Постанова

від 01.12.2021 по справі 520/10607/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3790/21

Номер справи місцевого суду: 520/10607/18

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Павел О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2019 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Жилстрой , третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства Департамент державної реєстрації Вальваков Дмитро Гаріальдович, Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , правонаступником якого залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт Солюшенс , про визнання Договору купівлі-продажу майнових прав №57/36 від 13 квітня 2009 року недійсним та скасування державної реєстрації права власності,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав №57/36 від 13.04.2009р., укладений між ТОВ Альянс-Жилстрой та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41875154 від 03.07.2018 року державного реєстратора Комунального підприємства Департамент державної реєстрації Вальвакова Д.Г. про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Також позивач просила закрити відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором Комунального підприємства Департамент державної реєстрації Вальваковим Д.Г. 27.06.2018р., номер запису про право власності 26871011; стягнути з ОСОБА_2 , ТОВ Альянс-Жилстрой у солідарному порядку витрати зі сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2114,40 грн. При цьому позивач посилалась на те, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ Альянс-Жилстрой було укладено Договір № 1-58Р/36 резервування приміщення, відповідно до якого позивачка засвідчила бажання набути у власність однокімнатну квартиру, яка розташована в житловому комплексі, за будівельною адресою, мікрорайон Південний Д , АДРЕСА_2 , забудовник ТОВ Альянс-Жилстрой на 11 поверсі, загальною площею 40,59 кв. м., що має номер 89.

Позивач зазначила, що 12 березня 2008 року ТОВ Альянс-Жилстрой та ОСОБА_1 склали Акт виконаних послуг по резервуванню квартири АДРЕСА_3 , відповідно з Договором №1-58Р/36 від 12.03.2008 року. На виконання зазначеного Договору №1-58Р/36 від 12 березня 2008 року між ТОВ АЛЬЯНС-ТРЕЙД та ОСОБА_1 було укладено Договір комісії № Б-36/2008 щодо купівлі цінних паперів 12.03.2008 р. Позивач свої грошові зобов`язання за вищевказаними договорами виконала в повному обсязі.

Крім того, 24 червня 2008 року між ТОВ Український промисловий банк та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №408-013/ФКВІП-08, на підставі якого ТОВ Український промисловий банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 52 000,00 (п`ятдесят дві тисячі доларів США 00 центів), для її особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, а саме на придбання нерухомості на первинному ринку - однокімнатної квартири, загальною площею 40,59 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . В забезпечення вказаного договору також було укладено Договір застави цінних паперів та Іпотечний договір, які були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., за реєстровим № 1036.

Проте, 26 липня 2018 року з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 стало відомо, що квартира за адресою:АДРЕСА_4 , від 27.0 6.2018р. належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 57/ 36 від 13.04.2009 р., Витягу з переліку інвесторів, які приймали участь у фінансуванні об`єкта будівництва від 15.11.2016р., Акту прийняття - передачі нерухомого майна від 13.07.2015р.

Позивач зазначила, що документи, які стали підставою реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру є підробленими, крім цього ОСОБА_1 вказала, що майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , не могли бути передані ОСОБА_2 без згоди Іпотекодержателя - ПАТ Дельта Банк , а тому вважала, що вона протиправно була позбавлена права власності на квартиру, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Представник ТОВ Альянс- Жилстрой надав письмові пояснення, в яких зазначив, що Договір резервування приміщення №1-58Р/36 від 12.03.2008 року та Договір комісії щодо купівлі-продажу цінних паперів №Б-26/2008 від 18.01.2008 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Альянс-Жилбуд було розірвано в односторонньому порядку (п.3.1.3 та 4.2 договору резервування приміщення), так як ОСОБА_1 не виконала умови вказаних договорів, а саме не здійснила доплату за квадратні метри, які вона повинна була сплатити у разі збільшення площі квартири після здачі будинку в експлуатацію.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 і ТОВ Альянс-Жилстрой судові витрати у розмірі 2114,40 грн. (т.2, а.с.89-92).

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 15 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення (т.2, а.с.237-239).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування вищевказаного рішення , та постановлення нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.3, а.с.2-7).

Крім того, 08.12.2020 року від директора ТОВ Консалт Солюшенс надійшла заява про заміну сторони у справі, а саме ПАТ Дельта Банк на його правонаступника - ТОВ Консалт Солюшенс (т.3, а.с.122-123).

Також ліквідатор ТОВ Альянс-Жилстрой надав суду заяву про розгляд справи без участі ТОВ Альянс-Жилстрой , апеляційну скаргу інвестора ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі (т.3, а.с.157), крім того надав свій відзив на апеляційну скаргу (т.3, а.с.158).

В свою чергу, заявник апеляційної скарги ОСОБА_2 також надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, свою апеляційну скаргу повністю підтримав (т.3, а.с.165)

Присутня в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павел О.Ю. не заперечувала проти заміни сторони у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.03.2021 року заяву директора ТОВ Консалт Солюшенс про заміну сторони у справі, а саме ПАТ Дельта Банк на його правонаступника - ТОВ Консалт Солюшенс , було задоволено (т.3, а.с.174-176).

Державний реєстратор Комунального підприємства Департамент державної реєстрації Вальваков Д.Г. повідомлений про час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 131 ЦПК України, оскільки за останнім місцем своєї реєстрації і знаходження відсутній і нової адреси свого місцезнаходження суду не зазначив (т.4, а.с. 28, 31-32).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї (т.3, а.с.35-45), колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ Альянс-Жилстрой було укладено Договір №1-58Р/36 резервування приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1 засвідчила бажання набути у власність однокімнатну квартиру, яка розташована в житловому комплексі, за будівельною адресою: мікрорайон АДРЕСА_2 , на 11 поверсі, загальною площею 40,59 кв. м., що має номер 89, що підтверджується Договором № 1-58Р/36 резервування приміщення від 12 березня 2008р.

Крім того, 12 березня 2008 року ТОВ Альянс-Жилстрой та ОСОБА_1 склали Акт виконаних послуг по резервуванню квартири АДРЕСА_3 , відповідно з Договором №1-58Р/36 від 12.03.2008р.

Також на виконання Договору №1-58Р/36 від 12 березня 2008р. між ТОВ АЛЬЯНС-ТРЕЙД та ОСОБА_1 було укладено Договір комісії № Б-36/2008 щодо купівлі цінних паперів 12.03.2008 р.

За змістом положень 2.1.1. Договору комісії №Б-36 щодо купівлі цінних паперів від 12.03.2008 року ОСОБА_1 зобов`язана надати ТОВ АЛЬЯНС-ТРЕЙД фінансові ресурси для купівлі цінних паперів протягом дев`яносто банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ АЛЬЯНС-ТРЕЙД по наступних реквізитах: р/р НОМЕР_1 в ООД Райфайзен Банк Аваль МФО 380805 - Призначення платежу На купівлю цінних паперів згідно Договору комісії щодо купівлі цінних паперів № Б-36/2008 від 12.03.2008р. , або внесенням готівки в касу.

ТОВ АЛЬЯНС-ТРЕЙД надало ОСОБА_1 посередницькі послуги щодо купівлі 4059 штук облігацій, що емітовані ТОВ Альянс-Жилстрой .

Крім того, 24 червня 2008 року між ТОВ Український промисловий банк та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №408-013/ФКВІП-08, на підставі якого ТОВ Український промисловий банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 52 000,00 (п`ятдесят дві тисячі дол. США 00 центів), для її особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, а саме на придбання нерухомості на первинному ринку, зокрема, однокімнатної квартири, загальною площею 40,59 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Перерахування грошових коштів ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ТОВ АЛЬЯНС-ТРЕЙД на купівлю цінних паперів на суму 240 760 грн. підтверджується платіжним дорученням № 12966 від 24.06.2008 року (т.1, а.с.19).

Таким чином, за ОСОБА_1 була закріплена однокімнатна квартира АДРЕСА_5 (будівельна адреса: буд. АДРЕСА_2 ), на 11 поверсі, що підтверджується переліком інвесторів з Реєстру інвесторів житлового будинку АДРЕСА_6 , затверджений директором ТОВ Альянс-Жилстрой Ходорчук О.В. (т.1, а.с.39)

Крім того, в п. 3.2.2 Договору №1-58Р/36 резервування приміщення від 12.03.2008р. зазначено, що ТОВ Альянс-Жилстрой зобов`язується не резервувати квартиру за іншими особами за умови виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо сплати повного пакету облігацій за договором купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення (т.1, а.с.12-14).

Однак, 26 липня 2018 року з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачці стало відомо, що квартира за адресою АДРЕСА_4 від 27.06.2018 року належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу № 57/ 36 від 13.04.2009 р., Витягу з переліку інвесторів, які приймали участь у фінансуванні об`єкта будівництва від 15.11.2016р., Акту прийняття - передачі нерухомого майна від 13.07.2015р.

27.06.2018р. державним реєстратором Комунального підприємства Департамент державної реєстрації Вальваковим Д.Г. був здійснений запис про державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності, індексний номер 26871011.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ОСОБА_1 виконані грошові зобов`язання за Договором комісії № Б-36/2008 щодо купівлі цінних паперів 12.03.2008 р., та Договором №1-58Р/36 резервування приміщення від 12.03.2008 р. в повному обсязі. Оскільки пунктами 3.2.2. Договору №1-58Р/36 резервування приміщення від 12.03.2008 р., визначено, що ТОВ Альянс-Жилстрой зобов`язується не резервувати квартиру за іншими особами за умови виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо сплати повного пакету облігацій за договором купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ Альянс-Жилстрой порушено вказані умови Договору та всупереч вказаним в Договорі зобов`язанням і не маючи необхідного обсягу цільної дієздатності, ТОВ Альянс-Жилстрой незаконно уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майнових прав №57/36 від 13.04.2009 року.

Судом також обгрунтовано було встановлено, що 24 червня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 408-013/ФКВІП-08 між ТОВ Український промисловий банк та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., за реєстровим № 1037 (т.1, а.с.32-36).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.07.2018 р. Іпотекодержателем майнових прав на квартиру за адресою АДРЕСА_4 , є ПАТ Дельта Банк , та на підставі Іпотечного договору від 24.06.2008 р. іпотекодавцем виступає ОСОБА_1 .

Запис про державну реєстрацію іпотеки на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.05.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., індексний номер запису 12886366.

Враховуючи, що оскільки станом на час розгляду справи вищевказаний Іпотечний договір не розірвано, вказане обтяження не припинено, то суд дійшов обгрунтованого висновку, що передача майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 без згоди Іпотекодержателя - ПАТ Дельта Банк суперечить вимогам ч.3 ст. 12 Закону України Про іпотеку , а тому відсутні законні підстави бути інвестором спірної квартири відповідачем ОСОБА_2 .

Щодо визнання правочину недійсним, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із вимог, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, та також вказав, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу майнових прав №57/36 від 13.04.2009 року не відповідає вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, оскільки у керівника ТОВ Альянс-Жилстрой були відсутні повноваження щодо продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 ОСОБА_2 , враховуючи, укладення договору резервування з ОСОБА_1 , отриманням оплати за зарезервований об`єкт, обтяження даних майнових вимог іпотекою, що підтверджується вищевказаним Іпотечним договором від 24.06.2008 року.

При цьому, суд правильно входив із того, що у відповідності до ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Крім того, статтями 1, 2, 5 Закону України Про інвестиційну діяльність визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект; інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування; інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність , інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Суд також правильно зазначив перелік документів, які необхідно подати для здійснення державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, що передбачено п. 79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого Постановою КМ України, від 25 грудня 2015 р. № 1127.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що право власності інвестора на об`єкт його інвестування є чітко встановленим чинним законодавством України та не потребує додаткового його визнання, а тому позивач ОСОБА_1 є законним інвестором квартири АДРЕСА_5 , яка як об`єкт інвестування є власністю позивача, яка, в свою чергу, не може бути протиправно позбавлена права власності, що гарантується нормами як міжнародного, так і національного законодавства України.

При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини, 1948 року та вищевказана Конвенція, Стаття 17 Загальної декларації проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Статтею 1 Протоколу № 1, 1952 року до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

За змістом ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

В п. п. 19, 22 Рішення ЄСПЛ у справі Кечко проти України (Заява № 63134/00) від 08 листопада 2005 року зазанчено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні ЄСПЛ від 29.11.91 року у справі Пайн Велів Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.75 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.12.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра