Постанова

від 07.12.2021 по справі 922/1431/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 922/1431/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

позивача: Квартенко О.Р.(присутній в режимі відеоконференції),

відповідача: Столбовий М.І.(присутній в режимі відеоконференції) ,

третьої особи 1: не з`явилися,

третьої особи 2: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020

у справі № 922/1431/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс"

до Харківської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області;

2) Комунальне підприємство "Міський торговий ринок"

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (далі - ТОВ "Перехрестя Плюс") 21.05.2021 звернулося до Східного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 922/1431/20, в якій просило скасувати вказану постанову та ухвалити нову постанову, якою залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2020.

Заява обґрунтована наступними обставинами.

Одна з ключових позицій, на яку посилався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 12.11.2020 полягала в тому, що до ТОВ "Перехрестя Плюс" у період, на який припадає дата укладення договору про придбання ТОВ "Перехрестя Плюс" у власність будівель, розташованих на спірній земельній ділянці, тобто, станом на 25.07.2007, відповідно до приписів ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не перейшло право оренди на спірну земельну ділянку 6310137500:02:043:0048, площею 4, 6890 га.

Проте постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3361/19 однозначно встановлено факт переходу до ТОВ "Перехрестя Плюс" права оренди на спірну земельну ділянку 6310137500:02:043:0048, площею 4,6890 га у повному обсязі.

Оскільки повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3361/19 складено 26.04.2021, довідатись про існування цього факту до вказаної дати ТОВ "Перехрестя Плюс" не могло, що на думку заявника є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з посиланням на п. 1 ст. ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (колегія суддів у складі: Терещенко О.І. - головуючий, Тихий П.В., Шутенко І.А.) заяву ТОВ "Перехрестя Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 922/1431/20 задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2020 у справі № 922/1431/20 залишено без змін.

Судом апеляційної встановлено, що ТОВ "Перехрестя Плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, в якій просило визнати незаконним та скасувати п. 2 додатку до рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 № 1757/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань"; визнати незаконним та скасувати п. п. 9.1 п. 9 додатка № 1 рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 № 1752/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань"; визнати незаконним та скасувати п. п. 2.1 п. 2 додатку № 4 рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1830/19 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів"; визнати незаконним та скасувати п. п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 п. 7 додатка № 1 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.12.2019 № 1896/19 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова"; скасувати реєстрацію усіх речових прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:02:043:0076, 6310137500:02:043:0079, 6310137500:02:043:0078, 6310137500:02:043:0077, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0048, площею 4,6890 га; скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:02:043:0076, 6310137500:02:043:0079, 6310137500:02:043:0078, 6310137500:02:043:0077, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0048, площею 4, 6890 га в Державному земельному кадастрі; поновити запис в Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку 6310137500:02:043:0048, площею 4, 6890 га.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на таке.

Пунктом 3.5. додатку № 1 Рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 року № 1848/15 надано ТОВ "Перехрестя плюс" в оренду земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею 4, 6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва торговельно-сервісного комплексу з реконструкцією існуючих будівель по проспекту П`ятдесятиріччя СРСР, 182; що в подальшому, незважаючи на обов`язок вчинення відповідних дій саме з боку Харківської міської ради, ТОВ "Перехрестя плюс" почало виконувати активні дії, направлені на укладення договору оренди, в т.ч. неодноразово надавало Департаменту земельних відносин Харківської міської ради всі необхідні документи, та отримало від нього на підпис ним же розроблений проект договору оренди який керівником ТОВ "Перехрестя плюс" був підписаний та переданий на підпис Харківської міської ради, проте цей договір з боку останньої підписаний не був; що після того, як вказаний договір підписано не було, ТОВ "Перехрестя плюс" повторно звернулась до Харківської міської ради з заявою від 28.08.2019 № 2808 до якої додало розроблений Департаментом земельних відносин Харківської міської ради проект договору, та необхідні документи для його укладання, проте Харківська міська рада зі свого боку договір знову не підписала, та надала лист від 30.09.2019 № 7294/0/225-19 про те, що питання щодо оформлення договору оренди землі вивчається на предмет відповідності діючому законодавству; що в подальшому Харківською міською радою без залучення ТОВ "Перехрестя плюс", та без отримання згоди останнього, як користувача земельної ділянки, були прийняті п. 2 додатку до рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 № 1757/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань", п. п. 9.1 п. 9 додатка № 1 рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 № 1752/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань", п. п. 2.1 п. 2 додатку № 4 рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1830/19 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів", п. п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 п. 7 додатка № 1 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.12.2019 № 1896/19 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова" (далі спірні рішення) якими було вчинено дії стосовно поділу первісної земельної ділянки площею 4, 6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) по пр. Льва Ландау, 182 та реєстрації новостворених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі з кадастровими номерами 6310137500:02:043:0076, 6310137500:02:043:0079, 6310137500:02:043:0078, 6310137500:02:043:0077, внесенню відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно в частині як права власності, так і права постійного користування спірними об`єктами за Комунальним підприємством "Міський торговий ринок".

Спірні рішення прийняті з порушенням вимог ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", висновків, викладених в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009, а також з порушенням прав ТОВ "Перехрестя плюс" на оренду земельної ділянки по пр. Льва Ландау, 182 в м. Харкові площею 4, 6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2020 у справі № 922/1431/20 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано п. 2 додатку до рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 № 1757/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань"; визнано незаконним та скасовано п. п. 9.1 п. 9 додатка № 1 рішення 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 16.10.2019 № 1752/19 "Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань"; визнано незаконним та скасовано п. п. 2.1 п. 2 додатку № 4 рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1830/19 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів"; визнано незаконним та скасовано п. п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 п. 7 додатка № 1 до рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.12.2019 № 1896/19 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова"; скасовано реєстрацію усіх речових прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:02:043:0076, 6310137500:02:043:0079, 6310137500:02:043:0078, 6310137500:02:043:0077, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0048, площею 4, 6890 га; скасовано державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:02:043:0076, 6310137500:02:043:0079, 6310137500:02:043:0078, 6310137500:02:043:0077, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0048, площею 4, 6890 га в Державному земельному кадастрі; поновлено запис в Поземельній книзі шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку 6310137500:02:043:0048, площею 4, 6890 га.

Отже, звертаючись з позовом до господарського суду першої інстанції, позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що спірні рішення прийняті з порушенням вимог ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст. 26, 59, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", висновків, викладених в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009, а також з порушенням прав ТОВ "Перехрестя плюс" на оренду земельної ділянки по пр. Льва Ландау, 182 в м. Харкові площею 4, 6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2020 у справі № 922/1431/20 скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи постанову від 12.11.2020 у справі № 922/1431/20, суд апеляційної інстанції, виходячи з приписів ст. 377 ЦК України встановив, що ТОВ "Перехрестя Плюс", набувши право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Харків, просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ, 148, набуло право користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування таких об`єктів; ТОВ "Перехрестя Плюс" не надано належних та допустимих доказів укладення договору оренди землі по просп. Льва Ландау, 182, як не надано і будь-яких підтверджуючих документів щодо бездіяльності посадових осіб Харківської міської ради при оформлені відповідних правовідносин, а саме: рішення суду, яким встановлено факт такої бездіяльності, докази накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб Харківської міської ради, що здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо; а тому, Харківська міська рада як власник земельної ділянки мала право здійснювати поділ земельної ділянки площею 4, 6890 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0048) по просп. Льва Ландау, 182.

Також апеляційним судом враховано наступні обставини, встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3361/19.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 913/661/17). Згідно з договорами купівлі-продажу від 25.05.2007, ТОВ "Перехрестя плюс" придбало у ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі: літ.А-4 загальною площею 10288, 0 кв.м., літ.К-1 загальною площею 1544, 3 кв.м., літ.Л-1 загальною площею 386, 7 кв.м., літ.И-1 загальною площею 454, 5кв.м., літ. З-1 загальною площею 4399, 3кв.м., літ.Р-1 загальною площею 75, 8 кв.м., літ. Б-2 загальною площею 376, 7 кв.м., літ.Д-2 загальною площею 668, 6 кв.м., літ.В-1 загальною площею 119, 7 кв.м., літ.Г-3 загальною площею 1657, 3 кв.м., які знаходяться по просп. П`ятдесятиріччя (Льва Ландау), 182 у м. Харкові. На час відчуження вказаної нерухомості від ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" до ТОВ "Перехрестя Плюс", вищевказана земельна ділянка, на якій розташоване відчужуване майно, знаходилась у користуванні ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" згідно договору оренди землі від 23.03.2006 за № 640667100020. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що з огляду на наведені висновки Верховного Суду, ТОВ "Перехрестя плюс" фактично став орендарем земельної ділянки, на якій розміщене нерухоме майно, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

Задовольняючи заяву ТОВ "Перехрестя Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 922/1431/20, апеляційний господарський суд виходив з того, що обставини, викладені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3361/19 є достатньою та істотною підставою для перегляду постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі №922/1431/20, оскільки містять одночасну наявність трьох умов: по - перше, їх існування на час розгляду справи № 922/1431/20, по - друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду цієї справи, по - третє, істотність даних обставин для розгляду справи № 922/1431/20 (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення ніж те, яке було прийняте). При цьому судом вказано, що нововиявленою обставиною у даній справі є не подія у вигляді постанови, а обставина, яка цією постановою встановлена.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду Харківська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 та залишити в силі постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 922/1431/20.

Підставами касаційного оскарження є п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 30.06.2020 у справі № 19/028 - 10/13, від 07.10.2020 у справі № 910/15151/17, від 12.11.2020 у справі № 910/23892/16, від 25.02.2021 у справі № 908/5336/15, від 03.03.2021 у справі № 910/6889/13, від 13.05.2021 у справі № 910/12465/18, від 15.07.2021 у справі № 910/12490/18, від 19.08.2021 у справі № 910/12487/18, від 23.06.2021 у справі №9901/424/18, від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а, від 13.02.2019 у справі №810/2763/17, від 10.03.2020 у справі № 921/96/18, від 17.12.2019 у справі № 911/956/17, від 06.06.2018 у справі № 906/1343/14, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 04.02.2018 у справі № 147/325/13-ц, від 20.02.2020 у справі №815/6834/15, від 13.02.2019 у справі №810/2763/17, від 21.08.2018 у справі №826/13584/16, від 14.05.2019 у справі № 826/14797/15, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Також в якості підстави касаційного оскарження заявник визначив п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України з посиланням на п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Доводи скаржника зводяться до того, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3361/19 є новою, однак не є нововиявленою обставиною в розумінні ч. 2 ст. 320 ГПК України, що виключає наявність законних підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 922/1431/20 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.10.2021 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 15.10.2021.

На адресу Касаційного господарського суду від Комунального підприємства "Міський торговий ринок" надійшов відзив, у якому підприємство підтримує доводи касаційної скарги, просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 скасувати, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі №922/1431/20 залишити в силі.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2021.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача 23.11.2021 електронною поштою надійшов відзив на касаційну скаргу (підписаний ЕЦП 23.11.2021), у якому представник просить поновити процесуальний строк на подання відзиву. Разом з тим, у ч. 4 ст. 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки зазначене клопотання (про поновлення строку на подання відзиву) подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин, відзив на касаційну скаргу долучаються до матеріалів справи, однак не враховуються Судом при розгляді останньої, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Крім того до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача 30.11.2021 електронною поштою надійшло клопотання про закриття касаційного провадження (підписане ЕЦП 30.11.2021) та таке ж клопотання, подано безпосередньо до Суду 30.11.2021, у яких представник позивача зазначає, що касаційне провадження підлягає закриттю на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а також про необхідність часткового закриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як свідчить зміст п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, право касаційного оскарження судових рішень належить зокрема учасникам справи у разі підтвердження ними наявності зазначеної ними підстави касаційного оскарження судових рішень, зокрема, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19, подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Отже, під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування позицій Верховного Суду, на які посилається скаржник, відсутні, з огляду на таке.

Апеляційний господарський суд, задовольняючи заяву ТОВ "Перехрестя плюс" у справі № 922/1431/20, дійшов висновку, що обставини, викладені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 922/3361/19, на яку послався заявник як на підставу для перегляду постанови за нововиявленими обставинами, є достатньою та істотною підставою для перегляду постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 922/1431/20, оскільки містять одночасну наявність трьох умов: по - перше, їх існування на час розгляду справи № 922/1431/20, по - друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду цієї справи, по - третє, істотність даних обставин для розгляду справи № 922/1431/20 (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення ніж те, яке було прийняте).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 викладено правову позицію, згідно з якою процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Так у даній постанові було підтримано висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду заяви прокурора про зміну предмета позову та заміну учасників у справі на стадії розгляду справи за нововиявленими обставинами, оскільки питання про зміну предмета спору та суб`єктного складу учасників справи виходять за межі обставин, які підлягають дослідженню в межах перегляду справи за нововиявленими обставинами.

За наслідками перегляду постанови апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 908/5336/15 Касаційний господарський суд розглянув питання щодо можливості подання апеляційної скарги прокурором, який не брав участі у справі на судове рішення, переглянуте на підставі ст.ст. 320 - 322 ГПК України за нововиявленими обставинами. Суд дійшов висновку, що Прокурор не є учасником цієї справи і відповідно до положень процесуального законодавства не має особливого статусу та не наділений повноваженнями, зокрема, щодо звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У той же час колегія суддів не перевіряла законність і обґрунтованість висновків Господарського суду Запорізької області щодо задоволення заяви ПрАТ "Запорізьке кар`єроуправління" про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами.

У справі № 910/15151/17 в якості підстави для перегляду постанови апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами заявник посилався на подальше схвалення спірних правочинів Наглядовою радою ПАТ "Укрнафта".

У справі № 910/6889/13 в обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ПП "ВДК "Дім Вина "СКАЛА" зазначило, що 10.03.2020 ним було отримано лист Міністерства юстиції України від 03.03.2020 № 3179/6769-33-20/6.3 разом з рецензією Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.05.2018 на висновок судово-економічної експертизи від 18.08.2015 № 1-18/08, яким керувався Господарський суд міста Києва, приймаючи рішення у цій справі. У вказаній рецензії наведені зауваження щодо нормативного обґрунтування висновків судово-економічної експертизи, що, на думку заявника, є підставою для перегляду рішення місцевого суду за нововиявленими обставинами.

У справах №№ 910/12465/18, 910/12490/18, 910/12487/18 в обґрунтування заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник посилався на факт наявності домовленостей між одним з найбільших своїх постачальників компанії Pegasus Logistic LTD з іншим оптовим торговцем нафтопродуктами та скрапленим газом про розподіл між ними ринку оптових поставок нафтопродуктів та скрапленого газу, внаслідок якого компанія Pegasus Logistic LTD зобов`язувалася утриматися від здійснення поставок в серпні 2017 року скрапленого газу для потреб Підприємства в обмін на відмову Pegasus Logistic LTD від конкуренції з компанією Eximoil Trading LTD у поставках для інших суб`єктів господарювання в Україні та втручання у відносини між ними.

Таким чином, у справі № 922/1431/20 та у справах, зазначених вище, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

У справі № 9901/424/18 предметом розгляду, зокрема, слугувало питання щодо відповідності поведінки фізичної особи вимогам Закону "Про Прокуратуру" та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 приймалось на підставі дослідження матеріалів дисциплінарної справи щодо притягнення фізичної особи до дисциплінарної відповідальності та встановлених за наслідками дисциплінарного провадження фактичних обставин справи. Тобто підставою для прийняття відповідного рішення Верховним Судом стало саме порушення правил прокурорської етики, а не факт вчинення фізичною особою кримінальних правопорушень, а тому наявність виправдувальних вироків у кримінальному провадженні жодним чином не може змінювати висновки, при формулюванні яких вказані відомості за основу не приймалися.

У справі № 802/2196/17 - а предметом позову є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нескладення нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача та також такої нової довідки до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для подальшого перерахунку пенсії; Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018, фізична особа посилалася на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким було визнано протиправними та нечинними п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 1013 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до п. 5 і додатку 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45. Також як на підставу для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду фізична особа посилалася на відповідь Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.12.2018 № 30/У-609л/к-з, згідно з якою станом на 01.01.2016 грошове забезпечення працівників міліції не було скасовано.

У справі № 810/2763/17 Державіаслужба (публічна адміністрація) звернулась до адміністративного суду з позовом про зобов`язання ТОВ "Будгенконтракт" виконати рішення про припинення будівництва, маючи на меті захист публічного інтересу певного кола осіб (членів екіпажів повітряних суден та їх пасажирів, а також людей, які проживатимуть або перебуватимуть поруч), оскільки порушення норм чинного законодавства при будівництві указаних вище об`єктів впливають на безпеку цивільної авіації, створюючи загрозу життю і здоров`ю невизначеного кола людей. З огляду на те, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, та в силу приписів ст. 28 Закону "Про центральні органи виконавчої влади" наділена правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень, у даному випадку припинення діяльності, передбаченої ч. 2 ст. 69 ПК України, а також ураховуючи публічний інтерес цього спору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права/інтересу є вірним.

У справі № 147/325/13-ц предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором. В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач посилався на рішення Тростянецького районного суду від 02.06.2015, залишеного без змін (в частині вирішення зустрічного позову) ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "Приватбанк" до фізичної особи, який діяв від імені неповнолітніх дітей про виселення та за зустрічним позовом фізичної особи до ПАТ "Приватбанк" про визнання недійсним договору іпотеки. Зазначеним судовим рішенням зустрічний позов задоволено.

У справі № 815/6834/15 предметом позову є зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований будинок; у справі № 826/13584/16 предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради; визнання протиправною бездіяльності Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та визнання протиправними дії Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; у справі № 826/14797/15 предметом позову є визнання протиправним та скасування рішень Київської міської ради.

Правовідносини у вищезазначених справах, на які посилається Харківська міська рада та обставини вказаних справ не є подібними до правовідносин у справі №922/1431/20, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, які розглядалися в межах адміністративного та цивільного провадження, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, в тому числі щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Також слід зазначити, що у справі № 48/340 спір виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, майно незаконно було передане Укрпрофоздоровниці, а від Укрпрофоздоровниці - ВГБФ "Батьківська турбота", тобто позивач вважає порушеним право власності держави, і таке порушення пов`язане з позбавленням володіння через ланцюг передач майна, а інтерес позивача полягає в поверненні державі майна з чужого незаконного (на думку позивача) володіння. Водночас у даній справі ВГБФ "Батьківська турбота" звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд Верховним Судом у зв`язку з виключними обставинами постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2014 у справі № 48/340. Підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами заявником визначено п. 2 ч. 3 ст. 320 ГПК України, а саме встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом; у справі № 917/1345/17 предметом позову є стягнення з учасників товариства коштів, отриманих без достатньої правової підстави, а саме безпідставністю здійснених позивачем на користь відповідачів виплат у вигляді дивідендів як учасникам (засновникам) товариства через відсутність рішення загальних зборів товариства (не проведення); у справі № 922/2391/16 суд касаційної інстанції вказав на відсутність тотожності обставин та різний суб`єктний склад, а також, враховуючи встановлені судом другої інстанції обставини про те, що договір застави рухомого майна недійсним в судовому порядку не визнавався, відтак, припинення та погашення додаткового зобов`язання, укладеного в забезпечення кредитного зобов`язання, а саме, договору застави рухомого майна не відбулось; у справі № 914/1257/18 позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні культові споруди, згідно з архівними документами, належали Єврейській релігійній організації "Золота Роза", а тому рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7" прийняте з порушенням закону, оскільки в ньому не визначено ні правової підстави набуття відповідачем права на спірний об`єкт, ні способу такого набуття; у справах №№ 338/180/17, 905/1926/16, 569/17272/15 - ц, 916/3156/17, 921/96/18, 910/23892/16, 906/1343/14, 911/956/17, 910/2164/18, 908/156/18 та у справі № 922/1431/20 також різні предмети і підстави позову, фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин.

Таким чином, беручи до уваги викладене, дана справа № 922/1431/20 і справи, на правові висновки Верховного Суду в яких посилався скаржник в обґрунтування наявності підстави для подання касаційної скарги, різняться, відповідно, і за суб`єктним складом сторін спірних правовідносин, і за правовим регулюванням цих правовідносин, за предметом та підставою позовних вимог, і за з`ясованою попередніми судовими інстанціями фактично - доказовою базою у справах (обставинами останніх та зібраними в них доказами).

Отже, правовідносини у справі, що переглядається, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування наявності підстави для подання касаційної скарги, не є подібними за жодних з критеріїв.

Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених фактичних обставин у справі № 922/3361/19, у зв`язку з чим Верховним Судом не розглядаються.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Щодо решти доводів, викладених Харківською міською радою у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування положень п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не підтвердилася.

Що ж до посилань скаржника на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, колегія суддів зазначає, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі які саме докази, на його думку, є недопустимими, на підставі яких суд встановив обставини, що мають суттєве значення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги, що має своїм наслідком, відповідно до ст. 300 ГПК України, розгляд касаційної скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. У іншому випадку, вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальності та диспозитивності.

Водночас посилаючись як на підставу відкриття касаційного провадження в межах п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України на п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України, скаржник не навів обґрунтування який саме доказ він вважає недопустимим, у зв`язку з чим Верховний Суд позбавлений можливості розглянути доводи касаційної скарги в цій частині.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що надання оцінки та віднесення обставин до нововиявлених є предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку, а відповідно до ст. 300 ГПК України Верховний Суд позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги у частині підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, з посиланням на п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

У зв`язку з тим, що суд закриває касаційне провадження, відкрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та відмовляє у задоволенні касаційної скарги в частині підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишаючи без змін оскаржувану постанову апеляційного суду, судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 320 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради в частині підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, закрити.

Касаційну скаргу Харківської міської ради в частині підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 922/1431/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Міщенко І.С.