Постанова

від 14.12.2021 по справі 910/2685/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/2685/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Владимиренко С.В.

секретар судового засідання : Позюбан А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 14.12.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.05.2021

у справі №910/2685/21 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Метінвест Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київський завод кранів ЛТД"

про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" (надалі - відповідач) про стягнення 363 810, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №1487/17 (на придбання технологічного обладнання) від 19.12.2017 (надалі - Договір) щодо своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку у згаданому вище розмірі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача - неустойку у розмірі 363 810, 00 грн та 5 457, 15 грн судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач виконав прийняті на себе зобов`язання з порушенням строків, встановлених пунктом 4 специфікації №1 до Договору, що є підставою для нарахування неустойки, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, судове рішення ухвалено із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача права надати свої заперечення та докази, чим було порушено принципи диспозитивності та пропорційності, відтак судовий розгляд здійснювався з порушенням засад змагальності сторін.

На думку скаржника, обладнання було поставлено своєчасно та якісно, оскільки строк поставки товару є 09.08.2018, а не 19.02.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 8 185, 72 грн та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг".

09.08.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 8 185, 73 грн (квитанція №0.0.2221246528.1 від 06.08.2021) та докази надсилання апеляційної скарги позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2685/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 та призначено її розгляд на 14.09.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) скориставшись своїм правом, подав через відділ забезпечення автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Так позивач зазначає, що апеляційна скарга підписана особою без повноважень на її підписання, також в апеляційній скарзі зазначене невірне місцезнаходження скаржника, що не відповідає відомостям, опублікованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також у відзиві зазначено, що відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Укрпошти, скаржник своєчасно отримував кореспонденцію від позивача, а не отримав лише ухвалу суду про відкриття провадження у справі №910/2685/21.

Крім того, в ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження у справі №910/2685/21 встановлено строк до 18.04.2021 на подання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, однак скаржник подаючи заяву від 12.05.2021 не заявив клопотання про поновлення або продовження строку для подання доказів по справі.

Стосовно додаткової угоди позивач зазначив, що у останнього зазначена угода відсутня.

У зв`язку з перебуванням суддів Мартюк А.І., Алданової С.О., які входять до складу колегії суддів та не є головуючим суддею, у відпустках, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21, призначений на 14.09.2021 - не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 справу №910/2685/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2021.

30.09.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить надати можливість уповноваженому представнику брати участь у судовому засіданні 19.10.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Розгляд справи №910/2685/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 ухвалено здійснювати на раніше призначену дату 19.10.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 прийнято справу №910/2685/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

Розгляд справи №910/2685/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" призначено на 14.12.2021.

14.12.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що останній контактував з особою, у якої за результатами аналізу підтвердився випадок COVID-19, а тому адвокат Бубенок В.Г. перебуває на самоізоляції та не зможе брати участь у судовому засіданні 14.12.2021.

У судове засідання 14.12.2021 з`явилися представник позивача. Відповідач у судове засідання 14.12.2021 повноважних представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Щодо розгляду справи за відсутності відповідача та заявленого клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, а тому відмовляє у задоволенні заявленого клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

Так, у судовому засіданні 14.12.2021 представник позивача проти доводів скарги заперечував, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд оскаржуване рішення залишити в силі, як таке, що ухвалене на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 14.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 19.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів", в подальшому назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки №1487/17 (на придбання технологічного обладнання) (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах, визначених цим договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.1. Договору).

Відповідно до умов пунктів 3.3., 3.4. Договору строки поставки обладнання вказуються в специфікаціях. Постачальник має право здійснити поставку обладнання в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

19.12.2017 сторонами було підписано специфікацію №1 до Договору на загальну суму 897 600, 00 грн з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п. 8 специфікації №1 від 19.12.2017 датою поставки вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання від постачальника покупцю за кількість та якістю на складі покупця.

Відповідно до п. 4 вищевказаної специфікації №1 від 19.12.2017 строк поставки обладнання становить 60 (шістдесят) календарних днів з дати підписання даної специфікації, тобто до 19.02.2018.

На виконання умов Договору №1487/17 відповідачем було поставлено позивачу обумовлене обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання №251а від 02.04.2018, а також видатковими накладними від 19.03.2018 №РН-0000067, від 03.04.2019 №РН-0000039, від 03.04.2019 №РН-0000040, від 03.04.2019 №РН-0000041, які підписані представниками сторін без заперечень.

Однак, поставка обладнання була здійснена з порушенням строків, передбачених специфікацією №1 до Договору.

Таким чином, зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, що є підставою для їх захисту шляхом стягнення неустойки, нарахованої за порушення строків поставки, у зв`язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до частини першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 530, 610-612 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, специфікацією №1 до Договору встановлений строк поставки обладнання до 19.02.2018.

Однак, в порушення зазначеного, відповідач виконав прийняті на себе зобов`язання з порушенням строків, що підтверджується актами прийомки ТМЦ №251а від 02.04.2018, №682а від 17.019.2018, №682/1 від 02.09.2018, №789а від 11.10 2018, №832а від 22.10.2018 та видатковою накладною на перевезення №PH0000239 від 09.10.2018, що є підставою для нарахування неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що неустойка, що підлягає сплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати та збитки, які підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, передбаченому цим договором та діючим законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому порядку (в тому числі після закінчення строку дії цього договору) з суми, яка підлягає сплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат і збитків.

Крім того, в п. 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків або обсягів поставки обладнання більш ніж на 10 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого у строк обладнання за кожен календарний день прострочки.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що сторони скористалися наданим їм правом та в пункті 7.3. Договору погодили інший розмір пені, ніж визначено у ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку неустойки, з урахуванням зменшення до 50 % вважає його арифметично вірним, тому погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог у сумі 363 810, 00 грн.

Стосовно посилань апелянта на необізнаність розгляду справи в суді першої інстанції та не отримання ухвали про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" за адресою: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі №910/9791/18.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 23.03.2021 у справі №910/2685/21 є 27.04.2021, тому строк для надання відзиву на позовну заяву до 12.05.2021 (включно).

Як вбачається з матеріалів справи на адресу суду першої інстанції від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене та на виконання ч. 9 ст. 165 ГПК України суд першої інстанції дійшов висновку щодо того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Крім того, колегія суддів не може залишити поза увагою той факт, що позивачем на адресу відповідача було направлено ряд листів, а саме: позовну заяву з додатками, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору, заяву про усунення недоліків позовної заяви, які скаржником було отримано, а тому він був обізнаний про наявність у Господарського суду міста Києва позовних вимог до нього, а в подальшому і справи №910/2685/21.

Щодо копії додаткової угоди, на яку посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не бере її до уваги, оскільки вона не була надана до суду першої інстанції та скаржник не заявив відповідного клопотання про залучення цих доказів.

Відповідно до ч. 3 ст 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, позивач зазначає, що у нього вказана додаткова угода відсутня.

Разом з тим, у разі наявності спірної додаткової угоди, то вона не змінює п. 4 специфікації, яким передбачено строки поставки. У п. 3 угоди зазначено, що усі інші умови договору залишаються без змін .

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про не обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД".

4. Матеріали справи №910/2685/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарський справах, яким є Верховний суд, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 16.12.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

С.В. Владимиренко