Постанова

від 16.12.2021 по справі 160/10038/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10038/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року в адміністративній справі № 160/10038/20 (суддя І інстанції - Рищенко А.Ю.)

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2020 № 54847-5340-0417, яким відповідачем йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в розмірі 8 947,44 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позов задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що земельна ділянка площею 46 га кадастровий номер 1221486800:01:053:0003 на праві оренди знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , який не оформив належним чином передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю. Також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в поставах від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16та від 13.09.2019 у справі № 120/4362/18-а. Тож, на думку скаржника, позивач є користувачем земельної як фізична особа, оформив право оренди земельної ділянки на себе як на фізичну особу та, оскільки обов`язок нарахування орендної плати покладено на контролюючий орган, то відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

03.06.2014 між позивачем та Головним управлінням Держземагенством у Дніпропетровській області укладено договір оренди земельної ділянки № 16/05/14/ НОМЕР_1 на 25 років, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Балівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Площа земельної ділянки 46,0000 га, кадастровий номер 1221486800:01:053:0003 (а.с. 23-29).

Пунктами 2.1 Договору оренди земельної ділянки визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 46,0000 га, вид угідь - пасовища.

Відповідно до п. 3.4 Договору оренди, нормативна грошова оцінка одиниці площі пасовищ (1,0 га) становить 3 244,42 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору, ставка податку становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

17.07.2014 позивачем створене та зареєстроване Фермерське господарство ПЕРЕМОГА КВІ (а.с. 20).

ФГ ПЕРЕМОГА КВІ подано податкову декларацію з плати за землю за 2020 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 1221486800:01:053:0003, яка прийнята відповідачем та відповідно до якої ФГ ПЕРЕМОГА КВІ задекларовано відповідне податкове зобов`язання (а.с. 33-35).

27.04.2020 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 54847-5340-0417, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в розмірі 8 947,44 грн (а.с. 5).

Вважаючи, що сплата орендної плати проводилась фермерським господарством, а тому у нього, як громадянина, відсутній обов`язок зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем не визначено механізм передачі коштів, які поступають на рахунки фермерського господарства, від його господарської діяльності, його членам для сплати орендної плати за цю ділянку, що фактично унеможливлює сплату орендної плати самим членом господарства, який не отримує доходу від її використання та не веде господарської діяльності на ній. Так, об`єктом плати за землю в цих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю. Відтак, враховуючи, що оренду плату за спірну земельну ділянку самостійно задекларовано ФГ ПЕРЕМОГА КВІ , суд дійшов висновку, що грошове зобов`язання донараховне контролюючим органом, визначене оскарженим податковим-повідомленням рішенням, призведе до подвійного оподаткування. З огляду на викладене, суд вважав, що оскаржене податкове повідомлення-рішення, складене відносно позивача, підлягає скасуванню, оскільки податкове зобов`язання з орендної плати за землю повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин, у цьому випадку ФГ Перемога КВІ , що ним і було зроблено.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до визначених у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК термінах орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як підсумок положень наведених правових норм, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону № 973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися з: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, яка використовується фермерським господарством на умовах оренди, Закон № 973-IV при цьому не встановлює будь-яких винятків щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

З матеріалів справи встановлено, що, хоча земельна ділянка станом на 2020 рік перебувала у фактичному користуванні фермерського господарства ПЕРЕМОГА КВІ , позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки цьому фермерському господарству як землекористувачу.

Таким чином, оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Той факт, що використання земельної ділянки відбувається через створене позивачем фермерське господарство ПЕРЕМОГА КВІ не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата фермерським господарством ПЕРЕМОГА КВІ орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ПК, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК. Статтею 2 ПК встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

З огляду на вказане, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, забезпечуючи єдність судової практики при вирішенні спорів щодо обов`язку сплачувати орендну плату за землі державної та (або) комунальної власності, які були надані фізичній особі для ведення фермерського господарства, в разі коли земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, а в договір оренди не були внесені зміни стосовно орендаря, у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19 сформувала такий висновок щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України Про оренду землі , статті 12 Закону України Про фермерське господарство у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства:

податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що раніше в постановах від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16 та від 13.09.2019 у справі № 120/4362/18-а, на які посилається апелянт, зазначені вище норми права судом були застосовані правильно.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Орендну плату за надану йому в користування земельну ділянку повинен сплачувати позивач, а тому судом першої інстанції помилково прийнято рішення про визнання протиправним і скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов`язання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року в адміністративній справі № 160/10038/20 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко