Постанова

від 07.12.2021 по справі 927/889/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/889/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Шекшеєвої В. С. (прокурор за посвідченням),

позивача - не з`явилися,

відповідача - Бучак Н. М. (адвокат),

третя особа - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (суддя Дикунська С. Я. - головуючий, Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом Заступника керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхо-будівельне управління № 14",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Сердюк Юрій Вікторович,

про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки.

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року заступник керівника Менської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Сосницької селищної ради (далі - Рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхо-будівельне управління № 14" (далі - Товариство) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27.12.2002, укладеного між Радою та Закритим акціонерним товариством "Чернігівське шляхо-будівельне управління № 14" (далі - ЗАТ "ШБУ-14"), правонаступником якого є Товариство; зобов`язання Товариства повернути Раді земельні ділянки, кадастрові номери 7424955100:01:006:0452, 7424955100:01:006:0453, розташовані за адресою: вул. Б. Хмельницького, смт Сосниця, шляхом підписання акта приймання-передавання.

2. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що всупереч положенням статті 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент підписання договору) відповідач не здійснив державної реєстрації оспорюваного договору, з огляду на що він на підставі статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає визнанню недійсним. За твердженнями прокурора, відповідачем також не виконано умов пункту 2.1 договору щодо будівництва ринку, земельні ділянки без дозволу орендодавця фактично передано в суборенду фізичній особі-підприємцю Сердюку Юрію Вікторовичу (далі - ФОП Сердюк Ю. В.), які той використовував для стихійної протиправної торгівлі, а розмір орендної плати, яку сплачував відповідач за користування земельними ділянками, є меншим ніж встановлено рішенням Ради від 28.08.2019. На переконання прокурора, оскільки відповідач використовував спірні земельні ділянки без достатніх правових підстав, то вони підлягають поверненню власнику - Раді.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2021 (суддя Шморгун В. В.) позов задоволено частково: зобов`язано відповідача повернути Раді спірні земельні ділянки шляхом підписання акта приймання-передачі; у решті позову відмовлено.

4. Рішення мотивовано тим, що оскільки зі змісту спірного договору вбачається, що у ньому відсутні такі істотні умови як індексація орендної плати та не зазначено сторону (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, тому суд дійшов висновку, що договір від 27.12.2002 відповідно до статті 153 Цивільного кодексу (у редакції 1963 року) є неукладеним, отже, цей договір не підлягає визнанню недійсним, а тому у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що спірний договір є неукладеним, а відповідач фактично використовує лише земельні ділянки, кадастровий номер 7424955100:01:006:0452, площею 0,1602 га та кадастровий номер 7424955100:01:006:0453, площею 0,3038 га, саме ці земельні ділянки, а не земельна ділянка площею 5897 м 2 , підлягають поверненню позивачеві.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2021 скасоване; позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність обставин невиконання або неналежного виконання Радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та необхідності представництва інтересів держави в суді саме прокуратурою.

6. Постанову мотивовано тим, що відсутність у позивача коштів та фахівця, який міг би представляти інтереси Ради в суді, не може бути підставою для представництва інтересів держави в особі Ради в суді прокуратурою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 просить постанову апеляційного суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 908/1662/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 30.03.2021 у справі № 920/266/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 11.03.2021 у справі №920/821/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наголошуючи на тому, що:

1) сам факт незвернення Ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно давав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки;

2) надмірно формалізувавши повноваження прокурора, суд не врахував, що внаслідок неналежного вжиття заходів уповноваженим органом інтереси держави тривалий час залишаються незахищеними;

3) неможливість самостійно звернутися до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору та сам факт незвернення до суду селищної ради з позовом свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у цьому випадку щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини;

4) судом не враховано, що прокурор звернувся до суду з позовом лише в жовтні 2020 року, тобто більш ніж через 2 роки з моменту виявлення Радою порушень інтересів держави, а отже, у Ради було достатньо часу для вжиття заходів реагування, у тому числі цивільно-правового характеру.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Розгляд справи

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 927/889/20, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.12.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. Державна комісія з прийняття в експлуатацію благоустрою майданчика для торгівлі по вул. Б. Хмельницького в смт Сосниця здійснила у період з 27.11.2002 по 28.11.2002 приймання робіт з благоустрою майданчика торгівлі за зазначеною адресою та встановила, що його виконано генеральним підрядником - ЗАТ "ШБУ-14" у повному обсязі згідно з проектно-кошторисною документацією, про що складено акт від 27.11.2002.

12. 27.12.2002 між Радою (орендодавець) та ЗАТ "ШБУ-14" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого власник землі (Рада) згідно з рішенням першої сесії селищної ради 24 скликання від 17.04.2002 передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, розташованої на вул. Б. Хмельницького, в смт Сосниці, Чернігівської обл., в довгострокове (40 років) платне володіння і користування на таких умовах:

- в оренду передається земельна ділянка площею 5897 м 2 , грошова оцінка - 68 351,00 грн (пункт 1);

- земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для будівництва та благоустрою ринку (пункт 2.1);

- договір укладається на 40 років, тобто до 13.11.2042 (пункт 2.2);

- орендна плата встановлюється в розмірі 3% від грошової оцінки землі і становить 2051,00 грн на рік. Грошова плата вноситься на рахунок власника землі - Ради. При зміні грошової оцінки землі орендна плата може змінюватись, але розмір її залишається 3 % (пункт 2.3);

- орендар зобов`язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації (пункт 3.2);

- договір набуває чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і підлягає державній реєстрації у Раді і Сосницькому відділенні земельних ресурсів Чернігівської області (пункт 8).

Договір підписано сторонами та 27.12.2002 посвідчено державним нотаріусом Сосницької державної нотаріальної контори Пацюком С. М.

13. Прокурор зазначив, що на момент укладення договору від 27.12.2002 орендована земельна ділянка не мала кадастрового номера, а 27.12.2013 її було поділено згідно з технічною документацією на чотири земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери: 7424955100:01:006:0452, 7424955100:01:006:0453, 7424955100:01:006:0466, 7424955100:01:006:0467.

14. 26.12.2013 на 18 сесії шостого скликання Ради прийнято рішення:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо здійснення поділу земельної ділянки, загальною площею 0,5968 га, яка знаходиться в користуванні на умовах оренди (згідно з договором від 27.12.2002) на вул. Б. Хмельницького, в смт Сосниці Сосницького району Чернігівської області, в адміністративних межах Ради;

- згідно з технічною документацією із землеустрою поділити земельну ділянку загальною площею 0,5968 га на земельні ділянки: 0,1602 га; 0,3038 га; 0,1094 га; 0,0234 га, цільове призначення земельних ділянок залишити без змін;

- на підставі розробленої технічної документації внести зміни до договору від 27.12.2002, а саме: у пункті 1, абзацу 2 замінити текст "В оренду передається земельна ділянка, площею 5897 м 2 " на текст "В оренду передаються земельні ділянки, площами: 0,1602 га та 0,3038 га"; у пункті 2.3 замінити текст з "Орендна плата встановлюється в розмірі 3% від грошової оцінки землі і становить 2051,00 грн на рік" на "Орендна плата встановлюється в розмірі 5% від грошової оцінки землі".

- Товариству укласти з Радою договори оренди земельних ділянок згідно з діючим законодавством.

15. Технічної документації з поділу земельної ділянки, яка є предметом договору від 27.12.2002, а також договорів, укладених між позивачем та відповідачем відповідно до рішення Ради від 26.12.2013, суду не надано.

16. У судовому засіданні прокурор та представники сторін визнали, що відповідач фактично користується земельними ділянками, кадастрові номери 7424955100:01:006:0452, 7424955100:01:006:0453, інші дві земельні ділянки є частиною проїжджої дороги, тротуару та не використовуються безпосередньо відповідачем.

17. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 17.04.2020 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7424955100:01:006:0452, площею 0,1602 га та земельну ділянку, кадастровий номер 7424955100:01:006:0453, площею 0,3038 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, розташованих за адресою: Чернігівська області, смт Сосниця, вул. Б. Хмельницького, зареєстровано за територіальною громадою в особі Ради; відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

18. Жодних документів стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 7424955100:01:006:0466, 7424955100:01:006:0467 суду не надано.

