Рішення

від 08.12.2021 по справі 569/13852/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/13852/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа №569/13852/20

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 ,

Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у 2006 році між ним та ОСОБА_2 укладено договір про купівлю-продаж фінського житлового будинку загальною площею 56,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , за яким у нього виникли майнові права на цей житловий будинок. Відповідач Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство не вчинило дій щодо нотаріального посвідчення вищевказаного договору, ним було змінено поштову адресу цього будинку та технічну документацію та у 2010 році за результатами аукціону цей фінський будинок було за нотаріально посвідченим договором відчужено ОСОБА_2 . Вказує, що ним у 2006 році здійснено 100% оплату відповідно до умов договору купівлі-продажу. Вважає укладений 20 грудня 2010 року договір купівлі-продажу житлового будинку в АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення його конституційних прав на житло і право власності.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 05 жовтня 2020 року з повідомленням (викликом) сторін. Визначено сторонам строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

02 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство в якому представник відповідача Пасічник М.В. зазначає, що жодного договору купівлі-продажу від 06.09.2006 року про який вказує позивач не укладалось і жодних правовідносин між ОСОБА_1 та СП Рівненське ЗВП не існує. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 січня 2021 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові та просять їх задоволити.

Представник відповідачв ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство в судовому засіданні підтримав додови викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначає позивач ОСОБА_1 у позові між СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство Рівненської облспоживспілки та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу фінського житлового будинку загальною площею 56,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Копією договору купівлі-продажу від 20 грудня 2010 року, що укладений між Спільним підприємством Рівненське заготівельно-виробниче підприємство та ОСОБА_2 стверджується купівлі-продаж фінського будинку АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Онофрейчук С.Й. та зареєстрований в реєстрі за №2789. Право власності ОСОБА_2 на зазначений будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2011 року, що стверджується інформаційною довідкою №249781801.

Як вбачається із рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2008 року у справі №2-217/08 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано укладеним 06 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство Рівненської облспоживспілки договір купівлі-продажу фінського житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 56,3 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на фінський житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 56,3 кв.м.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області рішення Рівненського міського суду від 31 березня 2008 року скасовано, та зазначено, що позивачем не надано, а судом не здобуто належних доказів, що між ним та відповідачем був укладений у письмовій формі належно оформлений договір купівлі-продажу житлового будинку. У зв`язку з цим, покликання позивача на те, що він повністю виконав умови відповідача з приводу придбання спірного майна не заслуговують на увагу суду. Наведене свідчить про те, що внаслідок недодержання сторонами у справі передбаченого чинним законодавством України порядку оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна цей правочин не може вважатись вчиненим. Отже договір купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами у справі є неукладеним, що свідчить про відсутність правових підстав визнання його дійсним, адже дійсним, із застосуванням наслідків його дійсності може визнаватись лише укладений договір.

Ухвалою Верховного суду України від 31 жовтня 2008 року рішення апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2008 року залишено без змін.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство Рівненської облспоживспілки, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу фінського будинку АДРЕСА_1 - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що обставин недійсності правочину договору купівлі-продажу позивачем не наведено та судом не встановлено підстав для визнання даного договору недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01 грудня 2011 року рішення Рівненського міського суду від 26 вересня 2011 року залишено без змін, та встановлено, що ОСОБА_1 не був, не являється ні власником вказаного майна, ні орендарем, жодним чином укладення вищевказаного договору його права не порушує.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судами встановлено те, що спірним договором права позивача не порушено.

Однак, у позові, що розглядається судом, позивачем, з посиланням на ст. 228 ЦК України, заявляється про нікчемність договору купівлі-продажу фінського будинку за адресою АДРЕСА_1 від 20 грудня 2010 року, що укладений між ОСОБА_2 та СП Рівненське заготівельно-виробниче підприємство з тих підстав, що він порушує публічний порядок, так як спрямований на позбавлення його конституційного права на житло.

Суд не погоджується з цими доводами позивача у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, який є обов`язковим для судів, зазначено, що: Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок .

08 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 2а-12868/12/2670, адміністративне провадження № К/9901/1167/18 (ЄДРСРУ № 83552488) визначав підстави визнання правочинів такими, що порушують публічний порядок.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 203 та ст.ст. 215, 228 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що зміст наведених норм свідчить про те, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Договір може бути визнаний нікчемним лише за умови одночасної наявності таких підстав: умислу сторін (сторони) Договору на досягнення незаконного результату та суперечність змісту Договору публічно-правовим актам держави.

Щодо умислу сторін (сторони) на досягнення незаконного результату, то у постанові від 04 червня 2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, ЄДРСРУ № 82424016) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України та встановлення умислу сторін (сторони) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо) сторонами правочину або однією зі сторін й повинна бути встановлена лише вироком суду, постановленим у кримінальній справі, що відповідає частині першій статті 62 Конституції України.

В матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б доводили наявність у відповідачів умислу на досягнення незаконного результату під час укладення спірного договору від 20.12.2010 року.

Щодо суперечності змісту правочину публічно-правовим актам держави, то об`єктивна ознака такого правочину повинна вказувати на його суперечність публічно- правовим актам держави (Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного законодавства тощо), які визначають основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що укладеним договором було порушене його право на житло, на думку суду, є безпідставним та спростовується наведеними вище рішеннями судів.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі із витягу із кримінального провадження №12014180010001759 від 03.04.2014 року, у провадженні слідчого відділу Рівненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366, ч. 1 ст. 190 КК України за повідомленням ОСОБА_1 про заволодіння шахрайським шляхом його коштами в сумі 30000 гривень, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та внесення службовими особами завідомо неправдивих відомостей у договір купівлі-продажу від 20.12.2010 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Проте, в матеріалах справи відсутній вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який би встановлював вину будь кого із відповідачів, яка виражається в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до висновку щодо застосування норм права, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Таким чином, спірний правочин від 20.12.2010 року, що укладений між Спільним підприємством Рівненське заготівельно-виробниче підприємство та ОСОБА_2 не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, не є правочином щодо відчуження викраденого майна, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок, а отже не є нікчемним.

Встановлені в судовому засіданні юридичні факти не дають підстав для кваліфікації вказаного правочину за ст. 228 ЦК України.

Оскільки вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування здійсненої державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 є похідною від встановлення судом обставини нікчемності правочину від 20.12.20210 року вона є такою, що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Спільного підприємства Рівненське заготівельно-виробниче підприємство про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16.12.2021.

Сторони по справі:

ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідачі: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2

Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство, м. Рівне, вул. Київська, 101, код ЄДРПОУ 01785517.

Суддя -