Рішення

від 16.12.2021 по справі 640/12362/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Київ № 640/12362/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2021/000007/2 від 29.03.2021; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2021/00044.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства. Позивач зазначає, що товариством було надано всі необхідні та достатні документи, які дозволяють визначити та перевірити заявлений декларантом рівень митної вартості товарів, а вказані відповідачем у рішенні обставини не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, що повністю підтверджені документально.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04.06.2021 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує на законність оскаржуваних рішень, з урахуванням того, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками АСАУР за вищевказаною митною декларацією було сформовано форми митного контролю за кодом 105-2 з коментарем про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей. Згідно з висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМСУ № 1420003302-0421, товар являє кабелі із жилами на підставі сплавів з міді та алюмінію, разом з тим, вартість товару згідно інвойсу № 20200326-1 без врахування транспортних та пакування складає 1.82$/кг, що не відповідає вартості готової продукції з даної сировини; За результатом митного огляду товарів, товар маркований торгівельними марками Orion та Vector, власниками яких згідно реєстру на сайті wipo.org є інші підприємства, а вказані у статті 11 зовнішньоекономічного контракту від 23.03.2020 № НН23/03/2020 дані банку продавця свідчать про його розташування у США, отже, наведений рахунок є транзитним для перерахування коштів невідомому власнику; У коносаменті № HLSH200DS07002 не зазначено місце оплати фрахту та коносамент не супроводжується підписом перевізника, що прийняв вантаж до перевезення; надані комерційна пропозиція від 25.03.2020, прайс-лист від 23.03.2020 та калькуляція від 26.03.2020 № 20200326-1 підприємства HAIYAN HANKER В. TRONIC CO., LTD не містять даних стосовно одиницю виміру, за яку виставлено ціну. Також, згідно даних калькуляції вартість витрачених матеріалів складає 68,15% від ціни товару на умовах CFR-Одеса. Таким чином, ціна витраченої сировини 1,32$/кг. Разом з тим, навіть згідно даних прайс-листа 20% продукції складає мідь, ціна якої становить близько 7,00$/кг. Таким чином, лише витрати на мідь становлять більше ніж заявлені у калькуляції. Таким чином, надані документи не є достовірними, не містять всіх даних щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни яка сплачена, або підлягає сплаті за товари. Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

09.06.2021 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій товариство вказує на необґрунтованість доводів митного органу, викладених у відзиві, з наданням власної позиції щодо наведених у відзиві обставин.

07.07.2021 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, а 19.07.2021 від відповідача клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 23 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки та HAIYAN HHANKER ELECTRONIC CO., LTD (Китай) уклали між собою контракт № НН23/03/2020 на поставку товару.

29 березня 2021 року позивач шляхом електронного декларування подав до Київської митниці Держмитслужби пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57 Митного кодексу України - виходячи із ціни контракту.

До пакету документів наданого відповідачу для митного оформлення товару входили: контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020р.; інвойс № 20200326-1 від 26.03.2020р.; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 21.08.2020р.; лист виробника товару від 18.03.2021р.; інформація про ціни на алюміній та на мідь на 23.03.2020р.; коносамент № HLSH200DS07002 від 08.07.2020р.

Після розгляду наданих декларантом документів, відповідач направив електронне повідомлення від митниці декларанту, відповідно до якого, зробив запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару: 1) транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) бухгалтерські документи, що підтверджують банківській платіжний документ від 21.08.2020 № 2, за яким відсутня електронна підпис та/або позначка банку щодо його опрацюванні; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки експертних організацій щодо вартості сировини.

На виконання вимог митного органу, позивач надав відповідачу наступні додаткові документи: прайс-лист від 23.03.2020р.; експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-898 від 27.08.2020р.; калькуляцію № 20200326-1 від 26.03.2020р.; комерційну пропозицію від 25.03.2020р.; митну декларацію країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020р.; переклад митної декларації країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020р.

Після розгляду наданих документів, відповідач направив електронне повідомлення від митниці декларанту, відповідно до якого повідомив, що відповідачем буде здійснене коригування митної вартості товару.

У подальшому, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2021/000007/2 від 29.03.2021р., згідно якого, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідач зазначив, що підставою для визначення митної вартості є цінова інформація щодо імпортних операцій АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби.

Також, відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2021/00044. В даній картці відмови відповідач зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, згідно рішення про коригування митної вартості від 29.03.2021 № UA100120/2021/000007/2.

Тож, позивачем було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної відповідачем, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. Так, за ціною товару, визначеною відповідачем, позивач здійснив митне оформлення за митною декларацією (форма МД-2) № UA100120/2021/374569 від 30.03.2021р.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Згідно пункту 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Так, стаття 49 Митного кодексу України, встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, стаття 51 Митного кодексу України, регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України, встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України, встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Пунктом 2 частини 1 статті 58 Митного кодексу України, встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України, закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно з нормами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до положень частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тож, з наведеного слідує, що передбачене приписами ч. 5 ст. 54 МК України, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів, реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною 3 статті 53 МК України, а саме, при наданні декларантом документів, які містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи виключно при наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

При цьому, слід врахувати, що все ж таки основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Під час розгляду даного спору, судом досліджено, що позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідачу було надано наступні документи: контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020р.; інвойс № 20200326-1 від 26.03.2020р.; платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 21.08.2020р.; лист виробника товару від 18.03.2021р.; інформація про ціни на алюміній та на мідь на 23.03.2020р.; коносамент № HLSH200DS07002 від 08.07.2020р. прайс-лист від 23.03.2020р.; експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-898 від 27.08.2020р.; калькуляцію № 20200326-1 від 26.03.2020р.; комерційну пропозицію від 25.03.2020р.; митну декларацію країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020р.; переклад митної декларації країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020р.

При цьому, суд звертає увагу на те, що всі надані та перелічені вище документи за своїм змістом не суперечать один одному, в повному обсязі відтворюють інформацію про вагу та ціну товару.

Натомість, сторона відповідача як в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, так і у відзиві на позовну заяву, стверджує про те, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей. Згідно з висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМСУ № 1420003302-0421, товар являє кабелі із жилами на підставі сплавів з міді та алюмінію, разом з тим, вартість товару згідно інвойсу № 20200326-1 без врахування транспортних та пакування складає 1.82$/кг, що не відповідає вартості готової продукції з даної сировини; За результатом митного огляду товарів, товар маркований торгівельними марками Orion та Vector, власниками яких згідно реєстру на сайті wipo.org є інші підприємства, а вказані у статті 11 зовнішньоекономічного контракту від 23.03.2020 № НН23/03/2020 дані банку продавця свідчать про його розташування у США, отже, наведений рахунок є транзитним для перерахування коштів невідомому власнику; У коносаменті № HLSH200DS07002 не зазначено місце оплати фрахту та коносамент не супроводжується підписом перевізника, що прийняв вантаж до перевезення; надані комерційна пропозиція від 25.03.2020, прайс-лист від 23.03.2020 та калькуляція від 26.03.2020 № 20200326-1 підприємства HAIYAN HANKER В. TRONIC CO., LTD не містять даних стосовно одиницю виміру, за яку виставлено ціну. Також, згідно даних калькуляції вартість витрачених матеріалів складає 68,15% від ціни товару на умовах CFR-Одеса. Таким чином, ціна витраченої сировини 1,32$/кг. Разом з тим, навіть згідно даних прайс-листа 20% продукції складає мідь, ціна якої становить близько 7,00$/кг. Таким чином, лише витрати на мідь становлять більше ніж заявлені у калькуляції. На переконання митного органу, надані позивачем документи не є достовірними, не містять всіх даних щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни яка сплачена, або підлягає сплаті за товари.

Перш за все, слід врахувати, що відповідач у позивача витребовував додаткові документи, на запит якого, позивачем було додатково надано прайс-лист від 23.03.2020р.; експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-898 від 27.08.2020р.; калькуляцію № 20200326-1 від 26.03.2020р.; комерційну пропозицію від 25.03.2020р.; митну декларацію країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020р.; переклад митної декларації країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020р.

При цьому, беручи до уваги доводи сторони позивача, останній вказує на те, що товариство не укладало жодних договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначалась. Більше того, контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020р. та інвойс № 20200326-1 від 26.03.2020р. передбачали, що поставка товару здійснюється на умовах CFR-Одеса, відповідно до правил Інкотремс 2010. Відповідно до умов поставки CFR, саме на продавця покладався обов`язок щодо укладення будь-яких договорів з третіми особами щодо поставки товару до названого порту призначення. Таким чином товариство позивача, не могло надати на вимогу митного органу будь-які договори з третіми особами, так як у позивача був відсутній обов`язок на укладення таких договорів. Водночас, протилежного відповідачем не доведено, як і не повідомлено про недостовірність виконання позивачем та продавцем товару прописаних у контракті умов, зокрема, умов поставки товару.

Також, позивач наголошує на тому, що не здійснювало будь-яких платежів на користь третіх осіб, а контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020р. не передбачав умов за яких товариство повинно було здійснювати платежі на користь третіх осіб, тож, і не могло надати документи про здійснення платежів на користь третіх осіб, внаслідок відсутності таких платежів. Крім того, позивач не здійснював будь-яких платежів щодо оплати комісійних чи посередницьких послуг на користь третіх осіб. Однак, протилежного відповідачем не доведено.

Суд акцентує увагу на тому, що вказуючи про необхідність надання позивачем бухгалтерських документів, що підтверджують банківській платіжний документ від 21.08.2020 № 2, відповідач не зазначив які саме документи потрібно надати і яким чином ці конкретні документи можуть підтвердити факт оплати за товар.

У той же час, позивач надав митному органу контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020р., інвойс № 20200326-1 від 26.03.2020р., платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 21.08.2020р. які є підтвердженням вартості товару, і саме ці документи є складовою частиною бухгалтерського обліку та бухгалтерської документації. При цьому, надані документи мали всі необхідні реквізити та дані, які надавали змогу визначити вартість товару.

Також, всі надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення позивачем. В той же час, відповідач у своєму запиті не вказав жодних даних, які додаткові документи з числа інших платіжних та/або бухгалтерських документів потрібно надати.

Відповідно до параграфу 5 ст. 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (надалі Угода ГАТТ), базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають під обкладання митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні обмеження, основані на вартості товару чи регульовані будь-яким способом на основі вартості, повинні бути стабільними і оприлюдненими достатньою мірою для того, щоб надати можливість комерсантам з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для митних цілей.

Документи, надання яких вимагав відповідач у позивача при митному оформленні товару не входять до переліку обов`язкових документів, надання яких вимагається законом.

Крім того, згідно параграфу 2 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, при формуванні своєї законодавчої бази кожен Член надає для включення до митної вартості або для виключення з неї, цілком або частково, нижченаведене: (a) вартість транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення; (b) витрати на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язані з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення; (c) вартість страхування.

Параграфом 3 зазначеної Угоди встановлено, що додатки до фактично сплаченої ціни або ціни, що підлягає сплаті згідно з цією Статтею, робляться лише на основі об`єктивних даних та таких, що піддаються обчисленню.

Параграфом 4 Угоди передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, фактично сплаченої або яка підлягає сплаті, не робляться ніякі додатки, окрім тих, що передбачені у цій Статті.

Таким чином, документи, додаткове надання яких вимагав відповідач у позивача при митному оформленні товару, не входять до переліку обов`язкових документів, надання яких вимагається законом.

У контексті зазначеного, суд ще раз наголошує на тому, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100120/2021/000007/2 від 29.03.2021р. відповідач вказав, що: згідно з висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМСУ № 1420003302-0421, товар являє кабелі із жилами на підставі сплавів з меді та алюмінію, разом з тим, вартість товару згідно інвойсу №20200326-1 без врахування транспортних та пакування складає 1.82$/кг, що не відповідає вартості готової продукції з даної сировини. Також, за результатом митного огляду товарів товар маркований торгівельними марками Orion та Vector, власниками яких згідно реєстру на сайті wipo.org є інші підприємства. Вказані у статті 11 зовнішньоекономічного контракту від 23.03.2020 № НН23/03/2020 дані банку продавця свідчать про його розташування у США, отже, наведений рахунок є транзитним для перерахування коштів невідомому власнику. Таким чином, декларантом не підтверджено врахування у ціні товару загальної суми платежів, що були здійснені прямо або опосередковано покупцем на користь продавця, оскільки не можливо перевірити остаточність розрахунку.

Слід зазначити про те, що питання проведення відповідачем дослідження, які оформлені висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМСУ № 1420003302-0421 та питання щодо маркування товару вже досліджувалось Солом`янським районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом при розгляді справи № 760/24656/20.

Судами розглядалась правомірність складення Київською митницею Держмитслужби протоколу про порушення митних правил № 1457/10000/20 від 01.09.2020 року.

За результатами розгляду вищевказаної справи, Солом`янський районний суд міста Києва закрив провадження в справ про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 за ст. 472 Митного Кодексу України за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби, а постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2020 року - без змін. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95344016)

Так, Солом`янський районний суд міста Києва у своїй постанові від 13.11.2020р. по справі №760/24656/20, зазначив наступне: Відповідно до листа китайської компанії HAIYAN HANKERELECTRONIK CQ. LTD від 24.08.2020 року, та від 28.08.2020 року компанія відповідно до Договору № НН23/03/2020 від 23.03.2020 та рахунку 20200326-1 від 26.03.2020 року, надіслала ТОВ ХОЛДИНГ ПРОТИПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ наступні товари: кабель екранований та неекранований 4, 6, 8, 10, 16, 20 СХ7/0Д8 мм, ССА та CU, ТМ ORION та ТМ VECTOR з наступними технічними характеристиками: зазначений тип кабелю використовується для підключення обладнання зв`язку, відеоспостереження, охоронної системи, системи контролю доступу та комп`ютерних технологій, підключення інтернет-послуг провайдерами до абонентських мереж та інших телекомунікацій, що стосуються технологій цифрового з`єднання, абонентських мереж при максимальній напрузі 80В. Кабель містить парну кількість проводів, які в свою чергу складаються із семи жил діаметром 0,18 мм. При маркуванні була допущена помилка. Вважати вірним маркування, яке зазначене в рахунку 20200326-1 від 26.03.2020 року.

Київський апеляційний суд у своїй постанові від 26.02.2021р. по справі № 760/24656/20 (копія якої додана до позовної заяви), зазначив наступне: При цьому, незважаючи на технічні помилки, допущені при маркуванні товару, про які зазначається у листах продавця товару - китайської компанії HAIYAN HANKER ELECTRONIC CO., LTD від 24 та 28 серпня 2020 року, які у свою чергу стали підставою для висновку про невідповідність фактичного маркування товару відомостям, заявленим у митній декларації та складання протоколу про порушення митних правил за ст. 472 МК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що найменування товару, площа перетину струмопровідної жили, заявлені в ЕМД відповідає фактичній.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, твердження відповідача про невідповідність заявлених даних, як підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості є безпідставними, так як ці питання вже розглядались судами, рішеннями яких підтверджена відповідність маркування товару.

Щодо посилань відповідача на те, що дані банку продавця свідчать про його розташування у США, отже, наведений рахунок є транзитним для перерахування коштів невідомому власнику, суд зазначає, що сам відповідач не підтвердив на підставі чого зробив такий висновок в оскаржуваному рішенні. При цьому, відповідач не врахував, що відповідальність за інформацію про свої банківські реквізити в контракті сторони несуть самостійно і відповідність банківських реквізитів продавця фактичним даним взагалі перебуває поза межами впливу товариства позивача, як рівноправної сторони за контрактом.

У частині доводів митного органу про те, що у коносаменті № HLSH200DS07002 не зазначено місце оплати фрахту та коносамент не супроводжується підписом перевізника, що прийняв вантаж до перевезення, а отже, наданий документ не відповідає Конвенції ООН про договори повністю або частково морського перевезення, суд враховує вказані посилання, однак, незрозумілим є те, як вказана обставина може впливати на заявлену митну вартість товару, з урахуванням всіх інших наданих до митного оформлення документів.

Крім того, твердження відповідача, що надані комерційна пропозиція від 25.03.2020, прайс-лист від 23.03.2020 та калькуляція від 26.03.2020 № 20200326-1 підприємства HAIYAN HANKER ELECTRONIC CO., LTD не містять даних стосовно одиницю виміру, за яку виставлено ціну , на переконання суду, є безпідставним, адже варто звернути увагу на те, що в графах description of goods (опис товару) комерційної пропозиції від 25.03.2020, прайс-листа від 23.03.2020 визначено дані стосовно одиниці виміру товарів, а саме зазначено - 1ООМ/Roll , що іменується як рулон. В графі description (опис) калькуляції від 26.03.2020 № 20200326-1 визначено дані стосовно одиниці виміру товарів, а саме зазначено - 1ООМ/Roll . Таким чином, у вищевказаних документах чітко визначено, що одиницею виміру товару є рулони по 100 метрів кожний.

У частині посилань митного органу на те, що за підрахунками, лише витрати на мідь становлять більше ніж заявлені у калькуляції, суд зазначає, що такі є недоведеними, адже не надано жодного дослідження спеціалізованих установ, які мають право на проведення товарознавчих експертиз щодо встановлення витрат на виробництво товарів.

Твердження відповідача, що копія митної декларації країни відправлення від 07.04.2020 № 223120200001800313 містить інші умови поставки, а саме FOB, та підставою для продажу товару зазначено документ, що не відповідає номеру контракту та/або інвойсу № 20200326-1, отже, не підтверджує суму всіх платежів, що здійснені або повинні бути здійснені покупцем продавцю, у тому числі з використанням третіх осіб, для виконання зобов`язань по даної поставки , також не підтверджується, з урахуванням того, що графа 3 Умови поставки митної декларації країни відправлення від 07.04.2020 №223120200001800313 чітко визначає, що умовами поставки є умови CFR.

Тож, беручи до уваги наведене, суд констатує про необґрунтованість та недоведеність основних обставин та питань митного органу до декларанта, що були покладені в основу для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Також, в електронному повідомленні від митниці декларанту та у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що була проведена консультація між митним органом та декларантом. Однак, сторона позивача наголошує на тому, що дані твердження відповідача не відповідають дійсності.

Так, частина 5 статті 55 МК України, визначає, що декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

При цьому, частина 4 стаття 57 МК України, визначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Процедура витребування додаткових документів є одним із шляхів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому, не може вважатися консультацією під час якої, здійснюється послідовний вибір методів визначення митної вартості товарів та обмін інформацією.

Консультація проводиться до прийняття рішення, при цьому жодної довідкової інформації про можливість застосування того чи іншого методу, а також про наявні у відповідача відомостей про рівень митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів відповідачем не було надано позивачу.

Таким чином, відповідач не вчинив достатніх дій на узгодження з позивачем чи уповноваженою ним особою митної вартості товару та обґрунтованого і послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товару взагалі здійснено не було, як і не надав декларанту іншої інформації (електронних повідомлень), крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості.

Водночас, лише відображення відповідачем в оскаржуваному рішенні факту проведення консультацій, не є достатнім та беззаперечним доказом їх проведення, в разі заперечення цього факту самим декларантом. Протилежного під час розгляду даного спору не було доведено.

Необхідно зазначити, що також для витребування митницею додаткових документів від позивача слугувало й стало те, що спрацювала АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби, згідно з даними якої, товар ідентичний тому, що задекларовано позивачем, раніше був раніше оформлений за більшою вартістю, що також підтверджується і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

При цьому, відповідач зазначив наступне. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та наближена до (МД від 09.08.2020 MUA500490/2020/500403, від 14.12.2020 MUA500020/2020/238301, від 18.03.2021 №UA100090/2021/l63896, Товар №1 та товар №2 за рівнем митної вартості від 3,33 дол.США/кг МДMUA100090/2021/163896 від 18.03.2021.).

Необхідно звернути увагу на те, що позивач наголошує на тому, що товариство не здійснювало жодного митного оформлення товару за митними деклараціями, на які посилається відповідач, а саме - МД від 09.08.2020 № UA500490/2020/500403, від 14.12.2020 № UA500020/2020/238301, від 18.03.2021 № UA100090/2021/163896.

Проте, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не було наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Суд наголошує на тому, що оцінка для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Тож, що ціна товару, імпортованого за іншими мовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, оставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.

Окрім цього, у даному випадку, рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Також, відповідач не обґрунтував у достатній мірі неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизував підстави незастосування попередніх методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними - подібними (аналогічними) товарами.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам ст. 55 Митного кодексу України, адже відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Отже, відповідачем необґрунтовано застосовано ціни на товар, оскільки самі собою посилання інші митні декларації не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для висновку про подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. До того ж, про такі важливі складові не зазначив відповідач у рішенні, обмежившись посиланнями на інформацію щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до баз даних митного органу.

Суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав відповідачу вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

На підставі зазначеного, суд робить висновок про те, що висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, що оформлялися на виконання того з самого контракту, є протиправними.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях .

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2021/000007/2 від 29.03.2021 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2021/00044.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

07.07.2021 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на надання правничої допомоги адвоката у сумі 16500 грн., яка складається з наступного: правовий аналіз товаросупровідних документів - 1500 грн.; підготовка та подача позовної заяви - 10000 грн.; підготовка та подача відповіді на відзив - 2500 грн; підготовка заяви про розподіл судових витрат - 2500 грн.

19.07.2021 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат, з урахуванням недоведеності понесення таких витрат, а також, завищенням їх розміру.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем додано до позову, договір про надання правової допомоги, додаткову угоду № 1 від 09.04.2021 до договору № 09042021 від 09.04.2021, рахунок-фактуру № 24 від 05.05.2021, платіжне доручення № 282 від 06.05.2021, акт прийому-передачі № 1 від 05.05.2021, рахунок-фактуру № 32 від 09.06.2021, акт прийому-передачі № 2 від 09.06.2021, рахунок-фактуру № 40 від 05.07.2021, платіжне доручення № 465 від 05.07.2021, акт прийому-передачі № 3 від 05.07.2021.

Отже, суд констатує, що до суду позивачем вчасно в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу.

В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у акті здачі-приймання наданих послуг, суд враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились, крім позовної заяви та доданих до неї матеріалів, інших доказів не надходило.

Суд, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 16500 грн. до 9000 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - митного органу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6266,43 грн., згідно платіжного доручення №258 від 27.04.2021. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100120/2021/000007/2 від 29.03.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2021/00044.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6266,43 грн. (шість тисяч двісті шістдесят шість гривень 43 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень (дев`ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг протипожежної безпеки (ЄДРПОУ 41729888, 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Е)

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Суддя В.І. Келеберда