19. Зі змісту листа від 14.05.2019 № 18-25-0.6-2710/2-19 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вбачається, що станом на 01.01.2013 відсутня інформація про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 27.12.2002 між Радою та ЗАТ "ШБУ-14".

20. 28.08.2019 на 20 сесії сьомого скликання Рада прийняла рішення № 20-842-VII, у якому вирішила:

1) з метою недопущення втрат бюджету Ради, визнати договір оренди земельної ділянки між Радою та ЗАТ "ШБУ-14" від 27.12.2002 неукладеним;

2) передати в оренду терміном на 10 років земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, розташовані за адресою: вул. Б. Хмельницького, смт Сосниця, кадастрові номери 7424955100:01:006:0452 та 7424955100:01:006:0453, площею 0,1602 га та площею 0,3038 га відповідно;

3) орендну плату за зазначені земельні ділянки встановити в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі;

4) при передачі земельної ділянки всі видатки та фінансові витрати з оформлення документів на передачу земельних ділянок в оренду покласти на Товариство;

5) затвердити проект договору оренди земельної ділянки між Радою та ЗАТ "ШБУ-14" від 28.08.2019 та направити його орендарю;

6) зобов`язано Товариство укласти договори оренди землі з Радою з подальшою їх державною реєстрацією.

21. Рада направила відповідачеві лист від 11.09.2019 № 04-20/657, в якому запропонувала укласти новий договір оренди спірної земельної ділянки, до якого було додано, зокрема, проект договору оренди землі від 28.08.2019.

22. Листом від 07.10.2019 Рада повідомила відповідача про необхідність підписання договору оренди.

23. Відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 28.11.2019 № 18-25-0.34-313/114-19 відділ у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на запит позивача повідомив, що проектна документація із землеустрою на земельні ділянки, кадастрові номери 7424955100:01:006:0452 та 7424955100:01:006:0453, у відділі відсутня, так як була надана замовнику для здійснення реєстрації речових прав.

24. За змістом листа Комунального підприємства "Зодчий" бюро технічної інвентаризації Сосницької районної ради (далі - КП "Зодчий") від 28.11.2019 № 65 на запит позивача вбачається, що станом на 31.12.2012 реєстрація на нерухоме майно відсутня, інвентаризація об`єкта не проводилась, будь-які дані на нерухоме майно в архіві БТІ відсутні.

25. 19.05.2020 Рада листом вих. № 04-20/369 звернулася до прокуратури, в якому зазначила, що вжиті Радою заходи щодо повернення земельних ділянок в комунальну власність (направлені листи відповідачу та його відповіді) результату не дали, а оскільки Рада не має можливості повернути земельні ділянки в комунальну власність через відсутність необхідних коштів та фахівця, який зміг би представляти інтереси громади в суді, позивач просив прокуратуру допомогти в поверненні земельних ділянок у комунальну власність.

26. Листом від 20.05.2020 № 04-20/376 позивач повідомив прокурора про те, що договір оренди не зареєстровано у Держкомземі та у державного реєстратора станом на день подання цієї довідки.

27. У довідці від 20.05.2020 № 04-20/377, наданій прокурору, позивач зазначив, що за договором орендна плата в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі становить 6 021,13 грн, а згідно з рішенням Ради від 28.08.2019 її розмір становить 10%, що складає 20 070,43 грн. Таким чином, з вересня 2019 року по травень 2020 року Радою недоотримано коштів в сумі 126 443,70 грн.

28. Прокуратура листом від 16.06.2020 № 66-6010вих-20 просила Раду надати інформацію про вжиття останньою (Радою) заходів щодо звільнення відповідачем спірних земельних ділянок та повернення їх у комунальну власність з наданням відповідних підтверджуючих документів.

29. Листом від 19.09.2020 вих. № 04-20/369 Рада надіслала прокуратурі, зокрема, копії листів відповідача (датованих 2017 та 2018 роками), а також копії листів, адресованих відповідачу (датованих 2019 роком), копії відповідей Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відділу у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській та КП "Зодчий", отриманих на відповідні запити позивача.

29.09.2020 прокурор повідомив Раду про звернення до суду з позовною заявою та в цей же день подав до суду позовну заяву.

Позиція Верховного Суду

30. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

32. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність обставин невиконання або неналежного виконання Радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та необхідності представництва інтересів держави в суді саме прокуратурою.

33. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

34. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

35. Відповідно до абзаців 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

36. Водночас згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

37. Таким чином, зі змісту зазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

38. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

39. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

40. "Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

41. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

42. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

43. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

44. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

45. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

46. Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

47. У контексті вищенаведеного колегія суддів зазначає, що за своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку, коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

48. З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.

Такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави, у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва інтересів держави в суді.

49. При цьому якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

50. Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.

51. Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників.

До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави.

Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.

52. Як підставу для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив те, що з метою врегулювання законного використання земельних ділянок та визначення розміру орендної плати Рада прийняла рішення від 28.08.2019 про визнання договору оренди земельної ділянки від 27.12.2002 неукладеним. У подальшому Рада зверталася до відповідача з пропозицією укласти новий договір оренди листами від 11.09.2019 та від 07.10.2019.

Тобто уповноваженому органу було достеменно відомо про порушення інтересів територіальної громади, однак протягом року Радою заходів реагування до Товариства не вжито та не пред`явлено позов до відповідача з цим предметом і з цих підстав.

53. Так, з матеріалів справи вбачається, що після звернення Ради до прокуратури з листом від 19.05.2020 вих. № 04-20/369 з проханням допомогти повернути земельні ділянки в комунальну власність з огляду на відсутність коштів та фахівця, який міг би представляти інтереси Ради в суді, прокуратура листом від 16.06.2020 № 66-6010вих-20 просила Раду надати інформацію про вжиття нею заходів щодо звільнення відповідачем спірних земельних ділянок та повернення їх у комунальну власність з наданням відповідних підтверджуючих документів.

Рада листом від 19.09.2020 вих. № 04-20/369 надіслала прокуратурі, зокрема, копії листів відповідача (датованих 2017 та 2018 роками), копії листів, адресованих відповідачу (датованих 2019 роком), а також копії відповідей Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відділу у Сосницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській та КП "Зодчий", отриманих на відповідні запити позивача.

29.09.2020 прокуратура повідомила Раду про звернення до суду з позовною заявою.

54. Наведені обставини було розцінено прокурором як бездіяльність, про що він зазначив у позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Ради.

55. Водночас апеляційний суд не надав належної правової оцінки змісту тривалого (починаючи з 19.05.2020) листування прокурора з позивачем щодо наявної в останнього інформації про порушення та запиту щодо вжиття належних заходів для його усунення, зокрема, зверненню прокурора з листом від 16.06.2020 до позивача, а також повідомленню прокуратури про звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави 29.09.2020.

56. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

57. З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 про те, що при з`ясуванні питання наявності підстав для звернення прокурора з позовом до суду, на порушення положень процесуального законодавства суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме листу прокурора від 16.06.2020, які свідчать про обізнаність позивача з виявленими порушеннями та про відсутність реагування для вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави.

58. Отже, дійшовши висновку про вжиття Радою як уповноваженим органом належних заходів (вчинення активних дій) щодо захисту інтересів держави, апеляційний господарський суд безпідставно залишив поза увагою обставини того, що Рада не вчиняла дій для захисту інтересів територіальної громади протягом розумного строку після отримання листа прокурора від 16.06.2020.

59. Таким чином, оскаржувану постанову апеляційного суду прийнято з неправильним застосуванням норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та без врахування обставин, які передували передачі цього спору на вирішення господарського суду.

60. Наведене у сукупності свідчить про те, що, передчасно скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 86, 236, 282, 316 ГПК України залишив позов прокурора без розгляду, у зв`язку з чим не відбувся апеляційний перегляд справи по суті заявлених позовних вимог.

Висновки Верховного Суду

61. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

62. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

63. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження її розгляду.

Розподіл судових витрат

64. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 скасувати, а справу № 927/889/20 передати для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай