Ухвала

від 14.12.2021 по справі 711/6906/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/547/21 Справа № 711/6906/21 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючогоОСОБА_2 ,суддівОСОБА_3 ОСОБА_4 , при секретарі за участю: прокурора ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2021 року про відмову у накладенні арешту на майно,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2021 року в задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено.

Ухвала обґрунтована тим, що у клопотанні прокурора відсутнє зазначення підстави арешту майна та зазначення конкретних ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, а також обґрунтування необхідності арешту такого майна.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання про накладення арешту слідчим суддею повністю проігноровано норми ч. 3 ст. 170 КПК України, де зазначено, що арешт майна з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Вважає, що суд безпідставно не оцінив докази органу досудового розслідування, в яких зафіксовано факти того, що з метою попередження перешкоджання кримінальному провадженню, шляхом будь-яких дій на земельних ділянках, які мають статус речового доказу у даному кримінальному провадженні доцільним одночасно з накладенням арешту на речові докази, встановити заборону їх використання та розпорядження з метою недопущення їх відчуження тощо.

Порядок розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді визначено статтею 422 КПК України, згідно з якою отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

На виконання вимог вказаної норми закону апеляційним судом було належним чином повідомлені всі особи. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ТОВ «Мінора-Умань», в судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги без їх участі.

Заслухавши доповідь головуючого, доводи прокурора який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали, які надійшли із Придніпровського районного суду м. Черкаси, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відділом Черкаської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021250000000843 від 17.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до ГУНП в Черкаській області надійшла заява керівника благодійного фонду «Kedoshei Eretz Association Inc.» про вчинення кримінального правопорушення службовими особами Уманської міської ради за фактом зловживання службовим становищем під час надання дозволів на будівництво об`єктів нерухомості на території Історико-культурного центру по АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав, земельні ділянки з кадастровими номерами 7110800000:02:005:0655 і 7110800000:02:005:0656 розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві приватної спільної часткової власності належать ОСОБА_7 і ОСОБА_8 по 1/2 частині кожному.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГУНП в Черкаській області від 21.09.2021 року вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 7110800000:02:005:0655 і 7110800000:02:005:0656 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок площею 2055 квадратних метрів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021250000000843.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку, що у клопотанні прокурора відсутнє зазначення підстави арешту майна та зазначення конкретних ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України, а також обґрунтування необхідності арешту такого майна, з чим колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

У відповідності до вимог ст. 171 КПК України, звертаючись з клопотанням про арешт майна, слідчий, прокурор має обґрунтувати свої вимог щодо наявності підстав для застосування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження викладених у клопотанні доводів.

Не доведення вказаних обставин, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що у наданих суду матеріалах відсутні відомості, які б давали розумні підстави і підозри вважати земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві приватної спільної часткової власності належать ОСОБА_7 і ОСОБА_8 по 1/2 частині кожному та житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ТОВ «Мінора-Умань», речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021250000000843 від 17.09.2021 року.

На думку колегії, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що у доводах клопотання прокурора та у доданих до нього матеріалах не міститься жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вище зазначені земельні ділянки та житловий будинок зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про те, що прокурором в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні. А визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора, за викладених в ній доводів, не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи прокурора про те, що суд безпідставно не оцінив докази органу досудового розслідування, в яких зафіксовано факти того, що з метою попередження перешкоджання кримінальному провадженню, шляхом будь-яких дій на земельних ділянках, які мають статус речового доказу у даному кримінальному провадженні доцільним одночасно з накладенням арешту на речові докази, встановити заборону їх використання та розпорядження з метою недопущення їх відчуження, є безпідставними та не спростовують висновків слідчого судді, оскільки прокурором не наведено підстави арешту майна та зазначення конкретних ознак речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України. Слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170 - 173 КПК України, з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності з потребами кримінального провадження, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки надані матеріали не доводять наявність правових підстав для накладення арешту на це майно.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись ст.ст.170,173,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді