Постанова

від 13.12.2021 по справі 5004/546/11

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року Справа № 5004/546/11

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

Представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного Господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.10.2021 р. у справі № 5004/546/11 (суддя Войціховський В.А., повний текст ухвали складено 02.11.2021 р.)

за заявою Фізичної особи-підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів Господарського суду Волинської області від 16 січня 2012 року №5004/546/11-2, №5004/546/11-4

по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк

до відповідача - 1: Приватного підприємства "Ірома", м. Луцьк

до відповідача - 2: Фізичної особи-підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

про визнання недійсними договорів та стягнення 1 979 630,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.10.2021 р. відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів Господарського суду Волинської області від 16 січня 2012 року №5004/546/11-2, №5004/546/11-4.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню: наказ Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2 від 16 січня 2012 року про стягнення з суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця І.В. Гаврилишиної на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 1979630,56 гри. в повернення орендних платежів, 19796,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; визнати таким, що не підлягає виконанню: наказ Господарського суду Волинської області №5004/546/11-4 від 16 січня 2012 року про стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця І.В. Гаврилишиної на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 21,25 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита за подання касаційної скарги (немайновий спір) та в сумі 9898,15 грн. (майновий).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвалив оскаржувану ухвалу з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що осторонь дослідження судом першої інстанції залишилися наступні докази:

- оголошення про припинення ПАТ "Західінжомбанк" як юридичної особи (копія документу міститься в додатку до заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2, № 5004/546/11-4, виданих 16 січня 2012 року, такими, що не підлягають виконанню) (копія документу міститься в додатку до заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2, № 5004/546/11-4, виданих 16 січня 2012 року, такими, що не підлягають виконанню);

- публічне повідомлення в електронних засобах масової інформації про ліквідацію ПАТ "Західінжомбанк" (копія документу міститься в додатку до заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2, № 5004/546/11-4, виданих 16 січня 2012 року, такими, що не підлягають виконанню);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про ПАТ "Західінкомбанк" (копія документу міститься в додатку до заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2., № 5004/546/11-4, виданих 16 січня 2012 року, такими, що не підлягають виконанню);

- лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №60-7070/21 від 24 травня 2021 року (копія документу з додатками міститься в додатку до заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області №5004/546/11-2, № 5004/546/11-4, виданих 16 січня 2012 року, такими, що не підлягають виконанню) про відсутність відомостей щодо включення боргу ФОП Гаврилишиної І.В. до ліквідаційної маси ПАТ "Західінжомбанк" на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 16 червня 2.011 року у справі №5004/546/11, а також про відсутність інформації про продаж/відступлення права вимоги до ФОП Гаврилишиної І.В. з торгів в процедурі ліквідації неплатоспроможного банку;

- лист Національного банку України №20-0006/53388 від 15 червня 2021 року (копія документу міститься в додатку до заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2, № 5004/546/11 -4, виданих 16 січня 2012 року, такими, що не підлягають виконанню) з відомостями про те, що накази Господарського суду Волинської області від 16 січня 2012 року №5004/546/11-2, №5004/546/11-3, №5004/546/114, договори відступлення/відчуження реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури на користь третьої особи, права вимоги до ФОП Гаврилишиної І.В. в описах архівних справ Банку не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку не передавалися, а також щодо відсутності інформації про заборгованість ФОН Гаврилишиної І.В. в архівних справах Банку, а саме: Ліквідаційному балансі та Звіті про завершення ліквідації ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК" станом на 01.03.2019 та Документах про формування ліквідаційної маси банку;

- лист Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.11.2019 за номером 33710 (копія документу міститься в додатку до заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2, № 5004/546/11-4, виданих 16 січня 2012 року, такими, що не підлягають виконанню), в якому ФОП І.В. Гаврилишина повідомлялася про те, що "згідно отриманої пошукової інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 27.11.2019 року вбачається, що на примусовому виконанні у Києво-Свягошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не перебуває на виконанні наказ від 16.01.2012 року №5004/546/11-2 Господарського суду про стягнення з ФОГІ Гаврилишиної Ірини Василівни на користь ПАТ "Західінкомбанк" боргу в сумі 1999662,87 грн.", а також підтверджується факт відсутності матеріалів виконавчого провадження № АСВ1Т: 31041318 у зв`язку з їх знищенням за закінчення терміну їх зберігання.

Також судом першої інстанції не було досліджено наступні обставини:

- ліквідація та остаточне припинення діяльності ПАТ "Західінжомбанк" відбулась 03 травня 2019 року у спосіб, передбачений пунктом 1 частини другої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- ліквідація та остаточне припинення діяльності ПАТ "Західінжомбанк" відбулась з виключенням його з ЄДРПОУ 03.05.2019 року;

- припинення діяльності неплатоспроможного ПАТ "Західінжомбанк" шляхом його ліквідації не тягне за собою правонаступництва (як, власне, і будь-якої іншої юридичної особи) і ця обставина не може служити підставою для заміни їх у виконавчому провадженні, в якому вони виступали в якості сторони, їх правонаступниками, так як останніх відповідно до чинного законодавства в даному випадку не існує (відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 207 постанови від 10 грудня 2019 року (Справа № 925/698/16, Провадження № 12-17 ге 19) банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку);

- зобов`язання ФОГІ І.В. Гаврилишиної перед ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК" нерозривно пов`язане з особою ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК" і могло бути виконане лише на користь ГІАТ "Західінкомбанк" до дати припинення юридичної особи ПАТ "Західінкомбанк", тобто до 03 травня 2019 року;

- процесі ліквідації І1АТ "Західінкомбанк", зокрема в ході реалізації його майна (активів) вимога до ФОП І.В. Гаврилищиної щодо виконання зобов`язання, яке нерозривно пов`язане з особою ПАТ "Західінкомбанк", не була відчужена або відступлена на користь третьої особи в силу вимог частини першої статті 515 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора;

- заміна стягувача на стадії виконання судового рішення без заміни кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, не є можливою, зважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-56гс14);

- до ліквідаційної маси ПАТ "Західінжомбанк" не було включено борг ФОП Гаврилишиної І.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 16 червня 2011 року у справі №5004/546/11, що підтверджується листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №60-7070/21 від 24 травня 2021 року та листом Національного банку України №20-0006/53388 від 15 червня 2021 року;

- у справі №5004/546/11 відсутні заяви про заміну стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні згідно з правилами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", передбаченими для стадії виконання судового рішення.;

- у справі №5004/546/11 відсутні заяви про видачу дублікату наказу Господарського суду Волинської області №5004/546/11-2, виданого 16 січня 2012 року з огляду на знищення матеріалів виконавчого провадження № АСВГІ: 31041318, що засвідчено органом державної виконавчої служби;

- в Автоматизованій системі виконавчого провадження відображаються відомості щодо перебування на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) відкритих виконавчих проваджень АСВГІ №31041479, №31041318 по примусовому виконанню наказів суду щодо стягнення з Гаврилишиної І.В. на користь ПАТ "Західінкомбанк" заборгованості в умовах відсутності виконавчого документу - наказу Господарського суду Волинської області № 5004/546/11-2, виданого 16 січня 2012 року, та матеріалів виконавчого провадження № АСВП: 31041318, які знищено органом державної виконавчої служби.

Апелянт вважає, що Господарський суд Волинської області порушив норми матеріального права шляхом незастосування закону, який підлягав застосуванню, зокрема частини першої статті 598 Цивільного кодексу України (Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом), частини .другої статті 598 Цивільного кодексу України (Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом), частини першої статті 609 Цивільного кодексу України (Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни на ухвалу господарського суду Волинської області від 28.10.21р. у справі №5004/546/11.Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2021 р. об 11:30год.

07.12.2021 р., згідно штемпеля канцелярії суду, на адресу апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції, та доручити забезпечення проведення відеоконференції Голосіївському районному суду міста Києва.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 відмовлено представнику Фізичної особи-підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 5004/546/11.

В судове засідання представники сторін не з`явились про причини неявки суд не повідомили. Про час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Волинської області у справі №5004/546/11 від 16.06.2011р., залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011р., визнано недійсними: договір оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 27.03.2004р., укладений між Малим підприємством "Інкомсервіс" та Фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності Гаврилишиною Іриною Василівною; договір оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.04.2004р., укладений між суб`єктом підприємницької діяльності Гаврилишиною Іриною Василівною та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ; договір оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 01.02.2005р., укладений між Малим підприємством "Інкомсервіс" та Фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності Гаврилишиною Іриною Василівною ; договір оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.02.2005р., укладений між суб`єктом підприємницької діяльності Гаврилишиною Іриною Василівною та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ; договір оренди нежитлового приміщення від 03.01.2006р., укладений між суб`єктом підприємницької діяльності Гаврилишиною Іриною Василівною та Житомирською філією КБ "Західінкомбанк"; договір оперативної оренди нежитлового приміщення від 04.12.2006р., укладений між суб`єктом підприємницької діяльності Гаврилишиною Іриною Василівною та КБ "Західінкомбанк" ТзОВ. Постановлено стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності Гаврилишиної Ірини Василівни на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" 1 979 630,56 грн. в повернення орендних платежів, 19 796,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 20.12.2011р. та рішення Господарського суду Волинської області від 16.06.2011р. 16 січня 2012 року було видано накази суду:

- №5004/546/11-2 про стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності Гаврилишиної Ірини Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ПАТ "Західінкомбанк" (м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код 19233095) 1 979 630,56 грн. в повернення орендних платежів, 19 796,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- №5004/546/11-4 про стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності Гаврилишиної Ірини Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ПАТ "Західінкомбанк" (м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код 19233095) 21,25 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита за подання касаційної скарги (немайновий спір) та в сумі 9 898,15 грн. (майновий).

06 лютого 2012 року органом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №АСВП 31041318 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 16.01.2012р. №5004/546/11-2 про стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності Гаврилишиної І.В. на користь ПАТ "Західінкомбанк" заборгованості в сумі 1 999 662,87 грн.

Також 06 лютого 2012 року органом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №АСВП 31041479 з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 16.01.2012р. №5004/546/11-4 про стягнення із суб`єкта підприємницької діяльності Гаврилишиної І.В. на користь ПАТ "Західінкомбанк" заборгованості в сумі 9 919,40 грн.

18 жовтня 2021 року на адресу Господарського суду Волинської області за підписом адвоката Сєдова І.В. (ордер серії КС №675598 від 26.07.2021р.,) надійшла заява підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни від 12.10.2021р. про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів Господарського суду Волинської області від 16 січня 2012 року №5004/546/11-2, №5004/546/11-4.

В обґрунтування заяви про визнання наказів Господарського суду Волинської області від 16.01.2012р. №№5004/546/11-2 та 5004/546/11-4 такими, що не підлягають виконанню, підприємцем Гаврилишиною І.В. засвідчуються обставини відповідно до яких 28 травня 2014 року прийнято рішення виконавчої дирекції ФГВФО про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Західінкомбанк", а 22 липня 2014 року прийнято рішення Національного банку України про ліквідацію кредитної установи. 03 травня 2019 року ПАТ "Західінкомбанк" було ліквідоване і остаточно припинило свою діяльність.

Підприємець Гаврилишина І.В. звернулась до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області із заявою про закінчення виконавчих проваджень з підстав припинення юридичної особи стягувача - ПАТ "Західінкомбанк".

У відповідь листом від 29.11.2019р. №33710 РВДВС ГТУЮ у Київській області повідомило, що згідно отриманої пошукової інформації з АСВП станом на 27.11.2019р. вбачається, що на примусовому виконанні у Києво-Святошинському РВДВС ГТУЮ у Київській області не перебуває на виконанні наказ від 16.01.2012 року №5004/546/11-2 про стягнення з ФОП Гаврилишиної І.В. на користь ПАТ "Західінкомбанк" боргу в сумі 1 999 662,87 грн. В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 31041318 від 06.02.2012р., про що внесено запис про обтяження нерухомого майна, реєстраційний номер 12178340 від 17.02.2012р.

Правонаступником Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області Міністерства юстиції України є Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №60-7070/21 від 24.05.2021р., до ліквідаційної маси ПАТ "Західінкомбанк" борг ФОП Гаврилишиної І.В. на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 16 червня 2011 року у справі №5004/546/11 не включався. Також у Фонді відсутня інформація про продаж/відступлення права вимоги до ФОП Гаврилишиної І.В. з торгів в процедурі ліквідації неплатоспроможного банку.

Згідно із листом Національного банку України №20-0006/53388 від 15.06.2021р., накази Господарського суду Волинської області від 16.01.2012р. №5004/546/11-2, №5004/546/11-3, №5004/546/11-4, договори відступлення/відчуження реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури на користь третьої особи, права вимоги до ФОП Гаврилишиної І.В. в описах архівних справ Банку не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку не передавалися.

В архівних справах Банку, а саме: Ліквідаційному балансі та Звіті про завершення ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" станом на 01.03.2019р. та Документах про формування ліквідаційної маси банку, інформація щодо заборгованості ФОП Гаврилишиної І.В. відсутня.

Накладений у виконавчому провадження №АСВП 31041318 арешт майна ФОП Гаврилишиної І.В. та оголошена заборона на його відчуження обмежують право власності Гаврилишиної І.В.

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у цьому праві лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Чинність арешту майна, накладеного у виконавчому провадженні, обмежується лише рамками цього провадження і не може були збережена у випадку, коли цього провадження не існує.

Засвідчується заявником те, що статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначається, що ліквідація байку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону. При цьому, виведення неплатоспроможного банку з ринку відбувається в один із таких способів: - ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом; - ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов`язань на користь приймаючого банку; - відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією; - створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов`язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку; - продаж неплатоспроможного банку інвестору.

У випадку із ПАТ "Західінкомбанк" ліквідація банку відбувалась у спосіб, передбачений пунктом 1 частини другої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ПАТ "Західінкомбанк" було ліквідоване і остаточно припинило свою діяльність з виключенням його з ЄДРПОУ 03.05.2019р.

Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та припинення банку як юридичної особи (ч. 5 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно із оголошенням про припинення ПАТ "Західінкомбанк" як юридичної особи, відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 03 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №11981110037005236 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ "Західінкомбанк" як юридичної особи, а, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Західінкомбанк" припинено.

Припинення діяльності неплатоспроможних комерційних банків шляхом їх ліквідації не тягне за собою правонаступництва (як, власне, і будь-якої іншої юридичної особи), а відтак ця обставина не може служити підставою для заміни їх у виконавчому провадженні, в якому вони виступали в якості сторони, їх правонаступниками. Так як останніх відповідно до чинного законодавства в даному випадку не існує.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2019р. (справа №925/698/16), банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2020р. у справі №638/22396/14-ц, заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізовано на відкритих торгах (аукціоні), або ж шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання ФОП Гаврилишиної І.В. перед ПАТ "Західінкомбанк" виникло з рішення Господарського суду Волинської області від 16.06.2011р. у справі №5004/546/11.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до рішення господарського суду у справі №5004/546/11, визнано недійсними договори оренди нежитлового приміщення, укладені між суб`єктом підприємницької діяльності Гаврилишиною І.В. та ПАТ "Західінкомбанк", застосовано наслідки недійсності зазначених правочинів - стягнуто з підприємця Гаврилишиної І.В. на користь банку грошових сум.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній робот і, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ст. 216 ЦК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.04.2021р. у справі №346/3174/18, реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах. За правилами цієї статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна (грошових коштів), переданого на виконання недійсного правочину, за г гра вилам и реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, договір купівлі-продажу права вимоги (відступлення права вимоги) до ФОП Гаврилишиної І.В., яке виникло з рішення суду, не може ґрунтуватися на договорах оренди нежитлового приміщення, укладених між СПД Гаврилишиною І.В. та ПАТ "Західінкомбанк", оскільки згадані договори визнані недійсними рішенням суду у справі №5004/546/11.

Зобов`язання ФОП Гаврилишиної І.В. перед ПАТ "Західінкомбанк" нерозривно пов`язане з особою ПАТ "Західінкомбанк", адже рішенням у справі №5004/546/11 встановлено, що винними діями підприємця заподіяно шкоду саме банку і саме майнові права останнього підлягають відновленню.

Відповідне зобов`язання ФОП Гаврилишиної І.В. перед ПАТ "Західінкомбанк" могло бути виконане лише на користь ПАТ "Західінкомбанк" до дати припинення юридичної особи банку.

В процесі ліквідації ПАТ "Західінкомбанк", зокрема, в ході реалізації його майна (активів) вимога до ФОП Гаврилишиної І.В. виконання зобов`язання, яке нерозривно пов`язане з особою ПАТ "Західінкомбанк", не могла бути відчужена або відступлена на користь третьої особи в силу вимог ч. 1 ст. 515 ЦК України, якою встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора.

Без заміни кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, заміна стягувача на стадії виконання судового рішення не є можливою, зважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена (постанова Верховного Суду України від 19.08.2014р. у справі №3-56гс14).

З огляду на зазначене, сингулярне (договірне) правонаступництво внаслідок уступки права вимоги до ФОП Гаврилишиної І.В. суперечить закону.

Саме тому до ліквідаційної маси ПАТ "Західінкомбанк" борг ФОП Гаврилишиної І.В. на підставі рішення суду у справі №5004/546/11 не включався, у ФГВФО та НБУ відсутня інформація та документація про продаж/відступлення права вимоги до ФОП Гаврилишиної І.В. з торгів в процедурі ліквідації неплатоспроможного банку, що підтверджується листом ФГВФО №60-7070/21 від 24.05.2021р. та листом Національного банку України №20-0006/53388 від 15.06.2021р.

Заміна стягувача і боржника після набрання законної сили рішенням суду у справі №5004/546/11 може відбуватись виключно в межах справи згідно з правилами Господарського процесуального кодексу України, передбаченими для стадії виконання судового рішення. Така заміна стягувача ні в порядку універсального правонаступництва, ні в порядку сингулярного (договірного) правонаступництва не є можливою. Саме тому у справі №5004/546/11 відсутні будь-які заяви щодо заміни особи стягувача у виконавчому провадженні.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України). Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ст. 609 ЦК України).

У зв`язку із звільненням судді Філатової С.Т., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021р., розгляд відповідної заяви було призначено судді Войціховському В.А.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.10.2021р. відповідну заяву підприємця Гаврилишиної І.В. було прийнято до розгляду та, в порядку ст. 328 ГПК України, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 28.10.2021р.

Розглянувши заяву боржника та документи в її обґрунтування суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення боржником заборгованості з примусового виконання наказів суду, судові рішення на підтвердження припинення основних зобов`язань також відсутні, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення відповідної заяви підприємця Гаврилишиної І.В. та визнання в судовому порядку наказів Господарського суду Волинської області від 12.01.2012р. №№5004/546/11-2, 5004/546/11-4 такими, що не підлягають виконанню, в порядку ст. 328 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 327 ГПК України, наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно ч. 2 ст. 11 ГПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, №38773/05 від 26 липня 2012 року та у справі Глоба проти України №15729/07 від 05 липня 2012 року вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07 травня 2002 року, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06 березня 2003 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов`язується саме з відсутністю у боржника обов`язку сплатити борг за таким наказом у зв`язку з тим, що його видано помилково, або у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №755/388/15-ц.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником або іншою особою чи з інших причин (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019р. у справі №910/8665/17).

Колегія суддів вважає, що зазначені заявником обставини в заяві про визнання наказів Господарського суду Волинської області №№5004/546/11-2 та 5004/546/11-4 від 16.01.2012р. такими, що не підлягають виконанню не є належними та достатніми для визнання в судовому порядку виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, як з матеріально-правових підстав (в даному випадку відсутнє, а судом не встановлене припинення зобов`язання внаслідок добровільного виконання обов`язку, визначеного рішенням суду, боржником поза межами виконавчих проваджень, припинення таких зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання), так і з процесуально-правових обставин (судом не встановлено фактів що свідчать про помилкову видачу виконавчих документів - наказів суду №№5004/546/11-2 та 5004/546/11-4 від 16.01.2012р., видачі таких виконавчих документів за рішенням, яке не набрало законної сили, видачі визначених виконавчих документів помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, видачі виконавчих документів на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа, помилкової видачі виконавчих документів, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване, видачі виконавчих документів двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката, пред`явлення виконавчих документів до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання.

Окрім того, накази Господарського суду Волинської області №№5004/546/11-2 та 5004/546/11-4 від 16.01.2012р. перебувають на примусовому виконанні близько 10 років, станом на дату розгляду даної заяви судові рішення, на підставі яких видано виконавчі документи, не скасовані та не змінені за результатами перегляду за нововиявленими обставинами.

Також, судом першої інстанції, під час розгляду Господарським судом Волинської області (ухвала суду від 17.05.2021р.) в судовому порядку скарги підприємця Гаврилишиної І.В. про:

- визнання неправомірною бездіяльності начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області МЮУ Кравчука М.В., яка полягала у невиконанні ним норм прямої дії, невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №АСВП 31041318, невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №АСВП 31041479, зволіканні із звільненням із під арешту належного підприємцю Гаврилишиній І.В. майна, із скасуванням постанови №31041318 про арешт та заборону на відчуження належного їй рухомого і нерухомого майна від 06.02.2012р., а також із скасуванням інших заходів, вжитих з метою примусового виконання рішення суду у виконавчих провадженнях №АСВП 31041318, №АСВП 31041479;

- зобов`язання начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області МЮУ Кравчука М.В. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №АСВП 31041318, постанови про закінчення виконавчого провадження №АСВП 31041479 з виконання наказів Господарського суду Волинської області №5004/546/11-2, №5004/546/11-3, №5004/546/11-4, виданих 16.01.2012р., скасування постанови про арешт і заборону на відчуження належного Гаврилишиній І.В. рухомого і нерухомого майна від 06.02.2012р. та скасування інших заходів примусового виконання рішення судових рішень та заходів реального забезпечення виконання судових рішень у виконавчих провадженнях №АСВП 31041318, №АСВП 31041479, було встановлено обставини відповідно до яких: "…01.04.2021 підприємець Гаврилишина І.В. звернулась до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області з заявою про закриття виконавчого провадження з виконання наказу, виданого на виконання рішення суду №5004/546/11 від 16.06.2011.

Міністерство юстиції України у листі від 28.04.2021р. зазначає, що у зв`язку з ліквідацією ПАТ "Західінкомбанк" державним виконавцем скеровано відповідний запит щодо встановлення наявності чи відсутності правонаступника.

Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області у листах від 18.08.2020 №50741, від 10.02.2021 №6818 повідомив, що наразі державним виконавцем проводиться перевірка стосовно правонаступництва стягувача ПАТ "Західінкомбанк", після чого буде вирішено питання про подальший хід виконання."

У відповідності до витягів з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на день розгляду судом справи (28.10.2021р.) на виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебувають виконавчі провадження по примусовому виконанню наказів суду щодо стягнення з Гаврилишиної І.В. на користь ПАТ "Західінкомбанк" заборгованості, стан виконання виконавчих проваджень АСВП №31041479, №31041318 - відкрито, дата відкриття 06.02.2012р.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

Вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012р. за №489/20802, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на наведене вище, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

За наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень дій чи бездіяльності, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Визначена правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №910/8794/17.

Окрім того, виконання рішень судів проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку статті 331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений.

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення боржником заборгованості з примусового виконання наказів суду, судові рішення на підтвердження припинення основних зобов`язань також відсутні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви підприємця Гаврилишиної І.В. та визнання в судовому порядку наказів Господарського суду Волинської області від 12.01.2012р. №№5004/546/11-2, 5004/546/11-4 такими, що не підлягають виконанню, в порядку ст. 328 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що доводи та заперечення апелянта, які викладені в апеляційній скарзі були також відображені останнім заяві про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню та належним чином дослідженні місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, а тому не можуть бути підставою для її скасування та відхиляються як необґрунтовані.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Волинської області від 28.10.2021 р. у справі № 5004/546/11 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гаврилишиної Ірини Василівни на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.10.2021 р. у справі № 5004/546/11 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.10.2021 р. у справі №5004/546/11 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 5004/546/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "15" грудня 2021 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.