Постанова

від 18.11.2021 по справі 757/5654/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 757/5654/21-ц

Провадження №22-ц/824/11378/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т.В. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно із ОСОБА_2 .

Вимоги подання обґрунтовував тим, що у його провадженні перебуває зведене виконавче провадження № 56269106 від 24.04.2018 р. про стягнення грошових коштів зі ОСОБА_1 . В ході проведення виконавчих дій виконавцем перевірено майновий стан боржника та виявлено належне йому майно, на яке можливо звернути стягнення, а саме земельні ділянки. У клопотанні зазначено, що грошових коштів або будь-якого іншого майна, що зареєстровано за боржником, не виявлено, тому у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на ту його частку у спільному майні, що визначається судом за поданням виконавця.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року подання приватного виконавця задоволено. Визначено частку майна боржника ОСОБА_1 у розмірі Ѕ у земельній ділянці площею 2,1887 га, кадастровий номер 3222783800:05:003:0027, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованій за адресою: Київська обл., Макарівський район, Липівська сільська рада; у земельній ділянці площею 8,7714 га, кадастровий номер 3222783800:05:001:0007, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованій за адресою: Київська обл., Макарівський район, Липівська сільська рада; у земельній ділянці площею 0,1692 га, кадастровий номер 3222755102:00:017:0011, для ведення особистого селянського господарства, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ; у земельній ділянці площею 0,25 га, кадастровий номер 3222755102:00:017:0010, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ; у земельній ділянці площею 4,3229 га, кадастровий номер 3222782300:06:003:0032, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованій за адресою: Київська обл., Макарівський район, Забуянська сільська рада; у земельній ділянці площею 4,4307 га, кадастровий номер 1820986000:07:000:0029, для ведення особистого селянського господарства, розташованій за адресою: Житомирська обл., Брусиловський район, Ставищенська сільська рада; у земельній ділянці площею 4,6492 га, кадастровий номер 1820986000:07:000:0028, для ведення особистого селянського господарства, розташованій за адресою: Житомирська обл., Брусиловський район, Ставищенська сільська рада; у земельній ділянці площею 4,5861 га, кадастровий номер 1820986000:07:000:0026, для ведення особистого селянського господарства, розташованій за адресою: Житомирська обл., Брусиловський район, Ставищенська сільська рада, якими він володіє спільно із ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вищевказаного подання.

16 листопада 2021 року до Київського апеляційного суду від представників ОСОБА_1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вони зайняті в інших судових засіданнях та не можуть з`явитися до апеляційного суду. Дослідивши подані клопотання, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що вони не підлягають до задоволення, оскільки представниками ОСОБА_1 не надано до апеляційного суду доказів існування вищевказаних інших судових засідань, як і доказів участі представників в таких засіданнях. З огляду на вказане колегія суддів відмовила у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи.

Окрім того, до апеляційного суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надійшло клопотання про скасування рішення і закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки заборгованість перед ОСОБА_4 на час розгляду апеляційної скарги була погашена. Дане клопотання також не підлягає задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її лише протягом строку на апеляційне оскарження. Оскаржувана ухвала була постановлена Печерським районним судом міста Києва 17 лютого 2021 року, а апеляційна скарга на вказану ухвалу була направлена до суду 02 липня 2021 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року строк на апеляційне оскарження було поновлено. В той же час заяву про закриття провадження у справі, в якій апелянт просив скасувати оскаржуване судове рішення першої інстанції та закрити провадження у справі, що фактично є зміною як апеляційних вимог, так і мотивів оскарження рішення, було подано лише 30.09.2021 року. За таких умов вказана заява не підлягає до задоволення. При цьому апеляційний суд також звертає увагу на те, що предметом розгляду у даній справі не є стан виконання виконавчих проваджень, а законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, відтак підстави для закриття провадження за наведених обставин апеляційний суд не вбачає.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Хоча чинним процесуальним законом й передбачено, коли апеляційний суд не обмежений доводами апелянта, до даного випадку такі виключення не відносяться.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує насамперед тим, що суд першої інстанції безпідставно з його точки зору вважав спільним майно, яке належить на праві особистої приватної власності дружині апелянта у зв`язку з набуттям його за особисті кошти останньої.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Зважаючи на наведені норми, апелянт мав би представити до суду докази на підтвердження своїх тверджень, якими він обґрунтовує свою апеляційну скаргу, зокрема щодо правового режиму спірного майна та джерел його набуття. В той же час вказана вимога здійснена належним чином не булу, відповідних доказів до суду не представлено. За таких умо, позиція апелянта залишилась недоведеною, відтак, не може бути прийнята судом.

В якості окремої підстави для відмови в задоволені апеляційної скарги апелянта суд зважає й на те, що у відповідності до положень ст. 4 ЦПК України судовому захисту підлягають права, свободи та інтереси особи, яка звернулась до суду. Зазначене правило стосується і оскарження рішень в апеляційному порядку. Чинним законодавством передбачені випадки, коли особа має право звернутися до суду в інтересах іншої особи, в той же час в даному випадку такі підстави відсутні. Суть викладеної в апеляційній скарзі позиції апелянта полягає в тому, що оскаржуваним рішенням були порушені права ОСОБА_3 , в той же час зазначена особа ухвалу суду не оскаржує. В свою чергу апелянт не навів, яким саме чином оскаржуване судове рішення порушує саме його права. За таких умов, вказана обставина додатково до вищезазначеної перешкоджає задоволенню апеляційної скарги.

З огляду на вказане підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько