Рішення

від 18.11.2020 по справі 160/10038/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року Справа № 160/10038/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2020 № 54847-5340-0417, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, на загальну суму 8 947,44 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровської області є безпідставним та підлягає скасуванню, оскільки позивач як орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі - Фермерському господарству «ПЕРЕМОГА КВІ» , яке, реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю. Вказує, що за 2020 рік ФГ «ПЕРЕМОГА КВІ» подано декларацію по земельній ділянці номер 1221486800:01:053:0003, яка прийнята відповідачем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 14.09.2020 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 відкрито провадження у справі № 160/10038/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

23.10.2020 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач є користувачем земельної як фізична особа, оформив право оренди земельної ділянки на себе як на фізичну особу та, оскільки обов`язок нарахування орендної плати покладено на контролюючий орган, то відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.07.2014 ОСОБА_1 було створене та зареєстроване фермерське господарство «ПЕРЕМОГА КВІ» .

03.04.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області укладено договір оренди земельної ділянки № 16/05/14/1-ДО на 25 років, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Балівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Площа земельної ділянки 46,0000 га, кадастровий номер 1221486800:01:053:0003.

Пунктами 2.1 Договору оренди земельної ділянки визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 46,0000 га, вид угідь - пасовища.

Відповідно до п. 3.4 Договору оренди, нормативна грошова оцінка одиниці площі пасовищ (1,0 га) становить 3 244,42 грн.

Згідно п. 5.1 Договору, ставка податку становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, судом встановлено, що ФГ «ПЕРЕМОГА КВІ» була подана податкова декларація з плати за землю за 2020 рік, яка прийнята контролюючим органом без заперечень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Згідно з вказаною податковою декларацією з плати за землю ФГ «ПЕРЕМОГА КВІ» сплачувалось відповідне податкове зобов`язання.

Позивач вважає, що сплата орендної плати проводилась фермерським господарством, а тому у нього, як громадянина, відсутній обов`язок зі сплати орендної плати, як наслідок, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 27.04.2020 № 54847-5340-0417 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно ст. 37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року № 973-IV (далі - Закон № 973), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 973, членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Судом встановлено, що відповідно до статуту ФГ «ПЕРЕМОГА КВІ» засновником фермерського господарства є позивач. Відповідно до п. 2.2 статуту, членами ФГ «ПЕРЕМОГА КВІ» можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 - річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства.

За правилами ч. 1 ст. 7 цього Закону, надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно пункту «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

В свою чергу, частина 1 статті 8 Закону № 973 передбачає, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття, громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто, з викладених норм вбачається, що без отримання громадянином земельної ділянки у власність або в оренду для ведення фермерського господарства неможливо провести державну реєстрацію такого господарства.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 14 Закону № 973, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі.

Статтею 19 Закону № 973 передбачено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно ч. 5 ст. 20 Закону № 973, порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

З викладених норм чинного законодавства вбачається, що законодавцем не визначено механізм передачі коштів, які поступають на рахунки фермерського господарства, від його господарської діяльності, його членам для сплати орендної плати за цю ділянку, що фактично унеможливлює сплату орендної плати самим членом господарства, який не отримує доходу від її використання та не веде господарської діяльності на ній.

Судом встановлено, що земельна ділянка, відповідно до договору оренди від 03.06.2014, передана позивачу саме для ведення фермерського господарства (п. 2 Договору оренди земельної ділянки).

Згідно ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Суд виходить із того, що об`єктом плати за землю в даних правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.09.2018 у справі № 814/1005/16.

Відтак, враховуючи, що оренду плату за спірну земельну ділянку самостійно задекларувало ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ", суд приходить до висновку, що грошове зобов`язання донараховне контролюючим органом, визначене оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням, призведе до подвійного оподаткування.

Отже, виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складене по відношенню до позивача підлягає скасуванню, оскільки податкове зобов`язання з орендної плати за землю повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин, у даному випадку ФГ "Перемога КВІ", що ним і було зроблено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2020 № 54847-5340-0417, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб, на загальну суму 8 947,44 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 18 листопада 2020 року.

Суддя А. Ю. Рищенко