні умови приєднання до електричної мережі електроустановки замовника, що будується або реконструюється чи модернізується, є невід`ємним додатком до договору приєднання і містять вихідні дані для проектування.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції об`єктивно встановлено, що технічними умовами № 56/4012 від 31.05.2006 та внесеними змінами до технічних умов № 56/5653 від 01.08.2006, виданими ВАТ Сумиобленерго , було передбачено встановлення та монтаж комплектної трансформаторної підстанції -10/0,4 кВ (далі - КТП), з трансформатором потужністю 250 кВА. У зв`язку з встановленням КТП № 209 та ПЛ-0,4 кВ, 11.04.2007 та зміною технічних параметрів, були внесені зміни до договору про постачання електричної енергії № 129 від 19.05.2003, а саме: додатки № № 7, 10, 12, 13 до договору були викладені у новій редакції. У додатках № № 7, 10 марка автоматичного вимикача трансформаторів струму зазначена - 300/5А. У додатках № № 12, 13 дозволена (договірна) потужність на об`єкті споживача встановлена на рівні -139,0 кВт.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про те, що філією Тростянецького РВЕ ВАТ Сумиобленерго , а потім філією Тростянецький РЕМ ПАТ Сумиобленерго в односторонньому порядку, без погодження із споживачем - відповідачем, та підписання згоди чи додаткової угоди, було внесено зміни до відповідних додатків договору (додатки 12, 13) та безпідставно зменшено величину дозволеної потужності з 139,0 кВт до 83,7 кВт, чим було змінено істотні умови договору та обмежено електропостачання споживача, спростовується зібраними у справі доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої визначено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У справі № 920/61/20 за позовом Акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Залізничник" про врегулювання розбіжностей ухвалено рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 врегульовано розбіжності до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 7-СВ від 10.12.2019, викладено спірний додаток 1 Однолінійна схема до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 7-СВ від 10.12.2019, у редакції ПАТ Сумиенерго .

Одночасно, в постанові Північного апеляційного господарського суду у справі № 920/61/20 зазначено: Твердження апелянта про помилкове та навмисне зменшення позивачем в односторонньому порядку дозволеної потужності з 139,0 кВт по 83,7 кВт, чим змінено істотні умови договору та в односторонньому порядку обмежено електропостачання споживача, а також про те, що договором про постачання електричної енергії №129 від 19 травня 2003 року зі споживачем ВАТ "Хлібозавод "Залізничник" було передбачено, що даний договір вважається щорічно подовженим на рік, тоді як жодною зі сторін договору: ВАТ "Хлібозавод "Залізничник" та Тростянецьке РВЕ ВАТ "Сумиобленерго", а потім філією Тростянецький РЕМ ПАТ "Сумиобленерго" протягом його дії не було заявлено про внесення змін до істотних умов Договору про постачання електричної енергії №129 від 19 травня 2003, а отже зменшення величини дозволеної потужності зі 139,0 кВт до 83,7 кВт та відповідна зміна інших параметрів електрообладнання відбулися внаслідок або механічних "помилок", або неправомірних дій Тростянецького РВЕ ВАТ ("Сумиобленерго" (філії Тростянецький РЕМ ПАТ "Сумиобленерго") та підлягає виправленню, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані вище договори, що укладались після 2003 року підписані відповідачем без зауважень, не оспорювались та, очевидно, відповідали його вільному волевиявленню на момент укладення, зокрема, в частині дозволеної потужності електроустановок.

А, відтак, колегія суддів зазначає, що обставини, встановлені у справі № 920/61/20, є обов`язковими при розгляді справи № 920/60/20.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ).

Добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Таким чином, дії скаржника, який уклав спірний договір, неодноразово підписував документи на його виконання, а в подальшому заявив про незгоду з визначеними у вказаних документах положеннями, суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази у ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Хлібозавод Залізничник залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 07.06.2021 у справі № 920/60/20 - без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство Хлібозавод Залізничник .

3. Матеріали справи № 920/60/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України .

Повна постанова підписана 10.12.2021 .

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич