Постанова

від 20.02.2022 по справі 910/2685/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2022 р. Справа№ 910/2685/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Владимиренко С.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД"

на рішенняГосподарського суду міста Києва

від 21.05.2021

у справі№910/2685/21 (суддя - Котков О.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

"Метінвест Інжиніринг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю

"Київський завод кранів ЛТД"

простягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" про стягнення 363 810, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача - неустойку у розмірі 363 810, 00 грн та 5 457, 15 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 (повний текст складено 16.12.2021) залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/2685/21 без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

21.12.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг") надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2685/21, в якому заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 814, 10 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.12.2021 вищевказану заяву позивача передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2685/21 прийнято до розгляду. Розгляд вказаної заяви вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи. Окрім того, запропоновано відповідачу надати пояснення/заперечення щодо поданої позивачем заяви.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П., суддів Алданової С.О., Владимиренко С.В. у відпустках, вирішити питання щодо поданої позивачем заяви у визначений законодавством строк було неможливо.

Так, розглянувши доводи заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2685/21, виходячи з наступного.

За змістом ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 Господарського процесуального кодексу України.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У відповідності до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при перегляді судового рішення у даній справі було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній повідомив суд апеляційної інстанції, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які останній очікує понести під час розгляду апеляційної скарги відповідача у справі №910/2685/21 складає 20 000, 00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

За правилами частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що матеріали справи №910/2685/21 містять копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180316/МИИ, з якого вбачається, що 16.03.2018 між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (надалі - Адвокатське об`єднання), в особі Голови (керівника) Близнюка Олександра Сергійовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" (надалі - клієнт), в особі директора Васильєвої Мар`ї Володимирівни, що діє на підставі Статуту Товариства, з іншої сторони, укладено Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) (надалі Договір), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Повноваження щодо представництва інтересів клієнта встановлені розділом 2 Договору, зокрема, п. 2.1. визначено, що для виконання покладених клієнтом на Адвокатське об`єднання завдань клієнт надає Адвокатському об`єднанню повноваження, що є дійсними та реалізуються Адвокатським об`єднанням виключно на підставі окремих довіреностей, виданих клієнтом для представництва його інтересів окремими адвокатами, що є учасниками Адвокатського об`єднання.

Адвокатам, що є учасниками Адвокатського об`єднання надаються наступні повноваження:

- діяти від імені та в інтересах клієнта, з усіма правами, наданими чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, іншій особі, яка бере участь у судовому процесі, кредитору чи боржнику у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та процедурам відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стороні виконавчого провадження (п. 2.1.1 Договору);

- брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судових процесів, заперечувати проти усних та письмових пояснень, доводів, міркувань інших учасників судових процесів, заявляти усні та письмові клопотання, заперечувати проти усних та письмових клопотань інших учасників судових процесів (п. 2.1.1.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна вартість послуг по цьому Договору не перевищує 200 000, 00 грн без ПДВ. Вартість послуг за виконання покладених клієнтом на Адвокатське об`єднання завдань складає 5 000, 00 грн без ПДВ на місяць. Сторони мають право шляхом укладення додаткових угод до цього Договору, узгодити виконання Адвокатським об`єднанням додаткових завдань за додаткову оплату, розмір якої узгоджується сторонами в даній додатковій угоді.

Згідно із п. 5.2 Договору клієнт відшкодовує витрати Адвокатського об`єднання, понесені у зв`язку з виконанням покладених клієнтом на Адвокатське об`єднання завдань, вартість яких попередньо погоджена з клієнтом.

Оплата послуг Адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих Адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі Актів надання послуг (Актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків наданих Адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (Акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється Адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим Договором, Оплата послуг Адвокатського об`єднання може здійснюватися клієнтом шляхом попередньої оплати. У випадку попередньої оплати м послуг Адвокатського об`єднання, сума попередньої оплати автоматично зараховується до загальної вартості наданих послуг наданих Адвокатським об`єднанням у звітному місяці та/або подальших місяцях, якщо клієнт не вимагає її повернення (п. 5.3, 5.4 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018.

Сторонами підписувалися додаткові угоди до Договору, в яких змінювався строк дії Договору.

Так, зокрема, додатковою угодою №8 від 30.12.202 до Договору сторони дійшли згоди про продовження дії Договору, у зв`язку з чим погодили наступну (нову) редакцію п. 10.1 Договору, відповідно до якої Договір діє до 31.12.2021.

Додатковю угодою №11 від 20.08.2021 до Договору сторони дійшли згоди про те, що дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у справі №910/2685/21 за апеляційною скаргою ТОВ "Київський завод кранів ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021.

Як вбачається з матеріалів справи №910/2685/21, позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено розрахунок розміру винагороди від 15.12.2021, згідно з яким узгоджена винагорода за надання юридичних послуг (правової допомоги) у відповідності до Додаткової угоди №11 від 20.08.2021 до Договору складає 8 814, 10 грн.

Згідно Акта приймання-передачі наданих послуг №1 від 15.12.2021 позивачу надано юридичні послуги, вартісь яких вцілому становить 8 814, 10 грн.

Таким чином, загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, становить 8 814, 10 грн.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про достатність таких доказів для встановлення факту надання Адвокатом об`єднанням професійної правничої допомоги позивачу у даній справі та обґрунтованість тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору у справі №910/2685/21 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 814, 10 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Слід зазначити, що витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвоката, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про обґрунтованість таких витрат та підстави витрати заявником коштів на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловила правову позицію щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1785/18, від 18.11.2019 у справі №908/374/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на складність справи, наданий Адвокатським об`єднанням обсяг послуг у суді апеляційної інстанції, затрачений час на надання таких послуг, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі 8 814, 10 грн є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими доказами.

За приписами ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм правом не скористався, своїх заперечень щодо розміру витрат позивача на послуги адвоката до Північного апеляційного господарського суду не подав.

Судом враховано те, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Також, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у справі № 910/2685/21 на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 814, 10 грн покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2685/21 - задовольнити.

2. Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Київський завод кранів ЛТД сплату судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Інжиніринг" у розмірі 8 814, 10 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод кранів ЛТД (ідентифікаційний код 38956920, адреса: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (ідентифікаційний код 37732376, адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 5) 8 814 (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 10 коп.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяЛ.П. Зубець

СуддіС.О. Алданова

С.В. Владимиренко