Рішення

від 01.07.2021 по справі 460/735/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2021 року м. Рівне №460/735/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Н.С. Гудими, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави доПовчанської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Повчанської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: ґрунтову греблю (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м, що знаходиться на території сільської ради, та зобов`язання вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на таке майно.

В обґрунтування позову зазначено, що на території Повчанської сільської ради розташований водний об`єкт загальнодержавного значення загальною площею 2,7 га, на якому наявна гідротехнічна споруда. Повідомлено, що власник (балансоутримувач) гідротехнічних споруд на вказаному водному об`єкті відсутній, тобто гідротехнічні споруди є безхазяйними. Вказано, що заходи щодо оформлення права власності на гідротехнічну споруду відповідачем не вжито, чим допущено протиправну бездіяльність, позаяк взяття у комунальну власність сільської ради безхазяйної гідротехнічної споруди дасть можливість вирішувати питання збереження водних об`єктів для загального та спеціального водокористування, надавати в оренду шляхом укладення договорів оренди нерухомого майна. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 09.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.43-45).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, а тому суд вирішує справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №722-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Рівненської області" до складу території Повчанської територіальної громади, адміністративним центром якої визначено село Повча Дубенського району, входять території Повчанської, Миколаївської (Млинівський район) та Мильчанської територіальних громад (а.с.25-35).

На території Мильчанської територіальної громади розташований водний об`єкт загальнодержавного значення, ставок загальною площею 2,7192 га, де наявна гідротехнічна споруда - ґрунтова гребля.

10.11.2017 між Рівненською обласною державною адміністрацією (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди вказаного водного об`єкту строком на 15 років (а.с.9-17).

Об`єктом оренди за вказаним договором є: вода (водний простір) водного об`єкта 25,69 тис. куб.метрів; 2,7192 га; земельна ділянка під водним об`єктом 2,7192 га та під гідротехнічними спорудами 0,8386 га. Кадастровий номер земельної ділянки водного фонду загальною площею 3,5578 га - 5621683900:04:001:0324 (а.с.9)

Як свідчить зміст п.3 договору, у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди: ґрунтова гребля (глина, суглинок, пісок, супісок (суміш) довжиною 1100 м по периметру, шириною по гребеню 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м. Кріплення верхового та низового укосів - посів багаторічних трав).

За умовами пункту 4 цього договору оренди, об`єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, загальною площею 3,5578 га, з кадастровим номером 5621683900:04:001:0324, на якій серед іншого розташовані вказані гідротехнічні споруди, та цільовим призначенням для рибогосподарських потреб зареєстрована 26.07.2016. Форма власності цієї ділянки - державна. Власником є Держава Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації (а.с.50-51).

Як слідує з матеріалів справи, 16.12.2020 Дубенська місцева прокуратура звернулася до Повчанської сільської ради з листом №38-2722вих-20, яким просила останню вказати хто на даний час використовує водний об`єкт, а також інформацію про власника або балансоутримувача вищевказаних гідроспоруд; у випадку якщо власник, або балансоутримувач гідроспоруд відсутній - вказати чи вживалися сільською радою заходи щодо набуття права власності на безхазяйне майно (гідротехнічні споруди), та які саме; та вказати орієнтовну ринкову вартість гідроспоруди (а.с.18).

У відповідь на вказане звернення Повчанська сільська рада листом №3613/03-04 від 22.12.2020 повідомила місцеву прокуратуру, що згідно з укладеним 10.11.2017 між Рівненською ОДА та ОСОБА_1 договором оренди водного об`єкту на території Мильчанської сільської ради Дубенського району, на водному об`єкті наявна гідротехнічна споруда, а саме: ґрунтова гребля (глина, суглинок, пісок, супісок (суміш) довжиною 1100 м по периметру, шириною по гребеню 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м. Орієнтовна ринкова вартість майна може складати 850 тисяч гривень. Право власності на гідротехнічну споруду не оформлено. Сільська рада не володіє інформацією щодо балансоутримувача вказаної гідроспоруди. Повчанською сільською радою заходи щодо набуття права власності на вказану споруду самостійно не вживалися та в подальшому не вживатимуться (а.с.19).

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів щодо оформлення права власності на гідротехнічні споруди протиправною, керівник Дубенської місцевої прокуратури звернувся до суду з даними позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 10 вказаного Закону визначено статус сільських та селищних рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зокрема, сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У свою чергу, статтею 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад та інше.

Статтею 29 Закону України Про місцеве самоврядування передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громади.

Отже, питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження вказаним майном належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (зі змінами та доповненнями) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування.

Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що органу місцевого самоврядування належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, а не державної. Крім того, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо вирішення питань у сфері управління саме майном комунальної власності відповідних територіальних громад.

Разом з тим, як встановлено судом, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, на якій розташовані вказані гідротехнічні споруди, з кадастровим номером 5621683900:04:001:0324 та цільовим призначенням для рибогосподарських потреб зареєстрована 26.07.2016 на праві державної власності, належить Державі Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації (а.с.50-51).

З дня набрання чинності 01.01.2013 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI (далі, - Закон № 5245-VI), землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до пунктів 3 Розділу II Перехідних та прикінцевих положень Закону № 5245-VI, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 4 Розділу II Перехідних та прикінцевих положень цього Закону встановлено, що у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Отже, наведеними нормами Закону № 5245-VI визначено, яке майно залишається у комунальній власності, а яке у державній власності.

Стосовно того, що власники земельної ділянки чи водного об`єкта, не є автоматично власниками вказаних гідротехнічних споруд суд зауважує таке.

Так, дійсно, автоматично власність на нерухоме майно не набувається, оскільки оформлення права власності передбачає вчинення певної послідовності дій.

Питання у тому, хто ці дії має вчинити - власник земельної ділянки, чи, у даному випадку, орган місцевого самоврядування, який не взяв на баланс гідротехнічну споруду, що знаходиться на земельній ділянці державної форми власності.

Вирішуючи це питання, суд враховує таке.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Абзацом першим частини першої статті 181 ЦК визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частин 3-5 ст. 373 ЦК Укпраїни право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4).

Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб (частина 5).

Крім того, цивільним законодавством визначені поняття подільних та неподільних речей.

Статтею 183 ЦК встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною, відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення.

Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 186 ЦК).

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (частина перша статті 187 ЦК).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша статті 188 ЦК).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

За приписами ст. 1 Закону України Про аквакультуру від 18 вересня 2012 року № 5293-VI, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за № 466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

З огляду на викладене, без сумніву, такий об`єкт як ґрунтова гребля (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м, належить до гідротехнічних споруд.

Водночас, незалежно від того чи є ґрунтова гребля гідротехнічною чи інженерною спорудою, вона є спорудою, призначеною для використання водних ресурсів, для боротьби з шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів.

Отже, такий об`єкт як ґрунтова гребля, є нерухомим майном нерозривно пов`язаним з землею та водним об`єктом і її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Тобто, такі об`єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов`язані з землею, тому не можуть існувати без землі; переміщення зазначених об`єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Позаяк, земельна ділянка, на якій знаходиться така ґрунтова гребля, є власністю держави, і вказана земляна гребля нерозривно пов`язана із цією землею, то відсутні будь-які підстави вважати протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування, у даному випадку Повчанської сільської ради, щодо не вжиття дій, спрямованих на набуття права власності на безхазяйне нерухоме майно (ґрунтову греблю).

Суд зауважує, що у даному випадку оформлення відповідачем права комунальної власності на вказані гідротехнічні споруди можливе лише у разі передачі земельної ділянки державної власності, на якій вони знаходяться, у комунальну власність територіальної громади Повчанської сільської ради.

Поряд з цим, жодних доказів прийняття Повчанською сільською радою на баланс спірних гідротехнічних споруд як єдиного комплексу об`єкта водного фонду - ставок, позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають суду підстави для висновку про відсутність протиправності у бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, а відтак правових підстав для зобов`язання Повчанської сільської ради вчинити дії щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: ґрунтову греблю (глина, суглинок, пісок) довжиною 1100 м по периметру, шириною 6-10 м, максимальною висотою 8,5 м, немає.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав, про захист яких позивач просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову керівника Дубенської місцевої прокуратури (вул.І.Франка, 10, м.Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35600, код ЄДРПОУ 02910077) до Повчанської сільської ради (вул.Річкова,1а, с. Повча, Дубенський район, Рівненська область,35644, код ЄДРПОУ 21094152) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення її повного тексту. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 01 липня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима