Постанова

від 16.12.2021 по справі 910/8045/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р. Справа№ 910/8045/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 (повний текст ухвали складено та підписано 27.10.2021)

у справі №910/8045/21 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТОРА"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ОІЛ"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ СУПЕР"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю"АГРО-УТН"

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ПАРТНЕР ГРУП"

6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтапетроліум"

7) Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-МОБ"

8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейт-Ойл"

9) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІУМФ 15"

10) Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайтон ЛТД"

11) Товариства з обмеженою відповідальністю "Брунгіс"

12) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛМАКС"

13) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК СІТІ"

14) Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕЛ КАР"

15) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сієста-Шоп"

16) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування додаткового рішення

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/8045/21 клопотання позивачів про призначення судової економічної експертизи задоволено. Призначено у справі №910/8045/21 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса".

Призначаючи у справі економічну експертизу суд першої інстанції виходив з того, що з метою підтвердження або спростування доводів та аргументів відповідача, що викладені в оскаржуваному рішенні Антимонопольного комітету України необхідно надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/8045/21 про призначення експертизи та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що заявлене позивачами клопотання про призначення експертизи не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, що є самостійною підставою для відмови у його задоволенні. Жодних заходів спрямованих на самостійне отримання експертного висновку позивачами вжито не було, об`єктивні підстави їх не вчинення відсутні, як і відсутнє будь-яке мотивування неможливості надати експертний висновок, виготовлений на замовлення позивачів.

Відповідач зазначав, що питання ціноутворення ПАТ УКРНАФТА не стосується позивачів, оскільки ці суб`єкти господарювання є самостійними юридичними особа , не пов`язаними відносинами контролю. Отже, питання, що стосуються, обов`язків чи дій суб`єкта господарювання, який не є стороною у даній справі не можуть бути предметом дослідження у цьому провадженні.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2021 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України у справі №910/8045/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8045/21 за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України. Розгляд справи призначено на 08.12.2021.

Позивачі у своєму відзиві на апеляційну скаргу просили суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, ухвалу суду Господарського суду м. Києва від 22.10.2021 у справі №910/8045/21 залишити без змін. В обґрунтування свого відзиву позивачі зазначали, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких установити відповідні обставини неможливо, а також жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань, а відтак наявна необхідна сукупність умов, передбачена ст. 99 ГПК України.

У судове засідання, яке відбулось представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, докази про останнє містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 08.12.2021 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 16.12.2021.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, Господарським судом міста Києва розглядається справа №910/8045/21 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Астора" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів 1, 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України № 178-р від 30.03.2021 в частині, що стосується ТОВ "Астора".

Позивачами подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Обґрунтовуючи подане клопотання позивачі зазначали, що необхідною обставиною, яка має бути установлена у даній справі, є питання дослідження середньозважених цін на нафтопродукти з урахуванням цін у мережах конкурентів операторів АЗС.

Позивачі також указували на необхідність здійснення порівняння цін продажу нафтопродуктів з урахуванням показників Platts та імпорту аналогічних товарів у 2015-2017 роках та встановлення економічного взаємозв`язку щодо впливу встановлення мінімальних цін реалізації нафтопродуктів на формування рівня роздрібних цін на нафтопродукти при продажі кінцевому споживачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

З матеріалів справи слідує, що предметом позову у даній справі є вимоги позивачів про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №178-р від 31.03.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано дії, в тому числі, позивачів у даній справі щодо створення та підтримання системи договірних відносин, які забезпечують реалізацію світлих нафтопродуктів, переважно виробництва ПАТ "УКРТАТНАФТА", у всіх регіонах України за картковою системою "АВІАС", які призвели до дотримання спільного підходу в ціноутворенні та спільних умов реалізації товару, порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти.

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому, схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Колегія суддів зазначає, що суд має з`ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому, саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до приписів пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Отже, правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.

Водночас, положення статті 40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 910/701/17.

Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, господарські суди зобов`язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Предмет доказування - коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Факти, які належать до предмета доказування, необхідно відрізняти від інших фактів, які встановлюються при розгляді справи, однак не пов`язані з правильним вирішенням питання про права і обов`язки сторін.

Беручи до уваги вищенаведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність призначення у справі економічної судової експертизи з метою підтвердження або спростування доводів та аргументів відповідача, що викладені в оскаржуваному рішенні.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що у даній ситуації виникає дійсна потреба у спеціальних знаннях, оскільки висновок експертів неможливо замінити іншими засобами доказування. При цьому, призначення експертизи зумовлено і тим, що учасниками справи не надано суду висновків експертів з зазначених позивачами у клопотанні питань. Отже, для призначення у даній справі судової експертизи існують всі умови, передбачені ч. 1 ст. 99 ГПК України.

Підсумовуючи вищеуказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи Антимонопольного комітету України, наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/8045/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 у справі №910/8045/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов