Ухвала

від 07.12.2021 по справі 911/1561/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1561/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Желяк А. А.,

відповідача - Магратій Я. В.,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 (судді: Чорногуз М. Г. - головуючий, Мальченко А. О., Агрикова О. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2021 (суддя Саванчук С. О.) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геравіт"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив "ЖБК Маєток 1",

про розірвання договору та повернення майна,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геравіт"</a> (далі - ТОВ "Геравіт") про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату на аукціоні 28.07.1998, укладеного 07.08.1998 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є позивач, та Акціонерним товариством закритого типу "Геравіт", правонаступником якого є ТОВ "Геравіт" (відповідач) (далі - договір купівлі-продажу від 07.08.1998), та повернення позивачеві за актом приймання-передачі об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату, розташованого за адресою: вул. 8-го Березня 47, м. Обухів, Київська обл.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 07.08.1998 щодо завершення будівництва об`єкта і введення його в експлуатацію у встановлений договором строк.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 13.04.2021 (суддя Саванчук С. О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 (судді: Чорногуз М. Г. - головуючий, Мальченко А. О., Агрикова О. В.), у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач вчиняє дії, необхідні для здійснення та закінчення забудови, однак тривалість процедур і значна кількість дозвільних документів уповільнює здійснення будівельних робіт з огляду на те, що первісна мета укладеного між сторонами договору - добудувати об`єкт незавершеного будівництва профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату в подальшому була змінена сторонами на добудування та введення об`єкта в експлуатацію як житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення; недотримання визначених договором строків введення об`єкта в експлуатацію сталося через тривалість погодження та надання уповноваженими органами технічних умов, розроблення проєктно-будівельної документації, її погодження і затвердження зазначеними органами, отже, у наведеному випадку вини відповідача у порушенні строків завершення будівництва немає та, як наслідок, відсутні підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у виді розірвання договору. Суд також установив факт знесення (знищення) майна - об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату, що, у свою чергу, унеможливлює захист порушеного права позивача обраним способом захисту, оскільки рішення у цій справі неможливо буде виконати шляхом повернення такого об`єкта позивачу.

Не погоджуючись із ухваленими у справі рішенням і постановою, РВ ФДМУ звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням її нової редакції), в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2021 у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає оскаржені судові рішення такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права (зокрема, статей 614, 651 Цивільного кодексу України) та норм процесуального права (статті 236 Господарського процесуального кодексу України), а висновки судів - такими, що не відповідають обставинам справи.

Як свідчить зміст касаційної скарги, вона подається скаржником на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16. Зокрема, скаржник наголошує на наявності правових підстав для розірвання спірного договору та повернення майна у зв`язку з істотним порушенням умов договору; зазначає, що позивач не отримав очікуваного результату при укладенні спірного договору - добудови та введення відповідачем в експлуатацію у визначений договором строк об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу у зв`язку з тим, що він не отримував касаційну скаргу, та відмовити у задоволенні касаційної скарги; зазначає, що рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 07.08.1998 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є позивач) та Акціонерним товариством закритого типу "Геравіт" (правонаступником якого є відповідач) укладено договір купівлі-продажу на аукціоні 28.07.1998 об`єкта незавершеного будівництва -профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату.

За умовами пункту 1.1 цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва - профтехучилище на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату, розташований за адресою: вул. 8-го Березня, буд. 47, м. Обухів, Київська обл., на земельній ділянці площею 3,37 га (питання щодо купівлі або довгострокової оренди земельної ділянці вирішується покупцем з місцевим органом влади в порядку, установленому чинним законодавством), а покупець, в свою чергу, зобов`язаний прийняти цей об`єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 7.3 цього договору у разі невиконання покупцем його умов продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору та повернення об`єкта незавершеного будівництва у власність продавця.

У пункті 11.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або арбітражного суду.

10.08.1998 сторони підписали акт прийому-передачі державного майна об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату, розташованого за адресою: вул. 8-го Березня, 47, м. Обухів, Київська обл.

02.11.2004 сторони уклали договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 07.08.1998, згідно з яким збільшені терміни підготовки документів та здійснення відповідних дій щодо переоформлення права забудовника на об`єкт приватизації (підпункт 3 пункту 5.1 договору); завершення будівництва об`єкта до 31.12.2007 з можливою зміною первісного призначення (підпункт 4 пункту 5.1 договору).

04.04.2008 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до спірного договору купівлі-продажу, відповідно до якого збільшені терміни виконання зобов`язання, а саме до 31.07.2008 слід підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об`єкт приватизації (підпункт 3 пункту 5.1 договору); в термін до 31.12.2012 - добудувати та ввести об`єкт в експлуатацію як житлово-офісний комплекс з об`єктами соціально-побутового призначення (підпункт 4 пункту 5.1 договору); доповнено договір підпунктом 8 пункту 5.1, за яким до моменту введення в експлуатацію об`єкта слід надавати щоквартально звіт до регіонального відділення про зроблену роботу згідно із затвердженим графіком; пункт 5.2 спірного договору викладено у такій редакції: "не відчужувати об`єкт та земельну ділянку, на якій він розташований, до завершення будівництва та введення в експлуатацію"; доповнено розділ 7 пунктом 7.5, відповідно до якого за ненадання продавцю необхідних документів, які підтверджують виконання умов договору купівлі-продажу державного майна, на покупця накладається штраф у виді 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

26.11.2013 сторони уклали додатковий договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 07.08.1998, за умовами якого підпункт 4 пункту 5.1 розділу 5 договору викладено у новій редакції, а саме: "Добудувати та ввести об`єкт в експлуатацію як житлово-офісний комплекс з об`єктами соціально-побутового призначення протягом 5 років з моменту набрання чинності цього додаткового договору".

Отже, первісна мета укладеного між сторонами договору - добудувати об`єкт незавершеного будівництва профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату, однак у подальшому, 26.11.2013, сторони внесли зміни до умов договору і визначили обов`язок добудувати та ввести об`єкт в експлуатацію як житлово-офісний комплекс з об`єктами соціально-побутового призначення упродовж 5 років з моменту набрання чинності цього додаткового договору.

23.11.2018 до позивача надійшов лист відповідача від 20.11.2018 № 19/11 з проханням перенести строки завершення будівництва об`єкта на 2023 рік, до якого було приєднано такі документи: копія схеми генплану будівництва житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухові; копія рішення Обухівської міської ради від 23.06.2016 № 200/1-11-VII про надання дозволу на розробку плану зонування; копія рішення Обухівської міської ради від 27.10.2016 № 294/9-15-VII про затвердження плану зонування; копія містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 28.11.2016 09-03№4-М:Б "Будівництво п`ятиповерхового будинку житлового та громадського призначення на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухові"; копія технічних умов від 10.04.2017 № К-00-170176НС-005553 на приєднання до електричних мереж електроустановок; копія технічних умов від 26.04.2017 № 04-7/706 на організацію телекомунікаційних послуг; копія технічних умов від 26.12.2016 № 750-15 на приєднання до газорозподільної системи; копія технічних умов від 08.05.2017 № 823600/826032-2132 на радіофікацію; копія технічних умов від 27.04.2017 № 18 на підключення до комунальних систем м. Обухова житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухові; копія містобудівних умов і обмеження від 22.08.2018 09-05№12-міб (наказ від 22.08.2018 № 15) для проєктування об`єкта будівництва "Будівництво житлово-громадського комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухові"; копія експертного звіту від 10.11.2017 № V-0069-17/ПРОЕКСП щодо розгляду проєктної документації за проєктом "Будівництво п`ятиповерхового будинку житлового та громадського призначення на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухові"; копія додатку до експертного звіту від 10.11.2017 № V-0069-17/ПРОЕКСП щодо розгляду проєктної документації за проєктом "Будівництво п`ятиповерхового будинку житлового та громадського призначення на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухові"; копія заяви для отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 29.10.2018 № 979 за проєктом "Будівництво п`ятиповерхового будинку житлового та громадського призначення на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухів"; копія проєкту договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу від 07.08.1998.

26.11.2018 позивач повідомив відповідача про необхідність доопрацювання документів для прийняття рішення щодо внесення змін до договору.

В акті поточної перевірки виконання умов спірного договору купівлі-продажу від 27.11.2018 позивач зафіксував невиконання відповідачем його умов, а саме: не закінчено будівництво об`єкта незавершеного будівництва (дані про об`єкт незавершеного будівництва: профтехучилище на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату; місцезнаходження об`єкта: Київська обл., м. Обухів, вул. 8-го Березня, 47) та не введено в експлуатацію (завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію мало би бути здійснено протягом 5 років із моменту набрання чинності додаткового договору від 26.11.2013, тобто до 26.11.2018).

Суди установили, що між ТОВ "Геравіт" та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК Маєток 1" 11.08.2016 укладено договір про співпрацю в забудові земельної ділянки, предметом якого є юридично значимі дії сторін, спрямовані на створення об`єкта будівництва, житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення, що розташований за адресою: вул. 8-го Березня, м. Обухів, Київська обл., за рахунок фінансування членів кооперативу із метою отримання у власність об`єкта будівництва членами кооперативу та товариством у тих обсягах квадратних метрів, що визначені у цьому договорі.

Також між зазначеними особами 19.10.2016 було укладено договір суборенди земельної ділянки під будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення на вул. 8-го Березня, у м. Обухові, Київської обл.

Згідно з рішеннями Обухівської міської ради від 31.01.2019 № 1028-45VII, від 28.03.2019 № 1115-47-VII відповідачеві та третій особі погоджено продовження терміну добудови об`єкта незавершеного будівництва за адресою: вул. 8-го Березня, м. Обухів, Київська обл. строком на 3 роки - до 26.11.2021.

Згідно з наказом відділу розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури Обухівської міської ради від 06.04.2020 № 9 затверджено внесення змін та доповнень до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт містобудування на "Будівництво п`ятиповерхового будинку житлового та громадського призначення на вул. 8-го Березня в м. Обухові, Київської обл." від 28.11.2016 09-05№4 міб зі змінами від 24.03.2020.

У висновку Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (Міністерство регіонального розвитку та будівництва України) від 02.06.2008 № 325-1626 про технічний стан комплексу будівель та споруд, незавершених будівництвом, на вул. 8-го Березня, 47 у м. Обухові Київської обл. зазначено, що у результаті проведення обстежень встановлено, що всі перераховані будівлі знаходяться у непридатному до нормальної експлуатації стані; кожна з них потребує проведення відповідного комплексу робіт для відновлення експлуатаційної придатності та несучої здатності будівельних конструкцій, також додаткового обстеження основ і фундаментів; у випадку неможливості подальшої експлуатації будівель за призначенням чи недоцільності проведення відповідних комплексів робіт рекомендується розглянути питання про їх знесення.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.09.2013 № 9420855, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. 8-го Березня, 47, розташований об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, господарсько-побутовий блок житлово-офісного комплексу загальною площею 260 м 2 та готовністю 90 %, власником якого є ТОВ "Геравіт".

Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги РВ ФДМУ про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату та повернення позивачеві зазначеного об`єкта незавершеного будівництва за актом приймання-передачі.

Ухвалюючи рішення у цій справі, місцевий господарський суд за результатами нового розгляду справи дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції та виходив, зокрема із того, що відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 614 зазначеного Кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Водночас відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" з моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями статті 79 зазначеного Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку умовам спірного договору та доводам сторін, попередні судові інстанції установили, що первісна мета договору купівлі-продажу від 07.08.1998 - добудова об`єкта незавершеного будівництва профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату в подальшому була змінена сторонами на обов`язок відповідача добудувати та ввести об`єкт в експлуатацію як житлово-офісний комплекс з об`єктами соціально-побутового призначення. Разом із тим попередні судові інстанції установили, що матеріалами справи підтверджується факт знесення об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату та будівництво на його місці житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення, що, у свою чергу, унеможливлює повернення позивачеві об`єкта незавершеного будівництва -профтехучилища; відповідач вчиняє дії, необхідні для здійснення та закінчення забудови, однак тривалість процедур і значна кількість дозвільних документів уповільнює здійснення будівельних робіт, зважаючи на зміну первісного призначення об`єкта добудови за спірним договором, а недотримання визначених спірним договором строків введення об`єкта в експлуатацію сталося через тривалість погодження та надання уповноваженими органами технічних умов, розроблення проєктно-будівельної документації, її погодження і затвердження зазначеними органами, отже, у наведеному випадку відсутня вина відповідача у порушенні строків завершення будівництва та, як наслідок, немає підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у виді розірвання договору. Попередні судові інстанції також установили, що відповідач сплатив ціну продажу об`єкта приватизації за спірним договором; обставини понесення державою збитків внаслідок порушення строків введення об`єкта в експлуатацію, за висновками судів, позивачем недоведені.

Водночас суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, звернув увагу на те, що відповідно до акта від 15.07.2014 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 07.08.1998 умови договору на час проведення перевірки виконуються; згідно з актом від 03.09.2017 № 3 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 07.08.1998 умови договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища на 540 місць станом на 31.07.2017 виконуються; акт від 27.11.2018 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 07.08.2018, який, як вважав фонд, є основним доказом про невиконання відповідачем умов спірного договору, складений стосовно об`єкта - профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату, хоча станом на дату складання цього акта зазначеного об`єкта вже не існувало, що підтверджується висновком Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (Міністерство регіонального розвитку та будівництва України) від 02.06.08 № 325-1626 про технічний стан комплексу будівель та споруд, незавершених будівництвом, на вул. 8-го Березня, 47 в м. Обухові Київської обл.; рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 17.06.2008 про надання дозволу на демонтаж будівель і споруд, незавершених будівництвом, на вул. 8-го Березня у м. Обухові; витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.09.2013 № 9420855.

Суд апеляційної інстанції також наголосив на тому, що задля продовження виконання своїх зобов`язань у зв`язку зі зміною первісного призначення об`єкта добудови відповідно до додаткової угоди від 26.11.2013 (з "профтехучилища на 540 місць" на "житлово-офісний комплекс") відповідачу необхідно було отримати: рішення Обухівської міської ради від 21.02.20219 № 1085/31-46- VII про надання дозволу відповідачу на виготовлення/розробку проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок № 093:0057, № 042:0027, розташованих за адресою: м. Обухів, вул. 8-го Березня 47, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, замовити виготовлення проєкту землеустрою у виконавця робіт із землеустрою, погодити його у порядку, встановленому законом, подати проєкт землеустрою на затвердження; наказ відділу розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури Обухівської міської ради від 24.03.2020 № 7 про затвердження внесення змін та доповнень до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт містобудування на "Будівництво п`ятиповерхового будинку житлового та громадського призначення на вул. 8-го Березня в м. Обухові, Київська обл." від 28.11.2016 09-05№4 міб зі змінами від 24.03.2020; наказ відділу розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури Обухівської міської ради Київської області від 06.04.2020 № 9 про затвердження внесення змін та доповнень до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт містобудування на "Будівництво п`ятиповерхового будинку житлового та громадського призначення на вул. 8-го Березня в м. Обухові, Київська обл." від 28.11.2016 09-05№4 міб зі змінами від 24.03.2020 тощо.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що за умовами договору кінцевим терміном добудови та введення в експлуатацію об`єкта як житлово-офісного комплексу за договором є 26.11.2018, пославшись при цьому, зокрема, на рішення Обухівської міської ради від 28.03.2019 про згоду на продовження терміну завершення будівництва об`єкта до 26.11.2021; лист відповідача від 20.11.2018 № 19/11 з проханням перенести строки завершення будівництва об`єкта на 2023 рік; лист позивача від 26.11.2018 про необхідність доопрацювання документів для прийняття рішення щодо внесення змін до договору.

Разом із тим суд апеляційної інстанції відхилив твердження позивача про те, що відповідач не ініціював пролонгацію спірного договору та не вчинив дій, спрямованих на оскарження в судовому порядку безпідставності відмови у задоволенні пропозиції щодо продовження строків виконання обов`язку, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, зверненням відповідача 26.09.2019 до господарського суду з позовом до РВ ФДМУ про зобов`язання укласти договір про внесення змін і доповнень до договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, укладенням між відповідачем та позивачем додаткових угод від 02.11.2004, від 04.04.2008, від 26.11.2013.

Крім того, суд відхилив доводи скаржника про наявність у відповідача достатнього часу для виконання належним чином зобов`язань за спірним договором, зокрема щодо отримання та погодження необхідних для будівництва документів, зазначивши про те, що до спірного договору неодноразово вносилися зміни за відповідними додатковими угодами; відповідач звертався до відповідача із проханням перенести строки завершення будівництва, долучивши до нього відповідні документи на підтвердження мотивів такого перенесення; відповідач вчиняв дії, необхідні для здійснення та закінчення забудови, а недотримання визначених договором строків введення об`єкта в експлуатацію сталося через тривалість погодження та надання уповноваженими органами технічних умов, розроблення проєктно-будівельної документації, її погодження і затвердження такими органами.

Як уже зазначалося, РВ ФДМУ оскаржило судові рішення у справі до суду касаційної інстанції, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у неврахуванні господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішення і постанови висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою РВ ФДМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2021 у справі № 911/1561/19 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних скаржником судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/5716/17, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, оскільки судові рішення ухвалені хоча й за такого ж правового регулювання, проте обставини, що формують зміст спірних правовідносин та підлягали дослідженню судами у зазначених справах та у справі, яка переглядається, суттєво відрізняються, а тому відсутні підстави стверджувати про подібність правовідносин у них.

У справі № 910/5716/17 суди зазначили, зокрема, про невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та наголосили на ненаданні доказів на підтвердження неможливості завершення будівництва у встановлений договором строк або звернення до позивача із заявами про наявність перешкод у будівництві.

У справі № 911/2509/16 суди виходили із доведеності матеріалами справи факту порушення відповідачем умов договору щодо добудови об`єкта приватизації у строк, встановлений договором, що визнали підставою для його розірвання та повернення позивачеві об`єкта незавершеного будівництва.

Натомість у справі, що розглядається Верховним Судом, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, виходили із недоведеності істотного порушення умов спірного договору, а отже, підстав для його розірвання у судовому порядку; установили, що відповідач вчиняє дії, необхідні для здійснення та закінчення забудови, однак тривалість процедур і значна кількість дозвільних документів уповільнює здійснення будівельних робіт, з огляду на те, що первісна мета укладеного між сторонами договору - добудувати об`єкт незавершеного будівництва профтехучилища на 540 місць Київського картонно-паперового комбінату у подальшому була змінена сторонами на добудування та введення об`єкта в експлуатацію як житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення; недотримання визначених договором строків введення об`єкта в експлуатацію сталося через тривалість погодження та надання уповноваженими органами технічних умов, розроблення проєктно-будівельної документації, її погодження і затвердження відповідними органами; крім того, попередні судові інстанції установили, що матеріалами справи підтверджується факт знесення об`єкта незавершеного будівництва - профтехучилища та здійснення будівництва житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення (витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.09.2013 № 9420855), що, у свою чергу, унеможливлює повернення позивачеві зазначеного у позові об`єкта.

Отже, у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, та зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону, залежно від яких (обставин і доказів) і були прийняті відповідні судові рішення. При цьому доводи касаційної скарги у наведеній частині спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою РВ ФДМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2021 у справі № 911/1561/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2021 у справі № 911/1561/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак