Постанова

від 07.12.2021 по справі 460/735/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/735/21 пров. № А/857/16209/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дубенської окружної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 460/735/21 (головуюча суддя Гудима Н.С., м. Рівне, повний текст рішення складений 01 липня 2021 року) за адміністративним позовом керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави до Повчанської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

04 лютого 2021 року керівник Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом до Повчанської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: ґрунтову греблю (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м, що знаходиться на території сільської ради, та зобов`язання вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на таке майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на території Повчанської сільської ради розташований водний об`єкт загальнодержавного значення загальною площею 2,7 га, на якому наявна гідротехнічна споруда. Власник (балансоутримувач) гідротехнічних споруд на вказаному водному об`єкті відсутній, тобто гідротехнічні споруди є безхазяйними. Заходи щодо оформлення права власності на гідротехнічну споруду відповідачем не вжиті, чим допущена протиправна бездіяльність, позаяк взяття у комунальну власність сільської ради безхазяйної гідротехнічної споруди дасть можливість вирішувати питання збереження водних об`єктів для загального та спеціального водокористування, надавати в оренду шляхом укладення договорів оренди нерухомого майна.

Рішенням від 01 липня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Дубенська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його помилковим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі прокуратура акцентує увагу на тому, що Повчанська сільська рада не вжила жодних дій щодо набуття права власності на безхазяйну гідроспоруду. Однак, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що законодавством (ст. 335 ЦК України) обов`язок щодо звернення із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі покладено саме на орган місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Повчанська сільська рада.

Таким чином, зважаючи на те, що спір у вказаній справі стосується не питання оформлення права власності на майно, а вирішується спір щодо визнання протиправними дій сільської ради щодо не набуття права власності на безхазяйне майно, яке знаходиться на її території, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача.

З огляду на викладене, прокуратура просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Повчанська сільська рада правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник Дубенської окружної прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 722-р ,,Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Рівненської області» до складу території Повчанської територіальної громади, адміністративним центром якої визначене село Повча Дубенського району, входять території Повчанської, Миколаївської (Млинівський район) та Мильчанської територіальних громад (а.с.25-35).

На території Мильчанської територіальної громади розташований водний об`єкт загальнодержавного значення, ставок загальною площею 2,7192 га, де наявна гідротехнічна споруда - ґрунтова гребля.

10.11.2017 між Рівненською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди вказаного водного об`єкту строком на 15 років (а.с.9-17).

Об`єктом оренди за вказаним договором є: вода (водний простір) водного об`єкта 25,69 тис. куб.метрів, 2,7192 га; земельна ділянка під водним об`єктом 2,7192 га та під гідротехнічними спорудами 0,8386 га. Кадастровий номер земельної ділянки водного фонду загальною площею 3,5578 га - 5621683900:04:001:0324 (а.с.9)

Як свідчить зміст п.3 договору, у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди: ґрунтова гребля (глина, суглинок, пісок, супісок (суміш) довжиною 1100 м по периметру, шириною по гребеню 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м. Кріплення верхового та низового укосів - посів багаторічних трав).

За умовами пункту 4 цього договору оренди, об`єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, загальною площею 3,5578 га, з кадастровим номером 5621683900:04:001:0324, на якій серед іншого розташовані вказані гідротехнічні споруди, та цільовим призначенням для рибогосподарських потреб зареєстрована 26.07.2016. Форма власності цієї ділянки - державна. Власником є Держава Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації (а.с.50-51).

Як слідує з матеріалів справи, 16.12.2020 Дубенська місцева прокуратура звернулася до Повчанської сільської ради з листом №38-2722вих-20, яким просила останню вказати хто на даний час використовує водний об`єкт, а також інформацію про власника або балансоутримувача вищевказаних гідроспоруд; у випадку якщо власник, або балансоутримувач гідроспоруд відсутній - вказати чи вживалися сільською радою заходи щодо набуття права власності на безхазяйне майно (гідротехнічні споруди), та які саме; та вказати орієнтовну ринкову вартість гідроспоруди (а.с.18).

У відповідь на вказане звернення Повчанська сільська рада листом №3613/03-04 від 22.12.2020 повідомила місцеву прокуратуру, що згідно з укладеним 10.11.2017 між Рівненською ОДА та ОСОБА_1 договором оренди водного об`єкту на території Мильчанської сільської ради Дубенського району, на водному об`єкті наявна гідротехнічна споруда, а саме: ґрунтова гребля (глина, суглинок, пісок, супісок (суміш) довжиною 1100 м по периметру, шириною по гребеню 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м. Орієнтовна ринкова вартість майна може складати 850 тисяч гривень. Право власності на гідротехнічну споруду не оформлено. Сільська рада не володіє інформацією щодо балансоутримувача вказаної гідроспоруди. Повчанською сільською радою заходи щодо набуття права власності на вказану споруду самостійно не вживалися та в подальшому не вживатимуться (а.с.19).

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів щодо оформлення права власності на гідротехнічні споруди протиправною, керівник Дубенської місцевої прокуратури звернувся до суду з даними позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, на якій знаходиться ґрунтова гребля, є власністю держави, і вказана земляна гребля нерозривно пов`язана із цією землею, а тому відсутні будь-які підстави вважати протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування, у даному випадку Повчанської сільської ради, щодо не вжиття дій, спрямованих на набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно (ґрунтову греблю).

При цьому суд зауважив, що у даному випадку оформлення відповідачем права комунальної власності на вказані гідротехнічні споруди можливе лише у разі передачі земельної ділянки державної власності, на якій вони знаходяться, у комунальну власність територіальної громади Повчанської сільської ради. Однак, жодних доказів прийняття Повчанською сільською радою на баланс спірних гідротехнічних споруд як єдиного комплексу об`єкта водного фонду - ставок, позивач суду не надав та в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправності у бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, а відтак відсутні правові підстави для зобов`язання Повчанської сільської ради вчинити дії щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: ґрунтову греблю (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 16 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР ,,Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 статті 10 Закону №280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів статті 25 Закону №280/97-ВР сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п.30 ч.1 статті 25 Закону №280/97-ВР).

Таким чином, питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження вказаним майном належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування. Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З аналізу наведених положень слід зробити висновок, що орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо вирішення питань у сфері управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Матеріали справи свідчать, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, загальною площею 3,5578 га, з кадастровим номером 5621683900:04:001:0324, на якій серед іншого розташовані вказані гідротехнічні споруди, та цільовим призначенням для рибогосподарських потреб зареєстрована 26.07.2016. Форма власності цієї ділянки - державна. Власником є Держава Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п.7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI (чинний з 01.01.2013), з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно із пунктами 3, 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: - на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Таким чином, вказані нормами закону конкретизують яке саме майно залишається у комунальній власності, а яке у державній власності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельної ділянки чи водного об`єкта автоматично не являються власниками спірних у справі гідротехнічних споруд, оскільки оформлення права власності передбачає вчинення ряду процедурних дій.

Разом з тим, вчиняти дії з оформлення права власності може відповідний уповноважений орган, у віданні якого перебуває відповідна земельна ділянка чи на праві власності.

Спірним у даній справі є те, чи має вчиняти дії власник земельної ділянки, у даному випадку, орган місцевого самоврядування, який не взяв на баланс гідротехнічну споруду, що знаходиться на земельній ділянці державної форми власності.

Нормами ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу (ЦК)України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно абз.1 ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 183 ЦК України встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною, відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення.

Відповідно ж до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ч.1 ст. 187 ЦК України ).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч.1 ст. 188 ЦК України).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

За визначенням статті 1 Закону України ,,Про аквакультуру» від 18.09.2012 №5293-VI, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 року за №466/1002, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

З урахуванням наведених законодавчих норм колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що такий об`єкт, як ґрунтова гребля (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м, належить до гідротехнічних споруд.

Водночас, незалежно від того чи є земляна гребля гідротехнічною чи інженерною спорудою, вона є спорудою, призначеною для використання водних ресурсів, для боротьби з шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такий об`єкт як земляна гребля є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов`язана з землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Крім того, переміщення зазначеного об`єкта є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Враховуючи, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірна земляна гребля, є власністю держави, і така земляна гребля нерозривно пов`язана із землею, на якій розташована, суд першої інстанції правильно вказав на відсутність протиправної бездіяльності відповідача як органу місцевого самоврядування щодо не звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік вказаного безхазяйного нерухомого майна. Оформлення відповідачем права комунальної власності на вказані гідротехнічні споруди можливе лише у разі передачі земельної ділянки, на якій вони розташовані, у комунальну власність територіальної громади Повчанської сільської ради.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду враховує, що процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до частини другої статті 335 ЦК України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі. Перш за все такі речі мають бути взяті на облік як безхазяйні за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони знаходяться, з обов`язковим оголошенням про це у друкованих засобах масової інформації.

Законодавець визначив саме такий порядок за для того аби встановити власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення такої речі, або ж заявити про свої права на вказану річ. Необхідність постановки на облік речі як безхазяйної обумовлена також тим, що лише по закінченню чітко визначеного періоду - 1 року, що обчислюється з моменту взяття такої речі на облік, виникнуть правові підстави для визнання власником речі іншої особи.

При цьому, слід зазначити, що саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйну нерухому річ.

У розглядуваній адміністративній справі суд апеляційної інстанції зауважує, що цей позов керівника Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області поданий в інтересах держави, а не в інтересах територіальної громади. Мета ж позову захист державних, а не комунальних інтересів щодо реєстрації прав на нерухоме майно.

Таким чином, відсутні правові та фактичні підстави для примусового спонукання (зобов`язання) відповідача Повчанської сільської ради Дубенського району Рівненської області вчиняти дії щодо взяття на облік безхазяйного майна, а саме: ґрунтову греблю (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м, що знаходиться на території сільської ради.

Також, розглядаючи питання щодо набуття права власності на об`єкти безхазяйного нерухомого майна, в тому числі щодо взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, потрібно враховувати наявність (чи відсутність) самого факту існування безхазяйного майна.

Так, зі змісту частини першої статті 335 ЦК України видно, що лише те майно, яке не має власника або власник якого невідомий може вважатися безхазяйним.

В такому контексті поняття ,,не має власника» та ,,власник невідомий» об`єднує одна спільна категорія - відсутня особа, яка б могла оспорити право власності на нерухоме майно (як-то право володіння, користування чи розпорядження таким майном).

Однак, у розглядуваній адміністративній справі відсутні доказові підтвердження про те, що вказана вище спірна земляна гребля це безхазяйне майно.

За наведених фактичних обставин справи та їх правового регулювання, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач не допустив бездіяльності щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: ґрунтову греблю (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м, яка розташована на ставку загальною площею 2,7192 га , що знаходиться на території Мильчанської територіальної громади, а тому відповідно і відсутні підстави зобов`язувати відповідача вчиняти дії щодо взяття на облік наведеного майна.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Дубенської окружної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 460/735/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 16.12.2021.