Рішення

від 14.12.2021 по справі 357/11665/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11665/21

2/357/4592/21

Категорія 36

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участю секретаря - Сокур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2021 року позивач приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації, посилаючись на наступні обставини.

28.11.2020 року по вул. Героїв Чорнобиля, буд. 3, міста Біла Церква Київської області стався страховий випадок у формі протиправних дій третіх осіб за участю транспортного засобу: Ford , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Відповідача.

Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за № 357/12111/20 від 04.12.2020 - страховий випадок стався внаслідок порушення вимог статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення Відповідача.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого зазначеного транспортного засобу відповідно до Рахунку за № КМдС-0030977 від 10.02.2020 склав - 78 197,19 грн.

Транспортний засіб Потерпілого застрахований в приватному акціонерному товаристві Українська пожежно-страхова компанія (надалі - ПрАТ УПСК ) на випадок пошкодження внаслідок протиправних дій третіх осіб за Договором страхування № 039/079/000181 від 08.07.2020 (надалі - Договір ).

У зв`язку з цим 13.11.2020 р. згідно Договору, Потерпілому виплачено страхове відшкодування в розмірі 65 164,32 гривень, що підтверджується Платіжним дорученням за № 1668 від 09.03.2021 р.

На підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до пункту 9.2 Договору страховим випадком є пошкодження транспортного засобу в наслідок протиправних дій третіх осіб.

На підставі викладеного у ПрАТ УПСК до особи відповідальної за заподіяний збиток, а саме до Відповідача з`явилось право вимоги у сумі 65 164,32 грн. (78 197,19 грн. - 20% ПДВ (13 032,87 грн.).

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду викладеної у постанові від 05.06.2018 року по справі № 910/7449/17: статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах.

Таким чином на підставі вищевикладеного в Позивача виникло право вимоги до Відповідача в порядку суброгації.

Тому, просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія суму в розмірі - 65 164,32 гривень, понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2 270 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 135 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 52 ).

Разом із позовною заявою, 04.10.2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову ( а. с. 57-59 ).

Протоколом передачі судової справи раніше визначено складу суду від 04.10.2021 року, зазначена заява була передана на розгляд судді Орєхову О.І. ( а. с. 67 ).

Ухвалою судді від 07 жовтня 2021 року вжито заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту, а саме, встановлено заборони на відчуження 1/2 земельної ділянки за кадастровим номером № 7124010100:02:001:0404, площею 0,065 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 56,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 70-75 ).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

05 жовтня 2021 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 78 ).

29 жовтня 2021 року за вх. № 50432 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 80 ).

З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року був зареєстрований: АДРЕСА_2 , але знявся з реєстрації 05.08.2020 року - АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред`явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 6 ст. 28 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 04 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 10 годину 00 хвилин 14 грудня 2021 року ( а. с. 83-84 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

В судове засідання позивач свого представника не направив, 09.12.2021 року за вх. № 58171 судом отримано клопотання, в якому ПрАТ УПСК просили провести розгляд даної справи без участі представника позивача. Позов підтримують в повному обсязі та просили його задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

З даного поштового повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 отримав судову повістку 01.12.2021 року..

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно ( ч. 5 ст. 128 ЦПК України ).

Тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України судом був належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи та завчасно.

Однак, відповідач в судове засідання в призначений час судом не з`явився, заяв та клопотань з боку останнього на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року постановлено проводити заочний розгляд у зазначеній цивільній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 28.11.2020 року по вул. Героїв Чорнобиля, буд. 3, міста Біла Церква Київської області стався страховий випадок у формі протиправних дій третіх осіб за участю транспортного засобу Ford , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за № 357/12111/20 від 04.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить сто дев`ятнадцять гривень. Стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 гривень.

В зазначеній постанові встановлено, що 28.11.2020 року близько 21 год. 50 хв. ОСОБА_1 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, у дворі будинку 3 по вул. Героїв Чорнобиля, перебуваючи в алкогольному сп`янінні, навмисно зняв задні державні автомобільні знаки ( номери ) з автомобіля марки Ford , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдав пошкодження та вчинив своїми діями дрібне хуліганство, так як порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

ОСОБА_1 вину в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, визнав.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого зазначеного транспортного засобу відповідно до Рахунку за № КМдС-0030977 від 10.02.2020 року склала у розмірі 78 197,19 грн. ( а. с. 25-26 ).

Встановлено, що транспортний засіб потерпілого було застраховано в приватному акціонерному товаристві Українська пожежно-страхова компанія на випадок пошкодження внаслідок протиправних дій третіх осіб за Договором страхування № 039/079/000181 від 08.07.2020 року ( а. с. 12-18 ).

Згідно вказаного Договору, потерпілому виплачено страхове відшкодування в розмірі 65 164,32 гривень, що підтверджується платіжним дорученням за № 1668 від 09.03.2021 р. ( а. с. 11 ).

24 травня 2021 року за вих. № 6307/17 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про добровільне перерахування на користь ПрАТ УПСК 65 164,32 грн. ( а. с. 8-9 ), але вказана претензія залишилася без задоволення.

Звертаючись до суду з вказаними вимогами, ПрАТ УПСК просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку суброгації.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до пункту 9.2 Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу за програмою Економія № 039/079/000181 від 08.07.2020 року, укладеного між ПрАТ УПСК та ОСОБА_3 щодо транспортного засобу марки Ford , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховим випадком є пошкодження транспортного засобу в наслідок протиправних дій третіх осіб ( а. с. 12 ).

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суброгація (subrogation) - це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми).

З латинської термін суброгація перекладається як заміщення, обрання взамін .

Суброгація випливає безпосередньо із закону і не потребує підтвердження договором страхування. Доказами наявності у страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, є договір страхування і документ, який підтверджує виплату страхового відшкодування.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди та у зв`язку з яким було виплачено страхове відшкодування і заміну в ньому кредитора.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Аналогічна правова позиція викладена Великою палатою Верховного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі № 910/7449/17.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах.

Такої ж позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц ( див. пункт 70 постанови ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація . Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України Про страхування встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

З огляду на положення ст.1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Тому, позивач, виплативши страхове відшкодування має право подати позов до завдача шкоди про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 гривень.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду: Договір № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019 року; Додаткову угоду № 1 до Договору № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019 року, укладену 21.05.2021 року; Акт про надання правової допомоги № 109 до Договору про надання правової допомоги № 1/05 від 21.05.2019 року, складеного 08.07.2021 року; платіжне доручення № 16272 від 12 липня 2021 року про сплату 7000 грн. ПрАТ УПСК за надання правової допомоги ( а. с. 40-48 ).

Отже, судом встановлено, що з боку позивача дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу, розмір яких склав 7 000 гривень.

В цьому контексті Верховний Суд правильно зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/2689/15 від 09 квітня 2019 року).

Під час розгляду справи не встановлено, що з боку відповідача було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тому, з боку відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні до суду з вищевказаними вимогами позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 270 грн. ( а. с. 7 ) за подання позовної заяви, а також сплачено судовий збір у розмірі 1 135 грн. ( а. с. 60 ) за подачу заяви про забезпечення позову. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і понесенні позивачем при зверненні до суду судові витрати у загальному розмірі 3 405 грн., понесення яких документально підтверджується.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 512, 515, 993, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 28, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, ст. 27 Закону України Про страхування , Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія страхове відшкодування в розмірі 65 164,32 гривень, витрати понесені на правову допомогу в розмірі 7000 гривень та судові витрати в сумі 3 405 гривень, загалом 75 569,32 гривень ( сімдесят п`ять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень тридцять дві копійки ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія ( адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, ЄДРПОУ: 20602681 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне заочне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов