Постанова

від 24.05.2022 по справі 640/12362/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12362/21 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг протипожежної безпеки» до Київської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг протипожежної безпеки» (далі - Позивач, ТОВ «ХПБ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у подальшому заміненої на правонаступника - Київську митницю (далі - Відповідач), про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.03.2021 №UA100120/2021/000007/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2021/00044.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 позов задоволено повністю. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ «ХПБ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем надані всі належні основні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів та давали можливість визначити таку вартість за ціною договору, у той час як належних та допустимих доказів неможливості визначення митної вартості за основним методом з огляду на недостатність поданих документів чи наявність об`єктивного сумніву у достовірності наданої інформації Відповідачем не наведено. Окремо зазначив, що Київською митницею не було належним чином обґрунтовано застосування саме резервного методу, як і не забезпечено проведення процедури консультацій. Також суд зауважив, що належними і допустимими доказами підтверджується понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 500,00 грн, однак з урахуванням заяви Відповідача про зменшення розміру витрат на цю допомогу та з огляду на незначну складність цієї справи останні підлягають зменшенню до 9 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що Київською митницею було доведено неможливість впевнитися у достовірності зазначених у поданих ТОВ «ХПБ» документах, у той час як не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участі їх посадових осіб у здійсненні митного контролю. Наголошує, що судом не було враховано неподання декларантом ряду запитуваних документів, а також наведення в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів аргументованих мотивів його прийняття. Стверджує про правильність застосування резервного методу визначення митної вартості товарів та безпідставності висновків суду щодо непроведення консультації.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ХПБ» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом було вірно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 20.03.2020 між ТОВ «ХПБ» та HAIYAN HHANKER ELECTRONIC CO., LTD (Китай) укладено контракт № НН23/03/2020 на поставку товару (а.с. 23-24).

29.03.2021 Позивач шляхом електронного декларування подав Відповідачу пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) (а.с. 79-82).

До вказаної митної декларації були додані: контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020 (а.с. 23-24); інвойс № 20200326-1 від 26.03.2020 (а.с. 25); платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 21.08.2020 (а.с. 26); лист виробника товару від 18.03.2021 (а.с. 27); інформація про ціни на алюміній та на мідь на 23.03.2020 (а.с. 28); коносамент № HLSH200DS07002 від 08.07.2020 (а.с. 29).

Після розгляду наданих декларантом документів Відповідач направив електронне повідомлення від митниці декларанту, в якому зробив запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару: 1) транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) бухгалтерські документи, що підтверджують банківській платіжний документ від 21.08.2020 № 2, за яким відсутні електронна підпис та/або позначка банку щодо його опрацюванні; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки експертних організацій щодо вартості сировини (а.с. 30).

На виконання вимог митного органу Позивач надав Відповідачу наступні додаткові документи: прайс-лист від 23.03.2020 (а.с. 31-33); експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-898 від 27.08.2020 (а.с. 34-35); калькуляцію № 20200326-1 від 26.03.2020 (а.с. 36); комерційну пропозицію від 25.03.2020 (а.с. 37); митну декларацію країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020 (а.с. 38); переклад митної декларації країни відправлення № 223120200001800313 від 04.07.2020 (а.с. 39).

За наслідками розгляду цих додаткових документів Відповідач направив електронне повідомлення від митниці декларанту, в якому повідомив, що митним органом буде здійснене коригування митної вартості товару (а.с. 40).

У подальшому Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100120/2021/000007/2 від 29.03.2021, згідно якого, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару була визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (а.с. 47-48).

Відповідач зазначив, що підставою для визначення митної вартості є цінова інформація щодо імпортних операцій АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби.

Також Відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2021/00044 (а.с. 49). У цій картці зазначено, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД заповненої в установленому порядку, згідно рішення про коригування митної вартості від 29.03.2021 № UA100120/2021/000007/2.

У зв`язку з цим за ціною товару, визначеною Відповідачем, Позивач здійснив митне оформлення за митною декларацією (форма МД-2) № UA100120/2021/374569 від 30.03.2021 (а.с. 50-51).

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 4, 7, 38, 51, 52, 53, 54, 55, 57, 58, 246, 248, 321 Митного кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого ТОВ «ХПБ» товару, оскільки доказів наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості та неподання Позивачем необхідних додаткових документів для визначення такої вартості матеріали справи не містять.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:

1. Згідно з висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМСУ № 1420003302-0421, товар являє кабелі із жилами на підставі сплавів з міді та алюмінію, разом з тим, вартість товару згідно інвойсу № 20200326-1 без врахування транспортних та пакування складає 1.82$/кг, що не відповідає вартості готової продукції з даної сировини.

2. За результатом митного огляду товарів, товар маркований торгівельними марками Orion та Vector, власниками яких згідно реєстру на сайті wipo.org є інші підприємства. Указані у статті 11 зовнішньоекономічного контракту від 23.03.2020 № НН23/03/2020 дані банку продавця свідчать про його розташування у США, отже, наведений рахунок є транзитним для перерахування коштів невідомому власнику. Таким чином, декларантом не підтверджено врахування у ціні товару загальної суми платежів, що були здійснені прямо або опосередковано покупцем на користь продавця, оскільки неможливо перевірити остаточність розрахунку.

3. Декларантом задекларовані умови поставки товарів CFR-Одеса. За цими умовами оплату перевезення товару до визначеного міста у країні імпорту несе продавець. Разом з тим, у коносаменті № HLSH200DS07002 не зазначено місце оплати фрахту та коносамент не супроводжується підписом перевізника, що прийняв вантаж до перевезення. Отже, наданий документ не відповідає Конвенції ООН про договори повністю або часткового морського перевезення. Таким чином не підтверджена його достовірність та відповідно складових митної вартості товару на транспортування та можливе страхування.

4. Надані комерційна пропозиція від 25.03.2020, прайс-лист від 23.03.2020 та калькуляція від 26.03.2020 № 20200326-1 підприємства HAIYAN HANKER В. TRONIC CO., LTD не містять даних стосовно одиницю виміру, за яку виставлено ціну. Також згідно даних калькуляції вартість витрачених матеріалів складає 68,15% від ціни товару на умовах CFR-Одеса. Таким чином, ціна витраченої сировини 1,32$/кг. Разом з тим, навіть згідно даних прайс-листа 20% продукції складає мідь, ціна якої становить близько 7,00$/кг. Таким чином, лише витрати на мідь становлять більше ніж заявлені у калькуляції.

5. Копія митної декларації країни відправлення від 07.04.2020 №223120200001800313 містить інші умови поставки, а саме FOB, та підставою для продажу товару зазначено документ, що не відповідає номеру контракту та/або інвойсу №20200326-1, отже не підтверджує суму всіх платежів, що здійснені або повинні бути здійснені покупцем продавцю, у тому числі з використанням третіх осіб для виконання зобов`язань до даної поставки.

6. Згідно експертного висновку ТПП від 27.08.2020 №Ц-898 експертом вивчався товар, який за наведеним описом призначений для передачі сигналів у мережах, разом з тим, згідно висновку спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМС України №1420003302-0421 товар не відповідає за своїми характеристиками, конструкцією, матеріалами та призначенням даному використанню.

Також у графі 33 спірного рішення зазначено, що через неможливість застосування основного методу з декларантом проведено процедуру консультації. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. ст. 59 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів з дотриманням умов, зазначених у ст. ст. 60, 61 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у ст. 63 МК України. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та наближена до (МД від 09.08.2020 №UA500490/2020/500403, від 14.12.2020 №UA500020/2020/238301, від 18.03.2021 №UA100090/2021/l63896, Товар №1 та Товар №2 за рівнем митної вартості від 3,33 дол.США/кг МД №UA100090/2021/163896 від 18.03.2021.).

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо невідповідності вартості готової продукції судова колегія зауважує, що питання проведення Відповідачем дослідження, які оформлені висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДМСУ № 1420003302-0421, та питання щодо маркування товару вже досліджувалось Солом`янським районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом у ході розгляду справи № 760/24656/20.

Судами розглядалася правомірність складення Київською митницею Держмитслужби протоколу про порушення митних правил № 1457/10000/20 від 01.09.2020.

За результатами розгляду вищевказаної справи Солом`янський районний суд міста Києва закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 за ст. 472 Митного кодексу України за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби, а постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13.11.2020 - без змін.

Так, Солом`янський районний суд міста Києва у своїй постанові від 13.11.2020 у справі №760/24656/20 (а.с. 52-55) зазначив, що відповідно до листа китайської компанії «HAIYAN HANKERELECTRONIK CQ. LTD» від 24.08.2020 та від 28.08.2020 компанія відповідно до договору № НН23/03/2020 від 23.03.2020 та рахунку 20200326-1 від 26.03.2020 надіслала ТОВ «ХОЛДИНГ ПРОТИПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ» наступні товари: кабель екранований та неекранований 4, 6, 8, 10, 16, 20 СХ7/0Д8 мм, ССА та CU, ТМ ORION та ТМ VECTOR з наступними технічними характеристиками: зазначений тип кабелю використовується для підключення обладнання зв`язку, відеоспостереження, охоронної системи, системи контролю доступу та комп`ютерних технологій, підключення інтернет-послуг провайдерами до абонентських мереж та інших телекомунікацій, що стосуються технологій цифрового з`єднання, абонентських мереж при максимальній напрузі 80В. Кабель містить парну кількість проводів, які в свою чергу складаються із семи жил діаметром 0,18 мм. При маркуванні була допущена помилка. Вважати вірним маркування, яке зазначене в рахунку 20200326-1 від 26.03.2020.

Київський апеляційний суд у своїй постанові від 26.02.2021 у цій же справі зазначив наступне: при цьому, незважаючи на технічні помилки, допущені при маркуванні товару, про які зазначається у листах продавця товару - китайської компанії «HAIYAN HANKER ELECTRONIC CO., LTD» від 24 та 28 серпня 2020 року, які у свою чергу стали підставою для висновку про невідповідність фактичного маркування товару відомостям, заявленим у митній декларації та складання протоколу про порушення митних правил за ст. 472 МК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що найменування товару, площа перетину струмопровідної жили, заявлені в ЕМД відповідає фактичній (а.с. 56-59).

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованим твердження Відповідача про невідповідність заявлених даних як підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Крім того, Окружним адміністративним судом міста Києва з пояснень ТОВ «ХПБ» встановлено, що товариство не укладало жодних договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов`язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначалась. Контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020 та інвойс № 20200326-1 від 26.03.2020 передбачали, що поставка товару здійснюється на умовах CFR-Одеса, відповідно до правил Інкотремс 2010. Відповідно до умов поставки CFR саме на продавця покладався обов`язок щодо укладення будь-яких договорів з третіми особами щодо поставки товару до названого порту призначення. Таким чином Позивач не міг надати на вимогу Відповідача будь-які договори з третіми особами, так як у товариства-покупця був відсутній обов`язок на укладення таких договорів. Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, протилежного Відповідачем не доведено, як і не повідомлено про недостовірність виконання Позивачем та продавцем товару прописаних у контракті умов, зокрема, умов поставки товару.

Окремо судова колегія звертає увагу, що контрактом № НН23/03/2020 від 23.03.2020 не передбачено умов, за яких товариство повинно було здійснювати платежі на користь третіх осіб, тож останнє і не могло надати документи про здійснення платежів на користь третіх осіб внаслідок відсутності таких платежів. Крім того, доказів, що Позивач здійснював будь-які платежі щодо оплати комісійних чи посередницьких послуг на користь третіх осіб, Відповідачем не надано.

Указуючи на необхідність надання ТОВ «ХПБ» бухгалтерських документів, що підтверджують банківській платіжний документ від 21.08.2020 № 2, Київська митниця не зазначила, які саме документи потрібно надати і яким чином ці конкретні документи можуть підтвердити факт оплати за товар.

Водночас, як було встановлено раніше, Позивач надав митному органу контракт № НН23/03/2020 від 23.03.2020, інвойс № 20200326-1 від 26.03.2020 та платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 21.08.2020, які є підтвердженням вартості товару, і саме ці документи є складовою частиною бухгалтерського обліку та бухгалтерської документації. При цьому, надані документи мали всі необхідні реквізити та дані, які надавали змогу визначити вартість товару.

На переконання суду першої інстанції, що за своїм змістом не спростовує й апеляційна скарга, всі надані ТОВ «ХПБ» документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення Позивачем. Водночас, Відповідач у своєму запиті не вказав жодних даних, які додаткові документи з числа інших платіжних та/або бухгалтерських документів потрібно надати.

Щодо посилання Відповідача на те, що дані банку продавця свідчать про його розташування у США, отже, наведений рахунок є транзитним для перерахування коштів невідомому власнику, судова колегія зазначає, що місцезнаходження контрагента Позивача згідно контракту зазначено Китай, а доказів, що відкриття останнім рахунку у банк США свідчить про те, що кошти будуть у подальшому перераховані «невідомому власнику» та що це впливає чи може вплинути на митну вартість товару, Відповідачем не надано.

З приводу аргументів Київської митниці про те, що у коносаменті № HLSH200DS07002 не зазначено місце оплати фрахту та коносамент не супроводжується підписом перевізника, що прийняв вантаж до перевезення, а отже, наданий документ не відповідає Конвенції ООН про договори повністю або часткового морського перевезення, судова колегія зазначає, що Відповідачем на обґрунтованим, яким чином вказана обставина може впливати на заявлену митну вартість товару з урахуванням всіх інших наданих до митного оформлення документів.

Твердження Апелянта про те, що надані комерційна пропозиція від 25.03.2020, прайс-лист від 23.03.2020 та калькуляція від 26.03.2020 № 20200326-1 підприємства HAIYAN HANKER ELECTRONIC CO., LTD не містять даних стосовно одиницю виміру, за яку виставлено ціну, на переконання суду апеляційної інстанції, є безпідставним, адже у графах «description of goods» (опис товару) комерційної пропозиції від 25.03.2020, прайс-листа від 23.03.2020 визначено дані стосовно одиниці виміру товарів, а саме зазначено - « 100М/Roll», що іменується як рулон. В графі «description» (опис) калькуляції від 26.03.2020 № 20200326-1 визначено дані стосовно одиниці виміру товарів, а саме зазначено - « 100М/Roll». Таким чином, у вищевказаних документах чітко визначено, що одиницею виміру товару є рулони по 100 метрів кожний.

У частині посилань митного органу на те, що за підрахунками, лише витрати на мідь становлять більше ніж заявлені у калькуляції, судова колегія зазначає, що такі аргументи, як вірно підкреслено судом першої інстанції, є недоведеними, адже не надано жодного дослідження спеціалізованих установ, які мають право на проведення товарознавчих експертиз щодо встановлення витрат на виробництво товарів.

Посилання Відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення від 07.04.2020 № 223120200001800313 містить інші умови поставки, а саме FOB, та підставою для продажу товару зазначено документ, що не відповідає номеру контракту та/або інвойсу № 20200326-1, отже, не підтверджує суму всіх платежів, що здійснені або повинні бути здійснені покупцем продавцю, у тому числі з використанням третіх осіб, для виконання зобов`язань по даної поставки», судовою колегією оцінюється критично з урахуванням того, що графа 3 «Умови поставки» митної декларації країни відправлення від 07.04.2020 №223120200001800313 чітко визначає, що умовами поставки є умови CFR (а.с. 38-39). При цьому аналіз змісту копії митної декларації країни відправлення, що надана Відповідачем до матеріалів справи (а.с. 143), з огляду на її погану якість, не дає можливості встановити, що умовами поставки у ній вказано FOB, а не CFR.

У розрізі наведеного судова колегія також відхиляє посилання Апелянта на те, що копія митної декларації країни відправлення від 07.04.2020 №223120200001800313 підставою продажу товару зазначає документ, що не відповідає номеру контракту та/або інвойсу №20200326-1, оскільки у митній декларації країни відправлення номер коносаменту COSU6268188590, який також має №HLSH200DSO7002 (а.с. 29, 38-39).

Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано звернув увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості Відповідач зазначив, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Київської митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України.

Твердження Апелянта про те, що підставою для проведеного коригування також стало те, що Позивач у відповідь на запит митного органу не надав усіх додаткового запитуваних документів, судова колегія вважає помилковим, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Окружного адміністративного суду міста Києва про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 у справі №21-91а12, від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «ХПБ» товару за першим методом - за ціною договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ «ХПБ» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн не було визначено Відповідачем предметом апеляційного перегляду, то останнє переглядалося у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, як було зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу, примірник якого разом з доданими документами було направлено Відповідачу, Позивач просив стягнути на користь ТОВ «ХПБ» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат Позивачем було надано копію додаткової угоди від 09.04.2021 №1 до договору про надання правової допомоги від 09.04.2021 №09042021, в якому зафіксовано, що вартість підготовки та подання до суду інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи в судах І, ІІ, ІІІ інстанцій, складає 500,00 грн за 1 аркуш, копію рахунку-фактури від 04.02.2022 №75 на суму 7 000,00 грн, копію акту №4 від 04.02.2022 прийому-передачі наданої правової допомоги, копію платіжного доручення від 04.02.2022 №104 на суму 7 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач, отримавши примірник відзиву і доданих до нього документів 09.02.2022, до суду апеляційної інстанції заперечення про відшкодування витрат на правничу допомогу, не подавав.

Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі видів наданих послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

У розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що аналіз змісту відзиву на апеляційну скаргу свідчить, що його окремі частини є фактичним відтворенням змісту позовної заяви та відповіді на відзив (зокрема, щодо постанови суду у справі №760/24656/20, Конвенції ООН про договори, калькуляції товарів, цитування положень Митного кодексу України та переліку документів, які були надані на підтвердження заявленої митної вартості). Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу містяться відступи між пунктами по декілька строк, що додатково збільшує обсяг аркушів написаного документу. Також більше ніж на трьох сторінках відзиву викладені цитування норм статей КАС України, які регулюють питання розподілу судових витрат, а також опис документів, які надані на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Указане, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про штучне завищення обсягу аркушів, на яких міститься відзив на апеляційну скаргу.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що заявлена до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн (обрахована виходячи з 500 грн за кожен з 14 аркушів відзиву) є необґрунтованою, а тому з урахуванням наведених вище мотивів та відсутності заперечень Київської митниці підлягає зменшенню з цих підстав до 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року - без змін.

Стягнути з Київської митниці (03124, м. Київ, б-р. Гавела Вацлава, 8а, код ЄДРПОУ ВП 43997555) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг протипожежної безпеки» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Е, код ЄДРПОУ 41729888) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 25 травня 2022 року.